Вирок № 58000769, 27.05.2016, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/10/2016

138/2008/14-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2016 р. м. Жмеринка

Колегія суддів Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

суддів Саландяк О.Я., Камінського В.П.,

за участі секретаря Бондар С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження № 1-кп/130/10/2016 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, військовозобовязаного, одруженого, непрацюючого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого : 2 березня 2001 року Шаргородським районним судом Вінницької області за ст.81 ч.3, ст.ст.44, 45 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки; 24 грудня 2011 року Жмеринським районним судом за ст.185 ч.3, ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі; 4 квітня 2004 року Жмеринським районним судом за ст.115 ч.1, ст.71 КК України до 10 років позбавлення волі, звільненого 27 січня 2014 року по відбуттю строку; 22 червня 2015 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ст.186 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, незаміжньої, непрацюючої, раніше судимої : 5 лютого 2008 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області за ст.185 ч.2, ст.75 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненої від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 2 роки; 3 квітня 2013 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області за ст.185 ч.3, ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненої від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 3 роки;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, військовозобовязаного, непрацюючого, без певного місця проживання, раніше судимого : 24 березня 2004 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі; 3 листопада 2005 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ст.185 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого за ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 3 роки; 12 березня 2012 року Калинівським районним судом Вінницької області за ст.185 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 4 квітня 2014 року по відбуттю строку, -

всіх трьох по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченому ст.187 ч.3 КК України, відомості про який внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020220000254 від 11 квітня 2013 року, -

також за участі прокурора Романюка М.М.,

потерпілої ОСОБА_4,

обвинувачених-цивільних відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

у с т а н о в и в :

11 квітня 2014 року, біля 2 г, обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за попередньою змовою, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчинили розбійний напад за таких обставин.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з метою відкритого заволодіння чужим майном, шляхом розбиття скла вікна проникли до будинку № 38 по вул. Космонавтів у с. Нижній Ольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області, який належить ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, де вчинили напад на нього та його дружину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10. З метою подолання опору потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звязали їх руки та ноги фрагментами хустки, погрожуючи при цьому застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя. В ході цих дій ОСОБА_3 наніс потерпілому ОСОБА_8 кілька ударів кулаком по голові, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на повіках правого ока, який сходиться у зовнішнього та внутрішнього кутів, крововиливу в білковій облямівці правого ока у внутрішнього та зовнішнього кутів, синця на всю праву щоку, синця на нижній губі справа, синця на діафрагмі рота справа та по центру. Після чого ОСОБА_3, відкривши вхідні двері будинку, впустив ОСОБА_2, разом із якою обшукували кімнати будинку з метою відшукання грошових коштів, а ОСОБА_1 перебував біля потерпілих з метою подолати їх можливий опір. Обвинувачені, заволодівши грошовими коштами у сумі 100000 грн., які знаходились у скрині однієї з кімнат будинку, з місця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядились на власний розсуд.

Своїми діями обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили злочин, передбачений ст.187 ч.3 КК України розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоровя особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло.

У вчиненому злочині обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, однак дав показання, які свідчать про часткове визнання вини. Пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин, однак відмовився вказати з ким, тому що побоюється за своє життя в місцях попереднього увязнення. Пізніше пояснив, що обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не причетні до скоєння розбійного нападу, а він вчинив його разом з особою, прізвище та імя якої озвучив у судовому засіданні, та яка наразі перебуває за межами України. Після заволодіння грошима потерпілих ця особа дала йому 10000 грн., які він витратив на свої потреби. Тому позов визнав частково на 10000 грн.. Під час досудового слідства давав визнавальні показання під тиском працівників міліції. Не заперечив факти зустрічі ним ОСОБА_3 із місць позбавлення волі 4 квітня 2014 року та зустрічі із ОСОБА_2 напередодні злочину в будинку матері останньої в с. Попелюхи Мурованокуриловецького району Вінницької області. В будинку ОСОБА_1 на прохання потерпілої ОСОБА_4, яка сиділа на ліжку, розвязав останній руки, та надав пігулку та воду. Насильства до неї він не застосовував, ковдрою не накривав, насильством не погрожував.

У вчиненому злочині обвинувачена ОСОБА_2 винною себе визнала, однак дала показання, які свідчать про невизнання вини. Суду пояснила, що вона не приймала участі у розбійному нападі на ОСОБА_8 та ОСОБА_4. Її вина полягає в тому, що 10 квітня 2014 року вона пізно ввечері запросила двох невідомих їй раніше чоловіків до будинку своєї матері в с.Попелюхи Мурованокуриловецького району Вінницької області, пригостила їх чаєм та вказала напрямок руху в с.Нижній Ольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області. У неї є на утриманні малолітній син, який постійно хворіє та мати, перебувала у скрутному матеріальному становищі. Цивільний позов не визнала.

У вчиненому злочині обвинувачений ОСОБА_3 винним себе не визнав і пояснив, що він не причетний до цього злочину, до визнання якого його неодноразово примушували працівники Могилів-Подільського РВ шляхом застосування фізичного насильства. З даного приводу обвинувачений ОСОБА_3 звертався до прокуратури. Цивільний позов не визнав.

Однак винуватість обвинувачених у інкримінованому їм діянні, не дивлячись на невизнання ними вини, повністю доведена оціненими колегією суддів окремо та у їх сукупності доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні: показаннями потерпілих, свідків, матеріалами кримінального провадження.

Потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_8 суду показав, що вночі 11 квітня 2014 року хтось вибив вікно і проник до них у будинок по вул. Космонавтів, 38 у с. Нижній Ольчедаїв Могилів-Подільського району. Він із дружиною ОСОБА_4 спали на різних ліжках. Він бачив два силуети, але хто це був конкретно, сказати не може, світло не вмикалось. Його хтось накрив ковдрою, бив по голові, погрожував, потім звязав йому руки та ноги хусткою. Один із нападників запитав, де гроші. Жіночого голосу він не чув. Коли нападники пішли, дружина розвязалась і звільнила потерпілого. Про те, що цей напад вчинили саме обвинувачені, дізнався від своєї дружини, яка їх бачила. Обвинувачених він вперше побачив у Могилів-Подільському суді. В іншій кімнаті в скрині зберігались їх спільні заощадження в сумі 100000 грн., які були викрадені. Цивільний позов на суму 100000 грн. підтримав у судовому засіданні, уточнивши вимоги і до обвинуваченого ОСОБА_3 Просив справу та цивільний позов розглянути у його відсутність, про що надав письмові заяви.

Потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що 11 квітня 2014 року вночі біля 2 г вона почула гуркіт. Злякавшись, увімкнула ліхтарик і побачила двох осіб чоловічої статі, один з яких ОСОБА_3 підійшов до її чоловіка, а другий ОСОБА_1 - до неї. Той, хто підійшов до її чоловіка, бив його та звязував. Її ніхто не бив, тільки звязував руки спочатку рушником, а потім хустками, які порвав на смужки. Також нападник дав їй пігулку та води, які вона випила, сидячи на ліжку та бачила, що відбувається в кімнаті. Вона впізнала цього чоловіка, це був обвинувачений ОСОБА_1, який був у куртці із накинутим на голову капюшоном. Він питав, де гроші і погрожував, якщо не скажуть, то вони їх повбивають, а будинок спалять. Шукали гроші по всьому будинку, повикидали речі з шафи. Вона повідомила, що є тільки 500 грн.. Другий чоловік дістав ці гроші з гаманця і поклав собі у кишеню. Потім вона почула, як на скрині відривається замок і зрозуміла, що нападники знайшли їх заощадження у сумі 100000 грн.. Вони із чоловіком заощаджували їх з 1996 року, коли тільки появилася гривня. Чула, як один з чоловіків покликав другого чи «Міша», чи «Михайлович». Напад тривав хвилин двадцять, весь цей час вона хвилювалась за власне та чоловікове життя, сприймала погрози нападників як реальні. Було таке, що ОСОБА_3 виходив з кімнати. Коли вони пішли, вона розвязала собі руки та звільнила чоловіка, який був побитий. Під час огляду місця події працівники міліції вилучили волосся. На досудовому слідстві, коли проводилося впізнання, вона упізнала обвинуваченого ОСОБА_1, як одного з нападників. Про участь у нападі обвинуваченої ОСОБА_2 знає з матеріалів справи. У судовому засіданні категорично заявила, що другим нападником був обвинувачений ОСОБА_3 та коли вона побачила його у Жмеринському міськрайонному суді, то переконалась в цьому.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що вночі 12 квітня 2014 року до нього додому прийшов потерпілий ОСОБА_8 і повідомив, що на них напали бандити. Він був у крові, зі слідами побиття на обличчі. Разом з сином вони пішли до нього додому. На місці, де спав ОСОБА_8, бачив кров. У хаті всі речі були розкидані, вікно розбите. Від потерпілих взнав, що нападники били ОСОБА_8, знайшли і забрали гроші. Хто це був конкретно, вони не говорили, були дуже перелякані. Біля ліжка ОСОБА_4 бачив рушник, яким, як вона пояснила, її звязували невідомі. Хтось з потерпілих казав, що нападник був не один.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що був понятим, коли проводився слідчий експеримент з обвинуваченим ОСОБА_1. Проводилася відео зйомка. Він розказував і показував, як йшов з ОСОБА_11 до місця злочину, вона показувала дорогу. ОСОБА_1 показав, як він відкрив хвіртку і зайшов у двір будинку ОСОБА_8 і ОСОБА_4, поставив драбину до вікна і розповів як розбив вікно, як проникали у будинок. Потім у будинку показав, де на ліжку знаходилась ОСОБА_4, розказав, що він її звязав. Потім ОСОБА_4 стало погано і вона попросила у нього пігулку. Казав, що взяли гроші. Ніхто на нього не тиснув, ОСОБА_1 показував і розповідав про вчинений злочин добровільно.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що дату він не памятає, це був квітень чи травень 2014 року, але вночі його розбудив тато ОСОБА_9 і сказав, що прийшов сусід ОСОБА_8 і розповів, що на них з дружиною напали. Він з батьком пішли до потерпілого. У ОСОБА_8 було розбите обличчя. Усередині будинку бачив розкидані речі. Потім приїхали працівники міліції, робили огляд місця події. Потерпілі були перелякані. ОСОБА_8 говорив, що його били нападники.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що він є колишнім чоловіком обвинуваченої ОСОБА_2. Про вчинений нею злочин йому відомо від працівників міліції.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що про вчинений на потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_4 розбійний напад знає від мешканців села. Обвинувачена ОСОБА_2 працювала у нього у фермерському господарстві дояркою, характеризує по роботі її задовільно.

Свідок ОСОБА_15 суду показала, що була понятою при огляді помешкання матері обвинуваченої ОСОБА_2 в с. Попелюхи. Працівники міліції при огляді вилучили гумові чоботи із підсохлим болотом. В той день було волого. Вона бачила сліди, які вели по стежці від будинку до дороги за селом у напрямку с. Нижній Ольчедаїв.

Свідок ОСОБА_16 суду показав, що разом зі свідком ОСОБА_15 також був понятим. Бачив сліди чобіт та іншого взуття різних розмірів, які вели від будинку матері ОСОБА_2 у напрямку с. Нижній Ольчедаїв та назад. Сліди були чіткі, було видно, що йшли троє осіб по стежці, якою користуються лише ОСОБА_2. Він разом із працівниками міліції дійшов по вказаних слідах до межі села, а з іншого боку назустріч, також по слідах, прийшла група працівників міліції із будинку потерпілих. Охарактеризував ОСОБА_2 з негативної сторони.

Свідок ОСОБА_17 суду показала, що є сестрою обвинуваченого ОСОБА_1. Брат повернувся з місць позбавлення волі, працював по заробітках і непогано заробляв. Буквально перед його затриманням працівниками міліції він подарував їй мобільний телефон. Конкретно про розбійний напад їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_18 суду показала, що вночі 11 квітня 2014 року до неї додому прийшов ОСОБА_8 і повідомив, що на них з дружиною напали двоє чоловіків, били. Вона зателефонувала до міліції. Коли приїхали працівники міліції, то робили огляд будинку. Вона була понятою. При огляді памятає, що знайшли біля скрині у одній з кімнат волосину, яку помістили у пакет і опечатали. В кімнаті також були розкидані речі. Підписала протокол огляду місця події. Викладені у ньому відомості відповідають дійсності.

Свідок ОСОБА_19 суду показала, що вночі 11 квітня 2014 року її розбудила ОСОБА_18 та повідомила, що побили ОСОБА_8, у зв»зку із чим викликала міліцію. Поки вони чекали працівників міліції у будинок потерпілих ніхто не заходив. Далі її запросили понятою при огляді будинку потерпілих. Бачила розкидані речі, лікарські трави, у кімнаті розбите вікно. ОСОБА_8 був побитий, у крові. У працівників міліції була лупа. При огляді вони вилучили волосся біля скрині, куски тканини, якою по словах ОСОБА_4, їх звязували невідомі, складали вилучене у прозорі пакетики і опечатували. Протокол огляду підписувала, там написано все правильно.

Крім цього, вина обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.3 КК України, повністю доведена оціненими колегією суддів у нарадчій кімнаті у відповідності із ч.1 ст.89 КПК України і визнаними належними і допустимими у сукупності з показаннями обвинувачених, потерпілих та свідків такими доказами :

- ухвалою від 17 вересня 2014 року Могилів-Подільського міськрайонного суду про організацію перевірки по заявам обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо здійснення на них психологічного тиску з боку працівників міліції (т.1 а.с.108);

- повідомленням від 30 вересня 2014 року про винесення до ЄРДР відомостей про психологічний тиск з боку працівників міліції на обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст.365 ч.1 КК України (т.1 а.с.114);

- постановою від 21 листопада 2014 року старшого слідчого відділу прокуратури Вінницької області про закриття кримінального провадження за заявами обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо здійснення на них психологічного тиску з боку працівників міліції за відсутністю події злочину, передбаченого ст.365 ч.1 КК України (т.1 а.с.145-147);

- витягом з ЄРДР від 11 квітня 2014 року про те, що о 2 г невідомі особи чоловічої статі шляхом розбиття скла у вікні проникли до будинку ОСОБА_8 у с. Нижній Ольчедаїв Могилів-Подільського району, та застосовуючи погрози та насильство відкрито заволоділи грошовими коштами в сумі 100000 грн. (т.2 а.с.1);

- рапортом чергового Могилів-Подільського МВВС від 11 квітня 2014 року про надходження телефонного повідомлення про злочин відносно ОСОБА_8 (т.2 а.с.6);

- протоколом прийняття заяви від ОСОБА_8 про вчинений злочин від 11 квітня 2014 року, в якому зазначено, що від ОСОБА_8 була прийнята усна заява про те, що 11 квітня 2014 року біля 2 г невідомі особи чоловічої статі шляхом розбиття скла вікна проникли в його будинок, звідки викрали 100000 грн., заподіявши йому тілесні ушкодження (т.2 а.с.7-8);

- протоколом огляду місця події з фототаблицею від 11 квітня 2014 року, в ході якого було вилучено : слід тканини з поверхні дверей шафи, волосся з килима на підлозі біля комоду, тканину із запаховим слідом, три сліди взуття під розбитим вікном (т.2 а.с.9-27);

- рапортом заступника начальника сектору карного розшуку від 11 квітня 2014 року, в якому вказується про виведення виявлених біля будинку потерпілих слідів взуття до будинку обвинуваченої ОСОБА_2 у с. Попелюхи Мурованокуриловецького району (т.2 а.с.47);

- протоколом від 13 квітня 2014 року предявлення особи для впізнання, в ході якого потерпіла ОСОБА_4 упізнала ОСОБА_1 як одного з осіб, які 11 квітня 2014 року вчинили на неї та її чоловіка розбійний напад (т.2 а.с.60-62);

- протоколом від 13 квітня 2014 року затримання ОСОБА_1, в ході якого його повідомили, що він підозрюється за ст.187 ч.3 КК України, на що він не мав заяв та скарг (т.2 а.с.63-64);

- протоколом від 13 квітня 2014 року затримання ОСОБА_2, в ході якого її повідомили, що вона підозрюється за ст.187 ч.3 КК України, і з затриманням вона була згодна (т.2 а.с.65-66);

- висновком судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_8, у якого виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на повіках правого ока, який сходиться у зовнішнього та внутрішнього кутів, крововиливу в білковій облямівці правого ока у внутрішнього та зовнішнього кутів, синця на всю праву щоку, синця на нижній губі справа, синця на діафрагмі рота справа та по центру (т.2 а.с.68);

- довідкою № 102 від 12 квітня 2014 року Попелюхівської сільської ради про те, що ОСОБА_20 (мати обвинуваченої ОСОБА_2В.) проживає і зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_11 (т.2 а.с.69);

- адресною довідкою від 11 квітня 2014 року про реєстрацію обвинуваченої ОСОБА_2 з 15 серпня 2003 року у с. Попелюхи Мурованокуриловецького району (т.2 а.с.123);

- ухвалою від 15 квітня 2014 року слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою (т.2 а.с.139-140);

- ухвалою від 16 квітня 2014 року слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою (т.2 а.с.144-145);

- постановою слідчого від 15 квітня 2014 року та протоколом від 16 квітня 2014 року про відібрання у ОСОБА_2 зразків запаху, волосся та крові (т.2 а.с.146, 147, 150, 151);

- постановою слідчого від 15 квітня 2014 року та протоколом від 16 квітня 2014 року про відібрання у ОСОБА_1 зразків запаху (т.2 а.с.148, 149);

- протоколом від 17 квітня 2014 року проведення слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_1 розповів та показав, як він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3Є вчиняли розбійний напад на ОСОБА_8 та його дружину (т.2 а.с.153-154);

- рапортом про те, що ОСОБА_3 12 квітня 2014 року о 5 г телефонував ОСОБА_1 (т.2 а.с.155);

- постановою слідчого від 23 квітня 2014 року про призначення судово-імунологічної експертизи для визначення належності волосся, вилученого у будинку потерпілих під час огляду місця події (т.2 а.с.158);

- висновком експерта № 223 від 25-28 квітня 2014 року, згідно з яким кров ОСОБА_2 відноситься до групи В з ізогемаглютинином анти-А (т.2 а.с.159-160);

- постановою слідчого від 23 квітня 2014 року про призначення судово-цитологічної експертизи для дослідження волосся, вилученого у будинку потерпілих під час огляду місця події (т.2 а.с.162);

- висновком експерта № 224 від 25 квітня-12 травня 2014 року, згідно з яким одна волосина, вилучена з килима біля комоду, є життєздатною і походить з голови, а також придатна для ДНК-дослідження (т.2 а.с.164-165);

- постановою слідчого від 23 квітня 2014 року про призначення одорологічної експертизи для визначення можливості ідентифікувати людину по слідам запаху, вилученого з будинку потерпілих (т.2 а.с.167);

- висновком експерта № 171 від 4 червня 2014 року, згідно з яким зразок запаху ОСОБА_1 має спільне джерело походження зі зразком запаху, відібраним з місця події (т.2 а.с.170-185);

- постановою слідчого від 15 травня 2014 року про призначення молекулярно-генетичної експертизи для визначення належності ОСОБА_2 вилученого під час огляду місця події волосся (т.2 а.с.187);

- висновком експерта № 180 від 3 червня 2014 року, згідно з яким генетичні ознаки волосини, вилученої під час огляду місця події 11 квітня 2014 року, збігаються з генетичними ознаками зразка крові обвинуваченої ОСОБА_2 (т.2 а.с.189-195);

- протоколом слідчого від 10 червня 2014 року огляду речей та постановою слідчого від 13 червня 2014 року про визнання речовими доказами зразків запаху обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, відрізків тканини хустки, зразків крові ОСОБА_2 та волосся, вилученого під час огляду місця події (т.2 а.с.195-196);

- рапортом від 16 травня 2014 року заступника начальника сектора карного розшуку про проведення заходів по встановленню місцезнаходження ОСОБА_3 (т.2 а.с.207);

- ухвалою від 18 червня 2014 року слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду про надання дозволу на затримання ОСОБА_3 і доставку його до суду під вартою (т.2 а.с.222);

- постановою слідчого від 18 червня 2014 року про виділення матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_3 (т.2 а.с.230-231);

- постановою слідчого від 30 травня 2014 року про оголошення розшуку ОСОБА_3 (т.5 а.с.104);

- постановою старшого слідчого прокуратури Вінницької області від 10 вересня 2015 року про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення за ч.2 ст. 365 КК України відносно працівників Могилів-Подільського МВ УМВС України у Вінницькій області, яке внесене до ЄРДР за заявою обвинуваченого ОСОБА_3 (т.5 а.с.171-176).

У судовому засіданні колегією суддів за участі сторін кримінального провадження переглянутий диск з відеозаписом слідчого експерименту, під час якого обвинувачений ОСОБА_1 детально показував та розповідав про обставини вчинення ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3Є розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_8 та його дружину (т.2 конверт на обкладинці).

У судовому засіданні колегією суддів за участі сторін кримінального провадження оглянуті представлені стороною обвинувачення речові докази :

- взірці крові та запаху обвинуваченої ОСОБА_2, генетичні ознаки крові якої, відповідно до висновку експерта № 180 від 3 червня 2014 року, збігаються з генетичними ознаками волосини, вилученої під час огляду місця події 11 квітня 2014 року;

- взірці запаху обвинуваченого ОСОБА_1, згідно з яким, відповідно до висновку експерта № 171 від 4 червня 2014 року, зразок запаху ОСОБА_1 має спільне джерело походження зі зразком запаху, відібраним з місця події;

- волосся, вилучене під час огляду місця події, і відповідно до висновку експерта № 224 від 25 квітня-12 травня 2014 року, одна волосина, вилучена з килима біля комоду, є життєздатною і походить з голови, а також придатна для ДНК-дослідження;

- відрізки жіночої хустки, якою обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3Є звязували потерпілих для подолання їх можливого опору.

Стороною обвинувачення знято клопотання про допит свідків ОСОБА_17, ОСОБА_21 та ОСОБА_22.

Стороною захисту та обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заявлялись клопотання про допит чисельних свідків, які в повному обсязі були зняті у ході судового розгляду.

Дослідивши безпосередньо та оцінивши всі вищеперераховані докази відповідно до вимог ст.94 КПК України, колегія суддів вважає їх належними і допустимими, оскільки вони прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а також визнані і не оспорюються стороною захисту.

Колегія суддів не приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_3 в частині невизнання ним вини у інкримінованому йому стороною обвинувачення розбійному нападі на потерпілих ОСОБА_8 та його дружину ОСОБА_4, оскільки його позиція спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка поясняла про двох чоловіків, які напали на них, у судовому засіданні категорично вказала, що другим був обвинувачений ОСОБА_3. У колегії суддів немає підстав критично оцінювати та не приймати до уваги показання потерпілої в частині причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до вчинення розбійного нападу, оскільки їх колегія суддів вважає правдивими та такими, що узгоджуються із дослідженими у судовому засіданні та прийнятими до уваги доказами.

Колегія суддів також не приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо вчинення ним інкримінованого злочину за попередньою змовою із вигаданою, на думку колегії суддів, особою, прізвище та імя якої озвучив у судовому засіданні, та яка наразі перебуває за межами України, оскільки поведінка ОСОБА_1 в судовому засіданні свідчить про побоювання за власне життя та здоровя в місцях попереднього увязнення та небажання давати правдиві показання. Таку позицію обвинуваченого колегія суддів розцінює як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності інших встановлених судом співучасників злочину.

Колегія суддів також не приймає до уваги показання обвинуваченої ОСОБА_2 щодо її непричетності до вчинення інкримінованого злочину, оскільки такі показання спростовуються дослідженими у судовому засіданні достеменними доказами фізичної присутності ОСОБА_2 на місці вчинення злочину - речовими доказами волоссям, вилученим з килима біля комоду, яке походить з голови, придатне для ДНК-дослідження та генетичні ознаки якого збігаються з генетичними ознаками взірців крові та запаху обвинуваченої ОСОБА_2, що підтверджується відповідними висновками експертиз.

Даючи ретельну оцінку висновкам експертів, колегія суддів враховує, що всі вони призначені і проведені з дотриманням вимог закону, компетентними експертами у своїй галузі, висновки експертів ґрунтуються на правильно зібраних досудовим слідством даних та доказах, відповіді експертів на поставлені питання логічні, обґрунтовані, повні та переконливі, а також узгоджуються з іншими, дослідженими і перевіреними у судовому засіданні зібраними досудовим слідством, доказами.

При оцінці показань обвинувачених колегія суддів також приймає до уваги відсутність підстав вважати здійснення на обвинувачених фізичного та психологічного тиску службовими особами Могилів-Подільського МВ УМВС України у Вінницькій області, що підтверджується результатами відповідних перевірок (т.1 а.с. 145-147, т.5 а.с. 171-176)

Колегія суддів також не приймає до уваги та відкидає показання свідка ОСОБА_20, яка є матірю обвинуваченої ОСОБА_2, про те, що її дочка вночі 11 квітня 2014 року ночувала у неї вдома, а ранком поїхала у м. Вінницю, оскільки даного свідка колегія суддів визнає зацікавленою особою щодо уникнення дочкою ОСОБА_2 кримінальної відповідальності, а сама обвинувачена ОСОБА_2 у власних показаннях не підтвердила цей вказаний свідком факт.

Таким чином колегія суддів поза будь яким розумним сумнівом, зберігаючи відповідно до вимог ч.6 ст.22 КПК України обєктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що стороною обвинувачення доведено, що обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоровя особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло, і їх дії слід кваліфікувати за ст.187 ч.3 КК України.

Щодо особи обвинувачених, колегією суддів установлені такі обставини.

Згідно з довідкою про судимість, обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий 4 квітня 2004 року Жмеринським міськрайонним судом за ст.115 ч.1, ст.70 КК України до 10 років позбавлення волі, звільнений 27 січня 2014 року по відбуттю строку (т.2 а.с.85-86); склад його сімї батько та мати, про що свідчить довідка № 294 від 15 квітня 2014 року Носковецької сільської ради Жмеринського району (т.2 а.с.87); по місцю проживання характеризується позитивно, що підтверджується довідкою-характеристикою № 293 від 15 квітня 2014 року цієї ж сільради (т.2 а.с.88); на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває і за лікуванням не звертався, що видно з довідок Жмеринської ЦРЛ № 242 та № 198 від 15 квітня 2014 року (т.2 а.с.94-95); транспортний засіб за ним та нерухомість не зареєстровані, що видно з довідок № 280 від 15 квітня 2014 року та № 133 від 15 квітня 2014 року (т.2 а.с.98, 100); засуджений вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2015 року за ч. 3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі (т.5 а.с.178-179); є батьком малолітнього ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_12 (т.5 а.с. 181); має батьків пенсійного віку (т.5 а.с. 182-183).

Згідно з довідкою про судимість, обвинувачена ОСОБА_2 раніше судима 3 квітня 2013 року Могилів-Подільським міськрайонним судом за ст.185 ч.3, ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнена від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 1 рік (т.2 а.с.111); по місцю проживання характеризується позитивно, про що свідчить довідка Попелюхівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 100 від 11 квітня 2014 року (т.2 а.с.125); склад її сімї син ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_13, що підтверджується довідкою № 101 від 11 квітня 2014 року цієї ж сільради (т.2 а.с.126); згідно з довідкою № 277 від 14 квітня 2014 року Мурованокуриловецької лікарні планового лікування, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.2 а.с.127); є матірю малолітнього Ярослава, ІНФОРМАЦІЯ_14 (т.5 а.с. 187, 191), який має хворобливий стан здоровя (т.5 а.с. 189-190).

Згідно з довідкою про судимість, обвинувачений ОСОБА_3Є раніше судимий 12 березня 2012 року Калинівським районним судом Вінницької області за ст.185 ч.2, ст.70 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 4 квітня 2014 року по відбуттю строку (т.5 а.с.108); на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що підтверджується довідками № 91 та № 1031 від 10 червня 2015 року Чернівецької лікарні планового лікування (т.5 а.с.110-111); по місцю проживання характеризується негативно, про що свідчить довідка-характеристика № 323 від 29 травня 2014 року Вила-Ярузької сільської ради Чернівецького району Вінницької області (т.5 а.с.113).

Обставин, які у відповідності із ст.66 КК України помякшують покарання обвинувачених, колегією суддів не встановлено.

Обставинами, які у відповідності із ст.67 цього ж Кодексу обтяжують покарання обвинувачених, колегія суддів визнає рецидив злочину та вчинення злочину щодо особи похилого віку, оскільки остання обставина обовязково враховується судом у разі її встановлення, згідно з ч.2 цієї статті.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким; обставини, що обтяжують його покарання, а також особу обвинуваченого; що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, і яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, виходячи з принципів індивідуалізації, розумності покарання з метою попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. При цьому колегія суддів, належним чином дослідивши і оцінивши всі обставини, які мають значення для обрання виду та міри покарання, вважає необхідним обрати йому покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 187 ч.3 КК України з конфіскацією майна, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2015 року за ч. 3 ст. 186 КК України у відповідності із ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів.

При обранні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_2, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким; обставини, що обтяжують його покарання, а також особу обвинуваченої; що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, і яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, виходячи з принципів індивідуалізації, розумності покарання з метою попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. При цьому колегія суддів, належним чином дослідивши і оцінивши всі обставини, які мають значення для обрання виду та міри покарання, вважає необхідним обрати їй покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 187 ч.3 КК України з конфіскацією майна, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду від 3 квітня 2013 року у відповідності із ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким; обставини, що обтяжують його покарання, а також особу обвинуваченого; що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, і яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, виходячи з принципів індивідуалізації, розумності покарання з метою попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. При цьому колегія суддів, належним чином дослідивши і оцінивши всі обставини, які мають значення для обрання виду та міри покарання, вважає необхідним обрати йому покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 187 ч.3 КК України з конфіскацією майна.

Колегія суддів вважає, що цивільний позов потерпілого цивільного позивача ОСОБА_8 на суму 100000 грн. завданої матеріальної шкоди підлягає повному задоволенню шляхом солідарного стягнення із обвинувачених цивільних відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_24, оскільки вказані вимоги цивільного позивача знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду, а також виходячи із часткового визнання цивільного позову обвинуваченим ОСОБА_1, та встановленням винуватості обвинувачених.

Документально підтверджені судові витрати в сумі 3769,92 грн. за проведення судово-криміналістичних експертиз у відповідності з вимогами ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинувачених у рівних долях на користь держави.

Речові докази по кримінальному провадженню підлягають знищенню та поверненню володільцю згідно зі ст. 100 КПК України (т.2 а.с. 73, 196).

Колегія суддів також вважає, що всім обвинуваченим запобіжними заходами до набрання вироком законної сили слід залишити тримання під вартою, зарахувавши в строк відбування покарання у відповідності з вимогами ч.5 ст.72 КК України строк попереднього увязнення з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст.370, 371, 374 КПК України, колегія суддів :

у х в а л и л а :

ОСОБА_1 визнати винуватим за ст.187 ч.3 КК України та обрати йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2015 року за ч. 3 ст. 186 КК України та обрати остаточне покарання ОСОБА_1 у виді 11(одинадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_2 визнати винуватою за ст.187 ч.3 КК України та призначити їй покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

У відповідності із ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду від 3 квітня 2013 року і обрати ОСОБА_2 остаточну міру покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

ОСОБА_3 визнати винуватим за ст.187 ч.3 КК України і обрати йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Строк відбування покарання рахувати обвинуваченому ОСОБА_1 з дня затримання 13 квітня 2014 року.

Строк відбування покарання рахувати обвинуваченій ОСОБА_2 з дня затримання 13 квітня 2014 року.

Строк відбування покарання рахувати обвинуваченому ОСОБА_3 з дня затримання 5 червня 2015 року.

Речові докази: одну пару гумових чобіт, три чорних ліхтарики, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Могилів-Подільського МВ УМВС України у Вінницькій області повернути ОСОБА_20; фланелеві серветки із зразками запахів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відрізки тканини хустки, зразки крові ОСОБА_2, волосся, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Могилів-Подільського МВ УМВС України у Вінницькій області знищити.

Стягнути солідарно з цивільних відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь цивільного позивача ОСОБА_8 100000 (сто тисяч) грн..

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави 3769,92 грн. за проведення судово-криміналістичних експертиз по 1257 грн. з кожного.

Запобіжним заходом до набрання вироком законної сили залишити обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тримання під вартою.

У відповідності із ч.5 ст.72 КК України у строк відбування покарання зарахувати обвинуваченим строк попереднього увязнення : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 13 квітня 2014 року до набрання вироком законної сили, ОСОБА_3 з 5 червня 2015 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд на протязі тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченими в той же строк з дня отримання копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Головуючий К.Шепель

Судді В.Камінський

О.Саландяк