Рішення № 57996668, 26.05.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9707/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1125/2016

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Меленко О.Є., Соколовського В.М.,

секретаря: Мельник О.В.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду від 18 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року Державне міське підприємство «Івано-Франківськ-теплокомуненерго» пред'явило позов до ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачами, які проживають у АДРЕСА_1 обов'язку щодо регулярної оплати за надані послуги теплопостачання утворилась заборгованість, яка станом на 01.06.2015 року становить 10 076,68 грн. Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідачі відмовляються погасити дану заборгованість, позивач з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути із відповідачів в солідарному порядку вищевказану заборгованість.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 квітня 2016 року позов ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задоволено частково. Постановлено стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 9827,29 грн заборгованості за послуги теплопостачання та 243,60 грн судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, у якій посилаються на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на відповідність висновків суду дійсним обставинам справи та неналежну оцінку зібраним по справі доказам. Так, на думку апелянтів, висновок суду про те, що власником квартири є ОСОБА_7, є помилковим, оскільки дана квартира не приватизована і знаходиться у власності Івано-Франківської міської ради. Також вказали, що судом не було враховано, що вони у випадку задоволення позову просили суд врахувати недостовірність розрахунків заборгованості, зокрема норми споживання гарячої води на 1 мешканця, встановлені терміни опалювальних сезонів, нарахувань на особу, яка з квітня 2008 року знята з реєстрації у даній квартирі, а також терміни позовної давності. Апелянти звертають увагу суду на те, що їх квартира була від'єднана від централізованого опалення у 1997 році, а тому вони не сплачували за послуги теплопостачання, що підтверджується довідками позивача за 2010-2012 роки, і їм не було відомо про нараховану заборгованість. Окрім того, відповідачі вважають, що позивачем пропущено строк позовної давності, і ними не було перервано даний строк, оскільки будь-якого бухгалтерського документу, який би підтверджував оплату ними 50 грн за гарячу воду на рахунок позивача у серпні 2013 року немає. Також, на думку апелянтів, судом не було враховано того, що з 05.04.2012 року послуги з теплопостачання надавались не позивачем, а Станіславською теплоенергетичною компанією. Посилаючись на вищенаведене, апелянти просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У засідання апеляційного суду апелянти: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким завчасно у встановленому законом порядку направлялись судові повідомлення, не з'явились з невідомих причин. Отже, є правові підстави розгляду справи у відсутності названих осіб.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу з наведених підстав підтримав. Крім того, пояснив, що після від'єднання у 1997 році квартири від мережі тепловодопостачання згідно складеного акту наймачі цього жилого приміщення - ОСОБА_2 та інші повністю припинили оплату послуг ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго». І тому нелогічно вважати, що хтось із них через 15 років після припинення надання позивачем послуг тепловодопостачання - у серпні 2013 року сплатив позивачу 50 грн для того, щоб перебіг позовної давності перервався. Зауважив, що ніякими документальними фінансовими документами сплата відповідачами 50 грн не підтверджена, а тому висновок суду першої інстанції про переривання позовної давності є помилковим і безпідставним. Вважаючи оскаржене рішення незаконним і необґрунтованим, представник відповідачки просить його скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго».

Представник ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» доводи апеляційної скарги заперечив, зазначивши зокрема, що в дійсності послуги теплопостачання і підігріву води жильцям будинку АДРЕСА_1 надавались не до травня 2012 року, а по липень 2012 року. На думку представника ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», відповідачі зобов'язані були оплачувати рахунки за послуги теплопостачання і за підігрів води, оскільки від'єднання їх квартири від внутрішньо будинкових комунікацій у 1997 році не являлось законним. Представник позивача вважає, що термін позовної давності в даному випадку не був пропущений, оскільки ОСОБА_2 у 20 -х числах серпня 2013 року сплатила 50 грн заборгованості. Рішення суду в даній справі вважає законним, просить залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини випливають із встановлених обставин, 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачів заборгованості за комунальні послуги в сумі 9827,29 грн не відповідає.

Стягуючи з відповідачів в користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за комунальні послуги за період з травня 2010 року, суд першої інстанції вважав, що підприємством загальний строк позовної давності не пропущено, оскільки у серпні 2013 року було сплачено 50 грн заборгованості, а отже строк позовної давності перервано. Однак, з таким висновком, на думку колегії суддів, погодитись не можна, так як він суперечить дійсним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за комунальні послуги за період, починаючи з 01.05.2010 року і по 01.06. 2012 року ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулось тільки в липні 2015 року (позовна заява - а.с.1; лист - уточнення позовних вимог - а.с.100-101). Встановлено, що під час перебігу названого періоду, тобто з 01.05.2010 року по 01.06.2012 року, відповідачами заборгованість взагалі не сплачувалась. Не було ними сплачено хоча б якусь частину боргу за названий період і в межах трьох років після неплатежу за травень 2012 року. Отже, ними не вчинилось ніяких дій, які б свідчили про визнання заборгованості або про переривання загального трьохрічного строку позовної давності, який згідно ч.5 ст.261 ЦК України почав свій перебіг одразу після несплати місячного платежу за травень 2010 року.

Висновок суду на те, що трьохрічний загальний строк позовної давності було перервано внаслідок сплати боржником разового платежу в сумі 50 грн у серпні 2013 року колегія суддів вважає безпідставним, оскільки позивачем ця істотна обставина, яка відповідачами заперечується, об'єктивними фінансовими документальними доказами (квитанціями, виписками з рахунків про здійснення платежу чи іншими передбаченими нормами чинного законодавства, яке регулює порядок здійснення громадянами платежів за комунальні послуги, первинними банківськими або бухгалтерськими документами) не підтверджена. Отже, позивачем нічим не було спростовано твердження відповідачів про помилку або внесення у розрахунок боргу (а.с.102) не відповідаючих дійсності відомостей про сплату ними у серпні 2013 року частини боргу в сумі 50 грн. Колегія суддів зауважує, що наданий позивачем розрахунок боргу (а.с.102) не підписано керівником ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», його не зареєстровано у вихідній пошті цього підприємства, не проставлена дата і реєстраційний номер. Таким чином, названий розрахунок не має обов'язкових реквізитів для документа, а тому він не являється належним доказом часткової оплати відповідачами боргу і перериванням внаслідок цього позовної давності.

Посилання представника позивача на те, що строк позовної давності було перервано, оскільки ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 17.02.2015 року зверталось до Івано-Франківського міського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за комунальні кошти, на думку колегії суддів, не може бути прийнято до уваги. Адже, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 15.05.2015 року, яка перебуває в законній силі, у прийнятті до розгляду згаданої заяви було відмовлено у зв'язку із наявністю спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні (копія ухвали - а.с.106). Таким чином, названа заява вважається такою, що не подана.

За змістом ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою у встановленому законом порядку позову або заяви про видачу судового наказу, які судом прийняті до провадження. Оскільки заява ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про видачу судового наказу стосовно стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованості за згаданий період не була прийнята до провадження суду, то немає правових підстав вважати, що перебіг позовної давності було перервано.

Немає ніякого правового значення для вирішення даної справи та обставина, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» у 2010 році зверталось з позовом до названих вище відповідачів про стягнення заборгованості за попередній трьохрічний період з 2007 року по 01.05.2010 року. Цей позов спочатку було задоволено заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 10.02.2011 року (копія рішення - а.с.107). В подальшому після скасування заочного рішення в згаданій цивільній справі Івано-Франківським міським судом у 2016 році було ухвалено рішення про часткове задоволення позову ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» щодо стягнення заборгованості за період до 01.05.2010 року. Ці обставини у засіданні апеляційного суду ствердили представники сторін.

Отже, правових підстав вважати, що позивачем здійснено дії, які згідно ч.2 ст.264 ЦК України свідчили б про переривання перебігу позовної давності, теж немає.

З наведеного вище випливає, що суд першої інстанції помилково не задовольнив заяву відповідачів про застосування строку позовної давності до вимоги щодо стягнення заборгованості за комунальні послуги за період від 01.05.2010 року по 01.06.2012 рік.

Апеляційним судом також встановлено, що комунальні послуги ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» жителям АДРЕСА_1 надавались по липень 2012 року включно (копія рішення виконкому Івано-Франківської міської ради - а.с.103). В позові цього підприємства зокрема, ставиться вимога про стягнення заборгованості, яка утворилась станом на 01.06.2015 року. Із наданого розрахунку заборгованості (а.с.102) вбачається, що за останній місяць надання послуг, тобто за липень 2012 року позивачем нараховано до сплати за послуги теплопостачання (абонентна плата) сума 83,13 грн. Загальний трьохрічний строк позовної давності стосовно стягнення оплати за названий місяць 2012 року позивачем не пропущено, оскільки позов пред'явлено 08 липня 2015 року. Тому тільки зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в даній справі рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому оскаржене рішення не може бути залишено в силі. По даній справі є правові підстави для ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 307; 309; 313; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 квітня 2016 року в даній справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку в користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 83 грн 13 коп. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: О.Є. Меленко

В.М. Соколовський