Рішення № 58013637, 25.05.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/23/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2016 Справа № 908/782/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві Курочкіній О.О.

За участю представників: від позивача не зявився; від відповідача ОСОБА_1, довіреність № 167 від 07.12.2015 р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/782/16,

за позовом: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська буд. 5) в особі Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго (69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20);

про стягнення 145 968,30 грн.

Сутність спору:

Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця заявлено вимоги до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго про відшкодування збитків в розмірі 145 968,30 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.03.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/782/16 присвоєно номер провадження 34/23/16, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 13.04.2016 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.04.2016 р., на підставі ст. 89 ГПК України, виправлено описку щодо назви позивача.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.04.2016 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 27.04.2016 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.04.2016 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 11.05.2016 р.

У судовому засіданні 11.05.2016р. оголошено перерву до 25.05.2016р.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Через технічний збій в програмі АРМ ТВК, вагони №53186300 та №56278740, з вантажем залізорудний концентрат (гематит) у кількості 69250 кг та 68650 кг, замість станції призначення Іллічівськ Одеської залізниці, були помилково відправлені позивачем на станцію ОСОБА_2 Придніпровської залізниці, де вантаж був виданий вантажоодержувачу відокремленому підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» і був прийнятий останнім. У зв'язку з тим, що вагони №№ 53186300, 56278740 з вантажем -концентрат залізорудний (гематит), які слідували по груповому перевізному документу - відправка №46699609 зі станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці на станцію Іллічівськ (експ.) Одеської залізниці до станції призначення не прибули, одержувачі вантажу - Іллічівська філія ДП «Адміністрація морських портів України» та ТОВ «Метінвест-Шипінг», у порядку передбаченому ст. 133 Статуту залізниць України та п. 2 Правил заявлення та розгляду претензій, було зроблено переуступний підпис на залізничній накладній №46699609, згідно якого право на пред'явлення претензії та позову передано вантажовідправнику - ПАТ «Південний ГЗК». ПАТ «Південний ГЗК» скористався свої правом та 22.06.2015 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості втраченого вантажу в сумі 143 106,15 грн. Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2015 по справі № 916/2269/15 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Одеської залізниці вартість втраченого вантажу в сумі 143 106,15 грн., та судовий збір в сумі 2862,15 грн. На думку позивача, внаслідок неправомірних дій ВП «Криворізька ТЕС» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», які полягають у заволодінні вантажем гематит у кількості 137900 кг без належних правових підстав, Одеській залізниці завдано збитки в сумі 145968,30 грн. (вартість втраченого вантажу та судовий збір), які залізниця відшкодувала вантажовласнику за втрату вантажу. Тож позивач просить стягнути з відповідача вказану суму.

У судове засідання 25.05.2016р. представник позивача не зявився, надіслав на адресу суду клопотання (вих.№ ДНЮ-1/17/16К від 17.05.2016р.) про відкладення розгляду спору на іншу дату.

Розглянувши заявлене клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки 25.05.2016р. є останнім днем строку для вирішення спору, який встановлений ст. 69 ГПК України. Клопотань про продовження строку вирішення спору від сторін не надходило.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві (вих.№ 10/744 від 11.04.2016р.), вважає, що суму вартості непоставленого вантажу 143 106,15 грн. позивачем було відшкодовано внаслідок неналежного виконання його працівниками своїх обовязків, а саме: товарним касиром станції Котовськ ДП «Одеська залізниця» при оформлення перевізного документу 25.11.2014р. була допущена помилка при зазначенні станції призначення, замість станції Іллічівськ (експ.) ДП «Одеська залізниця», вказано станцію ОСОБА_2 Поле ДП «Придніпровська залізниця». Залізнична станція ОСОБА_2 поле є власною промисловою залізничною станцією ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», котре згідно укладеного договору з ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», зобов'язалось надавати останньому послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуги, пов'язані з перевезення вантажів залізничним транспортом, щодо надання яких виникає технологічна необхідність від передавальних колій залізничної станції ОСОБА_2 до фронтів навантаження-вивантаження ДТЕК КРИВОРІЗЬКОЇ ТЕС. Для здійснення господарської діяльності відповідачем укладено договір на поставку вугілля № DAF/DTSA-DnЕ від 11.08.2014р. 20.11.2014 р. на залізничну станцію ОСОБА_2 поле, згідно відомості вагонів залізнична накладна №40533218 зайшли вагони №56958226, 55332647, 54782685, 56278740, 60972858 та згідно відомості вагонів залізнична накладна №40553000 зайшли вагони №56274263, 53186300, 53500740, 55006597, 53513602. Вантаж був вказаний, як «вугілля за договором поставки № DAF/DTSA-DnЕ від 11.08.2014р. 29.11.2014 року на станцію ОСОБА_2 поле зайшли вагони №53186300 залізнична накладна №40693533 та №56278740 залізнична накладна №40693335, у накладних було зазначено, що станцією відправлення є Котовськ, найменування вантажу - вугілля кам'яне, досилається до основної відправки Береговая (експ.)-ОСОБА_2 поле №40553000 та №40533218. Тож, вказані вагони були відповідачем прийняті, вивантажені на склад та змішані з вугіллям, що вже перебувало на складі. Згодом стало відомо, що у вказаних вагонах знаходився залізорудний концентрат (гематид). Відповідач також зауважив, що допущена помилка працівника ДП «Одеська залізниця» могла призвести також до пошкодження основного тепломеханічного обладнання ДТЕК КРИВОРІЗЬКОЇ ТЕС, що як наслідок призвело б до аварійної зупинки працюючого блоку, а імовірно до зупинки всієї станції, оскільки, відповідно до технічних характеристик для роботи ДТЕК КРИВОРІЗЬКОЇ ТЕС використовується тоще вугілля (проектне паливо), резервне - мазут і газ. Використання інших видів палива не допускається.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2015р. у справі № 916/2669/15 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерко товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» та стягнуто з Державного підприємства "Одеська залізниця" 143 106 грн. 15 коп. суми збитків та 2 862 грн. 15 коп. витрат зі сплати судового збору.

Також вказаним рішенням встановлені наступні обставини.

24.11.2014 р. на адресу Іллічівського морського порту, для Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШИПІНГ», ПАТ «ПІВДГЗК» на виконання вимог контракту № MIYG-2/14 укладеного17.03.2014 р. між ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» та Компанією «Метінвест Інтернешнл СА» згідно залізничної накладної № 46699609 було направлено маршрут залізнорудного концентрату виробництва ПАТ «ПІВДГЗК».

Напіввагони №53186300 та № 56278740, які слідували у вказаному вище маршруті в порт не прибули.

Листом № 163 від 05.12.2014 р. начальник станції Кривий Ріг ДП «Придніпровська залізниця» підтвердив відправку вищезазначених напіввагонів на адресу Іллічівського морського торгового порту для ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШИПІНГ».

17.12.2014 р. ПАТ «ПІВДГЗК» направило запит № 52-40/743 до ДП „Одеська залізниця" (наявний в матеріалах справи).

26.12.2014 р. ДП „Одеська залізниця" направила відповідь на запит вихід. № 131-01/1158, в якій повідомляє, що напіввагони № 53186300 та № 56278740 на станції Котовськ ДП „Одеська залізниця" при оформлені зменшення ваги поїзду № 1605 були відчеплені від його складу, при оформлені перевізного документу на відчеплення вагонів на шляху прямування від групового перевізного документу 25.11.2014 р. товарним касиром ст. Котовськ ДП „Одеська залізниця" була допущена помилка, а саме: зазначено станцію призначення, не станцію Іллічівськ-Експортна ДП „Одеська залізниця", а станція ОСОБА_2 поле ДП «Придніпровська залізниця».

ТОВ «Лемтранс» листом від 26.12.2014 р. № 6085 повідомив ПАТ «ЮГОК», що при оформлені відправного документу 25.11.2014 р. товарний касир станції Котовськ допустив помилку, вказавши станцію призначення ОСОБА_2 поле ДП «Придніпровська залізниця». Згідно вказаного документу напіввагони прибули на станцію ОСОБА_2 поле ДП «Придніпровська залізниця» де буди вигружені підприємством Криворіжською ТЕЦ. Вказаний інцидент виник з вини ДП «Одеська залізниця».

Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На думку позивача, стягнення з нього збитків за рішенням суду відбулось внаслідок протиправних дій відповідача (ВП «Криворізька ТЕС» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго»), які полягають у заволодінні вантажем гематит у кількості 137900 кг без належних правових підстав, тож ним заявлено позов про стягнення збитків в порядку регресу.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, яка встановлює відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновленого свого порушеного права (реальні збитки); 2) Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Порядок відшкодування збитків встановлений також главою 25 Господарського кодексу України. Так, відповідно до ст. 224 цього кодексу, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, а саме: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.

Зі змісту цих норм, а також ст.ст. 610, 611 ЦК України слідує, що відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобовязання, мірою відповідальності. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Застосування відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобовязань збитків, що встановлена вказаною нормою, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний звязок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Вищезазначена норма встановлює відповідальність лише за невиконання або неналежне виконання саме зобов'язань.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобовязань. Оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ДП „Одеська залізниця" не надано суду доказів наявності складу збитків в діях відповідача, сума вартості вантажу гематиту у кількості 137900 кг (143106,15 грн.) не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, не є витратами, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права., як і сума судового збору (2862,15 грн.), стягнутого з позивача за рішенням суду Одеської області від 02.12.2015р. у справі № 916/2669/15. Позивачем понесені витрати в сумі 145968,30 грн. (143106,15 грн.+ 2862,15 грн.), внаслідок власної помилки при здійсненні перевезення вантажу, а не з вини відповідача.

Тож, ДП „Одеська залізниця" невірно визначено правову природу суми, що предявлена до стягнення, оскільки в даному випадку мова йде про повернення безпідставно отриманого відповідачем майна, яке помилково було поставлено йому позивачем.

В той же час, при розгляді даного спору судом враховуються правові позиції Вищого господарського суду України, викладені у постановах пленуму № 6 від 23.03.2012р.та № 18 від 26.12.2011р. і Верховного суду України, викладені у постанові пленуму № 14 від 18.12.2009р.

Так, відповідно до абз. 7 п. 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Згідно абз. 2 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» № 6 від 23.03.2012р., з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

У абзаці 2 п. 2 постанови пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009р. вказано, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідач визнає, що отриманий від позивача вантаж концентрат залізорудний (гематит), що надійшов у вагонах №53186300 та №56278740 був використаний ним у виробництві. Також, відповідачем визнається той факт, що вказаний вантаж був ним отриманий не в ході здійснення своєї господарської діяльності, а внаслідок помилки позивача, тобто без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

В матеріалах справи міститься оригінал платіжного доручення № 69 від 11.12.2016р., згідно якого ДП „Одеська залізниця", на виконання рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2015р. у справі № 916/2669/15, перераховано на користь Публічного акціонерко товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» грошові кошти в сумі 145968,30 грн.

Сплативши повну фактичну вартість вантажу вантажувідправнику ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», позивач отримав право вимоги до відповідача про повернення вартості безпідставно набутого ПАТ ДТЕК Дніпроенерго майна, як потерпілий в розумінні ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин норму статті 1212 ЦК України, оскільки саме вона регулює правовідносини, що виникли між сторонами. При цьому, обставини вибуття від позивача прийнятого до перевезення майна та обставини набуття його відповідачем залишаються незмінними.

Майно - концентрат залізорудний (вагони №53186300 та №56278740) повернуто в натурі бути не може, оскільки його використано у виробничій діяльності ПАТ ДТЕК Дніпроенерго, що підтверджується довідкою відповідача за вих. №10/967 від 10.05.2016р.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У пункті 7 інформаційного листа ВГСУ від 20.04.2015 № 01-06/631/15 Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" вказано, що стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України (постанова від 25.02.2015 № 910/1913/14).

Доказів наявності договірних відносин безпосередньо між позивачем та відповідачем щодо вагонів №53186300 та №56278740 сторонами не надано.

Право позивача, в даному випадку, може бути відновлено лише у спосіб, визначений ст. 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2015р. у справі № 916/2669/15 встановлено, що вартість втраченого вантажу залізорудний концентрату (гематит) у кількості 137900 кг, складає 143106,15 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна в сумі 143106,15 грн. підлягають задоволенню.

У задоволенні вимоги про стягнення з відповідача вартості сплаченого позивачем за рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2015р. у справі № 916/2669/15 судового збору в сумі 2862,15 грн., судом відмовляється, оскільки відповідач не набував вказаної суми і ст. 1212 ЦК України не може бути підставою для її стягнення, а склад збитків, як вже зазначалось відсутній.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно заявленим позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго (69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, ідентифікаційний код юридичної особи: 00130872) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ідентифікаційний код юридичної особи: 40081200) 143 106 (сто сорок три тисячі сто шість) грн. 15 коп. основного боргу, 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 59 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 30.05.2016 р.

СуддяА.О. Науменко