Рішення № 58032272, 25.05.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5894/15-ц

Провадження № 2/645/166/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Горпинич О.В.,

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпромед» про відшкодування шкоди у звязку з дорожньо-транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом, яким просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 66987,16 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, судові витрати в розмірі 801,87 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 13200,00 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що 27 травня 2013 року о 15 год. 00 хв. він, виїжджаючи з вул. Ощепкова в м. Харкові, рухався по вул. Танкопія на технічно справному автомобілі ФОРД, державний номерний знак НОМЕР_1. При підїзді до перехрестя вул. Харківських Дивізій з вул. Танкопія продовжив рух прямо на зелений сигнал світлофора. Під час закінчення проїзду перехрестя сталося зіткнення його автомобіля з автомобілем БМВ під керуванням ОСОБА_3, чим заподіяно механічні пошкодження. Згідно рахунку ТОВ «Автоцентр Фрунзе» розмір матеріальних збитків, спричинених власнику автомобіля ФОРД, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП складає 66987,16 грн.. Також позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду, яка ним оцінена в 10000 грн., оскільки під час зіткнення автомобілів він отримав тілесні ушкодження, сильно хвилювався, морально страждав з приводу свого здоровя та пошкодженого майна. Протягом року позивач не мав коштів відремонтувати автомобіль, що спричиняло додаткові складнощі в його житті та праці та суттєво порушило життєві стосунки позивача. Крім того, у звязку з ДТП, був змушений звернутися за юридичною допомогою до адвоката, якому сплатив 13200,00 грн. за консультації та представлення інтересів в суді.

На підставі викладеного до суду було подано відповідний позов.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просивши про їх задоволення, посилаючись на обставини, викладені вище.

Відповідач в судове засідання не зявився, проте присутній його представник в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначивши, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди заявлені на підставі лише одного доказу, а саме: попереднього рахунку № АФ-00000699 від 31 травня 2015 року, в якому не зазначено, що перелічені в ньому частини підлягають заміні внаслідок ДТП. Згідно відповіді ТОВ «Автоцентр Фрунзе» на адвокатський запит, ремонт автомобіля Форд Фієста, державний номерний знак НОМЕР_1 здійснено не було, а також не сплачено попередній рахунок. Крім того, позивачем не надано жодного доказу фактичного розміру матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу автомобіля на момент ДТП та жодного документу на підтвердження понесених збитків. Не визнаючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, зазначав, що, зі слів позивача, єдиною підставою відшкодування моральної шкоди є його страх керування автомобілем, однак суду не надано суду доказів на підтвердження вказаного факту. Щодо витрат на правову допомогу, пояснив, що матеріали справи не містять документально підтверджених та доведених витрат на правову допомогу, а також їхнього розрахунку.

Суд, вислухавши пояснення позивача, та представників сторін, дослідивши письмові пояснення відповідача, а також надані сторонами докази у їх сукупності, що містяться в матеріалах цивільної справи, а також дослідивши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судовим розглядом встановлені наступні факти та відповідним ним правовідносини.

Так, 27 травня 2013 року приблизно о 15:00 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки БМВ, державний номерний знак НОМЕР_2, на перехресті вул. Харківських Дивізій та вул. Танкопія у м. Харкові, відповідно до дорожньої обстановки, проїхав на заборонений «червоний» сигнал світлофору та здійснив зіткнення з автомобілем марки ФОРД, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2

Автомобіль ФОРД, державний номерний знак НОМЕР_1, належить ОСОБА_2 на праві власності (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Серії САО № 563618).

Постановою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 червня 2014 року встановлено наявність у діях водія ОСОБА_3 порушень Правил дорожнього руху України, які знаходились у причинному зв′язку з вищезазначеною дорожньо-транспортною пригодою, та останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у звязку з перебігом строку накладення адміністративного стягнення.

ОСОБА_3, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу на вищезазначену постанову, яку постановою судді апеляційного суду Харківської області від 09 липня 2014 року залишено без задоволення, а постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 червня 2014 року - без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з положень ст. 61 ЦПК України, яка передбачає постанову суду у справі про адміністративне правопорушення як підставу звільнення від доказування, суд вважає встановленим, що шкоду майну позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 27 травня 2013 року завдано з вини відповідача.

Відповідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частина 1 ст.1188 ЦК України передбачає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що відповідачем по справі повинна бути ПАТ «Страхова компанія «Дніпромед», та саме вони повинні відшкодовувати матеріальну шкоду позивачу, то необхідно зауважити, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс 15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підставі, що цивільно правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості предявити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбаченихпунктами 1 і 2частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач має відшкодувати позивачу шкоду, завдану йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно рахунку № АФ-00000699 від 31 травня 2013 року, наданого ТОВ «Автоцентр Фрунзе», матеріальний збиток, завданий транспортному засобу позивача, складає 66987,16 грн..

Таким чином, при встановленні розміру завданої позивачу матеріальної шкоди суд виходить з вищевказаного рахунку.

Відповідно до ст. 57 доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Докази повинні бути належними та допустимим, відповідно до вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Предмет доказування це коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Доведенню підлягають тільки ті обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, по якій виник спір.

Зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що, в випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів, суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим.

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що шкоду завдано не з його вини, не надано доказів щодо спростування даних, які містяться у рахунку про встановлення матеріальної шкоди, не надано доказів на підтвердження доводів, що пошкодження автомобіля ФОРД, державний номерний знак НОМЕР_1, які він зазнав під час ДТП, не відповідають пошкодженням, зазначеним у вищевказаному рахунку.

Доводи представника відповідача стосовно того, що розмір майнової шкоди з боку позивача достовірно не підтверджений, суд вважає необґрунтованими. При цьому, суд враховує, що, всупереч принципу змагальності цивільного процесу, відповідачем заперечення проти позовних вимог належними доказами не підтверджені, крім того, не можуть доводи та заперечення ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені лише належними та допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК України).

Судом розяснювалось відповідачу право на проведення у справі судової автотоварознавчої експертизи з метою встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля, передбачене ст. 146 ЦПК України, яким сторона відповідача не скористалася.

Що стосується вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов′язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, пошкоджено майно позивача - належний йому автомобіль, також позивач отримав тілесні ушкодження.

Таким чином, суд вважає, що з вини відповідача позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв′язку з тілесними ушкодженнями та пошкодженням його майна, зміни його життєвого укладу в результаті позбавлення позивача можливості користуватися транспортним засобом.

При визначенні судом розміру відшкодування завданої позивачу моральної шкоди суд виходить з вимог розумності та справедливості та враховує обставини, викладені вище. Розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди суд оцінює в сумі 2 000 грн.

Що стосується витрат на правову допомогу, то вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

До складу судових витрат відносяться витрати на правову допомогу (п.2 ч.3 ст. 79 ЦПК України). Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги (ч.1.ст. 84 ЦПК України). Понесені сторонами судові витрати підлягають розподілу між ними за правилами, встановленими ст. 88 ЦПК України. Граничний розмір таких витрат встановлений законом.

При цьому положенням Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» затверджено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом справ.

Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчені про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Витрати на правову допомогу повинні бути підтверджені документально. Тому інші засоби доказування цих обставин, крім письмових, є недопустимими.

Матеріали справи містять лише договір-доручення про надання правової допомоги від 07 липня 2015 року, з якого вбачається, що гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього договору, яку суду не надано.

Тобто, на підтвердження витрат позивача на правову допомогу суду не надано жодних документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, а також не надано акту виконаних робіт при наданні правової допомоги позивачу.

Питання про розподіл понесених позивачем судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 61, 79, 86, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпромед» про відшкодування шкоди у звязку з дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 66 987 (шістдесят шість тисяч девятсот вісімдесят сім) грн. 16 коп., на відшкодування моральної шкоди 2 000 (дві тисячі) грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 689 грн. 87 коп..

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя -