Ухвала суду № 57985990, 26.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/885/16-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Васалатій К.А.

апеляційне провадження: Доповідач: Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/7049/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Соколової В.В.

- Пікуль А.А.

при секретарі - Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Дарї Іванівни, третя особа ОСОБА_3 про визнання іпотеки припиненою та зобов'язання вчинити певні дії,

за об'єднаним позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу БашлайДарї Іванівни, третя особа ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки припиненим та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" за генеральним договором про надання кредитних послуг від 31 січня 2008 року №BL1581 та додатковою угодою до нього від 31 січня 2008 року №BL1581/К-1 у сумі 2992065 гривень 98 копійок, що складається з заборгованості зі сплати кредиту (основного боргу) у сумі 2882999 гривень 84 копійки, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 109066 гривень 14 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, шляхом проведення прилюдних торгів, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у сумі 420331 гривня 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Дарї Іванівни, третя особа ОСОБА_3 про визнання іпотеки припиненою та зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу БашлайДарї Іванівни, третя особа ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки припиненим та зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року апеляційній скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 відхилено, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 26 листопада 2014 року касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відхилено, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду України від 23 вересня 2015 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 26 листопада 2014 року.

16 січня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з заявою про перегляд рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року у зв'язку з нововиявленим обставинами.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Дарї Іванівни, третя особа ОСОБА_3 про визнання іпотеки припиненою та зобов'язання вчинити певні дії, за об'єднаним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Дарї Іванівни, третя особа ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки припиненим та зобов'язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року скасувати, заяву ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною і необґрунтованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно встановлені дійсні обставини справи. Зазначав, що при поданні заяви про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, заявниця посилалася на положення п. 3 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, як на підставу своїх вимог, а суд першої інстанції помилково застосував п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, що призвело до неправильної оцінки доводів ОСОБА_3. Поза увагою суду залишилося доводи заявника про те, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду обов'язковим є чітке визначення загального розміру грошової вимоги та всіх їх складових, а тому, скасування ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року про роз'яснення рішення Деснянського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року, на які посилався Оболонський районний суду м. Києва в рішенні від 12 березня 2014 року при визначенні складових кредитної заборгованості, є безумовною підставою для перегляду даного рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Суд не навів в ухвалі мотивів, у зв'язку з якими дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3, а також не обґрунтував висновок про те, що всі подані докази є неналежними та недопустимими. Справа була розглянута судом за відсутності доказів належного повідомлення сторін про дату та час судового засідання, що є порушенням процесуального законодавства.

В судовому засіданні представники ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_11 повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», ОСОБА_5 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай ДаряІванівна в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_3 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року, посилаючись на скасування Апеляційним судом м. Києва ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року про роз'яснення рішення Деснянського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року, на які посилався Оболонський районний суду м. Києва в рішенні від 12 березня 2014 року при визначенні складових кредитної заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12 березня 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що скасування ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року про роз'яснення рішення Деснянського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року про стягнення заборгованості по кредиту, та передача даного питання на новий розгляд, не спростовує встановлені судовими рішеннями факти та обставини, так як ця ухвала є лише ухвалою про роз'яснення рішення суду, а тому заява є необґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам та вимогам процесуального закону, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року було частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства « Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_12 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства « Універсал Банк» заборгованість за кредитом в сумі 400 661,19 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 3 175 600, 53 грн. та судові витрати в сумі 1 700,00 грн. та 120,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про розірвання генерального договору та додаткової угоди від 31 січня 2008 року задоволено. Генеральний договір № BL 1581 та додаткову угоду № BL1581/К-1 від 31 січня 2008 року, укладені між ВАТ «Банк Універсальний» ( правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_3 розірвано. Вказане рішення вступило в законну силу.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 30 січня 2014 року було частково задоволено заяву представника Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк». Роз'яснено рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року по справ за позовом ПАТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначено, що рішенням стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 400 661,19 доларів США, а саме: 363 744,16 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 36 917,03 долари США - заборгованість по процентах.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року було частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зустрічний позов ОСОБА_5 та позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 залишено без задоволення. При ухваленні рішення в тексті суд послався на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року.

17 грудня 2015 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року про роз'яснення рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року було скасовано, із направленням питання на новий розгляд.

З матеріалів справи вбачається, що при ухваленні рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року суд першої інстанції при визначенні розміру заборгованості по кредиту послався на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року, яким було стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 400 661,19 доларів США, що еквівалентно 3 175 600,53 грн. та на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року про роз'яснення зазначеного рішення суду. Посилаючись на положення ст. 61 ЦПК України, суд в мотивувальній частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року зробив висновок, що розмір заборгованості ОСОБА_3 перед банком встановлений рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року, яке набрало законної сили, а тому ця обставина не підлягає доказуванню в ході розгляду даної справи.

Інших посилань на ст. 61 ЦПК України або посилань на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року не містить.

Згідно п. 3. ч. 2. ст. 361 ЦПК України, підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», роз'яснено, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору.

Зі змісту рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року вбачається, що, посилаючись на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року про роз'яснення рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року, суд жодних висновків, якими б обґрунтовувалося вирішення позову, не робив та обставин, які підлягають доказуванню, на підставі ухвали не встановлював.

Посилання на ст. 61 ЦПК України застосовано в мотивувальній частині рішення у відношенні до обставин, які встановлені рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року, про що чітко зазначено в мотивувальній частині рішення суду.

Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, заявник ОСОБА_3 не навела обґрунтованих доводів на підтвердження того, що саме встановлені в ухвалі Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року обставини були підставою для часткового задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та були покладені в основу рішення, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скасування апеляційним судом 17 грудня 2015 року ухвали Деснянського районного суду м. Києва про роз'яснення рішення суду від 30 січня 2014 року з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції не змінює жодних обставин, які слугували підставами для ухвалення рішення, про перегляд якого просить ОСОБА_3.

Разом з тим, надавши доводам ОСОБА_3 оцінку з підстав їх відповідності вимогам п. 3. ч. 2. ст. 361 ЦПК України, правильно з'ясувавши наслідки скасування ухали Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року для вирішення спору про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали помилково послався на п. 1. ч. 2 ст. 361 ЦПК України, відповідно до якого підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зі змісту поданої заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення вбачається, що ОСОБА_3 на положення пункту 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК не посилалася, а наводила доводи на обґрунтування існування обставин, що передбачені лише пунктом 3 частини 2 даної статті.

В мотивувальній частині ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року суд першої інстанції наводить також мотиви та висновки щодо наявності підстав для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленою обставиною, якою є скасування ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на положення п. 1. ч. 2. ст. 361 ЦПК не відповідає як змісту поданої ОСОБА_3 заяви та виходить за межі зазначених заявницею доводів, так і не узгоджується з викладеними в оскаржуваній ухвалі висновками суду першої інстанції щодо оцінки цих доводів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про безпідставність посилання суду на п.1 ч.2 ст. 361 ЦПК України є обґрунтованими, а тому ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року необхідно змінити, виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на пункт 1 частини 2 статті 361 ЦПК України, вказавши, що застосуванню підлягає пункт 3 частини 2 статті 361 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що, пославшись в ухвалі на положення п. 1. ч. 2. ст. 361 ЦПК, суд першої інстанції фактично не розглянув подану заяву по суті та не прийняв рішення з урахуванням зазначених заявником доводів, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, помилково пославшись в мотивувальній частині на п. 1. ч. 2. ст. 361 ЦПК, обґрунтовував свої доводи та висновки з урахуванням вимог саме п. 3. ч. 2. ст. 361 ЦПК, що свідчить про розгляд поданої заяви згідно викладених в ній доводів.

З цих підстав не приймаються до уваги також твердження скарги про те, що суд фактично самостійно змінив підстави розгляду заяви про перегляд рішення в зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається, що судом першої інстанції було наведено будь - які додаткові доводи чи обставини, на які не посилалася ОСОБА_3 в своїй заяві.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що скасування ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року, якою визначені складові кредитної заборгованості заявниці, є безумовною підставою для перегляду рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

В рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року вказаних вимог судом дотримано, зазначено розмір вимог та його складові.

При цьому, з рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року не вбачається, що суд встановлює розмір складових заборгованості на підставі ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року про роз'яснення рішення суду, а посилається на розмір заборгованості за кредитом, встановлений рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, так як розглянув заяву за відсутності ОСОБА_5, при відсутності доказів про його повідомлення про розгляд заяви, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, так як розгляд справи у відсутність відповідача, відповідно до вимог ЦПК України, не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення. В апеляційній скарзі представником заявника не наведено жодного доводу щодо неповноти дослідження доказів у зв'язку з розглядом справи у відсутність ОСОБА_5. Крім того, сам ОСОБА_5 ухвали суду не оскаржував та на порушення його права та інтересів не посилався.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності передбачених п. 3. ч. 2. ст. 361 ЦПК підстав для перегляду рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року у зв'язку з ново виявленими обставинам також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року необхідно змінити, виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на пункт 1 частини 2 статті 361 ЦПК України, вказавши, що застосуванню підлягає пункт 3 частини 2 статті 361 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року в даній справі було застосовано заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення за виконавчим провадженням ВП № 45243314, що здійснюється органом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції за виконавчим листом № 2/756/2/14, до розгляду Апеляційним судом м. Києва апеляційної скарги представника заявника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року.

Оскільки апеляційна скарга представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянута та за наслідками розгляду ухвала суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами залишена без змін, змінена лише в частині посилання в мотивувальній частині на застосування пункту 1 частини 2 статті 361 ЦПК України, з зазначенням, що застосуванню підлягає пункт 3 частини 2 статті 361 ЦПК України, застосовані заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 154, 303, 307, 312-315, 361 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року змінити, виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на пункт 1 частини 2 статті 361 ЦПК України, вказавши, що застосуванню підлягає пункт 3 частини 2 статті 361 ЦПК України.

В решті ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення за виконавчим провадженням ВП № 45243314, що здійснюється органом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції за виконавчим листом № 2/756/2/14, що були застосовані на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: