Постанова № 58011719, 24.05.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м. Луцьк Справа № 803/563/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засіданняЛитвиненко І.П.,

за участю представників позивачаОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідачаОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Вітаут» Закритого акціонерного товариства «Хостіліа» до Волинської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дюна-Плюс» про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Вітаут» Закритого акціонерного товариства «Хостіліа» (далі ДП «Вітаут» ЗАТ «Хостіліа», підприємство, позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дюна-Плюс» про визнання протиправними та скасування картки відмови у митному оформленні № 205060000/2016/00002 від 11 лютого 2016 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 205000011/2016/000022/2 від 11 лютого 2016 року, зобовязання визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 лютого 2016 року підприємством ДП «Вітаут» ЗАТ «Хостіліа» через посередника декларанта «Дюна-Плюс» було подано на митний пост «Ковель» Волинської митниці ДФС для митного оформлення партію товару, а саме: фенол формальдегідну смолу Lignofen G/3. За результатами проведених консультацій між посадовими особами митниці та декларантом 11 лютого 2016 року прийнято рішення про коригування митної вартості товару, що згідно митної декларації № 205060000/2016/001872 був імпортований відповідно до контракту поставки № 1/2015 від 31 березня 2015 року.

Під час декларування вказаного товару, позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена самостійно за першим методом на підставі контракту.

Товариством при ввезені на митну територію України для митного оформлення надано весь пакет документів, і крім того, всі документи витребувані митним органом для підтвердження митної вартості товару.

Вважає, що посадові особи митного органу не підтвердили наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність інших відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що фактично підлягає сплаті за ці товари.

Так, рішення про коригування митної вартості товарів № 205000011/2016/000022/2 від 11 лютого 2016 року та картка відмови у митному оформленні № 205060000/2016/00002 від 11 лютого 2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні 24 травня 2016 року представники позивача підтримали позовні вимоги, викладені в позовній заяві та просили суд задовольнити адміністративний позов повністю. Наголошували на тому, що за цим контрактом по цій самій ціні в жовтні 2015 року була поставка ідентичного товару - фенол формальдегідної смоли Lignofen G/3 в кількості 21960 кг на суму 11110.00 Євро. У відповідності до заключеного контракту з врахуванням Доповнення до нього від 30 березня 2015 року ціна складала 505.00 Євро. Це означає, що була переплата на суму 20,2 євро що в перерахунку на кількість становить 40 кг. Зі сторони митниці не виникло жодного сумніву щодо вартості даного товару та поданого пакету документів. В подальшому при повторній поставці, а саме 10 лютого 2016 року, була виставлена рахунок-фактура (проформа інвойс) на 22 тони на суму 11110,00 Євро по ціні 505 євро за 1 кг, а фактично доставлено 22,040 кг, тобто, це вага, яка була недопоставлена, але за яку було оплачено. На підтвердження вимог митниці декларантом додатково були надані наступні документи: копія платіжного доручення в іноземній валюті №448 від 22 жовтня 2015 року, копію МД №205060000/2015/007267 від 30 жовтня 2015 року, прас лист від 19 жовтня 2015 року наданий фірмі ДП «Вітаут» від виробника товару, експертний висновок Волинської ТПП від 30 жовтня 2015 року №В-969 щодо вартісної характеристики товару: смола фенол формальдегідна марка Lignofen G/3, яка поставлена згідно контракту №1/2015 від 30 березня 2015 року, експертний висновок надано спеціалізованою експертною організацією на контракт №1/2015 від 30 березня 2015 року, причому товар ввезений та заявлений до митного оформлення за МД №205060000/2016/001872 від 10 лютого 2016 року, має аналогічні хімічні та вартісні характеристики. Отже, заявлена вартість товару є такою, що відповідає умовам контракту.

В письмових запереченнях від 16 травня 2016 року та у судовому засіданні представник Волинської митниці ДФС заперечує проти позову з наступних підстав.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення товару товариством було подано митну декларацію № 205060000/2016/001872 та комплект документів.

Разом з тим, декларантом не було подано специфікацію на дану партію товару.

Надана декларантом комерційна пропозиція від фірми «Lerg» б/н від 19 жовтня 2015 року адресована лише ДП «Вітаут» ЗАТ «Хостіліа» та стосується безпосередньо контракту від 30 березня 2015 року № 1/2015.

Наданий експертний висновок від 30 жовтня 2015 року № В-969, не стосується даної поставки, так як експертна оцінка зроблена щодо товару, який ввозився відповідно до інвойсу від 26 жовтня 2015 року № S2015009783, в той час, коли поставка товару здійснюється згідно інвойсу від 08 лютого 2016 року № S2016001299.

Будь-яких документів, які б підтверджували наявність залишку коштів, в сумі 20,2 євро (EUR) та те, що передоплата була здійснена в розрахунку за 22 тонни нетто товару декларантом не надано.

Таким чином, товариством належні документи надано не в повному обсязі, а додатково надані документи містили розбіжності, що дало підставу закінчити процедуру консультацій та визначити митну вартість у спосіб, передбачений статтею 57 Митного кодексу України.

Щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості зазначила, що митний орган діяв в межах та на підставі статті 57 Митного кодексу України.

Митниця не мала можливості застосувати наступні методи визначення митної вартості з причин відсутності у митниці та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Вважає, що у картці відмови в прийнятті митної декларації наведені причини відмови; розяснені вимоги виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товару; а також наведено інформацію про порядок оскарження картки відмови.

Щодо вимоги визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортується, зазначає наступне.

Питання здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, в тому числі і здійснення контролю правильності товарів відносяться до виключної компетенції органів доходів і зборів.

З наведених підстав викладених в письмовому запереченні та доводами у судовому засіданні просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову (а. с. 61-64).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дюна-Плюс» у судовому засіданні 23 травня 2016 року пояснила суду наступне.

Відповідно до договору доручення від 19 червня 2012 року №31 декларантом ТзОВ «Дюна-Плюс» 10 лютого 2016 року на митний пост «Ковель» Ягодинської митниці ДФС для митного оформлення партії товару фенол формальдегідної смоли подавалися наступні документи: декларація митної вартості, документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура, банківські платіжні документи, бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вантажна митна декларація та ціновий висновок про вартість, сертифікат про походження, посвідчення якості. В подальшому, згідно повідомлення митниці за МД №205060000/2016/001872 від 10 лютого 2016 року були надані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: копія платіжного доручення в іноземній валюті №448 від 22 жовтня 2015 року, копію МД №205060000/2015/007267 від 30 жовтня 2015 року, прас лист від 19 жовтня 2015 року наданий фірмі ДП «Вітаут» від виробника товару, експертний висновок Волинської ТПП від 30 жовтня 2015 року №В-969 щодо вартісної характеристики товару: смола фенол формальдегідна марка Lignofen G/3, яка поставлена згідно контракту №1/2015 від 30 березня 2015 року. Тобто, заявлена позивачем митна вартість базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавалася обчисленню, тому митним органом безпідставно скореговано митну вартість за резервним методом.

Специфікація на дану партію товару відсутня, в звязку з тим, що товар однотипний та поставляється в рідкому стані наливом в автомобільній цистерні. Загальна специфікація подавалася з контрактом. Документ, який відтворює кількість, ціну та суму поставленого товару, а саме інвойс надавався митниці. Будь-яких сумнівів, на думку декларанта, щодо заявленої митної вартості ввезеного товару у митниці не було, ціна та умови поставки не мінялися, що підтверджується пакетом документів та можливо обчислити шляхом арифметичного розрахунку (діленням суми на кількість з врахуванням поставки 30 жовтня 2015 року).

Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання призначене на 24 травня 2016 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна-Плюс» не прибула, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Відповідно до Статуту Дочірнього підприємства «Вітаут» Закритого акціонерного товариства «Хостіліа» статті 2 основними напрямками діяльності підприємства є: 2.2.1 виробництво фанери, шпону, клеєного щита, пиломатеріалів, деревяних піддонів, столярних виробів та іншої лісопродукції (а. с. 11-12).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зазначені дані про основний вид економічної діяльності: 16.21 Виробництво фанери, деревяних плит і панелей, шпону(а. с. 19 зворот).

Судом встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту № 1/2015 від 30 березня 2015 року компанія «Lerg S.A» (Польща) зобовязувалась поставити ДП «Вітаут» ЗАТ «Хостіліа» карбамідну смолу, фенольну смолу Lignofen G/3, наповнювач Lignofiller 10 на загальну суму 46 000 євро, умови оплати та поставки: передоплата, DAP Ратно Україна (а. с. 20-21). До контракту складена специфікація, яка є його невідємною частиною та доповнення №1 від 30 березня 2015 року, в якому внесено зміни щодо ціни фенольної смоли Lignofen G/3, яка становить 505 євро за кг.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні, 10 лютого 2016 року підприємством через посередника - декларанта ТзОВ «Дюна-Плюс» для визначення митної вартості подано наступні документи: митну декларацію, документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний контракт; рахунок-фактура; банківські платіжні документи; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; вантажна митна декларація та ціновий висновок про вартість, сертифікат про походження, посвідчення якості, а також ряд інших документів, які вимагалися митницею.

В графах 12, 45 ВМД позивачем вказано митну вартість у розмірі 505 євро за тону, визначено за ціною контракту (1 метод) згідно доповнення до нього (а. с. 38).

З наданням на митницю в електронному варіанті документів у посадових осіб виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої вартості та ціни ввезеного товару.

У звязку з наявними розбіжностями в поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення документах, посадовою особою Волинської митниці ДФС направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів.

Листом від 10 лютого 2016 року № 3/02 декларантом були подані документи, однак, на думку митниці будь-яких документів, які б підтверджували наявність залишку коштів, в сумі 20,2 євро та те, що передоплата була здійснена в розрахунку за 22,0 тони нетто товару декларантом не надано, тому підприємством витребувані митницею належні документи було надано не в повному обсязі, а додатково надані документи містили розбіжності, що дало можливість закінчити процедуру консультацій та визначити митну вартість у спосіб, передбачений статтею 57 МК України.

11 лютого 2016 року Волинською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості. У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів за методом, обраним декларантом, не може бути визнана, у звязку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що сума оплати за товар відповідно до наданого платіжного доручення не відповідає вартості товару згідно рахунку-фактури. Крім того, декларантом не було подано специфікацію на дану партію товару.

Того ж дня, 11 лютого 2015 року позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205060000/2016/00002. Як зазначено у вказаній картці відмови, м/п «Ковель» повідомляє про відмову у митному оформленні (випуску) товарів у звязку з отриманням рішення щодо коригування митної вартості № 205060000/2016/00002. У цій же картці відмови митний орган розяснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про визначення митної вартості № 205000011/2016/000022/2 від 11 лютого 2016 року.

Разом з тим, представником ДП «Вітаут» ЗАТ «Хостіліа» було подано нову митну декларацію №205060000/2016/001978 із сплатою митних платежів, товар випущено у вільний обіг.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі МК України) від 13 березня 2012 року № 4495-VI, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно пункту 1 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Отже, посадові особи митниці наділені повноваження перевіряти під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України правильність митної вартості ввезеного товару.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою /частина перша статті 52 Митного кодексу України.

За приписами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Окремо суд зауважує, що в силу частини пятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відтак, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Відповідно до частин першої, сьомої-девятої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Представником ДП «Вітаут» ЗАТ «Хастіліа» було подано нову митну декларацію №205060000/2016/001978 зі сплатою митних платежів згідно з частиною сьомою статті 55 МК України, а товар випущено у вільний обіг.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Письмовими матеріалами справи підтверджується, що листом 03 березня 2016 року вих. № 3а/02 на адресу митниці були надані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості смоли фенолформальдегідної Lignofen G/3, а саме: Прайс-лист № б/н від 01 січня 2016 року компанії виробника «LERG S.A», специфікацію до контракту № 1/2015 від 30 березня 2015 року, експертний висновок Волинської ТПП № В-314 від 16 лютого 2016 року, прибуткову накладну № ВІ-0001405 від 29 жовтня 2015 року, цінову експертизу ДП «Держзовнішінформ» від 02 березня 2016 року № 4.5/180 (а. с. 94-95).

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Волинська митниця ДФС проінформувала ТзОВ «Дюна-Плюс» про неможливість скасування рішення про коригування митної вартості від 11 лютого 2015 року № 2058000011/2016/000022/2 та застосування основного методу визначення митної вартості, заявленої декларантом.

Частинами першою-другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена щляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискредиційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Відповідно до частин першої-третьої статті 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні розяснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару: фенол формальдегідної смоли Lignofen G/3 за основним методом (за ціною договору) та надання відповідачу необхідних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

В силу вимог Митного кодексу України обовязок доведення митної ціни товару лежить у даному випадку на позивачеві.

Разом із тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. При цьому імперативною умовою для витребування вказаних документів є наявність у митного органу саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку суду, сумніви митного органу можна вважати обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведене свідчить про обовязок митного органу зазначити конкретні обставини, що викликають такі сумніви, та причини неможливості підтвердження заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити конкретні документи, надання яких може розвіяти вказані сумніви.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен чітко вказати, які саме складові митної вартості, на його думку, є непідтвердженими, а також, які документи слід надати для підтвердження того чи іншого показника.

Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: сума оплати за товар відповідно до наданого платіжного доручення не відповідає вартості товару згідно рахунку-фактури, у звязку з чим від декларанта витребовувалися додаткові документи (специфікацію на дану партію товару, банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прас-листи виробника товару), проте, такі документи подані не повністю, а тому митну вартість товару визначено за резервним методом, на підставі цінової інформації, наявної в митному органі.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ДП «Вітаут» ЗАТ «Хостіліа» на вимогу відповідача було надано копію платіжного доручення в іноземній валюті № (MUR) 448 від 22 жовтня 2015 року; копія МД № 205060000/2015/007267 від 30 жовтня 2015 року; прайс-лист від 19 жовтня 2015 року наданий позивачу від виробника товару; експертний висновок Волинської ТПП від 30 жовтня 2015 року № В-969 щодо вартісної характеристики товару. Крім того, декларантом вказано, що специфікація на дану партію товару відсутня у звязку з тим, що товар однотипний та поставляється в рідкому стані наливом в автомобільній цистерні. Таким документом, який містить назву товару, його кількість, суму та ціну є інвойс (проформа інвойсу) (а.с.40) та товарно-транспортна накладна, яка фактично вірно відображає назву товару та його кількість (тонаж) (а.с.36).

Експертними висновками, які аналогічні за своїм змістом, № В-969 від 30 жовтня 2015 року та № В-314 від 16 лютого 2016 року, складеними Волинською торгово-промисловою палатою, встановлено, що вартість товарів, зазначена в рахунку (інвойс) № S2016001299 від 08 лютого 2016 року та в прайс-листі фірми «Lerg S.A» (Польща), відповідає рівню цін, який панує на ринку і складає 505 євро за 1 тонну фенольної смоли (а. с. 25-26). Висновки Волинської ТПП зареєстровані, містять печатку та жодним органом недійсними не визнано, тому беруться судом до уваги.

Таким чином, суд вважає, що позивачем було надано всі необхідні документи для визначення митної вартості, за методом обраним декларантом, а саме за ціною контракту № 1/2015 від 30 березня 2015 року відповідно до вищезазначених документів.

Суд вважає безпідставними посилання митного органу на різницю сум у платіжних дорученнях та рахунку-фактурі, наданих для митного оформлення, оскільки був залишок коштів в сумі 20,2 євро у звязку з недопоставкою товару в жовтні 2015 року, передоплата була здійснена в розрахунку за 22 тонни товару, а фактично поставлено 21, 96 тонни товару, що підтверджується МД № 205060000/2015/007267 від 30 жовтня 2015 року (а. с. 81) та прибутковою накладною № ВІ-0001405 від 29 жовтня. Проте, при поставці товару в лютому 2016 року 40 кг недопоставленого товару було поставлено, що підтверджується прибутковою накладною № ВІ-0000209 від 11 лютого 2016 року та товарно-транспортною накладною (а. с. 32, 36) Так, посилання відповідача на те, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, спростовано в судовому засіданні.

Відтак, у судовому засіданні представник митного органу не підтвердила наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність інших відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, як було встановлено за приписами статей 57, 58 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не повязані між собою особи або хоч і повязані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин другої сьомої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).

Суд зазначає, що за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Митний орган має право самостійно визначати митну вартість товарів, однак це повинно відбуватись із дотриманням вимог чинного законодавства, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, з врахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Як убачається з матеріалів справи, у митній декларації позивачем зазначено 1 метод визначення митної вартості, проте у звязку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні товари), методу 2в та методу 2г з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості у митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом на підставі цінової інформації наявної в митного органу.

Перевіряючи правомірність застосування методів визначення митної вартості, суд керується статтею 58 Митного кодексу України, за якою перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними, підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні та/або наявна хоча б одна із складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні.

Суд погоджується з доводами декларанта, що останнім подано документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили обєктивні і достовірні дані, що піддавалися арифметичному обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Оскільки декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили обєктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору, а відповідачем не доведено, що подані позивачем документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для застосування резервного методу.

Крім того, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митницею, не зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки, та факти, які вплинули на таке коригування, не зазначено наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Натомість, у спірному рішенні лише зазначено, що коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначеній митними органами митної вартості по митній декларації від 11 лютого 2016 року № 205070000/2016/4516, де була заявлена смола фенол формальдегідна, яка використовується як сполучна речовина для виробництва мінеральної вати. Однак як зазначив представник позивача у судовому засіданні згідно отриманої інформації від представника виробника вона має зовсім інші якісні та кількісні характеристики, а також інший процес виробництва, ніж смола Lignofen G/3, яка використовується в якості компоненту клеєної композиції, що застосовується при виготовленні водостійкої фанери.

Також, митний орган не довів і неможливості застосування попередніх методів для визначення митної вартості.

Визначивши митну вартість за резервним методом без послідовного застосування попередніх, митний орган виходив з неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості у звязку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, основи для віднімання (додавання) вартості, не зазначаючи будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Отже, судом встановлено, що позивачем подано на митницю достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України.

Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням частини третьої статті 53, частини шостої статті 54, частини першої статті 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним у статті 58 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх пяти методів та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товару, оскільки, на переконання суду, відповідачу були надані усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів за ціною контракту та містять усю необхідну інформацію про вартість товару реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а тому субєкт владних повноважень застосував резервний метод визначення митної вартості товарів без необхідних на те підстав, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 205000011/2016/000022/2 від 11 лютого 2016 року винесено митницею без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205060000/2016/00002, суд зазначає наступне.

Частиною дванадцятою статті 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

У даній справі судом встановлено, що рішення про відмову у митному оформленні товарів є результатом неправомірної відмови контролюючого органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, а тому картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також сформовано незаконно, у звязку з чим її необхідно визнати протиправною та скасувати.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірності винесення ним спірних рішень, а тому позовні вимоги в цій частині ДП «Вітаут» ЗАТ «Хостіліа» підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються суд зазначає наступне.

Відповідно до положень МК України питання здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, в тому числі і здійснення контролю правильності товарів відносяться до виключної компетенції органів доходів і зборів, а визнання заявленої декларантом митної вартості товару судом є перебиранням повноважень та функцій інших органів на себе. З наведених мотивів та підстав суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, тому на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судовий збір в розмірі 2 756 грн., сплачений при подачі позовної заяви до суду згідно платіжних доручень № 758 від 19 квітня 2016 року та № 786 від 25 квітня 2016 року (а. с. 2, 59).

Керуючись частиною третьою статті 160, статями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Вітаут» Закритого акціонерного товариства «Хостіліа» до Волинської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дюна-Плюс» про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів та зобовязання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11 лютого 2016 року № 205000011/2016/000022/2 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 11 лютого 2016 року № 205060000/2016/00002.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, ідентифікаційний код 39472698) на користь Дочірнього підприємства «Вітаут» Закритого акціонерного товариства «Хостіліа» (44100, Волинська область, Ратнівський район, селище міського типу Ратне, вулиця Гранична, 31, ідентифікаційний код 32313351) судові витрати в розмірі 2 756 грн. (дві тисячі сімсот пятдесят шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 29 травня 2016 року.