Постанова № 58014965, 24.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2016 р. Справа№ 910/16379/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участі представників:

від позивача: Котляренко С.В. - за дов.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: ОСОБА_11 - за дов.

від відповідача-3: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2016

у справі №910/16379/13 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Істейт Бізнес Групп»;

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4;

3) Торгівельної біржі «Київська універсальна біржа»

про визнання торгів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі, позивач або Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Істейт Бізнес Групп» (далі, відповідач-1), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі, відповідач-2), Торгівельної біржі «Київська універсальна біржа» (далі, відповідач-3) про визнання недійсними відкритих торгів з реалізації спірного нерухомого майна, що відбулися 14.08.2012; визнання недійсним протоколу Торгівельної біржі «Київська універсальна біржа» від 14.08.2012 про проведення відкритих торгів з продажу майна банкрута - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладених між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Реал Істейт Бізнес Групп» за наслідком проведених торгів, оформлених протоколом від 14.08.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході підготовки та проведення аукціону (відкритих торгів) з реалізації майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в рамках ліквідаційної процедури у справі про банкрутство були допущені численні порушення законодавства, а також не було отримано згоди позивача як заставодержателя майна на його відчуження. Відкриті торги, в результаті яких було реалізовано заставне нерухоме майно, були проведені в ході незаконної процедури банкрутства, провадження якої було припинено постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі №21/17-5170-2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі №910/16379/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014, позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково, визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на відкритих торгах 14.08.2012 між ФОП ОСОБА_4, в особі ліквідатора Хайла М.В., та ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп». В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі №910/16379/13 у частині задоволення позовних вимог скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у вказаній постанові зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, а саме, яким чином відбулась трансформація цінних паперів у спірну нерухомість, про незаконне відчуження якої заявлено даний позов; належним чином не перевірили та не спростували доводи відповідачів стосовно того, що під час ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_4 всі обтяження щодо майна останнього було припинено, а скасування постанови про визнання боржника банкрутом та припинення провадження у справі про банкрутство, не тягне за собою автоматичного поновлення застави та іпотеки; залишили поза увагою питання виконання, тобто відплатності оспорюваних правочинів, укладених Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 в особі ліквідатора Хайла М.В. та переможцем торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп» та не спростовано доводів відповідачів про відсутність порушеного права позивача, оскільки останній не позбавлений права на отримання коштів від продажу майна.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі №910/16379/13, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2015 у справі №910/16379/13 рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі №910/16379/13 скасовано. Справу №910/16379/13 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У вказаній постанові зазначено, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди не встановили, яким чином відбулась трансформація цінних паперів у спірну нерухомість та не врахували, що встановлення Вищим господарським судом України відсутності правових підстав для порушення справи про банкрутство має своїми наслідками і висновки про неправомірність інших механізмів і процедур у справі про банкрутство, зокрема, ліквідаційної процедури, складовою частиною якої є проведення аукціону з реалізації майна боржника.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі №910/16379/13 (суддя Головатюк Л.Д.) позовні задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсними відкриті торги, що відбулися 14.08.2012 з реалізації нерухомого майна.

Визнано недійсним протокол Торгівельної біржі «Київська універсальна біржа» від 14.08.2012 про проведення відкритих торгів з продажу майна банкрута суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4.

Визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 в особі ліквідатора Хайла Миколи Володимировича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп».

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у розмірі 2 785 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні договори були укладені в результаті здійснення процедури ліквідації щодо відповідача-2 в рамках справи про банкрутство, яка в подальшому була визнана незаконною, укладення таких договорів (в момент їх вчинення) відбулося з дефектом волі, що є підставою для визнання їх недійсними у відповідності до статті 203 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі №910/16379/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 посилається на те, що спірне майно, яке було предметом іпотеки за договорами, укладеними між боржником та Банком, відчужене в процесі ліквідаційної процедури боржника відповідно до чинної на той час постанови про визнання боржника банкрутом від 14.02.2012 та ухвали Господарського суду Одеської області від 21.06.2012 у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4, якою були скасовані усі обтяження зі спірного майна та майно було реалізовано призначеним судом ліквідатором, а тому визнання оспорюваних у даній справі правочинів недійсними суперечить приписам статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, апелянт наголошує, що згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено.

Крім того, відповідач-2 зазначив, що права та законні інтереси Банку як кредитора не були порушені, бо саме з метою задоволення майнових вимог Банку останній був визнаний кредитором у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 та саме з метою задоволення вимог кредиторів майно було реалізовано з аукціону.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2016 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 26.04.2016.

25.04.2016 від представника відповідача-2 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю у іншому судовому засіданні.

Інші представники сторін у судове засідання, призначене на 26.04.2016, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 розгляд справи було відкладено на 24.05.2016.

Представники відповідачів -1, -3 у судове засідання знову не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідачів -1, -3 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень та витяг із сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів -1, -3.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача-2 заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні підтримував доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача-2 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 для забезпечення виконання умов кредитних договорів №014/0054/74/67842 від 05.12.2006, №0140054/74/71987 від 22.03.2007, №014/0054/74/74969 від 22.03.2007, № 014/0054/74/71981 від 22.03.2007, № 014/0054/74/70510 від 16.02.2007, №014/0054/74/70518 від 16.02.2007, №014/0054/74/67685 від 28.11.2006, №014/0054/74/70519 від 16.02.2007 та №014/0054/74/70888 від 22.02.2007 були укладені наступні угоди:

1) договір іпотеки від 07.12.2006, предметом іпотеки якого є нежитлові приміщення офісу, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 58,11 кв. м. та 63,9 кв. м.;

2) договір про заставу цінних паперів за №975 від 22.03.2007, предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю «Чисте місто» Випуск № 1 у кількості 608 960 штук, загальною номінальною вартістю 608 960,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу та надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_3, котедж 22 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_4);

3) договір про заставу цінних паперів за №974 від 22.03.2007, предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю «Чисте місто» Випуск № 1 у кількості 608 960 штук, загальною номінальною вартістю 608 960,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу на надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_3, котедж 23 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_4);

4) договір поруки №014/0054/74/71981/1 від 22.03.2007 та договір про заставу цінних паперів за № 976 від 22.03.2007, предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю «Чисте місто» Випуск № 1 у кількості 608 960 штук, загальною номінальною вартістю 608 960,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу та надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_3, котедж 26 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_4);

5) договір поруки №014/0054/74/70510/1 від 16.02.2007 та договір про заставу цінних паперів за № 652 від 19.02.2007, предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю «Чисте місто» Випуск № 1 у кількості 608 960 штук, загальною номінальною вартістю 608 960,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу на надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_3, котедж 28 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_4);

6) договір поруки №014/0054/74/70518/1 від 16.02.2007 та договір про заставу цінних паперів за №651 від 19.02.2007, предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю «Чисте місто» Випуск №1 у кількості 608 960 штук, загальною номінальною вартістю 608 960,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу та надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_3, котедж 30 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_4);

7) договір про заставу цінних паперів від 29.11.2006, предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю «Чисте місто» Випуск № 1 у кількості 697 984 штук, загальною номінальною вартістю 697 984,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу та надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_3, котедж 41 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_4);

8) договір поруки №014/0054/74/70519/1 від 16.02.2007 та договір про заставу цінних паперів за №650 від 19.02.2007, предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю «Чисте місто» Випуск № 1 у кількості 697 984 штук, загальною номінальною вартістю 697 984,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу та надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_3, котедж 42 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_4);

9) договір поруки №014/0054/70888/1 від 27.02.2007 та договір про заставу цінних паперів від 27.02.2007, предметом застави якого є облігації Товариства з обмеженої відповідальністю «Чисте місто» Випуск № 1 у кількості 697 984 штук, загальною номінальною вартістю 697 984,00 грн., вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу та надає його власнику право на отримання котеджу за адресою: АДРЕСА_3, котедж 47 (адреса будівельного майданчика: АДРЕСА_4).

Предметом іпотеки за договором іпотеки від 07.12.2006 є нерухоме майно - нежитлові приміщення офісу, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 58,11 кв. м. та 63,90 кв. м.

Предметом застави за вищевказаними договорами застави цінних паперів були цільові облігації Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисте місто», що надають власнику таких облігацій право на отримання нерухомого майна в процесі погашення цільових облігацій.

Так, згідно з умовами вказаних вище договорів кількість цінних паперів, що передаються в заставу, і вартість яких відповідає вартості загальної площі котеджу, надає власнику право на отримання котеджу, визначеного у відповідних договорах купівлі-продажу цінних паперів та договорах резервування приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, такі договори купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення та договори про резервування приміщення були укладені між заставодавцем та ТОВ «Чисте місто».

У подальшому, на виконання вказаних договорів та в процесі погашення емітентом - ТОВ «Чисте місто» цільових облігацій, відповідач-2 отримав у власність котеджі за адресою АДРЕСА_5, які були прийняті в експлуатацію згідно з актом готовності об'єкта до експлуатації №42 від 18.02.2009.

З метою встановлення обставин, щодо трансформації цінних паперів (цільових облігацій, що були предметом застави) у спірну нерухомість (яким чином відбулося погашення цільових облігацій), про незаконне відчуження якої заявлено даний позов, суд першої інстанції зобов'язував сторін своїми ухвалами надати письмові пояснення та докази, яким чином відбулася така трансформація, а також письмові пояснення по справі з урахування викладеного в постанові Вищого господарського суду України від 08.12.2015 у справі №910/16379/13. Проте, вимоги суду сторонами виконані не були, витребувані докази та або письмові пояснення щодо вказаного питання не надані.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, між сторонами відсутній будь-який спір щодо набуття відповідачем-2 у власність в порядку погашення цільових облігацій ТОВ «Чисте місто» котеджів №№ 22, 23, 26, 28, 30, 41, 42, 47 за адресою: АДРЕСА_3. Із наявних у матеріалах справі копій спірних договорів вбачається, що котеджі №№ 22, 23, 26, 28, 30, 41, 42, 47 за адресою: АДРЕСА_3 належали відповідачу-2 на праві власності на підставі Свідоцтв про право власності, виданих виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Зазначеними обставинами підтверджуюється факт трансформації цінних паперів (цільових облігацій, що були предметом застави) у спірну нерухомість.

Судом встановлено, що рішеннями Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2011 у справі №1512/2-1914/2011, від 02.11.2011 у справі №2-2207/2011, від 29.02.2012 у справі №1512/2-188/11, від 28.04.2011 у справі №1512/2-2221/2011, від 30.11.2011 у справі №1512/2-167/11, від 02.02.2012 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0054/74/70518 від 16.02.2007, від 28.04.2011 у справі № 1512/2-2224/2011, від 08.09.2011 у справі №2-2271/2011, від 07.06.2011 у справі №1512/2-2212/2011 стягнуто солідарно з позичальників за кредитними договорами та ОСОБА_4 (як поручителя) заборгованість по сплаті кредиту, відсотках, пені за прострочення тіла кредиту та пені за прострочення відсотків по кредиту.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, постановою Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 у справі № 21/17-5170-2011 Фізичну особу-підприємця ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Хайла Миколу Володимировича.

Оголошення про зазначене рішення суду було розміщено в газеті «Голос України» №39 (5289) від 29.02.2012.

14.08.2012 в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство №21/17-5170-2011 проведено аукціон з продажу майна, що належить боржнику.

Про проведення зазначеного аукціону з продажу майна, що належить боржнику, кредитори у справі про банкрутство повідомлялись арбітражним керуючим Хайло М.В., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями реєстрів відправки поштової кореспонденції з описом вкладення від 12.06.2012, 06.08.2012, 10.08.2012, 11.08.2012 (том 3, а.с. 197-200) та газетою «Правда та кривда» від 20.07.2012 №27, у якій була опублікована інформація стосовно часу та місця проведення торгів (том 4, а.с. 35).

За результатами проведених прилюдних торгів між ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора Хайла М.В. та переможцем торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп» 16.08.2012 були укладені договори купівлі-продажу нежитлового приміщення офісу першого поверху загальною площею 63,90 кв.м., розташованого в приміщенні за адресою: АДРЕСА_2; та котеджів №№ 22, 23, 26, 28, 30, 41, 42, 47 за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до умов зазначених договорів продавець Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в особі ліквідатора Хайла М.В. передав у власність покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп» нерухоме майно за вартістю, визначеною сторонами у цих угодах, а покупець сплатив цю вартість ФОП ОСОБА_4

Разом з тим, судом встановлено, що у подальшому постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 постанову Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 скасовано, а провадження у справі №21/17-5170-2011 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 припинено. Вказана постанова мотивована порушенням статей 6-7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо відсутності доказів неплатоспроможності ФОП ОСОБА_4 з урахуванням наявності у останнього на праві власності як житлових приміщень, так і нежитлових.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними прилюдних торгів, позивач посилається на вказану постанову Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі №21/17-5170-2011 та на відсутність згоди іпотекодержателя та заставодержателя на продаж майна.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що припинення провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є підставою для визнання недійсними відкритих торгів з продажу майна, яке передано в заставу та іпотеку позивачу та відповідних угод купівлі-продажу, оскільки, всупереч вимогам статті 17 Закону України «Про заставу» та статті 12 Закону України «Про іпотеку», останні відбулися без згоди іпотекодержателя та заставодержателя, та не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог Банку з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Статтями 5 та 9 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава цінних паперів може здійснюватись шляхом передачі їх заставодержателю у володіння.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку»).

З аналізу наведених норм вбачається, що, дійсно, відчуження майна, яке передано в заставу та іпотеку, і на яке накладено обтяження, можливе лише за згодою іпотекодержателя та заставодержателя.

Разом з тим, як уже зазначалося вище, на час проведення прилюдних торгів та укладення спірних правочинів була чинною постанова Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 у справі №21/17-5170-2011, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Таким чином, на час проведення аукціону та продажу нерухомого майна здійснювалась ліквідаційна процедура, яка була відкрита на підставі постанови суду, не скасованої та чинної на той час.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлює спеціальний закон - Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі, Закону України «Про банкрутство»). Норми Закону України «Про банкрутство» є превалюючими перед іншими правовими нормами.

Згідно статті 1 Закону України «Про банкрутство» ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про банкрутство».

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про банкрутство» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

При цьому, положеннями абз.6 частини 1 статті 23 Закону України «Про банкрутство» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури, всі обтяження, за винятком майна, передбаченого п. 7 статті 47 Закону України «Про банкрутство» його активів підлягають скасуванню.

Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута. Тому майно банкрута повинно бути вільним від будь-яких обтяжень.

При цьому, згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положеннями Закону України «Про банкрутство» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.06.2013 у справі №6-58цс13.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2012 року у справі №21/17-5170-2011 клопотання ліквідатора про скасування обтяжень майна банкрута задоволено, скасовано обтяження рухомого майна банкрута - фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_4

Відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем та боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає свою чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно не є чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, яка проведена в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяжень, припиняє заставу. Правомірність такого висновку підтверджується постановою Верховного Суду України від 03.03.2013 у справі №6-7цс/13.

Колегією суддів встановлено, що всі обтяження рухомого та нерухомого майна банкрута були скасовані та виключені всі записи щодо знаходження під обтяженням об'єктів застави та іпотеки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Скасування постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі №21/17-5170-2011 постанови про визнання боржника банкрутом та припинення провадження у справі про банкрутство не тягне за собою автоматичного поновлення застави та іпотеки.

Стаття 111- 28 Господарського процесуального кодексу України встановлює обов'язковість судових рішень Верховного Суду України та згідно якої висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. За змістом зазначеної статті суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, лише навівши відповідні мотиви.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Реал Істейт Бізнес Групп» за спірними договорами було придбано нерухомого майна на загальну суму 4 774 882,00 грн., з яких частина коштів у розмірі 670 392,80 грн. була перерахована на користь Торгівельної біржі «Київська універсальна біржа» у якості реєстраційного внеску за участь у аукціоні (а у подальшому ці кошти були зараховані в оплату придбаного майна), решта коштів була перерахована на користь приватного нотаріуса, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у справі (том 2, а.с. 139-148). Тобто, Банк, як кредитор, не був позбавлений права на отримання коштів від продажу спірного майна, яке було предметом іпотеки, однак, ніяких вимог про повернення коштів, отриманих від реалізації майна, не заявляв. Доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, реалізація майна під час проведення відкритих торгів в межах процедури ліквідації ФОП ОСОБА_4 на підставі чинної на той час постанови Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 у справі №21/17-5170-2011, якою Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, відповідала порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1 - 3 та 6 статті 203 Цивільного кодексу. Про таку позицію вказує Верховний Суд України у постанові від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12.

Згідно з частиною 10 статті 30 Закону України «Про банкрутство» продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором та покупцем, відповідно до законів України.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши спірні договори купівлі-продажу, зважаючи на відсутність порушеного права позивача, та беручи до уваги, що на момент вчинення правочинів по відчуженню майна боржника постанова Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 не була скасована, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Банку.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розподіл господарських витрат здійснено у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі №910/16379/13 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі №910/16379/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРОПУ 14305909) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (65070, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 3 785 (три тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 10 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/16379/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко