Рішення № 57988948, 24.05.2016, Миронівський районний суд Київської області

24.05.2016 Єдиний унікальний № 371/307/16-ц

Провадження № 2/371/232/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі :

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

з секретарем Шупик І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що 11 грудня 2015 року о 23 годині 10 хвилин відповідач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції, допустив зіткнення з належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 791100 від 05.11.2011 автомобілем марки «Renault», моделі «Duster», д.н.з. НОМЕР_2, в результаті чого автомобілі отримали значні механічні пошкодження.

Постановою судді Миронівського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню виді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до складеного 29 грудня 2015 року субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5В звіту матеріальний збиток, завданий йому як власнику автотранспортного засобу при ДТП, станом на дату оцінки становить 96225,39 грн. За проведення експертного дослідження ним сплачено ФОП ОСОБА_6 1000 грн.

Про складання матеріалів для проведення вказаного експертного дослідження завчасно у формі письмових повідомлень повідомлено відповідача та HACК «Оранта». Під час складання дефектної відомості огляду транспортного засобу від 18.12.2015 відповідач був присутній.

До ДТП відповідачем було застраховано свою цивільно-правову відповідальність на користь третьої особи у HACК «Оранта», він мав поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № 5016208 від 07.08.2015, яким встановлено ліміт страхової відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 50000 грн., а також встановлено франшизу у розмірі 510 грн.

Страхове відшкодування виплачене йому HACК «Оранта» у сумі 49490 грн.

Вважає відповідача зобовязаним сплатити на його користь суму франшизи, вирахувану HACК «Оранта» при виплаті страхового відшкодування, різницю між розміром заподіяних матеріальних збитків та сплаченим страховим відшкодуванням.

Відповідач відмовився у добровільному порядку відшкодувати в повному обсязі завдані ним збитки, сплативши на його користь лише 15000 грн.

Розмір матеріальних збитків розрахував в сумі 33245,39 грн. (96225,39 грн. - 49490 грн. + 510 грн. + 1000 грн. - 15000 грн.).

Протиправними діями відповідача йому було заподіяно моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, яких він зазнав у звязку з пошкодженням майна, порушенні його звичного способу життя.

Просив стягнути з відповідача завдану майнову шкоду в розмірі 33245,39 грн., моральну шкоду в розмірі 11500 грн. та понесені судові витрати у виді судового збору і витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені у поданій до суду заяві.

Представник позивача підтримав заявлені позивачем вимоги та надав пояснення, з яких слідує, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведені належними письмовими доказами.

Відповідач позов визнав частково. Суду пояснив, що дорожньо-транспортна пригода мала місце за обставин, що зазначає позивач. Він був присутнім при огляді пошкодженого автомобіля оцінювачем, проте розрахований ним розмір збитку вважає завеликим та невірно визначеним. В даний час він перебуває у тяжкому фінансовому становищі, оскільки є інвалідом, отримує незначну пенсію, з якої сплачує аліменти на утримання дитини, тому погоджується відшкодувати позивачу 4000 грн. матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача вважає, що звіт про оцінку майна, наданий позивачем, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки він складений з порушенням вимог ОСОБА_7 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. ОСОБА_7 є обовязковими під час проведення товарознавчих досліджень всіма субєктами оціночної діяльності під час оцінки ДТЗ. Розміру збитку, визначений оцінювачем, значно відрізняється від розміру матеріального збитку, наведеного у розрахунку страхового відшкодування. Має сумніви в обєктивності проведеного оцінювачем товарознавчого дослідження та просить застосувати при визначенні розміру спричиненого позивачу збитку розмір матеріального збитку, наведений у розрахунку страхового відшкодування в сумі 70924,01 грн. З урахуванням розміру страхованого відшкодування, отриманого позивачем в сумі 49490 грн. та розміру коштів, що були добровільно відшкодовані відповідачем, в сумі 15000 грн., розмір матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню складає 6434,01 грн. (70924,01 грн. 49490 грн. 15000 грн.). З урахуванням матеріального становища відповідача вказана сума збитку має бути зменшена згідно положень ст. 1193 ЦК України до 4000 грн. Не заперечує факту спричинення позивачу моральної шкоди, проте розумним та справедливим розміром моральної шкоди вважає 1000 грн.

Суд, заслухавши сторони, їх представників та свідка, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

В судовому засіданні встановлено, що 11 грудня 2015 року о 23 годині 10 хвилин на вулиці Леніна міста Миронівка Київської області мала місце дорожньо - транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 791100 від 05.11.2011 автомобіль марки «Renault», моделі «Duster», д.н.з. НОМЕР_2.

Учасником ДТП був відповідач ОСОБА_3, який керував транспортним засобом автомобілем НОМЕР_1.

Встановлено, що дорожньо - транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 він порушив правила дорожнього руху, чим вчинив протиправні дії, що спричинили ДТП, в результаті якої був пошкоджений транспортний засіб позивача. Даного висновку суд дійшов з огляду на наступне.

Відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Миронівського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року. При розгляді адміністративної справи було встановлено факт порушення відповідачем п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Встановлено, що керуючи автомобілем, відповідач не дотримався безпечної дистанції руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Renault», моделі «Duster», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що призвело до пошкодження транспортного засобу.

Зазначені обставини підтверджуються постановою судді Миронівського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року.

Вказані встановлені обставини є обовязковими для суду відповідно до положень ч. 4 ст. 61 ЦПК України, якою передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Протиправними діями відповідача порушені майнові права позивача, оскільки пошкоджено належний йому автомобіль. Шкоду майну позивача завдано транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже обовязок відшкодувати завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду покладається на володільця джерела, яким є відповідач.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Цивільно - правова відповідальність відповідача ОСОБА_3, що керував транспортним засобом автомобілем НОМЕР_1, перед третіми особами на випадок ДТП була застрахована у НАСК «Оранта» згідно з полісом № АЕ/5016208.

Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 обовязок по відшкодуванню шкоди, заподіяної майну третьої особи при настанні страхового випадку покладено на страховика відповідно до лімітів відповідальності останнього.

Керуючись нормами ст. 35 вказаного Закону позивач звернувся до НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст.ст. 22, 28 - 30, 36, 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком за полісом № АЕ/5016208 НАСК «Оранта» в межах лімітів відповідальності страховика (за шкоду заподіяну майну - на суму 50000 грн., за виключенням франшизи в розмірі 510 грн.) здійснено виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в сумі 49490 грн. по страховому випадку, що мав місце 11 грудня 2015 pоку.

Вказані обставини наведені позивачем, підтверджені матеріалами справи, тому є встановленими.

З доводів позивача слідує, що виплати страхового відшкодування в розмірі 49490 грн. недостатньо для повного відшкодування матеріального збитку, завданого відповідачем.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.

Встановлено, що відповідач добровільно частково відшкодував майнову шкоду, завдану в результаті дорожньо - транспортної пригоди позивачу, сплативши йому кошти в сумі 15000 грн. Вказані обставини не заперечуються позивачем та підтверджуються його розпискою від 23 лютого 2016 року.

Статтею 1192 ЦК України визначені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, зокрема, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За правилами ч.ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У ст. 57 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, на підставі письмових доказів.

В розумінні ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Для визначення розміру матеріального збитку, нанесеного позивачу як власнику транспортного засобу в результаті ДТП, він провів оцінку пошкодженого транспортного засобу, завданий збиток обґрунтував даними звіту субєкта оціночної діяльності, який містить висновки оцінювача про вартість матеріального збитку.

Відповідно до звіту про оцінку матеріальних збитків, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, спричиненого позивачу як власнику автомобіля марки «Renault», моделі «Duster», д.н.з. НОМЕР_2, 2010 року випуску, в результаті ДТП станом на дату оцінки 29 грудня 2015 року становить 96225,39 грн.

Вказаний звіт підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.

Відповідач, заперечуючи проти позову, послався на ті обставини, що наданий позивачем звіт оцінювача про вартість матеріального збитку не відповідає ОСОБА_7 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, тому є неналежним доказом у справі.

Такі твердження суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна субєктом оціночної діяльності - субєктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника субєкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 7 вказаного Закону проведення оцінки майна є обовязковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлені Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003.

ОСОБА_7 є обовязковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертиз досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертиз інших державних установ, а також всіма субєктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ.

Пунктом 1.4 ОСОБА_7 визначено, що вона застосовується для визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Статтею 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко визначено, що у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Позивачем заявлено вимоги про відшкодування витрат, повязаних з відновлювальним ремонтом належного йому транспортного засобу, який був пошкоджений з вини відповідача.

За загальним правилом, у разі недосягнення згоди між сторонами щодо розміру завданої шкоди, така шкода визначається на підставі наданих сторонами доказів, у тому числі висновку експертизи.

Обовязок доведення розміру шкоди лежить на позивачеві, а експертиза може бути призначена судом за заявою осіб, які беруть участь у справі, на виконання судом вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України. Суд не може призначити проведення експертизи за власною ініціативою.

В розумінні ст. 64 ЦПК України наданий позивачем звіт оцінювача є письмовим доказом, відсутні підстави для неприйняття вказаного висновку як належного письмового доказу, що обґрунтовує розмір заподіяних збитків.

Відповідач був залучений до участі в огляді пошкодженого автомобіля позивача для визначення розміру спричиненої шкоди, не оспорив звіту оцінювача, не надав суду докази заподіяння збитку в іншому розмірі.

Розмір матеріального збитку, наведений у розрахунку страхового відшкодування, відрізняється від розміру збитку, визначеного у звіті оцінювача.

Заперечуючи проти розміру збитку, визначеного звітом оцінювача, відповідач та його представник, не надали докази, що підтверджують заперечення, після виконання судом вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не довели обставини, на які посилаються, не заявили клопотання про проведення у справі автотоварознавчої експертизи для визначення у встановленому порядку розміру матеріального збитку, спричиненого ДТП.

Відповідачем та представником не доведено факту невідповідності розміру збитку, визначеного наданим позивачем звітом, фактичному розміру збитку, не доведено факту неправильного визначення оцінювачем розміру витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, не доведено тих обставин, що розмір матеріального збитку, наведений у розрахунку страхового відшкодування, підтверджує вартість відновлювального ремонту та розрахований особою, яка має відповідне свідоцтво, отримане у встановленому законодавством порядку, що підтверджує його кваліфікацію та право визначати розмір шкоди.

Суд створив відповідачу умови для реалізації його процесуальних прав та відповідно до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України ухилився від доведення обставин, на які посилався.

З огляду на викладене на користь позивача у звязку з пошкодженням транспортного засобу підлягають стягненню витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, наведені оцінювачем у звіті про експертну оцінку, за вирахуванням отриманих коштів.

За вирахуванням розміру страхового відшкодування в сумі 49490 грн. та розміру коштів, що були добровільно відшкодовані відповідачем в сумі 15000 грн., на користь позивача підлягає стягненню матеріальний збиток в розмірі 31735,39 грн., а також понесені позивачем витрати на оплату вартості робіт по проведенню оцінки автотранспортного засобу в розмірі 1000 грн., підтверджені квитанцією № 20 від 29 грудня 2015 року.

Статтею 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до пункту 36.6. ст. 36 зазначеного Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

При укладанні відповідачем договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності було передбачено, що розмір франшизи становить 510 грн.

Станом на час розгляду справи франшиза в розмірі 510 грн. позивачеві не компенсована, тому вимоги позивача про відшкодування франшизи є обґрунтованими.

Загальний розмір матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню на користь позивача, з урахуванням франшизи, склав 33245 гривень 39 копійок.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Закон України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містить положень про відшкодування страховиком моральної шкоди, спричиненої пошкодженням майна.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

З розяснень, викладених в п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» слідує, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В судовому засіданні встановлено, що протиправними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка полягала у тому, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди він отримав психологічний стрес, зазнавав душевних страждань у звязку з пошкодженням належного йому автомобіля, перебував у пригніченому стані, нервувався, у звязку з неможливістю користуватись автомобілем для сімейних та інших потреб докладав зусиль для організації свого життя, тривалий час відчував страх при керуванні автомобілем. Позбавлення можливості користуватися власним автомобілем вплинуло на реалізацію власних намірів та планів.

Факт заподіяння позивачу моральної шкоди підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8, який був присутній при ДТП та вказав на позивача як особу, яка дуже бережно і турботливо відносилась до належного йому транспортного засобу.

На підставі ст. 23 ЦК України, з урахуванням вказаних обставин, характеру правопорушення, глибини та тривалості душевних страждань позивача, а також вимог розумності та справедливості, суд визначає моральну шкоду в розмірі 8000 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Пунктом 7 постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розяснено, що правила частини четвертої статті 1193 ЦК України про можливість зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину, застосовуються у виняткових випадках, якщо відшкодування шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача у тяжке матеріальне становище.

Відповідачем надані суду письмові докази, з яких слідує, що йому до 01 лютого 2017 року встановлена ІІ група інвалідності, він отримує пенсію по-інвалідності в розмірі 1074 грн., з вказаного розміру сплачує аліменти на утримання дитини.

З огляду на матеріальне становище відповідача, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, завданої ним позивачу, визначеної судом в сумі 8000 грн., оскільки відшкодування такої шкоди у повному розмірі поставить відповідача у тяжке матеріальне становище. З урахуванням правил ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд вважає, що розмір моральної шкоди може бути зменшений до 5000 грн.

Згідно правил статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать, в тому числі, витрати на правову допомогу.

Згідно з положеннями ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено по 551 грн. 20 коп. судового збору та понесені витрати за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги у цивільній справі від 23 березня 2016 року в розмірі 3300 грн.

Вказані витрати документально підтверджені квитанціями від 23 березня 2016 року.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Розмір витрат на правову допомогу дещо перевищує граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191-VI.

З огляду на складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката ОСОБА_2, зміст позовної заяви та кількість часу, витраченого на її підготовку, розмір розрахованих адвокатом за надання правової допомоги за підготовку цивільного позову коштів суд вважає завищеним. Розумним гонораром за підготовку позовної заяви суд вважає кошти в сумі 1500 грн.

Загальний розмір витрат, понесених позивачем судом розрахований в розмірі 2600 грн. (550 + 550 + 1500).

Понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вказаних правил на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 471,13 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2222,31 грн., всього 2693,44 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 22, 23, 979, 1187, 1192, 1193, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 22, 29, 35, 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 7, 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57- 60, 64, 179, 208, 209, 212 215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 33245 гривень 39 копійок матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 5000 гривень моральної шкоди, 2693 гривні 44 копійки понесених судових витрат, всього 40938 (сорок тисяч девятсот тридцять вісім) гривень 83 копійки.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис ОСОБА_9

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук