Рішення № 58029506, 01.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/8245/13-ц 22-ц/774/1/К/16

Справа № 210/8245/13-ц Головуючий у 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/29/К/15 суддя Костенко В.В.

Категорія - 27 (IІІ) Доповідач Бондар Я.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.

суддів: Братіщевої Л.А., Грищенко Н.М.

за участю: секретаря - Маслової К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, згідно із вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами, без участі всіх осіб, які беруть участь у справі, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 грудня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 423009,14 грн., а також судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» зазначило, що між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0307/0808/88-182, за умовами якого позичальник отримав від Банку кредитні кошти в розмірі 50000,00 дол. США з розрахунку 13,50% річних за користування кредитом на строк до 05 серпня 2018 року.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого ПАТ «Сведбанк» відступив право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 та забезпечувальними договорами в порядку, обсязі та умовах, передбачених відповідними договорами ПАТ «Дельта Банк». У зв'язку з чим позивач набув статусу нового кредитора за вказаним кредитним договором.

Позичальник умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував, про що неодноразово повідомлявся в тому числі направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання в повному обсязі не виконані, у зв'язку із чим, станом на 16.09.2013 року за відповідачем накопичилась заборгованість сумі 423009,14 грн., яка складається з: 387022,66 грн. - тіло кредиту та 35986,48 грн. відсотки за користування кредитом.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 грудня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 0307/0808/88-182 в сумі 423009,14 грн., а також судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 серпня 2014 року в перегляді заочного рішення ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не звернув уваги на відсутність розрахунку заборгованості. Таким чином, відповідач вважає, що рішення суду ґрунтувалось не на доведених обставинах справи, а на припущенні щодо врахування позивачем при формуванні заявленої суми заборгованості всіх здійснених ОСОБА_1 платежів. Крім того, відповідач зазначив, що судом першої інстанції не досліджено надані ним квитанції щодо сплати кредитних коштів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 06 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0307/0808/88-182, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 50000,00 дол. США з розрахунку 13,50% річних за користування кредитом на строк з 06 серпня 2008 по 05 серпня 2018 року (т.1 а.с.5-8).

В подальшому сторонами кредитного договору укладено ряд угод, згідно яких ними вносились зміни та доповнювались умови кредитного договору.

Так, 08.04.2009 року укладено договір про внесення змін і доповнень №1 до вказаного кредитного договору (т.1 а.с.11-19); 10 серпня 2009 року укладено додаткову угоду № 1 (т.1 а.с.24); 10 серпня 2010 року укладено додаткову угоду № 2 (т.1 а.с.23); 30 вересня 2010 року укладено договір про внесення змін і доповнень № 3 (а.с.21-22); 10 серпня 2011 року також укладено додаткову угоду № 4 (т.1 а.с.20). Вказані угоди фактично стосувались зміни порядку сплати клієнтом Банкові процентів за користування кредитом.

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведюанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за №1306,1307 від 25 травня 2012 року приватним нотаріусом Шевченко Д.Г.) (т.1 а.с.36-40).

Також судом першої інстанції встановлено, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, про що повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання ОСОБА_1 в повному обсязі не виконано, у зв'язку з чим, станом на 16.09.2013 року за ним наявна заборгованість у сумі: 423009,14 грн., з яких: тіло кредиту - 387022,66 грн., відсотки - 35986,48 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, позичальник зобов'язався погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № 2203.1.0412042.01.840 щомісяця, через касу Банку згідно додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.10. Договору, у випадку порушення умов Кредитного договору та/або умов Іпотечного договору, вимога про виконання порушеного зобов'язання направляється Банком Позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання Банком за адресою Позичальника, зазначеною в реквізитах Договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане Позичальником особисто у Банку.

Відповідно до п. 3.10. Договору Банком на адресу Позичальника було направлено повідомлення про порушення основного зобов'язання з вимогою виконання порушеного зобов'язання (а.с.28,29).

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей же строк (термін) -530 ЦК України. Уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Статтею 1054-1061 ЦК України регулюються правила виконання зобов'язань по кредитному договору. Зокрема, за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. У відповідності до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, станом на 16.09.2013 року за ним наявна заборгованість по сплаті тіла кредиту в сумі 48420,20 Дол. США ,що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 387022,66 грн., які позивач просив стягнути на його користь. Вказана сума заборгованості підтверджується довідкою (т.1 а.с.27).

Крім того, згідно висновку судово-економічної експертизи № 4628/4629-14 від 28.05.2015 року (т.1 а.с.185-231) за кредитним договором № 0307/0808/88-182 від 06.08.2008 року укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 встановлено, що видача кредиту здійснена на підставі Заяви на видачу готівки № 434-1 від 06.08.2008 року на суму 50000,00 дол. США. Розрахунок заборгованості ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором станом на 06.10.2014 року документально підтверджується в частині заборгованості за кредитом в сумі 48420,20 дол. США.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо необхідності стягнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в сумі 387022,66 грн. При цьому доводи апеляційної скарги щодо відсутності розрахунку заборгованості за тілом кредиту спростовуються викладеним.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам в сумі 4502,25 дол. США, що еквівалентно сумі 35986,48 грн., вважаючи не доведеною цю частину позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 4628/4629-14 від 28.05.2015 року (т.1 а.с.185-231) документально підтвердити розрахунок заборгованості ПАТ «Дельта Банк» по Кредитному договору №0307/0808/88-182 від 06.08.2008 року на ім'я ОСОБА_1, в частині заборгованості за відсотками, не надається за можливе, з причини відсутності в наданих для дослідження матеріалів первинних банківських документів, щодо сплати відсотків за користування кредитом; надання не в повному обсязі виписок банку; відсутності у кредитному договорі графіку платежів.

Так, з метою перевірки правильності нарахування відсотків за кредитним договором, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2015 року зобов'язано позивача надати експертові необхідні вихідні дані для проведення додаткової судово-економічної експертизи, та відповідно призначено додаткову експертизу.

Згідно висновку додаткової судово-економічної експертизи № 5041/5042-15 від 14.03.2016 року, експертом встановлено, що договір від 08.04.2009 року не містить формули, за якою була розрахована сума ануїтетного платежу, вказана в п. 3.1.1. договору, договір також не містить відомостей про склад зазначеної суми ануїтетного платежу, а саме не визначена сума відсотків та сума тіла кредиту, що сплачується в складі ануїтетного платежу.

Таким чином, за умови застосування розрахунку заборгованості способу розрахунків ,визначеного договором від 08.04.2009 року (шляхом перерахування ануїтетних платежів), відсутність розшифровки складу ануїтетного платежу унеможливлює розрахунок суми поточного та простроченого зобов'язання окремо від тіла кредиту та по відсоткам.

Стосовно наведеної в п. 3.1.10. договору від 08.04.2009 року формули перерахунку ануітентного платежу у випадку зміну ставки кредитування, в експертному висновку вказано наступне. Зокрема, вказана формула не визначена договором як формула за якою проводився первинний розрахунок ануітентного платежу; результатом застосування зазначеної формули може бути деяке значення, яке також не міститиме окремо визначену суму відсотків та тіла кредиту в складі зазначеної суми; договір не містить розшифровки символу «Sі», який в ній зазначений; договір не містить цифрового вираження символу «n - кількість місяців кредитування», до того ж не визначено, яка кількість місяців, що відповідає періоду дії договору від 06.08.2008 року, або договору від 08.04.2009 року (про внесення змін до кредитного договору), або залишилась на момент перерахунку.

Наведені обставини позбавляють формулу, вказану в п. 3.1.10 договору економічного змісту та унеможливлюють її застосування з метою перерахунку ануітентного платежу у випадках передбачених договором.

З урахуванням викладеного, оскільки застосування ануітентного платежу, як способу розрахунків, не змінює склад та загальну суму зобов'язань позивальника по сплаті тіла кредиту та загальної суми відсотків за весь період кредитування, а лише перерозподіляє ці платежі у часі, то розрахунок загального зобов'язання по сплаті тіла кредиту та відсотків можливий лінійним методом, який і був застосований у висновку № 462/8/4629-14 від28.05.2015 року, згідно якого визначення правильності нарахування заборгованості ОСОБА_1 по відсоткам, щодо сплати кредитних коштів на користь банку є неможливим.

Відтак, виходячи з викладеного, колегія суддів вважає недоведеним розмір заявленої суми заборгованості по відсоткам, про стягнення якої ставиться питання в позовних вимогах, у зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Таким чином, на думку колегії суддів, з доводами апеляційної скарги в частині не доведення банком розрахунку суми заборгованості по відсоткам слід погодитись, оскільки суд першої інстанції не перевіривши правильності розрахунку заборгованості, дійшов передчасного висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк».

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. 303, 309, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 грудня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відсотків за користування кредитом в сумі 35986,48 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: