Ухвала суду № 58015487, 26.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 р.м. ОдесаСправа № 815/6999/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Димерлія О.О.

ОСОБА_1

За участю: секретаря Колеснікова-Горобець І.О.

представника апелянта ОСОБА_2 (довіреність від 28.10.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Атаман-Фрут» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Атаман-Фрут» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000075/2 від 19.11.2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00115.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки митного органу про заниження позивачем митної вартості товару та неможливість її визначення за ціною контракту зроблені в результаті неналежного аналізу поданих до митного оформлення документів. Під час митного оформлення товару позивачем надано всі документи, які підтверджують митну вартість товару за основним методом, отже у митного органу не було підстав для витребування додаткових бухгалтерських та інших документів для перевірки правильності її визначення. Зазначені обставини беззаперечно свідчать, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови є незаконними, такими, що прийняті без достатніх правових підстав, тому ці рішення підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2016 року позовні вимоги Приватного підприємства «Атаман-Фрут» задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000075/2 від 19.11.2015 року. Визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00115 від 19.11.2015 року.

В апеляційній скарзі Одеська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2015 року між ПП «Атаман-Фрут» та Фірмою «INTERFRESH EXPORT S.L.U.» (Іспанія) укладено контракт № 117/15, відповідно до умов якого Фірма «INTERFRESH EXPORT S.L.U.» зобовязується поставляти, а ПП «Атаман-Фрут» приймати та оплачувати товар, вказаний у специфікаціях в порядку та на умовах, обумовлених в контракті (а.с. 21-31).

Відповідно до специфікації №3 від 14.11.2015 року до контракту та інвойсу № 2015-165 від 14.11.2015 року Фірма «INTERFRESH EXPORT S.L.U.» на умовах поставки CPT-Одеса поставила ПП «Атаман-Фрут» наступний товар: хурма свіжа, сорт Persimon (вага брутто: 21480 кг., вага нетто: 19424 кг, на загальну суму 13596,80 євро, з якої 0,70 євро за 1 кг, у тому числі транспортні витрати відповідно до умов поставки CPT-Одеса) (а.с. 32).

19.11.2015 року уповноваженою позивачем особою ТОВ «Брокерсько-Експедиційна Компанія «Атаман-Груп» до митного поста «Одеса-Порт» Одеської митниці ДФС подана електронна митна декларація № 500060006/2015/010941, в якій митна вартість імпортованого товару визначена за основним методом, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України, тобто за ціною договору (контракту) (а.с. 13-16).

Для підтвердження митної вартості товару декларант подав: зовнішньоекономічний контракт № 117/15 від 26.10.2015 року; специфікацію № 3 від 14.11.2015 року до контракту № 117/15 від 26.10.2015 року; інвойс 2015-165 від 14.11.2015 року; копію ЕМД № 15ES00174111051180 від 14.11.2015 року країни відправника; сертифікат походження товару форми EUR.1 № 0343709 F від 14.11.2015 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 994675 від 14.11.2015 року; пакувальний лист № 2015-165 від 14.11.2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору № 3 від 14.11.2015 року; договір про надання послуг митного брокера; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товарно-супровідних документах відбитку штампу) № 2730 від 14.11.2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (наявність на товарно-супровідних документах відбитку штампів) № 2730 від 14.11.2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2730 від 14.11.2015 року.

Проте під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товару за основним методом.

Підставою для висновків про недоведеність заявленої митної вартості товарів стали розбіжності у поданих документах, а саме в результаті подання декларантом сертифікату EUR-1 без посилання на інвойс, в той час коли умовами контракту визначено подання сертифікату походження товару за формою ОСОБА_3, митним органом зазначено, що у сертифікаті форми EUR.1 № 0343709 F від 14.11.2015 року йде посилання на митну декларацію країни відправлення № 15ES00174111051180 від 14.11.2015 року, а у митній декларації країни відправлення № 15ES00174111051180 від 14.11.2015 року йде посилання на сертифікат форми EUR.1 № 0343709 F від 14.11.2015 року, що унеможливило встановити достовірність наданих документів.

У звязку із чим, 19.11.2014 відповідач на підставі ст. 53 МК України витребував від позивача додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 12).

На вимогу Одеської митниці ДФС декларантом було додатково подано висновок Одеської регіональної Торгово-промислової палати СИО-а № 000801 від 10.11.2015 року, пояснення щодо наданих документів та переліку документів, а також повідомлено про неможливість подання інших витребуваних документів (а.с. 37).

Оскільки позивач на вимогу митниці не надав додаткових документів, митницею здійснено коригування митної вартості товару, про що 19.11.2014 року прийнято рішення №№ 500060006/2015/000075/2 про коригування митної вартості товару, яким органом визначено митну вартість товару за шостим резервним методом та складено картку відмови №500060006/2015/00115 у митному оформленні (випуску) товарів.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до митниці документи містять всі дані, які підтверджують значення показників, що вплинули на митну вартість товару, відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару та визначення резервного методу розрахунку його митної вартості, отже прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, відтак це рішення та картка відмови у митному оформленні товарів підлягають скасуванню.

Колегія суддів висновку суду першої інстанції вважає правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або, яка підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

У разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

Згідно із ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

За змістом ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Аналіз наведених норм показав, що обов'язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи, при цьому такі сумніви мають бути обґрунтованими.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Як вірно встановив суд першої інстанції, з наданих позивачем документів вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, та необхідність у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товару.

Водночас, вірним є висновок суду першої інстанції, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, тому витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним.

Зазначені обставини свідчать про не доведеність відповідачем правомірності неможливості застосування до визначення митної вартості товарів за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу при визначенні митної вартості.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що сертифікат походження товару є документом, що підтверджує країну його походження, що, у свою чергу, впливає на величину мита, що стягується при ввезенні товарів на митну територію України.

ОСОБА_4 походження товару форми А - це сертифікат, розроблений та затверджений в 1968 році Конференцією ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), прийнятий в рамках реалізації Генеральної системи преференцій (ГСП) для країн ЄС, Японії, Туреччини.

ОСОБА_4 EUR.1 - це сертифікат, що підтверджує країну походження товару і використовуваний в тих випадках, коли товар, виготовлений в одній з держав Європейського Союзу, вивозиться в країну, що підписала угоду з ЄС про надання взаємних торгових преференцій.

Так, країни ЄС, утому числі Іспанія приймають три форми: Form A (форма А), EUR.1, General Form (загальна форма англійською мовою). Визначення походження товару виконується відповідно до регламентів ЄС.

Отже, ОСОБА_4 форми А і ОСОБА_4 форми EUR.1 є формами, які можуть бути використані для підтвердження країни походження товару, що імпортується з Іспанії.

Таким чином, наданий позивачем ОСОБА_4 походження товару форми EUR.1 є належним документом, який підтверджує країну походження товару, що був поставлений за Контрактом № 117/15 від 26.10.2015 року.

При цьому, як вірно встановив суд першої інстанції, окрім сертифікату походження товару, який був наданий до митного оформлення з вищевказаним контрактом, країна походження товару підтверджується наступними документами: інвойсом № 2015-165 від 14.11.2015; міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 94675 від 14.11.2015; фітосанітарним сертифікатом країни відправлення № CE/ES/0253070 6B від 14.11.2015 року; митною декларацією країни відправлення № 15ES00174111051180 від 14.11.2015 року, а в сертифікаті форми EUR.1 № 0343709 F є посилання на експортну декларацію країни відправлення № 15ES00174111051180 від 14.11.2015 року, в якій, в свою чергу, міститься посилання на інвойс № 2015-165.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що вищевказані документи у сукупності та взаємному зв'язку підтверджують походження товару, що імпортується (Іспанія), та дають змогу ідентифікувати саме цю поставку, країну походження та ціну поставки.

Судом першої інстанції вірно враховано, що митна вартість товару з такими ж умовами поставки як у позивача (CPT), згідно даних витягу з ЄАІС, коливається від 0,72 до 1,75 долари США/кг, а заявлена позивачем за основним методом митна вартість входить у вказаний проміжок.

При цьому, митним органом необґрунтовано застосування до ввезеного позивачем товару на рівні максимальної величини його митної вартості за кодом товару УКТЗЕД НОМЕР_1 - 1,75 дол.США/кг, та не врахування наданого позивачем під час митного оформлення висновку Одеської регіональної торгово-промислової палати про ціну на імпортований із Іспанії товар № Our.ref СИО-а № 000801 від 10.11.2015 року станом на листопад 2015 року в валюті євро за 1 кг свіжої хурми, що постачається за контрактом № 117/15 від 26.10.2015 року, на рівні 0,7 євро.

Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішень, що прийняті на підставі неправомірних висновків митного органу.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, що суттєво впливає на її визначення, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для задоволення позову та скасування оспорюваних рішень.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.05.2016 року.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1