Ухвала суду № 58026581, 31.05.2016, Франківський районний суд м. Львова

463/589/16-к

1-кп/465/383/16

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

31.05.2016 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова,

в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

суддів Дзеньдзюри С.М..

ОСОБА_1

при секретарі Шоробурі С.В.

з участю:

прокурора Кульчицького М.Ю.

обвинуваченої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140030000087 від 26 лютого 2015 року про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, яка раніше не судима, не має на утримані малолітніх та неповнолітніх дітей, не працюючої, проживаючої без реєстрації за адресою: Івано-Франківська обл.., Рогатинський р-н, с.Підкамінь, вул.. Л.Українки, 50

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ч.4, ч.5 ст. 191, ч.1, ч.2 ст. 366 КК України,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02.03.2016 року кримінальне провадження №12015140030000087 від 26 лютого 2015 року про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3,4,5 ст. 191, ч.1ч. 1,2 ст. 366 КК України передано на розгляд Франківського районного суду м.Львова.

У підготовчому судовому засіданні захисник просить повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні про кримінальні правопорушення, передбачені ч.3, ч.4, ч.5 ст. 191, ч.1, ч2 ст. 366 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140030000087 від 26 лютого 2015 року, щодо ОСОБА_2 прокурору у звязку з його невідповідністю процесуальному закону. Своє клопотання мотивує тим, що у обвинувальному акті відсутнє чітке формулювання обвинувачення, яке може призвести до порушення права обвинуваченого, у тому числі й на захист. Вказує, що якщо проаналізувавши семантичний зміст кожного епізоду який зазначений у обвинувальному акті, то слід прийди до таких висновків: щодо потерпілого ОСОБА_6, вказані у акту суми коштів, при їх підрахунку не відповідають зазначеній сумі 292199,48 грн., а складають 183846,47 грн. У цих же епізодах, незважаючи на часові проміжки між ними, не вказано відповідно попередньої кваліфікації за іншими частинами цієї ж статті. Хоча інших правопорушень ОСОБА_2 не вчиняла до цього й відповідно не була засуджена. По цих же епізодах, суми коштів якими нібито заволоділа ОСОБА_2 та «невстановлені працівники банку», складають 10000, 15000 грн. і тільки в останньому епізоді сума становить 71076,47 грн. Отже у такому випадку, дотримуючись норм кримінального права, а саме ст. 32, 33 КК України, такі епізоди слід кваліфікувати окремо за частинами статті або ж статтями КК України. У кожному епізоді згадується «склала та підписала завідомо неправдиву заяву на видачу готівки з рахунку вкладника», однак не зазначено ідентифікаційних ознак такої заяви (порядкового номеру, номеру, дати складання). Отже спосіб вчинення, який інкримінується ОСОБА_2 залишається незрозумілим та нечітким. При цьому звертає увагу, що більшість банківських документів були досліджені під час досудового слідства. Також, щодо потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 незважаючи на великі часові проміжки між епізодами залишається незрозумілою кваліфікація дій підзахисної та подальше складання всіх сум. Щодо епізодів по вкладнику ОСОБА_9, зокрема зазначено: «складала та підписувала від імені ОСОБА_9 завідомо неправдиві заяви та платіжні доручення на переказ готівки з рахунку №26204284109801 на рахунок №26205284109800, а з рахунку №26205284109800 на картковий рахунок №26257003517074». Однак у обвинувальному акті не вказано у який спосіб відбувались такі транзакції між рахунками, кому вони належать, як отримувався доступ до цих рахунків. Адже кожен банківський рахунок має власника і певні способи доступу.

Щодо епізоду заволодіння коштами ОСОБА_17, жодний нормативний акт не передбачає обовязку керівника відділення банку отримувати не зберігання у фізичних осіб коштів. Відповідно у цьому випадку кваліфікація також має бути зясована. Також звертає увагу, що не вказано про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення. У цьому епізоді міститься тільки «протиправно заволоділа», не має будь якої вказівки, коли, яким чином, у який спосіб з якою метою. Водночас, звертає увагу суду, й на те, що у обвинувальному акті, вказано, - «Таким чином своїми умисними діями ОСОБА_2, будучи службовою особою, повторно, заволоділа чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, чим вчинила кримінальне правопорушення,……». Отже міститься твердження про подію як доконаний факт, який беззаперечно мав місце. Тобто, таким формулюванням орган досудового розслідування, не схиляє, а переконує суд у винності особи, ще до початку розгляду справи по суті, навіть на стадії підготовчого судового засідання.

Щодо потерпілої ОСОБА_10, по епізоду привласнення коштів в сумі 24900грн, не зазначено точної дати вчинення, хоча наявні знову ж таки два банківські рахунки, -«№26208394198300 на рахунок №26252007506365» Однак у обвинувальному акті не вказано у який спосіб відбувались такі транзакції між рахунками, кому вони належать, як отримувався доступ до цих рахунків. Адже кожен банківський рахунок має власника і певні способи доступу

Також звертає увагу колегії й на таке твердження: «А всього ОСОБА_2 в період часу з 12.12.2008р. по 17.11.2014р. заволоділа грошовими коштами ОСОБА_9 та ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_14, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_7, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_8 в особливо великих розмірах, на загальну суму 2771400,26грн.» Вважає, що з цього твердження, випливає, що ОСОБА_2 обвинувачують за ч. 5 ст. 191 КК України, по всіх епізодах які цьому передують. Наявність, знову ж таки, «заволоділа грошовими коштами», вказує на безапеляційність такого твердження, і додатковий важіль у переконанні суду, та всіх оточуючих у винності особи.

У рішенні від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України" нагадав, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51);

У рішенні від 25.07.2000, у справі «Маттоціа проти Італії" зазначив, що ... обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення.

Заслухавши доповідь прокурора про можливість призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, клопотання захисника та обвинуваченого, котрі просять повернути обвинувальний акт прокурору, думку потерпілих, колегія суддів вважає, що кримінальне провадження із обвинувальним актом слід повернути прокурору Львівської місцевої прокуратури №1, оскільки такий не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону.

Відповідно до положень ч.1 ст.314 КПК України після отримання обвинувального акта, суд не пізніше пяти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Згідно вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Статтею 291 КПК України встановлено вимоги щодо обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування. Так, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, імя, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи помякшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був предявлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був предявлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був предявлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Так, обвинувальний акт від 29.01.2016 року не відповідає вимогам ст.ст.109, 110, 291 КПК України, а тому підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Як вбачається із розписки про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, дата їх вручення біля підпису ОСОБА_2 відсутня. Разом з тим, обвинувальний акт складений та затверджений 29 січня 2016 року, а до Личаківського районного суду м.Львова матеріали скеровані 08 лютого 2016 року, що суперечить ст. 293 КПК України.

Згідно ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобовязаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті повинно бути викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно ж положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

У відповідності до ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні, форма вини, мотив і мета вчинення правопорушення.

В порушення ст. 91 та ст.291 КПК України, слідчим в обвинувальному акті вказано неповний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема по всіх без виключень інкримінованих обвинуваченій епізодах, кваліфікованих за ч.1 та ч.2 ст.366 КК України, слідчим жодним чином, всупереч вимогам ст.91 та ст.291 КПК України, не зазначено мету, місце та спосіб вчинення обвинуваченою даних кримінальних правопорушень.

Згідно змісту ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відсутність у даному обвинувальному акті належного обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює обєктивний розгляд справи, що є беззаперечною підставою для скасування вироку.

Відповідно до вимог п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом. Разом з цим. ч.1 ст.337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, й лише в його межах.

Отже, розгляд справи без належного обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним. Адже відповідно до ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Зі змісту п.3 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження згідно КПК» вбачається, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокуророві зокрема, якщо він містить положення що суперечать одне одному.

Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акта від 29.01.2016 року вимогам ст.109, ст.291 КПК України, а тому такий підлягає поверненню.

З наведених міркувань та керуючись ст.ст. 109, 291, 314, 371, 372 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

обвинувальний акт у кримінальному провадженні про кримінальні правопорушення, передбачені ч.3, ч.4, ч.5 ст. 191, ч.1, ч2 ст. 366 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140030000087 від 26 лютого 2015 року, щодо ОСОБА_2 повернути прокурору Львівської місцевої прокуратури №1.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області прокурором протягом семи діб з моменту її проголошення.

Головуючий Ванівський Ю.М.

Судді Дзеньдзюра С.М.

ОСОБА_1