Ухвала суду № 58014990, 31.05.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"31" травня 2016 р. Справа № 902/1454/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. , судді Огороднік К.М.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ "Агросолюшин" на ухвалу господарського суду Вінницької області від "15" квітня 2016 р. у справі № 902/1454/15

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросолюшин"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке"

про стягнення 1 620 651,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11 січня 2016 року у справі № 902/1454/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолюшин" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" задоволено частково в сумі 946563,59 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 року вищевказане рішення змінено в частині стягнення пені та судових витрат.

Відповідач - ТзОВ "Іллінецьке" 13.04.2016 р. звернулось до господарського суду Вінницької області із заявою про розстрочку виконання рішення від 11.01.2016 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 р. у справі № 902/1454/15.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.04.2016 року провадження за заявою ТзОВ "Іллінецьке" про розстрочку виконання рішення зупинено до повернення матеріалів справи № 902/1454/15 господарському суду Вінницької області.

Не погоджуючись із ухвалою суду від 15.04.2016 р., ТОВ "Агросолюшин" оскаржило її в апеляційному порядку.

Скарга подана до місцевого господарського суду 19.05.2016 р. (згідно відмітки канцелярії суду). До суду апеляційної інстанції скарга з матеріалами справи надійшла 27.05.2016 р.

Скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали; відстрочити сплату судового збору за апеляційне оскарження ухвали; задоволити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 15.04.2016 р. у справі № 902/1454/15 повністю.

Вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору та надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Проте, як вбачається із апеляційної скарги, скаржником не надано доказів сплати судового збору та заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

За нормами статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до п. 3.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. (із змінами і доповненнями) клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.

Так, колегія суддів зауважує, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржник посилається на відсутність необхідних коштів для сплати судового збору. Зазначає, що являється сільськогосподарським підприємством та відповідно його дохід має сезонний характер. Ще однією з підстав неможливості сплати судового збору вказує значну заборгованість контрагентів та існування у державі складних економічних процесів. Також скаржник зазначає про наявність у нього продукції, за рахунок якої в майбутньому отримає кошти, однак для цього потрібен час, очікування якого фактично унеможливить звернення до суду апеляційної інстанції.

Судом відмічається, що в підтвердження викладених обставин апелянтом не подано жодного доказу (такими доказами можуть бути, зокрема, довідка з Державної фіскальної служби України щодо наявності відкритих рахунків, а також довідки з усіх банківських установ, де відкрито рахунки скаржника щодо відсутності коштів на цих рахунках; тощо).

Також суд звертає увагу, що скаржником не наведено та не надано будь - яких доказів на підтвердження обставин того, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та скаржник зможе сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі. Заявником апеляційної скарги є юридична особа - суб'єкт господарювання, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку. Обставина, пов'язана з відсутністю коштів підприємства не може вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору.

Оскільки відстрочення сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується за наявності виключних обставин, яких у даному випадку скаржником не доведено, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У cправі "Креуз проти Польщі" (п.53, «Case of Kreuz v. Poland», рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р., надалі - Рішення) суд постановив, що "Право на суд", закріплене п.1 ст.6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.

У пункті 60 Рішення Європейський суд з прав людини постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З огляду на те, що апеляційна скарга повертається без розгляду з підстав відсутності доказів сплати судового збору, клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги судом не досліджується та не розглядається.

Керуючись ст. 86, п. 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросолюшин" у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

2. Повернути апеляційну скаргу Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросолюшин" від 19.05.2016 р. № 49 без розгляду.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.