Рішення № 57996667, 26.05.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1069/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1156/2016

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Мелінишин Г.П., Соколовського В.М.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» про стягнення розрахункових сум при звільненні з роботи, за апеляційною скаргою ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» на рішення Калуського міськрайонного суду від 22 вересня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 4 608,54 грн. та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 124 608,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він працював електрозварювальником у спеціалізованому управлінні № 14 тресту «Укртурбопроводстрой», яке пізніше було реорганізовано в спеціалізоване управління № 14 ВАТ «Фірма «Нафтогазбуд», 02 грудня 2013 року його було звільнено з роботи за угодою сторін, проте, відповідач при звільненні не виплатив йому заробітну плату в розмірі 4 608,54 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 26 травня 2015 року замінено первісного відповідача спеціалізоване управління № 14 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» належним відповідачем - ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд».

У червні позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» на його користь 140 240,64 грн. середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні, виходячи із його середньої заробітної плати в розмірі 8 765,04 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 22 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 106 250 грн.

Стягнуто з ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» в дохід держави 1 062,50 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі на оскаржуване рішення ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що при обчисленні середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати слід брати до уваги заробітну плату ОСОБА_2 за два останні календарні місяці, що перебували його звільненню, тобто за жовтень і листопад 2013 року, однак в порушення вимог п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, суд здійснив розрахунок середнього заробітку за два останні місяці, які передували згідно з графіком роботи підприємства з дотриманням вимог законодавства, тобто за серпень та липень 2013 року.

Вказує, що ОСОБА_2 погодився працювати в режимі неповного робочого часу, у жовтні та листопаді позивач відпрацював по 1 робочому дні, за що отримав заробітну плату у розмірі 24,76 грн., а тому при визначені середнього заробітку, слід виходити з цього розміру заробітної плати.

Зазначає, що в день звільнення ОСОБА_2 був відсутній на роботі, а тому провести повний розрахунок з ОСОБА_2 в день звільнення не було змоги через відсутність позивача на роботі, і виплата коштів, що належать останньому повинна була відбутися не пізніше наступного дня після пред'явлення відповідної вимоги, відповідно до ст. 116 КЗпП. З вимогою про виплату коштів за місцем роботи позивач звернувся 16 жовтня 2014 року, а остаточний розрахунок було проведено з позивачем 30 квітня 2015 року, а тому у ОСОБА_2 є право на стягнення 4 852,96 грн. за час затримки з 16 жовтня 2014 року по день фактичного розрахунку.

Вважає, що суд в порушення п. 3 ч. 3 ст. 121 ЦПК України повинен був повернути позовну заяву, оскільки вона підписана його сином, який не був уповноважений на це.

У зв'язку з наведеним просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду від 04 листопада 2015 року було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В засідання апеляційного суду представник ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду належним чином був повідомлений.

ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював електрозварювальником у спецуправлінні №14 тресту «Укртрубопроводстой», яке в подальшому було реорганізоване в спецуправління № 14 ВАТ «Фірма «Нафтогазбуд».

02 грудня 2013 року позивача звільнено з роботи відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін на підставі наказу №07/140-к від 02 грудня 2013 року.

Також встановлено, що при звільненні з роботи позивачу не було виплачено заробітну плату в розмірі 4 608, 54 грн., повний розрахунок проведено лише 30 квітня 2015 року.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті (ст. 117 КЗпП України).

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що не проведення відповідачем при звільненні позивача повного розрахунку, за відсутності спору щодо розміру заборгованої заробітної плати і розрахунковим в сумі 4 608, 54 грн., є підставою для виплати позивачу його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з тим, стягуючи з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, судом першої інстанції невірно визначено заробіток за час затримки розрахунку, оскільки такий проведений виходячи із заробітної плати позивача за два місяці та поділивши її на два.

Так, відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно абз. 4 п. 2 Порядку якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абз. 6 п. 2 Порядку).

Згідно із п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

Згідно довідки відповідача про нараховану заробітну плату, заробітна плата позивача у червні 2013 року становила 891,36 грн., у липні 2013 року - 9 400,00 грн., у серпні 2013 року - 3 100,00 грн., у вересні 2013 року - 0,00 грн., у жовтні 2013 року - 24,76 грн., у листопаді 2013 року - 24,76 грн.

Відповідно до наказів відповідача від 20 серпня 2013 року, 24 вересня 2013 року, 21 жовтня 2013 року, працівникам апарату управління та виробничих дільниць СУ №14 у вересні, жовтні, листопаді 2013 року було встановлено режим неповного робочого часу та згідно записів у табелях обліку використання робочого часу позивач у вересні не працював взагалі, а в жовтні, листопаді відпрацював по одному робочому дню (2 години).

Оскільки ОСОБА_2 у жовтні та листопаді 2013 року відпрацював по одному дню, а у вересні не працював взагалі, тому ці місяці слід виключити з розрахункового періоду, а для обчислення середньоденної заробітної плати потрібно виходити із відпрацьованих місяців роботи у липні та серпні 2013 року.

Заробітна плата позивача у липні становила 9 400 грн., у серпні 3 100 грн., а разом 12 500 грн., у липні було 23 робочих дні, у серпні - 21 день, а разом 44 дні, тому середньоденна заробітна плата становить 284,10 грн. (12 500 грн. : 44 робочі дні).

Враховуючи, що ОСОБА_2 був звільнений 02 грудня 2013 року, а остаточний розрахунок з ним проведено 30 квітня 2015 року, тому до стягнення підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку за період з 03 грудня 2013 року по 30 квітня 2015 року у розмірі 100 571,40 грн. (284,10 грн. середньоденний заробіток * 354 дні затримки розрахунку).

Доводи апелянта про те, що при обчисленні середньоденної заробітної плати слід виходити із останніх двох місяців, що передували його звільненню і розміру середньоденної заробітної плати 24,76 грн. не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п.2 ч.6 Порядку ці місяці виключаються із розрахункового періоду.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що час затримки розрахунку при звільненні необхідно обчислювати із дня пред'явлення вимоги про виплату коштів за місцем роботи, тобто із 16 жовтня 2014 року, оскільки такі доводи не узгоджуються з вимогами ст.116 КЗпП України.

У зв'язку з наведеним, рішення суду першої інстанції слід змінити та стягнути з ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» на користь ОСОБА_2 100 571,40 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні без утримання обов'язкових платежів та зборів, справляння яких покладено на відповідача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України слід змінити і рішення суду в частині стягнення із відповідача судового збору та стягнути із ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» в дохід держави 1 005,71 грн. судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 22 вересня 2015 року змінити.

Стягнути з ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» на користь ОСОБА_2 100 571,40 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні без врахування обов'язкових платежів та зборів.

Стягнути з ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» в дохід держави 1 005,71 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: Г.П.Мелінишин

В.М. Соколовський