Ухвала суду № 58009963, 26.05.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 667/9350/15-ц Головуючий в І інстанції Скорик С.А.

Провадження №22-ц/791/1363/16 Доповідач Стародубець М.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Стародубця М.П.

суддів: Воронцової Л.П.,

Ігнатенко П.Я.,

секретар Пісоцька Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними, скасування рішення про реєстрацію, скасування свідоцтва про реєстрацію,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати фіктивними: договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 08 серпня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М. та зареєстрований в реєстрі за № 618; договір дарування ? частини житлового будинку АДРЕСА_3, укладений 11серпня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М. та зареєстрований в реєстрі за № 629, а також скасувати державну реєстрацію права власності на підставі цих правочинів.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 13.07.2015 року державним виконавцем відкрите виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Комсомольським районним судом м. Херсона за рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 27 травня 2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 додаткових витрат на лікування в сумі 350 грн щомісячно, починаючи з 23 лютого 2015 року.

Позивач вважає, що ОСОБА_3, щоб уникнути майнової відповідальності перед нею та виконання рішення суду, без наміру настання реальних наслідків укладених правочинів, відчужила вказане нерухоме майно, а тому договори дарування є фіктивними.

Рішенням суду від 30 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невірну оцінку судом доказів у справі, просить рішення суду скасувати та задовольнити її позовні вимоги.

У письмових запереченнях представник відповідача ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, залишити без змін.

Заслухавши доповідача й осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 на праві власності належали квартира АДРЕСА_2 та ? частка житлового будинку АДРЕСА_3 які вона подарувала своєму сину ОСОБА_4, що підтверджується договорами дарування від 08 серпня 2015 року та 11 серпня 2015 року ( а.с.51,54). Обдарований зареєстрував своє право власності на вказане майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( а.с.52,53,55).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що правових підстав для визнання вказаних договорів недійсними, з огляду на їх фіктивність, на що вказувала позивач, матеріали справи не містять та в судовому засіданні цього не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, вважає їх правильними й такими, що відповідають встановленим у справі обставинам.

Нормами матеріального права визначене поняття фіктивного правочину, який визначається як такий, що вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Характерним для такого правочину є створення лише вигляду його укладення.

Тягар доказування фіктивності правочину покладається на особу, яка звернулася до суду із позовом про визнання такого фіктивного правочину недійсним, тобто саме на позивача законом покладено обов'язок доведення відсутності наміру у сторін на створення правових наслідків на момент вчинення правочину.

Однак, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що укладений правочин є фіктивним. Домисли щодо відсутності наміру сторін укласти договори дарування не можуть бути покладені в основу рішення.

Твердження позивача про те, що відповідач, укладаючи оспорювані договори дарування мала на меті уникнути виконання рішення суду про стягнення аліментів, є юридично неспроможними.

Нормами ст. 41 Конституції України та ст.ст. 316,317,319 Цивільного Кодексу України встановлене беззаперечне право власника володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Законодавцем передбачене обмеження у здійсненні права власності лише у передбаченому Законом випадку та порядку.

Станом на час укладення оспорюваних договорів, подароване нерухоме майно під арештом не знаходилось. А тому , оскільки на час укладення договору дарування не існувало законних підстав, які б обмежували вказані права, ОСОБА_3 правомірно розпорядилась своїм майном.

Наявність зобов'язання відповідача перед позивачем, яке встановлене рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 27 травня 2015 року, не є підставою для обмеження здійснення ОСОБА_3 свого права власності згідно з вимогами ст. 319 ЦК України .

Нормами чинного законодавства України передбачене право особи на захист свого порушеного права, при цьому законодавцем встановлено обов'язок доведення факту порушення права та застережено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивачем у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК не надано доказів, які б свідчили про порушення її прав в результаті укладення оспорюваних договорів.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду та їх оцінкою, вони не містять посилань на допущені судом порушення закону, визначені ст. 309 ЦПК України, які є обов'язковою підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги й скасування ухваленого в справі рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307-308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.П. Стародубець

Судді: Л.П. Воронцова

П.Я. Ігнатенко