Постанова № 58012097, 30.05.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1302/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 рокум.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Піньковській О.С.

сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

третя особа: не зявилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, стягнення не виплаченої заробітної плати,

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 травня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії прокуратури Одеської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.07.2015р. по 19.12.2015р. включно відповідно до положень ст.81 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 14.10.2014р. № 1697-VII, опублікованого 25.10.2014р., який набрав чинності 15.07.2015р.;

стягнути з прокуратури Одеської області (код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) не виплачену заробітну плату відповідно до положень, визначених частиною 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру», в редакції від 14.10.2014р. № 1697-VII, опублікованого 25.10.2014р., який набрав чинності 15.07.2015р.: за липень 2015 року 35435,36 грн., за серпень 2015 року 38740,46 грн., за вересень 2015 року 44494,70 грн., за жовтень 2015 року 44502,27 грн., за листопад 2015 року 49681,45 грн., за грудень 2015 року 10535,10 грн., всього 223 389,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.07.2015 р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 р., відповідно ст. 81 якого заробітна плата прокурора регулюється цим законом та не може визначатися іншими законами. Позивач наголошує, що в силу приписів ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури становить з 01 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат. Позивач вважає, що з 01.07.2015 р. його оклад, як прокурора місцевої прокуратури, має складати 10 мінімальних заробітних плат на місяць, окрім премій та надбавок. Однак, заробітна плата у вказаному розмірі йому не виплачувалась, в звязку з чим позивач звернуся до суду з вказаним позовом.

Від прокуратури Одеської області надійшли письмові заперечення, які мотивовані тим, що пунктом 9 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» установлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а також, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач зазначає, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», як спеціальний закон, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, як таких, що фінансуються з державного бюджету, надає повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури. При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 763 від 30.09.2015р., визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, які і застосовувались прокуратурою Одеської області до усіх прокурорів прокуратур. Відтак, на думку відповідача, нарахування та виплату заробітної плати позивачу за період з липня 2015 року по грудень 2015 року здійснено прокуратурою області відповідно до вимог нормативних актів, які регулюють порядок оплати праці працівників прокуратури, зокрема, п. 9 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» та постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Враховуючи наведене, відповідач вважає, що при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу прокуратура Одеської області діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України, доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними, а його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні позивач, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с. 3-10; 56-60), підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, наведених у письмових запереченнях (а.с. 56-60), просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа до судового засідання явку представника не забезпечила, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином та завчасно.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Наказом прокурора Одеської області №767 від 27.12.2007 р. позивача призначено на посаду помічника прокурора Суворовського району м.Одеси.

Наказом виконуючого обовязки прокурора Одеської області № 3571к від 17.12.2015р. ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4 з 18.12.2015р. за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (а.с. 15).

Із розрахункового листа, наявного в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 нараховано заробітну плату:

за липень 2015 в сумі 5966,44 грн., з яких: оклад за вказаний період 1379,00грн., ОВР 1259,16 грн., доплата за класний чин 120,00 грн., премія згідно наказу 1987,67грн., за вислугу років 299,80 грн., індексація доходу 920,81 грн.;

за серпень 2015 в сумі 6425,14 грн., з яких: оклад за вказаний період 1379,00грн., ОВР 1259,16 грн., доплата за класний чин 120,00 грн., премія згідно наказу 2446,37 грн., за вислугу років 299,80 грн., індексація доходу 920,81 грн.;

за вересень 2015 в сумі 6546,10 грн., з яких: оклад за вказаний період 1379,00грн., ОВР 1259,16 грн., доплата за класний чин 120,00 грн., премія згідно наказу 2446,37 грн., за вислугу років 299,80 грн., індексація доходу 1041,77 грн.;

за жовтень 2015 в сумі 6538,53 грн., з яких: оклад за вказаний період 1413,00грн., ОВР 1287,76 грн., доплата за класний чин 120,00 грн., премія згідно наказу 2501,94 грн., за вислугу років 306,61 грн., індексація доходу 909,17 грн.;

за листопад 2015 в сумі 15882,33 грн., з яких: оклад за вказаний період 1031,43 грн., ОВР 938,40 грн., доплата за класний чин 85,71 грн., відп. по календарних днях 1647,12 грн., премія згідно наказу 4102,15 грн., за вислугу років 223,43 грн., премія до свята 6381,12 грн., індексація доходу 649,41 грн.;

за грудень 2015 в сумі 28925,89 грн., з яких: оклад за вказаний період 827,04 грн., ОВР 738,54 грн., доплата за класний чин 52,17 грн., компенсація невикористаної відпустки 27132,30 грн., відп. по календарних днях 823,56 грн., за вислугу років 175,84 грн.

Не погодившись із зменшенням розміру заробітної плати, не виплатою її відповідно до положень, визначених чатиною 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру», позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно зі ст. 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до статті 222 Кодексу законів про працю України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

З наведених норм вбачається, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України, особливості розгляду трудових спорів регулюються спеціальними нормами законодавства України, які є пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України №1697-VII "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року.

15.07.2015 р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 р., згідно п. 1-1 «Перехідних положень» якого до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.

Згідно ч. 3 ст. 81 Закону України Про прокуратуру посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Тобто, виходячи з аналізу приписів вищенаведених норм Закону України Про прокуратуру, оклад позивача повинен був складати 10 мінімальних заробітних плат, починаючи з липня 2015 року, на що і посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги.

Відповідно до ст.ст. 8, 13 Закону України Про оплату праці умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяг витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Згідно статті 89 Закону України Про прокуратуру фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (ст. 90 Закону України Про прокуратуру).

Згідно з нормами чч. 1, 2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 ст.22 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Суд зазначає, що Закон про Державний бюджет України регулює відносини у сфері формування та використання фінансових ресурсів, затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання бюджету. За своєю суттю останній є спеціальним законом, оскільки регламентує специфічну сферу суспільних відносин. Виключно ним визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, регулярно здійснюються звіти і контроль за його виконанням. Особливістю цього закону є і те, що при здійсненні бюджетного процесу нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать його положенням.

Так, абзацами другим та третім пункту 9 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» № 80-VIII від 28.12.2014р. встановлено, що

Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування на 2015 рік, а також, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" (Голос України, 25.10.2014, № 206) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Таким чином, Законом України Про Державний бюджет України на 2015 рік, як спеціальним Законом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, як таких, що фінансуються з державного бюджету, надає повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 р. Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 763 від 30.09.2015 р., визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.

Як зазначено в рішенні Конституційного суду України по справі №18/183-97 від 03.10.1997 р. конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом приорітету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент протікання правовідносин.

Так, Законом України № 79-VIII від 28.12.2014 р. «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» внесено зміни до Бюджетного кодексу України № 2456-VI від 08.07.2010 р., розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" якого доповнено пунктом 26, яким серед іншого встановлено, що норми і положення статті 81, пунктів 13, 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом, Закон України Про прокуратуру прийнято 14.10.2014 р. в той час, як Закон України Про державний бюджет України на 2015 рік прийнято 28.12.2014 р., тобто пізніше. Відтак, саме положення Закону України Про державний бюджет України на 2015 рік слід застосовувати в даному випадку, щодо застосування норм і положеннь ст. 81 Закону України Про прокуратуру у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Отже, Бюджетним кодексом України із змінами і Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" по-іншому врегульовувано відносини в частині визначення розміру посадових окладів прокуратури і, враховуючи, що ці закони були прийняті 28.12.2014 р., тобто пізніше, ніж Закон України "Про прокуратуру", то вони мають пріоритет у застосуванні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведені положення дають підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.

При цьому суд враховує, що закон має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосовування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі регулювати свою поведінку (принцип юридичної визначеності). В даному випадку суд погоджується з тим, що застосовне національне законодавство відповідало вимозі щодо передбачуваності на момент його правозастосування.

Як вбачається з розрахункових листів про нараховану позивачу заробітну плату за весь період липень грудень 2015 року, позивачу прокуратурою Одеської області заробітна плата нараховувалась виходячи з посадового окладу, який передбачений діючим законодавством, а саме постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 р. Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 763 від 30.09.2015 р.

Відповідно до норм, закріплених ст. 81 Закону України Про прокуратуру, заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обовязків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Як вбачається з наказу виконуючого обовязки прокурора Одеської області Жученко О. №3571к від 17.12.2015 р., відділу фінансування та бухгалтерського обліку належить провести остаточний розрахунок з позивачем.

Згідно п.3 ч.1 ст.11 Закону України "Про прокуратуру" керівник регіональної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів регіональних та місцевих прокуратур у встановленому цим Законом порядку.

В матеріалах справи міститься лист прокуратури Одеської області від 14.04.2016р. (№ 18-75вих.-16), зі змісту якого вбачається, що позивач звертався до відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Одеської області щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати за період з липня по грудень 2015 року. Також відповідачем надано до суду розрахунковий лист за період з липня по грудень 2015 року, в якому зазначено нарахування помісячно (оклад, ОВР, доплата за класний чин, відпустки, преміювання згідно наказів, вислуга років, премія до свята, індексація доходів та компенсація невикористаних відпусток) та утримання (ЄСВ, прибутковий податок, військовий збір, виплата авансу та заробітної плати та виплати за позачерговий період).

Позивач не погоджується з такими сумами виплат, оскільки вважає, що їх розрахунок має спиратись на розмір заробітної плати виходячи із ст.81 ЗУ «Про прокуратуру» - 10 мінімальних заробітних плат з 01.07.2015р. (1218грн. липень-серпень 2015 року, 1378грн. - вересень-грудень 2015 року).

За власним розрахунком позивача останньому відповідачем не виплачено кошти у сумі 223 389,34 грн., яку позивач вважає заборгованістю прокуратури.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог здійснено розрахунок заборгованості з заробітної плати, виходячи з окладу 10 мінімальних заробітних плат, а не з окладу, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 р. Оскільки премії та надбавки, а також вихідна допомога при звільненні напряму повязані та нараховуються залежно від розміру посадового окладу, суд приходить до висновку, що розрахунок позивача не є обґрунтованим та не відповідає дійсності.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо невідповідності Конституції України положень Закону України Про Державний бюджет на 2015 рік, оскільки такі норми в установленому законодавством порядку неконституційними не визнано, а прокуратура Одеської області при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу діяла відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет на 2015 рік" та постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 р. Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 763 від 30.09.2015 р.).

При цьому слід зазначити, що не всі соціальні права в Конституції України визначені із зазначенням конкретних обов'язків держави щодо їх забезпечення. Безпосередньому забезпеченню і судовому захисту підлягають лише ті конституційно чи законодавчо закріплені соціальні права, стосовно яких Конституцією України або чинним законодавством передбачено конкретні позитивні дії держави. Визначені ж у цілому соціальні права реалізуються за наявності у держави відповідних економічних ресурсів.

Суд враховує, що реалізація положень Закону України "Про прокуратуру" є неможливою без внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" №505 від 31.05.2012 р. та Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік". Однак, такі зміни з незалежних від відповідача причин протягом спірного періоду не були внесені.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач не допустив порушень законодавства при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати за період липень грудень 2015 року, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 р. у справі №21-1461а15 та від 30.03.2016 р. у справі №822/504/13-а.

При вирішенні спору, суд враховує, що у рішенні від 26.12.2011 р. №20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, стягнення не виплаченої заробітної плати,- відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.05.2016р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, стягнення не виплаченої заробітної плати,- відмовити у повному обсязі.

30 травня 2016 року.