Ухвала суду № 58014457, 24.05.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24 травня 2016 рокуСправа № 925/1919/15

вх. № 9191/16 від 10.05.2016

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Яцен Ю.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву

заявникаОСОБА_1 спільного підприємства у формі

товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС"

провизнання додаткових грошових вимог

у справі за заявою

ініціюючого кредитораОСОБА_1 спільного підприємства у

формі товариства з обмеженою відповідальністю

КАІС

до боржника приватного підприємства Віталком

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ініціюючим кредитором, ОСОБА_1 спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", подано заяву від 27.04.2016 №680 (вх.суду №9191/16 від 10.05.2016) та доповнення від 11.05.2016 №701 (вх.суду №9496/16 від 12.05.2016) з вимогами "визнати додаткові грошові вимоги до боржника на суму 16740,50 грн. витрати, що повязані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, та виплатою основної грошової винагороди арбітражному керуючому, а також судового збору 2756,00 грн., включити їх до реєстру вимог кредиторів та віднести до першої черги".

Заява мотивована тим,

що заявником було понесено витрати, повязані з провадженням у справі про банкрутство у господарському суді, а саме виплата грошової винагороди арбітражному керуючому, здійснена на підставі ухвали суду від 17.12.2015, якою встановлено розмір оплати послуг розпорядника майна боржника - дві мінімальні заробітні плати за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень, та якою джерелом оплати послуг визначено авансування її ініціюючим кредитором;

що на підставі рахунків розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого ОСОБА_2, заявником було сплачено наступні кошти: за період з 17.12.2015 по 31.12.2015 у сумі 1333,55 грн., за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 у сумі 2756,00 грн., за період з 01.02.2016 по 29.02.2016 у сумі 2756,00 грн., за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 у сумі 2756,00 грн., за період з 01.04.2016 по 12.04.2016 у сумі 1102,40 грн., усього на загальну суму 10703,95 грн.;

що заявником понесено витрати, повязані з провадженням у справі про банкрутство у господарському суді, на суму 6036,55 грн. а саме витрати на відрядження представників заявника для участі:

17.12.2015 у судових засіданнях (витрати на проживання у готелі - у сумі 417,11 грн., добові юрисконсульту ОСОБА_3 - 200,00 грн., всього: 617,11 грн.);

16.02.2016 у судових засіданнях (залізничний квиток - 244,01 грн., витрати на проживання у готелі 834,21 грн., добові начальнику юридичного відділу ОСОБА_4 400 грн., витрати на сплату судового збору та послуги з копіювання 59,54 грн., всього 1537,76 грн.);

25.03.2016 у засіданні комітету кредиторів (бензин м.Харків с. Королівка Золотоніського району Черкаської області м. Харків: 76,1 л х 21,99 грн. = 1673,44 грн.; добові начальнику юридичного відділу ОСОБА_4 на водієві ОСОБА_5 200 грн., всього: 1873,44 грн.);

12.04.2016 у засіданні комітету кредиторів (бензин м.Харків м.Черкаси м.Харків 82,23 л х 21,99 грн. = 1808,24 грн., добові начальнику юридичного відділу ОСОБА_6 та водієві ОСОБА_5 200,00 грн, всього: 2008,24 грн.),

що загальна сума витрат заявника становить 16740,50 грн.

Учасники провадження у справі про банкрутство боржника були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак представники від заявника, ліквідатора банкрута, публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Золотоніської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН ЧЕРКАСИ" у судове засідання не зявились і про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази суд вважає, що провадження у справі в частині розгляду поданої заяви підлягає припиненню з наступних підстав.

Згідно із абз. 4 ч.1 ст. 38 Закону-4212 з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

Згідно з абз. 4 і 10 п.1 ч.1 ст.45 Закону-4212 кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пунктів 1, 4.10, 4.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7:

склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи;

до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків. Якщо господарський суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат чи про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи він на підставі статті 88 ГПК має право прийняти додаткове рішення (ухвалу, постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання. Таке рішення (ухвалу, постанову) може бути прийнято з питань розподілу сум судового збору або їх повернення і в тому разі, якщо відповідна вимога у розгляді справи з якихось причин не заявлялася. Що ж до інших судових витрат, то в разі коли вимоги стосовно їх розподілу під час розгляду справи не заявлялися та докази на підтвердження цих витрат суду не подавалися, то додаткове рішення (ухвала, постанова) щодо розподілу цих судових витрат не приймається та в задоволенні заяви відмовляється;

розподіл сум судового збору (так само як й інших судових витрат) у непозовному провадженні, як-от у справах про банкрутство, про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів тощо, здійснюється, оскільки інше не передбачено законом, за загальними правилами статті 49 ГПК.

Як вбачається з матеріалів справи ініціюючим кредитором подано заяву про визнання наступних сум його витрат:

1) авансування грошової винагороди розпорядника майна боржника на загальну суму 10703,95 грн.

Вказані суми є згідно з абз. 4 і 10 п.1 ч.1 ст.45 Закону-4212 витратами, пов'язаними з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді (а саме, вимогами щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому), які погашаються ліквідатором банкрута у першу чергу. Це є судові витрати у розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, які віднесені до підвиду інших судових витрат. Вимога стосовно їх розподілу під час розгляду справи 12.04.2016 (а саме під час вирішення питання про перехід від процедури розпорядження майном до ліквідаційної процедури) не заявлялися та докази на підтвердження цих витрат суду не подавалися, отже додаткове судове рішення стосовно цих вимог винесено бути не може. Також вказана сума не може бути визнана поточними вимогами (тобто вимогами, які виникли під час провадження у справі про банкрутство), оскільки Законом-4212 однозначно віднесена до витрат, пов'язаними з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

Крім того, Закон-4212 визначив що грошова винагорода розпорядника майна боржника є авансуванням витрат, що передбачає наступне їх повернення.

Таким чином, вказана сума витрат підлягає погашенню у першу чергу ліквідатором банкрута за рахунок ліквідаційної маси без будь-яких додаткових судових рішень. Спір між ліквідатором банкрута та ініціюючим кредитором в частині розміру та порядку сплати цієї суми відсутній, тому провадження у справі в частині розгляду заяви на суму підлягає припиненню по п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України;

2) витрати на відрядження представників заявника для участі у судових засіданнях 17.12.2015 (на суму 617,11 грн.) та 16.02.2016 у (на суму 1537,76 грн.), всього разом 2154,87 грн. Ухвалами від 08.12.205 та від 03.02.2016 явка ініціюючого кредитора у ці судові засідання була визнана обовязковою.

Однак, вказані суми є згідно із 44 Господарського процесуального кодексу України та п.4.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 іншими судовими витратами, (а саме, витратами сторін та інших учасників судового процесу, пов'язаними з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою). Вимога стосовно їх розподілу під час розгляду справи відповідно 17.12.2015 (коли було винесено судове рішення, яке підлягає оскарженню, а саме ухвала про порушення провадження у справі) та 01.03.2016 (коли було винесено судове рішення, яке підлягає оскарженню, а саме ухвала попереднього судового засідання про затвердження переліку конкурсних кредиторів та їх вимог) не заявлялися та докази на підтвердження цих витрат суду не подавалися, отже додаткове судове рішення стосовно цих вимог винесено бути не може, у задоволенні заяви в цій частині необхідно відмовити.

Також вказана сума не може бути визнана поточними вимогами (тобто вимогами, які виникли до боржника під час провадження у справі про банкрутство і підтверджуються документами про грошові вимоги до боржника). Заява про визнання цієї суми не підлягає оплаті судовим збором.

Таким чином, вказана сума 2154,87 грн. витрат погашенню не підлягає як заявлена не вчасно. Спір між ліквідатором банкрута та ініціюючим кредитором в частині сплати цієї суми відсутній, тому провадження у справі в частині розгляду заяви на суму підлягає припиненню по п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України;

3) витрати на відрядження представників заявника для участі у засіданнях комітету кредиторів 25.03.2016 (на суму 1873,44 грн.) та 12.04.2016 (на суму 2008,24 грн.), разом 3881,68 грн..

Однак, вказані суми не є згідно із 44 Господарського процесуального кодексу України та п.4.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 іншими судовими витратами, оскільки повязані з явкою представника не до суду, а на засідання комітету кредиторів. Ні Закон-4212, ні Господарський процесуальний кодекс України не регулюють питань явки та участі кредиторів у засіданнях комітету кредиторів і витрат, які при цьому несуть кредитори. Суд виходить з того, що участь в роботі комітету кредиторів є добровільною, а витрати на участь у ньому понесеними з власної волі кожного кредитора.

Також вказана сума не може бути визнана поточними вимогами (тобто вимогами, які виникли до боржника під час провадження у справі про банкрутствоі підтверджуються документами про грошові вимоги до боржника). Заява про визнання цієї суми не підлягає оплаті судовим збором.

Таким чином, вказана сума 3881,68 грн. не є судовими витратами і погашенню за рахунок майна боржника не підлягає. Спір між ліквідатором банкрута та ініціюючим кредитором в частині сплати цієї суми відсутній, тому провадження у справі в частині розгляду заяви на суму підлягає припиненню по п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин сплачений за заявою судовий збір може бути повернено за клопотанням заявника відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.4-1, п.1-1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, суд,

УХВАЛИВ:

Розгляд заяви ОСОБА_1 спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" від 27.04.2016 №680 (з додатковою заявою від 11.05.2016 №701) припинити.

Направити цю ухвалу заявнику, ліквідатору, членам комітету кредиторів (3).

Повне рішення складено 30.05.2016.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Хабазня Ю.А.

6