Ухвала суду № 58016383, 25.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Поливач Л.Д.

ШаховоїО.В.

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним кредитного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року, -

у с т а н о в и в:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Укрексімбанк», третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним кредитного договору.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник, зокрема, посилається на ті обставини, що правова позиція суду щодо, що для укладення кредитного договору не потрібно згоди другого з подружжя є помилковою, оскільки така згода потрібна, але вона ОСОБА_2 надана не була. Також зазначає, що банком не надано жодних доказів того, що позивач дійсно на момент укладення кредитного договору була ознайомлена з його умовами та погодила його укладення ОСОБА_3

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник ПАТ «Укрексімбанк» - Бабій О.В. у задоволенні апеляційної скарги просила відмовити, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Третя особа ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 23 серпня 2006 року між Мазур

_____________

Справа № 752/14687/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/5997/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

О.В. та ВАТ «Укрексімбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрексімбанк», укладено кредитний договір № 28806С73 (а. с. 10-18).

За правилом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша

фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. ч. 1-2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 кредитного договору банк надав позичальнику кредит у сумі 83 736,82 швейцарських франків, що еквівалентно 68 000,00 доларів США, з кінцевою датою його погашення 15 серпня 2027 року.

Позичальник зобов'язався здійснювати погашення кредиту у строк та у сумах, визначених графіком, що є додатком до кредитного договору (пп. 2.4.1 п. 2.4 ст. 2 кредитного договору).

Відповідно до ст. 1, п. 2.1. ст. 2 кредитного договору кредит надавався позивачу на придбання житла.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позичальником та банком укладено іпотечний договір № 28806Z75 від 23 серпня 2006 року, реєстровий № 3633к, відповідно до п. 1.4. на момент підписання договору іпотеки отримана заява-згода дружини іпотекодавця ОСОБА_2 щодо передачі в іпотеку предмету іпотеки, справжність підпису на якій засвідчена нотаріально (а. с. 32-38, 65-71).

29 червня 2010 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін № 28806Z75-1 (а. с. 39).

Як вбачається з матеріалів справи, 23 серпня 2006 року ОСОБА_2 надала згоду на передачу в іпотеку її чоловіком ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1, на умовах за його розсудом, придбаної у шлюбі (а. с. 62).

20 червня 2010 року ОСОБА_2 надала згоду подружжя на укладення договору про внесення змін № 28806Z75-1 до іпотечного договору, укладеного між її чоловіком ОСОБА_3 та ПАТ «Укрексімбанк» (а. с. 61).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що положення ст. 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Укладений кредитний договір № 28806С73 від 23 серпня 2006 року є двостороннім правочином і він укладений на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1- 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Частиною 3 ст. 65 СК України передбачено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до роз'яснень п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави/іпотеки іншим із подружжя суди мають виходити з такого.

Положення ст. 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про те, що при укладенні оспорюваного кредитного договору сторонами була дотримана його форма, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, та до кредитного договору не вимагається обов'язкова письмова згода другого із подружжя.

Доводи представника позивача з приводу того, що для дійсності кредитного договору є необхідною згода позивача як дружини на укладення її чоловіком ОСОБА_3 кредитного договору з відповідачем ПАТ «Укрексімбанк», є безпідставними, оскільки кредитний договір є реалізацією права одного з подружжя на отримання кредиту, а не правочином щодо розпорядження майном подружжя.

Крім того, як вбачається з пояснень позивача, вірно встановлено судом першої інстанції та підтвердилося під час апеляційного розгляду справи, договір купівлі-продажу квартири від 23 серпня 2006 року укладався в інтересах сім'ї, іпотечний договір укладався за її письмовою згодою, чим вона визнала кредитний договір.

Так, пунктом 6 ст. 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. При укладенні одним із подружжя договору в інтересах сім'ї вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

О.В.Шахова