Ухвала суду № 58025958, 25.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 336/9029/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №336/9029/15-к Головуючий в 1 інст. Зарютін П.В.

Провадження №11-кп/778/927/16 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Абрамова В.І.,

суддів Яцуна С.Б., Шпоньки В.П.,

при секретарі Бойко О.О.,

за участю прокурора Кметь А.Г.,

адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_2, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17 березня 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, який мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 1 раніше судимого:

1) 17.03.2016 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

2) 16.06.2011 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст. 185 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 07.02.2013 року за закінченням строку відбування покарання,

засуджено за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України на 4 місяці арешта.

Строк відбування покарання таковому І.Л. рахувати від дня його фактичного затримання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1074 гривень.

В вироку вирішена доля речових доказів по справі.

Згідно з вироком суду, 16 липня 2015 року приблизно о 2-15 год. ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, знаходячись за адресою: м. Запоріжжя, вул. Деповська, біля будинку № 83, шляхом вільного доступу, через задні двері, таємно проник до автомобіля «Mersedes Benz VITO-115 CDI», держномер АР 6867 СІ, звідки намагався таємно викрасти панель від автомагнітоли «LG», вартістю 150 грн., сонцезахисні окуляри вартістю 2,77 грн., автошампунь «XIMPEZERB», вагою 450 гр., вартістю 14,33 грн., пульт від автомагнітоли «LG», вартістю 18,33 грн., що належить потерпілому ОСОБА_4, але довести злочин до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, у зв'язку з тим, що був помічений працівниками міліції на місці вчинення злочину. Таким чином, ОСОБА_3 скоїв закінчений замах на таємне викрадення майна, яке належить ОСОБА_4, чим міг завдати потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 185,43 грн.

В апеляції захисник адвокат ОСОБА_2, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, не оскаржуючи кваліфікацію дій та фактичні обставини справи, вказує на незаконність вироку в части покарання, яке є надто суворим. Просить з урахуванням помякшуючих провину ОСОБА_3 обставин призначити йому покарання нижче найнижчої межи.

Заслухавши доповідь судді по справі, адвоката ОСОБА_2, в т. ч. в судових дебатах, обвинуваченого ОСОБА_3, в т. ч. в судових дебатах і останньому слові, які підтримали апеляцію та наполягали на її задоволенні, прокурора, в т. ч. в судових дебатах, який заперечував проти задоволенні апеляції і наполягав на законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину, зазначеному у вироку, засновані на доказах досліджених у судовому засіданні, і є обґрунтованими.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті предявленого йому обвинувачення, в звязку з чим, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового розгляду не оспорювалися. При цьому суд зясував, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також розяснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України.

Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України у межах, встановлених санкцією статей Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний ним злочин.

При цьому суд у відповідності до ст. 66 КК України врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово засуджений, висновків для себе не зробив та знов скоїв злочин, не працює, має постійне місце перебування, його щире каяття.

З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виправлення і перевиховання ОСОБА_3 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції статті обвинувачення, що буде необхідним і достатнім для попередження вчинення ним вподальшому нових кримінальних правопорушень.

Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію адвоката захисника ОСОБА_5, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2016 року відносно ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

Головуючий:

Судді: