Рішення № 58004218, 25.05.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 25.05.2016

справа № 320/7781/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року. м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Пономаренко Л.Е.,

при секретарі Воробйовій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк»,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом доОСОБА_1, в якому просить в рахунок виконання основного зобовязання щодо оплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 366279,04 грн., з яких : сума заборгованості за кредитом 342140,92 грн., сума заборгованості за відсотками 24138,12 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру загальною площею 43,7 кв.м, житловою площею 25,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 07.09.2007 за реєстровим №4922 шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ ОСОБА_3 придбав у ПАТ «Сведбанк» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним та забезпечувальним договорами і набуло статус Нового кредитора. Враховуючи, що ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобовязання за кредитним договором, станом на 28.07.2015 утворилась заборгованість в розмірі 366279,04 грн. В рахунок виконання зобовязання просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття предмету іпотеки у власність.

В судове засідання позивач не зявився, від його представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю, на задоволенні позову наполягає.

В судовому засіданні відповідач проти позову заперечив, надав письмові заперечення та зазначив, що на цей час діє Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким забороняється примусове стягнення нерухомого житлового майна.

Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

31.07.2008 міжВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0708/0708/55-020, згідно з умовами якого ОСОБА_3 надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 30000 доларів США з розрахунку 11,9% річних за користування кредитом на строк до 31.07.2018. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 31.07.2008 між сторонами був укладений договір іпотеки №0708/0708/55-020-Z-1, згідно якого в іпотеку банку передано нерухоме майно квартира АДРЕСА_2.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк та АТ «Дельта Банк»було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитнимита забезпечувальнимидоговорами, внаслідок чого АТ«Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» яккредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк»до АТ «Дельта Банк» прав вимогидо боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк) від боржників повного, належного та реального виконання обовязків закредитними та забезпечувальними договорами.

В порушення зобовязань укладеного кредитного договору станом на 28.07.2015 у позичальника перед банком утворилась заборгованість в розмірі366279,04 грн., з яких сума заборгованості за кредитом 342140,92 грн., сума заборгованості за відсотками 24138,12 грн.

Відповідно дост.516 ЦК Українизаміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України).

Відповідно до статей1049,1050,1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідност. 526 ЦК Українизобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідност.611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимогст.572 ЦК України, ст.ст.1,33 Закону України «Про іпотеку»в силу застави (іпотеки) кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Частиною 5 ст. ЗЗакону України «Про іпотеку»передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ч.1ст. 33 Закону України «Про іпотеку», п. 11 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, а також в інших випадках, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки.

За умовами п.12 договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступник засобів: 1)за рішенням суду; 2)у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; 3) згідно з договором про задоволеннявимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладених у п.п.12.3.1, 12.3.2 цього пункту договору.

Відповіднодост.37 Закону України «Про іпотеку»у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використанняпроцедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом здійснення цього застереження, єпідставою для реєстраціїправа власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателяза вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягненняна предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта субєкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом оціночної діяльності. Сторони підтвердилибезумовнеправо іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п.12.3 цього договору, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку;

Окремого договору між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя укладено не було, а договором іпотеки зазначено лише загальне правило про таку можливість, а відтак, не зазначивши в договорі всі умови переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а зауваживши лише про загальну можливість цього, відсутні й підстави для перереєстрації права власності на предмет іпотеки.

Крім того, за змістом вищевикладених умов договору іпотеки задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленомуст. 37 Закону України «Про іпотеку», є способом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, судовий захист визначено окремим підпунктом .

За рішенням суду звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається за правиламист.39 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленоїстаттею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають застосуванню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п. п. 38, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно достатті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. ст.3,4 ЦПК Українитаст. 20 ЦК Українипозивач обрав способом судового захисту свого права - звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, тобто спосіб, який передбачає позасудове врегулювання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3,8, 10,60 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» доОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк» - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: Л. Е. Пономаренко