Ухвала суду № 57991031, 27.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/326/16-к Номер провадження 11-сс/786/180/16Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.

Категорія: ухвали, Р.Є.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Харлан Н.М.,

суддів Будри К.І., Давиденка Е.В.,

з секретарем судового засідання Жура Н.Л.,

з участю:

прокурора Яроцького Р.В.,

слідчого Портного А.А.,

захисника ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчук, українця, громадянина України, непрацюючого, не одруженого, із вищою освітою, студента 2-го курсу компютерної академії «Шаг», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 2,3,4,5 ст.301 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 12.35 год. 11.05.2016 по 12.35 год. 09.07.2016.

Визначено заставу в розмірі 413400 грн., роз'яснено порядок її внесення та обов'язки підозрюваного у разі внесення застави.

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється у тому, що протягом 2015-2016 років через соціальну інтернет-мережу «Вконтакте» зі своїх персональних сторінок під ніком «ОСОБА_7» та «ОСОБА_8», розбещував неповнолітніх дівчат та розповсюджував останнім відео порнографічного характеру, а також примушував неповнолітніх дівчат до створення за їх участі порнографічного відео.

28.04.2016 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 2,3,4,5 ст.301 КК України.

29.04.2016 ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_3, 11.05.2016 о 12.35 год. останній затриманий.

Згідно ухвали слідчого судді 28.04.2016 до суду надійшло клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3

Слідчий суддя визнав клопотання обґрунтованим та задовольнив його.

Ухвалюючи вказане рішення слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, а також на те, що підозрюваний ніде не працює, неодружений, характеризується за місцем навчання негативно, є особою схильною до вчинення кримінальних правопорушень, може переховуватися від органів досудового розслідування.

У відповідності до ст. ст. 182,183 КПК України, з урахуванням матеріального становища підозрюваного та тяжкості інкримінованих злочинів, визначено заставу в розмірі 300 мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 413400 грн.

В апеляційній скарзі поданій в інтересах підозрюваного, захисник ОСОБА_4 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу якою застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Захисник вказує, що висновки слідчого судді щодо неможливості застосування до ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу не підтверджені належними та допустимими доказами.

Обставина, що ОСОБА_3 ніде не працює не може вважатися доказом того, що він живе за рахунок грошових коштів отриманих злочинним шляхом. На момент вчинення дій в яких він підозрюється, ОСОБА_3 навчався на платній основі та винаймав помешкання в м. Полтаві.

Неприпустимим вважає зазначення слідчим суддею сімейного становища ОСОБА_3 «неодружений», з метою створення негативної характеристики його особи.

Посилання на негативну характеристику за місцем навчання не має жодного підґрунтя так як в матеріалах подання вона відсутня, та в судовому засіданні не досліджувалася.

Висновок суду про схильність ОСОБА_3 до кримінальних правопорушень безпідставний, оскільки він жодного разу до кримінальної відповідальності не притягувався.

ОСОБА_3 має постійне місце проживання у бабусі у м. Кременчуці, на час навчання тимчасово утримується за рахунок бабусі.

Непорозуміння у зв'язку з невчасною явкою до слідчого пояснює технічними причинами та неналежним виконанням захисником своїх обов'язків щодо не роз'яснення наслідків неявки до слідчого, суду.

Дій на вчинення злочинів, тиску на потерпілих та свідків, знищення доказів за час проведення досудового розслідування підозрюваний не вчиняв.

Застава, визначена суддею без урахування матеріального становища підозрюваного та його рідних та є за своїм розміромє непомірною.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, підозрюваного ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення проти скарги прокурора, дослідивши матеріли провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення враховуючи наступне.

Згідно ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого підсудного, засудженого з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворювати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може вчинити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Частиною першою статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

У справі Феррарі-Браво проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

У справі Мюррей проти Сполученого Королівства суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

У рішенні від 26.06.1991, справа «Лательє до Франції», зазначено, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, та є обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Рішення слідчим суддею прийнято у відповідності до вищенаведених норм законодавства, порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено.

Розглядаючи клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу, оскільки матеріалами провадження підтверджена обґрунтованість підозри про його причетність до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 2,3,4,5 ст.301 КК України, та належним чином обґрунтував існування ризиків, визначених статтею 177 КПК України.

Так, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів по відношенню до неповнолітніх. При цьому, він ніде не працює, а за місцем навчання характеризується негативно, у зв'язку з неявкою за викликом до органів досудового розслідування, відсутністю за місцем проживання (на яке ж посилається і захисник в апеляційній скарзі) та реєстрації був оголошений в розшук.

Наведене свідчить про існування реальних ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на потерпілих чи свідків або іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Інші, більш м'які запобіжні заходи, за таких умов, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Висновок слідчого судді , за таких обставин про застосування саме запобіжного заходу, пов'язаного із ізоляцією від суспільства тримання під вартою, є правильним.

Враховуючи наведене, твердження захисника стосовно відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є безпідставними та такими, що суперечать зібраним органом досудового розслідування матеріалам.

Надана апеляційному суду характеристика з місця роботи за 2012-2013 роки та посилання на наявність постійного місця проживання жодним чином не спростовує висновку суду щодо необхідності ізоляції підозрюваного від суспільства, з урахуванням наведених ризиків.

Достатніх даних, які б переконували колегію суддів у протилежному апеляційна скарга та матеріали провадження не містять.

Застава, як альтернативний запобіжний захід, визначена підозрюваному з урахуванням вимог ст. 182, 183 КПК України та саме у визначеному судом розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

За таких обставин, рішення слідчого судді ґрунтується на фактичних обставинах справи і на вимогах кримінального процесуального закону та є обґрунтованим.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 407, 422 КПК України, колегія суддів ,

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 12 травня 2016 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :

Харлан Н.М. Бурда К.І. Давиденко Е.В