Постанова № 57985232, 24.05.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2016 р. Справа № 922/323/16

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Крестьянінова О.О., судді Шевель О. В.

при секретарі Федосєєвій Х.В.

за участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від 1-го відповідача ОСОБА_1 за довіреністю від 29.01.2016р.;

від 2-го відповідача не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Факторинг Про, м. Полтава

на рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2016р.

у справі № 922/323/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Килими України, м. Харків

до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Факторинг Про, м. Полтава

2-го відповідача: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Стандарт, м. Київ

про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майном

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2016р. у справі №922/323/16 (суддя Кухар Н.М.) позов задоволено;

- визнано недійсним односторонній правочин ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" у вигляді звернення стягнення шляхом позасудового врегулювання на предмет іпотеки - нежитлові будівлі літ. "АА-8", площею 15285,0 кв.м, літ. "АБ-1", площею 11431,4 кв.м, розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Морозова, буд. 13Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 157008963101;

-усунуто перешкоди в користуванні майном (нежитловими будівлями літ. "АА-8", площею 15285,0 кв.м, та літ. "АБ-1", площею 11431,4 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Морозова, буд. 13Б) ТОВ "Килими України" шляхом скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності № 12967865 щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових будівель літ. "АА-8", площею 15285,0 кв.м, літ. "АБ-1", площею 11431,4 кв.м, розташованого за адресою: Харківська область, м.Харків, вул. Морозова, буд. 13Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 157008963101, та відновлення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності № 2490902 щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових будівель літ. "АА-8", площею 15285,0 кв.м, літ. "АБ-1", площею 11431,4 кв.м, розташованого за адресою: Харківська область, м.Харків, вул. Морозова, буд. 13Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 157008963101;

- усунуто перешкоди в користуванні майном ТОВ "Килими України" шляхом заборони ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" втручатися у господарську діяльність ТОВ "Килими України" при укладанні та виконанні договорів, що укладаються ТОВ "Килими України" з орендарями нежитлових приміщень в нежитлових будівлях літ. "АА-8", площею 15285,0 кв.м, та літ. "АБ-1", площею 11431,4 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Морозова, буд. 13Б;

- визнано недійсним договір відступлення прав за іпотечним договором №07-238, посвідчений ОСОБА_2, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 30.08.2007р. та зареєстрований в реєстрі за № 1-2540, посвідчений ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22.01.2015р. і зареєстрований в реєстрі за №88;

- визнано недійсним договір про надання фінансових послуг факторингу № 02/22.01.2015 від 22.01.2015р., укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" та ПАТ "Комерційний банк "Стандарт";

- стягнуто з ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" на користь ТОВ "Килими України" витрати по сплаті судового збору в розмірі 6063,20 грн.;

- стягнуто з ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" на користь ТОВ "Килими України" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1515,80 грн.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 9, 203, 215, 216, 1079 ЦК України, статті 4, 207, 350 ГК України мотивоване тим, що фактором за договором факторингу може бути лише банк; оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про » не є банківською установою, договір надання фінансових послуг факторингу від 22.01.2015р. №02/222.01.2015 укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а отже є недійсним. В частині позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення прав за іпотечним договором №07-238 рішення суду мотивоване тим, що він є похідним від договору про надання фінансових послуг факторингу від 22.01.2015р. №02/22.01.2015, недійсність якого спричиняє недійсність і іпотечного договору від №07-238. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» не є законним іпотекодержателем, а отже вчинення одностороннього правочину щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №07-238 в позасудовому порядку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, внаслідок якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, що діяла як реєстратор, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про перехід права власності на нежитлові будівлі літ. «АА-8» площею 15285кв.м, літ. «АБ-1» площею 11431,4кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13-Б, до ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про», є неправомірним. Також суд зазначив, що в порушення вимог статті 517 ЦК України 1-й відповідач не надав позивачеві доказів переходу до нього права вимоги у відповідному зобовязанні, а отже прийняття іпотеки у власність не відповідає приписам статей 33,36,37 Закону України «Про іпотеку», оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки допускається виключно у разі невиконання зобовязань боржником, що виключається у разі правомірного затримання боржником такого виконання відповідно до ст.517 ЦК України. Також місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні нерухомим майном з тих підстав, що існування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» на спірне майно істотно обмежує позивача у здійсненні ним правомочностей щодо нього.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Факторинг Про з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2016р. у справі №922/323/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що за приписами статті 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону може здійснювати факторингові операції, ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» зареєстровано як фінансову установу, про що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видано свідоцтво від 13.02.2014р. №461, а отже мало належний обсяг правоздатності при укладенні спірного договору факторингу. Крім того, вказує на те, що стаття 517 ЦК України не встановлює способу та вичерпного переліку документів, які є доказом переходу права у зобовязанні, позивач визнав факт невиконання своїх зобовязань перед первісним кредитором за договором від 30.08.2007р. на кредитну лінію №333, що було встановлено судом, також розмір заборгованості підтверджується довідкою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ОСОБА_5 ворота» від 12.02.2016р., а отже позивачем прострочено виконання грошового зобовязання, забезпеченого заставою та не сплачено борг ні первісному, а ні новому кредитору. Також зазначає, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обовязку погашення боргу.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2016р. у звязку з відпусткою судді Плахова О.В. та судді Лакізи В.В. для розгляду справи №922/323/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Крестьянінова О.О., судді Шевель О. В.(т.2,а.с.178).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги і просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2016р. у справі №922/323/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач та 2-й відповідач у справі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 12.05.2016р.

Також представником апелянта на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 12.05.2016р. надані оригінали договору на мультивалютну кредитну лінію (відновлювану) № 333 зі всіма змінами та доповненнями; договору про надання фінансових послуг факторингу №02/22.01.2015; договору відступлення прав за іпотечним договором 07-238; поштових документів, що підтверджують надіслання вимоги про усунення порушення забезпеченого іпотечного зобовязання (належним чином засвідчені копії до матеріалів справи); виписки з додатку до договору про передачу активів і зобовязань неплатоспроможного банку ПАТ «ОСОБА_5 ворота» від 28.11.2014р. №2, які оглянуті колегією суддів у судовому засіданні.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта», поштове відправлення №6102218243044 (ухвала суду апеляційної інстанції від 12.05.2016р.), надіслане на адресу ТОВ «Килими України», надійшло до відділення поштового звязку 20.05.2016р. і не вручено під час доставки та 23.05.2016р. не вручено під час доставки , а поштове відправлення №6102218335879 отримано ТОВ «КБ «Стандарт» 23.05.2016р. (т.2,а.с. 234-238).

Також, ухвала суду апеляційної інстанції від 12.05.2016р. про відкладення розгляду справи розміщена на офіційному веб-порталі «Судова влада України» 13.06.2016р., що підтверджується відомостями із КП ДСС «Діловодство спеціалізованого суду» (т.2, а.с. 239).

Таким чином, судом апеляційної інстанції вчинені всі дії, визначені вимогами процесуального законодавства, з метою належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач, який був обізнаний про здійснення апеляційного перегляду рішення у справі №922/323/16, про що свідчить факт його ознайомлення з матеріалами справи 29.04.2016р. та клопотання про відкладення розгляду справи від 10.05.2016р., не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що свідоме неотримання позивачем ухвали суду апеляційної інстанції від 12.05.2016р. про відкладення розгляду справи, подання клопотання про відкладення розгляду справи без доказів на підтвердження підстав для відкладення розгляду справи, ненадання відзиву на апеляційну скаргу чи будь-яких інших пояснень у справі свідчить про свідоме затягування судового процесу з метою неможливості прийняття судового рішення та неналежне користування позивачем покладених на нього обовязків.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обовязковою, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача та 2-го відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Килими України" (позичальником) та Акціонерним-комерційним банком «Золоті Ворота» (банком) укладений договір на мультивалютну кредитну лінію (відновлювану) №333, пунктом 1.1 якого встановлено, що у період з 30.08.2007р. по 27.08.2010р. банк зобовязується надати позичальникові кредит у рамках мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 10100000грн. (ліміт) у будь-який день зазначеного періоду, а позичальник зобовязується повернути кредит у валютах кредиту у строк до 29.08.2010р. та сплатити проценти за ставкою: 20,9% річних за користування коштами у гривнях; 16,9% річних за користування коштами у доларах США, 15,9 річних за користування коштами у євро на визначених договором умовах (т.1,а.с.16,17).

Відповідно до пункту 4.1 даного договору виконання позичальником зобовязань перед банком забезпечується заставою нерухомого майна.

Згідно із пунктом 7.6 даного договору позичальник не заперечує проти відступлення права вимоги за договором іншій особі.

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором від 30.08.2007р. №333 між тими ж сторонами 30.08.2007р. укладений іпотечний договір №07-238, п.1.1 якого встановлено, що в забезпечення виконання всіх вимог іпотекодержателя (АКБ «ОСОБА_5 ворота») до іпотекодавця (ТОВ «Килими України») за договором №333 на мультивалютну кредитну лінію (відновлювану) №333 та всіма додатковими угодами до нього, а саме: повернення кредиту у розмірі 10100000грн. (ліміт) у строк до 29.08.2010р. сплати відсотків за користування кредитом за ставкою: 20,9% річних за користування коштами у гривнях, 16,9% річних за користування коштами у доларах США, 15,9% річних за користування коштами у євро на визначених договором умовах, комісії у розмірі, передбаченому кредитним договором, неустойки та інших можливих витрат іпотекодержателя, повязаних з невиконанням або неналежним виконанням іпотекодавцем зобовязань за кредитним договором, іпотекодавець передає в іпотеку, іпотекодержателю нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, а саме: нежитлові будівлі літ. "АА-8" площею 15303,9 кв.м та літ. "АБ-1" площею 11439,2 кв.м, розташовані за адресою: м.Харків, вул.Морозова, буд. 13-б. Майно належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2004р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, р. №6993, акту приймання-передачі від 16.09.2004р. до договору купівлі-продажу від 16.09.2004р., зареєстрованих в Державному реєстрі правочинів 16.09.2004р., зареєстрованих КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 27.09.2004р. (т.1,а.с.18).

Пунктом 1.3 цього договору встановлено, що за згодою сторін ринкова вартість предмета іпотеки становить 13800000грн.

Згідно із пунктом 2.1.2 договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно у випадку, якщо в час настання строку виконання зобовязань іпотекодавця за кредитним договором вони не будуть виконані, а також у будь-який час (незалежно від строку виконання зобовязань) у випадку невиконання іпотекодавцем будь-яких своїх зобовязань за договором, або якщо будь-яка з гарантій чи запевнень, наданих іпотекодавцем згідно з договором виявиться недійсною. Іпотекодержатель може реалізувати майно третім особам на підставі договору купівлі-продажу для погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до пункту 3.2 даного договору звернення стягнення на майно та його продаж для погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання, відповідно до статей 36-38 Закону України «Про іпотеку» іншими способами, які не суперечать чинному законодавству України.

Згідно із пунктом 3.11 цього договору за договором заставна не видається.

Пунктом 3.12.1 договору встановлено наступне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання: у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобовязань за кредитним договором та/або договором у встановлений іпотекодержателем строк, така вимога іпотекодержателя задовольняється за рахунок майна. Це застереження визначає один із способів задоволення вимог іпотекодержателя, а саме: перехід права власності на майно до іпотекодержателя. Підписанням договору іпотекодавець надає згоду на перехід права власності на майно до іпотекодержателя за власним одноосібним письмовим рішенням іпотекодержателя про придбання майна у власність. Рішення іпотекодержателя про придбання майна у власність та договір є документами, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності за іпотекодержателем; право іпотекодержателя на продаж майна будь-якій особі-покупцеві на підставі укладення між ними договору купівлі-продажу, який в свою чергу є документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності на майно.

Договір іпотеки припиняє свою дію у випадках, передбачених чинним законодавством (п.4.2 іпотечного договору).

18.10.2007р., 29.11.2007р., 19.03.2008р., 20.12.2008р. між сторонами договору укладені договори про зміни до іпотечного договору, від 30.08.2007р. №07-238, якими збільшувався ліміт кредиту та вартість заставного майна (т.1, а.с.86-90).

Так, зокрема, пунктом 1 договору про зміни до іпотечного договору від 20.03.2008р. сторони внесли зміни до п.1.1 та п.1.3 договору іпотеки від 30.08.2007р. №07-238, установивши, що ліміт кредиту збільшений до 20250000грн., та визначили, що вартість іпотечного майна за згодою сторін становить 62360000грн.

28.11.2014р. між ПАТ «ОСОБА_5 Ворота» (неплатоспроможним банком) та ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» (приймаючим банком) укладений договір про передачу активів і зобовязань неплатоспроможного банку ПАТ «ОСОБА_5 Ворота» № 2, за умовами п.1.1 якого неплатоспроможний банк відступає, а приймаючий банк набуває право вимоги за активами неплатоспроможного банку (включаючи забезпечення за ними), перелік яких визначено у реєстрі договорів про здійснення активних операцій та договорів забезпечення, складеному станом на 28.11.2014р. (додаток №1 до цього договору) (т.2,а.с.191-199).

Згідно додатку №1 до вказаного договору права кредитора за кредитним договором № 333 на кредитну лінію (відновлювальну) від 30.08.2007р. та права іпотекодержателя за іпотечним договором № 07-238, посвідченим ОСОБА_2, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 30.08.2007р., перейшли від ПАТ "ОСОБА_5 Ворота" до ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" (т.2,а.с.200).

22.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Про» (фактором) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Стандарт» (клієнтом) укладений договір про надання фінансових послуг факторингу № 02/22.01.2015, пунктом 1.1 якого встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобовязується оплатити згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору права вимоги: 4356508,51гривень та 3822636,64 доларів США, з яких 4261700,27грн. та 3559422,05 доларів США прострочений кредит, 94808,24грн. та 263214,59 дол. США прострочені відсотки; заборгованості за договором №333 на мультивалютну кредитну лінію (відновлювану) від 30.08.2007р., укладеним між АКБ «Золоті Ворота» та ТОВ «Килими України», набутим клієнтом згідно договору №2 про передачу активів і зобовязань неплатоспроможного банку ПАТ «ОСОБА_5 ворота» від 28.11.2014р., договору про відступлення прав вимог за договорами іпотеки, та договорами застави АТ «Банк «ОСОБА_5 ворота» від 29.12.2014р.; разом з його невідємними частинами - договорами про внесення змін, договорами забезпечення (іпотечними, поруки тощо) (т.1,а.с.91-94).

Відповідно до пункту 1.2 цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) по всім вимогам клієнта згідно п.1.1 договору, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Для реалізації фактором придбаних ним прав клієнт передає під час підписання цього договору документи, що посвідчують виникнення у клієнта відповідного права вимоги (пункт 2.1 договору).

Пунктами 3.3.1, 3.4.2, 3.4.3 цього договору встановлено, що фактор зобовязаний сплатити клієнтові кошти у порядку та в строк, передбачений цим договором. Клієнт зобовязаний не пізніше девяносто робочих днів після набрання чинності даного договору сповістити боржників, визначених у договорі, й повідомити, що платіж факторові є належним. Передати факторові всі необхідні документи, які свідчать про його право грошової вимоги до боржника.

У пунктах 4.1, 4.2 цього договору встановлено, що за передані права вимоги до боржника за основним договором фактор сплачує клієнтові 15167959,77грн. Фактор зобовязаний протягом пяти банківських днів після передачі всіх необхідних документів, що свідчать про право вимоги до боржника, здійснити розрахунок в будь-який спосіб, передбачений чинним законодавством України (т.1, а.с.91-94).

ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» виконало свої зобовязання за договором про надання фінансових послуг факторингу від 21.05.2015р. № 02/22.01.2015 у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 22.01.2015р. №360 (т.2,а.с.33).

Також, 22.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Про» (цесіонарієм) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Стандарт» (цедентом) укладений договір відступлення прав за іпотечним договором №07-238, посвідчений ОСОБА_2, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 30.08.2007р. та зареєстрований в реєстрі за №1-2540, п.1.1 якого встановлено, що цедент передає, а цесіонарій приймає всі права за іпотечним договором 07-238, що укладений в забезпечення виконання зобовязань ТОВ «Килими України» за договором №333 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 30.08.2007р., включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього (т.1,а.с.102-105).

Відповідно до п.1.2 цього договору відступлення прав за іпотечним договором здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існували на момент передачі права вимоги, в тому числі: право одержати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до умов іпотечного договору; будь-які інші права, що існують та/або можуть виникнути в майбутньому на підставі іпотечного договору.

Згідно із п.2.1 цього договору права іпотекодержателя за іпотечним договором переходять до цесіонарія одночасно з переходом прав за кредитним договором.

Пунктом 3.3.1 цього договору встановлено, що цедент зобовязаний передати цесіонарію іпотечний договір з усіма додатковими угодами до нього шляхом підписання акту приймання-передачі протягом 30 днів з дати здійснення повної оплати цесіонарієм цеденту за договором про надання фінансових послуг факторингу від 22.01.2015р. №02/22.01.2015.

Листом від 26.02.2015р. №1/26 ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» повідомило ТОВ «Килими України» про те, що між ним та ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором №07-238, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 30.08.2007р. та зареєстрований в реєстрі 22.01.2015р. за №1-2540, та договір про надання фінансових послуг факторингу від 22.01.2015р. №02/22.01.2015, на підставі яких ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» являється законним кредитором за договором від 30.08.2007р. №333 на кредитну лінію (невідновлювальну), укладеним ТОВ «Килими України» з ПАТ «ОСОБА_5 Ворота» (т.1,а.с.19). Цей лист отриманий позивачем 11.03.2015р., про що зазначено ним у позовній заяві, а отже дана обставина, в порядку ст.35 ГПК України, не підлягає додатковому встановленню та доказуванню.

24.03.2015р. позивач звернувся до 1-го відповідача з вимогою про надання доказів переходу прав у зобовязанні за кредитним договором від 30.08.2007р. №333 на кредитну лінію (невідновлювальну) з урахуванням змін, укладених між ТОВ «Килими України» та ПАТ «ОСОБА_5 Ворота» (т.1,а.с.20).

10.07.2015р. ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» направлено ТОВ «Килими України» вимогу про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобовязання, з урахуванням вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», у якій 1-й відповідач просив протягом 30 календарних днів з моменту отримання даної вимоги про усунення порушення ТОВ «Килими України» зобовязань по сплаті заборгованості за договором №333 на мультивалютну кредитну лінію (відновлювальну) від 30.08.2007р. сплатити ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» загальну суму заборгованості у розмірі 89019267,10грн. Також у вимозі зазначено, що у разі невиконання вимоги про усунення порушень зобовязання по сплаті суми заборгованості іпотекодержатель розпочинає процедуру вжиття заходів, направлених на примусове повернення всієї суми заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що є предметом іпотечного договору №07-238, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом ХМНО 30.08.2007р. та зареєстрованого в реєстрі №1-2540 , а саме на нерухоме майно: нежитлові будівлі літ. «АГ-1» площею 1439,4кв.м, літ. «АА-8» площею 15303,9кв.м, літ. «АБ-1» площею 11439,2кв.м, нежитлові приміщення першого поверху 1, 3-27 в літ. «АВ-2» площею 8206,6кв.м, загальною площею 36389,1кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13-б, як в судовому так і в позасудовому порядку (т.1,а.с.109-113).

Дана вимога надіслана 15.07.2015р. та отримана ТОВ «Килими України» 21.07.2015р., що підтверджується фіскальним чеком, описом вкладенням до цінного листа та повідомленням про вручення поштового відправлення (т1,а.с.114-116).

28.08.2015р. субєктом оціночної діяльності здійснено оцінку нерухомого майна та складено звіт про незалежну оцінку вартості нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі: літ. «АА -8» площею 15303,9кв.м, літ. «АБ-1» загальною площею 11439,2кв.м, за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Морозова, буд. 13-Б, що належать ТОВ «Килими України» (т.1, а.с.127-207).

20.07.2015р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження внесено запис про обтяження нежитлових будівель: літ. «АА-8», площею 15285кв.м, літ. «АБ-1» площею 11431,4кв.м в інтересах ГУМВС України в Харківській області (т.2,а.с.85).

Постановою Прокуратури Харківської області від 29.12.2015р. скасовано арешт майна, а саме: нежитлових будівель літера «АА-8», площею 15285кв.м, літера «АБ-1» площею 11431,4кв.м, що розташовані за адресою: м.Харків, вул. Морозова,13-Б, які належать на праві власності ТОВ «Килими України» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 6993, накладений ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.07.2015р. у кримінальному провадженні (т.2,а.с.111-116).

20.01.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ОСОБА_4 на підставі іпотечного договору із застереженням від 30.08.2007р. внесено запис про те, що власником майна: нежитлових будівель: літ. «АА-8» площею 15285кв.м, літ. «АБ-1» площею 11431,4кв.м, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Морозова, будинок 13-Б, є ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» (т.1, а.с.124).

08.02.2016р. ТОВ «Килими України» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» про визнання недійсним договору про надання фінансових послуг факторингу від 22.01.2015р. №02/22.01.2015р., договору відступлення права за іпотечним договором №07-238, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 30.08.2007р. та зареєстрованим в реєстрі за №1-2540, та визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ «Факторинг Про», у вигляді звернення шляхом позасудового врегулювання на предмет іпотеки нежитлові будівлі літ. «АА-8» площею 15285кв.м, літ. «АБ-1» площею 11431,4кв.м, розташованих за адресою: м. Харківська область, м.Харків, вул. Морозова 13Б, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 157008963101; про усунення перешкод в користуванні майном (нежитловими будівлями літ. «АА-8» площею 15285кв.м, літ. «АБ-1» площею 11431,4кв.м, що розташовані за адресою: м. Харківська область, м.Харків, вул. Морозова 13Б) позивачем шляхом скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності №12967865 та шляхом заборони ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» втручатися у господарську діяльність ТОВ «Килими України» при укладенні та виконанні договорів, які укладаються з орендарями приміщень в нежитлових будівлях літ. «АА-8» площею 15285кв.м, літ. «АБ-1» площею 11431,4кв.м, що розташовані за адресою: м. Харківська область, м.Харків, вул. Морозова 13-Б (т.1,а.с.4-11).

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2016р. у даній справі позов задоволено з підстав, наведених вище ( т.2,а.с.121-131).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до вимог статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до приписів статті 202 ЦК України в контексті зі статтею 626 ЦК України під договором визнається двосторонній правочин як погоджена дія двох сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони вільні в укладені договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства (стаття 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Відповідно до положень частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України істотними умовами цивільно-правового договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 ГК України, якою передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 227 ЦК України встановлено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги урегульовано главою 73 ЦК України.

Договір факторингу є самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг.

Так, частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (частина перша статті 1084 ЦК України).

Згідно з п.1.1 договору про надання фінансових послуг факторингу від 22.01.2015р. №02/22.01.2015 ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» (фактор) набув право грошової вимоги за договором на мультивалютну кредитну лінію (невідновлювальну) від 30.08.2007р.№333, укладеним між ПАТ Комерційний банк «ОСОБА_5 ворота» та ТОВ «Килими України», набутим ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» (клієнтом) згідно договору №2 про передачу активів і зобовязань неплатоспроможного банку ПАТ КБ «ОСОБА_5 ворота» від 28.11.2014р., договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 29.12.2014р. разом з його невідємними частинами.

У пункті 4.1 цього договору зазначено, що за передані права вимоги до боржника за основним договором фактор сплачує клієнту 15167959,77грн.

Таким чином, сторони договору про надання фінансових послуг факторингу від 22.01.2015р. №02/22.01.2015 визначили істотні умови цього договору.

Частинами 2,3 статті 1079 ЦК України визначено субєктний склад таких правовідносин. Так, клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 1статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів ( пункт 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

У пункті 11 частини 1 статті 4 даного Закону зазначено, що факторинг є фінансовою послугою.

У частині першій статті 7 цього Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Верховний Суд України у своїх постановах від 13.04.2016р. у справах №910/6714/15-г, № 910/5928/15-г дійшов аналогічної правової позиції щодо особи, яка має право надавати фінансові послуги (факторинг) за договором факторингу, а отже, відповідно до приписів статті 111-28 ГПК України вказані висновки обовязкові для всіх судів України під час розгляду справ.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2014р. Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видано ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» свідоцтво про реєстрацію фінансової установи №461, у додатку до якого зазначено, що ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» має право здійснювати, без отримання ліцензії та/або дозволів відповідно до законодавства , зокрема, такі види фінансових послуг як факторинг (т.1,а.с.223, 224).

Враховуючи викладене, фактор за договором про надання фінансових послуг факторингу від 22.01.2015р. №02/22.01.2015 ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» є фінансовою установою у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу, а отже місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність у 1-го відповідача права на укладення договору факторингу з тих підстав, що він не є банком, оскільки не лише банки але і інші фінансові установи мають право надавати фінансові послуги.

Крім того, слід зазначити, що у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК України є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Інших підстав, з якими б позивач повязував недійсність цього договору ТОВ «Килими України» не наведено, як і не обґрунтовано, яким чином спірний договір порушує його права чи охоронювані законом інтереси.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що розділ І книги пятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання.

Так, відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, що не позбавляє сторін права додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Згідно із пунктом 7.6 договору на мультивалютну кредитну лінію (відновлювану) від 30.08.2007р. №333 позичальник ТОВ «Килими України» не заперечує проти відступлення права вимоги за договором іншій особі.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

З наведених норм чинного законодавства, які регулюють як загальні правила заміни кредитора у зобовязанні, так і фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг), вбачається, що неповідомлення сторони про відступлення права вимоги новому кредитору не є правовою підставою для визнання договору недійсним, а може бути лише підставою невиконувати боржником свого обов'язку новому кредиторові.

Верховний Суд України у постанові від 23.09.2015р. зазначив, що неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано доказів виконання зобовязань за договором на мультивалютну кредитну лінію (відновлювальну) №333 чи то ПАТ КБ «ОСОБА_5 ворота», чи ПАТ «КБ «Стандарт», а отже ПАТ «КБ «Стандарт», укладаючи договір про надання фінансових послуг факторингу від 22.01.2015р. №02/22.01.2015 з ТОВ «Килими України» відступив право дійсної грошової вимоги.

Суд апеляційної інстанції на підставі правової оцінки умов спірного договору, укладеного між ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» та ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг», дійшов висновку про те, що він укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, не суперечить вимогам статті 227 ЦК України та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Килими України» як боржника за договором на мультивалютну кредитну лінію (відновлювальну) №333 та іпотекодавця за договором іпотеки від 30.08.2007р.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним договору відступлення права за іпотечним договором №07-238, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 30.08.2007р. та зареєстрованим в реєстрі за №1-2540 та одностороннього правочину ТОВ «Факторинг Про» у вигляді звернення шляхом позасудового врегулювання на предмет іпотеки нежитлові будівлі літ. «АА-8» площею 15285кв.м, літ. «АБ-1» площею 11431,4кв.м, розташовані за адресою: м. Харківська область, м.Харків, вул. Морозова 13Б, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 157008963101, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як зазначалось вище, в забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором від 30.08.2007р. №333, між ТОВ ТОВ «Килими України» та АКБ «ОСОБА_5 ворота») 30.08.2007р. укладений іпотечний договір №07-238, п.1.1 якого встановлено, що в забезпечення виконання всіх вимог іпотекодержателя (АКБ «ОСОБА_5 ворота») до іпотекодавця (ТОВ «Килими України») за договором №333 на мультивалютну кредитну лінію (відновлювану) №333 та всіма додатковими угодами до нього іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, а саме: нежитлові будівлі літ. "АА-8", площею 15303,9 кв.м та літ. "АБ-1" площею 11439,2 кв.м, розташовані за адресою: м.Харків, вул.Морозова, буд. 13-б.

Згідно із пунктом 2.1.2 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно у випадку, якщо в час настання строку виконання зобовязань іпотекодавця за кредитним договором вони не будуть виконані, а також у будь-який час (незалежно від строку виконання зобовязань) у випадку невиконання іпотекодавцем будь-яких своїх зобовязань за договором, або якщо будь-яка з гарантій чи запевнень, наданих іпотекодавцем згідно з договором виявиться недійсною. Іпотекодержатель може реалізувати майно третім особам на підставі договору купівлі-продажу для погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до пункту 3.2 даного договору звернення стягнення на майно та його продаж для погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання, відповідно до статей 36-38 Закону України «Про іпотеку» іншими способами, які не суперечать чинному законодавству України.

Згідно із пунктом 3.11 цього договору за договором заставна не видається.

Пунктом 3.12.1 встановлено наступне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання: у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобовязань за кредитним договором та/або договором у встановлений іпотекодержателем строк, така вимога іпотекодержателя задовольняється за рахунок майна. Це застереження визначає один із способів задоволення вимог іпотекодержателя, а саме: перехід права власності на майно до іпотекодержателя. Підписанням договору іпотекодавець надає згоду на перехід права власності на майно до іпотекодержателя за власним одноосібним письмовим рішенням іпотекодержателя про придбання майна у власність. Рішення іпотекодержателя про придбання майна у власність та договір є документами, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності за іпотекодержателем; право іпотекодержателя на продаж майна будь-якій особі-покупцеві на підставі укладення між ними договору купівлі-продажу, який в свою чергу є документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності на майно.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2016р. у справі №922/469/16 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016р. у справі №922/469/16, яким визнано недійсним іпотечний договір від 30.08.2007р. №07-238, укладений між ТОВ «Килими України» та ПАТ «ОСОБА_5 ворота», та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Килими України» відмовлено.

Таким чином, іпотечний договір від 30.08.2007р. №07-238 на момент розгляду справи є дійсним.

28.11.2014р. між ПАТ «ОСОБА_5 Ворота» (неплатоспроможним банком) та ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» (приймаючим банком) укладений договір про передачу активів і зобовязань неплатоспроможного банку ПАТ «ОСОБА_5 Ворота» № 2, за умовами п.1.1 якого неплатоспроможний банк відступає, а приймаючий банк набуває право вимоги за активами неплатоспроможного банку (включаючи забезпечення за ними), перелік яких визначено у реєстрі договорів про здійснення активних операцій та договорів забезпечення, складеному станом на 28.11.2014р., у тому числі за іпотечним договором від 30.08.2007р. №07-238 (додаток №1 до цього договору) (т.2,а.с.191-199).

Даний договір не оскаржений в судовому порядку, а отже, враховуючи приписи статті 204 ЦК України, його дійсність призюмується.

22.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Про» (цесіонером) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Стандарт» (цедентом) укладений договір відступлення прав за іпотечним договором №07-238, посвідченим ОСОБА_2, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 30.08.2007р. та зареєстрованим в реєстрі за №1-2540, п.1.1 якого встановлено, що цедент передає, а цесіонер приймає всі права за іпотечним договором 07-238, що укладений в забезпечення виконання зобовязань ТОВ «Килими України» за договором №333 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 30.08.2007р., включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього (т.1,а.с.102-105).

Відповідно до п.1.2 цього договору відступлення прав за іпотечним договором здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існували на момент передачі права вимоги, в тому числі: право одержати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до умов іпотечного договору; будь-які інші права, що існують та/або можуть вининути в майбутньому на підставі іпотечного договору.

Згідно із п.2.1 цього договору права іпотекодержателя за іпотечним договором переходять до цесіонарія одночасно з переходом прав за кредитним договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки містяться у статті 33 Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до частин 1,2 статті 33 цього Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Пунктом 3.12.1 іпотечного договору від 30.08.2007р. №07-238 встановлено, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобовязань за кредитним договором та/або договором у встановлений іпотекодержателем строк, така вимога іпотекодержателя задовольняється за рахунок майна. Це застереження визначає один із способів задоволення вимог іпотекодержателя, а саме: перехід права власності на майно до іпотекодержателя. Підписанням договору іпотекодавець надає згоду на перехід права власності на майно до іпотекодержателя за власним одноособовим письмовим рішенням іпотекодержателя про придбання майна у власність. Рішення про придбання майна у власність та договір є документами, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності за іпотекодержателем.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

10.07.2015р. ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» направлено ТОВ «Килими України» вимогу про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобовязання з урахуванням вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», у якій просило позивача протягом 30 календарних днів з моменту отримання даної вимоги про усунення порушення зобовязань по сплаті заборгованості за договором №333 на мультиванютну кредитну лінію (відновлювальну) від 30.08.2007р. сплатити ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» заборгованість у сумі 89019267,10грн. Також у вимозі зазначено, що у разі невиконання вимоги про усунення порушень зобовязнь по сплаті суми заборгованості іпотекодержатель розпочинає процедуру вжиття заходів, направлених на примусове повернення всієї суми заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що є предметом іпотечного договору №07-238, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом ХМНО 30.08.2007р. та зареєстрованого в реєстрі №1-2540 , а саме: нежитлові будівлі літ. «АГ-1», площею 1439,4кв.м, літ. «АА -8», площею 15303,9кв.м, літ. «АБ-1», площею 11439,2кв.м, нежитлові приміщення першого поверху 1, 3-27 в літ. «АВ-2» площею 8206,6кв.м, загальною площею 36389,1кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13-б, як в судовому так і в позасудовому порядку (т.1,а.с.109-113).

Дана вимога надіслана 15.07.2015р. та отримана ТОВ «Килими України» 21.07.2015р., що підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення до цінного листа та повідомленням про вручення поштового відправлення (т1,а.с.114-116).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надіслана на адресу позивача вимога про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобовязання за своїм змістом відповідає вимогам статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Як зазначає позивач у позовній заяві, 28.05.2015р. він отримав договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №07-238, який ним наданий до позовної заяви і з якого вбачається, що цедент (ПАТ «Комерційний банк «Стандарт») передає, а цесіонарій (ТОВ «Факторингова компанія «Факторинг Про») приймає всі права за іпотечним договором 07-238, що укладений в забезпечення виконання зобовязань ТОВ «Килими України» за договором №333 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 30.08.2007р., включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього (т.1,а.с.102-105).

Таким чином, отримавши 28.05.2015р. договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №07-238 та 21.07.2015р. - вимогу про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобовязання (т.1,а.с.109-113), з урахуванням вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», ТОВ «Килими України» зобовязано було виконати грошове зобовязання за кредитним договором №333.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Комінтернівським районним судом при розгляді справи №640/800/16-к встановлено, що 20.08.2015р. ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» на адресу слідчого Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області направило: договір про надання фінансових послуг факторингу від 22.01.2015р. №02/22.01.2015, договір про відступлення права за іпотечним договором від 30.08.2007р. №07-238 (т.2, а.с.104), 05.10.2015р. директор ТОВ «Килими України» допитаний у якості свідка, з наведеного в сукупності вбачається, що позивач, починаючи з 05.10.2015р. у повній мірі був ознайомлений зі всіма документами, які підтверджують перехід права вимоги за спірними договорами до ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про».

Проте, позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про виконання грошових зобовязань за договором на мультивалютну кредитну лінію (відновлювальну) від 30.08.2007р. №333 ні первісному, а ні новому кредитому ПАТ «Фінансова компанія «Факторинг Про», внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

За приписами статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України 25.12.2015р. №1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» вчинило всі необхідні дії, визначені вимогами іпотечного договору від 30.08.2007р. №07-238 та вимогами Закону України «Про іпотеку», а отже на законних підставах 20.01.2016р., тобто через 3 місяці після того, як позивач був обізнаний про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, набуло право власності на майно: нежитлові будівлі: літ. «АА-8» площею 15285кв.м, літ. «АБ-1» площею 11431,4кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова буд.13-Б.

Верховний Суд України у постанові від 23.09.2015р. зазначив, що за змістом положень ст.ст.512, 514, 516, 517 ЦК України боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним, та визначив, що неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Однак позивач своїх зобовязань за договором на мультивалютну кредитну лінію (відновлювальну) від 30.08.2007р. №333 не виконав, ні первісному, а ні новому кредитору, а отже його права, як боржника за цим договором жодним чином не порушені.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає , що висновок місцевого господарського суду про відсутність доказів, які б свідчили про скасування арешту, накладеного на спірне майно ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова 09.07.2015р., не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи міститься постанова Прокуратури Харківської області про скасування арешту майна від 29.12.2015р., якою скасовано арешт майна, а саме: нежитлових будівель літера «АА-8», площею 15285,0кв.м, літера «АБ-1», площею 11431,4кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова,13-Б, які належать на праві власності ТОВ «Килими України» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 6993, накладений ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.07.2015р. у кримінальному провадженні №12015220540001591 (т.2,а.с.111-116).

Матеріали справи не містять доказів скасування постанови Прокуратури Харківської області від 29.12.2015р. у встановленому законом порядку, а господарський суд, у межах своєї компетенції, не наділений правом надання правової оцінки процесуальним документам органів прокуратури.

Також слід зазначити, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків ( п.п.2.1 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У пункті 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач на навів будь-яких інших підстав та не надав доказів на їх підтвердження, з якими б він повязував визнання спірних договорів недійсним, як і не вказав, яким чином ці договори порушують його права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог ТОВ «Килими України» про визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ «Факторинг Про» у вигляді звернення шляхом позасудового врегулювання на предмет іпотеки нежитлові будівлі літ. «АА-8» площею 15285кв.м, літ. «АБ-1» площею 11431,4кв.м, розташовані за адресою: м. Харківська область, м.Харків, вул. Морозова 13Б, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 157008963101, та про визнання недійсним договору відступлення права за іпотечним договором №07-238 від 22.01.2015р., оскільки спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства щодо даного виду правочину, а позивачем на наведено норми права, з якою б закон повязував визнання такого договору недійсним. Також суд вказує на те, що несвоєчасне отримання позивачем документів, які підтверджують заміну кредитора у зобовязаннях, визначених договором на мультивалютну кредитну лінію (відновлювальну) №333 та іпотечним договором від 30.08.2007р. №07-238, не є підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Щодо решти позовних вимог про усунення перешкод в користуванні майном (нежитловими будівлями літ. «АА-8» площею 15285кв.м, літ. «АБ-1» площею 11431,4кв.м, що розташовані за адресою: м. Харківська область, м.Харків, вул. Морозова 13Б) позивачем шляхом скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності №12967865 та шляхом заборони ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» втручатися у господарську діяльність ТОВ «Килими України» при укладенні та виконанні договорів, які укладаються з орендарями приміщень в нежитлових будівлях літ. «АА-8» площею 15285кв.м, літ. «АБ-1» площею 11431,4кв.м, що розташовані за адресою: м. Харківська область, м.Харків, вул. Морозова 13Б, колегія суддів Харківського апеляційного господарського зазначає, що вони є похідними від позовних вимог про визнання недійсними договору про надання фінансових послуг факторингу від 22.01.2015р. та договору відступлення прав за іпотечним договором №07-238, посвідченого ОСОБА_2, приватним нотаріусом ХМНО 30.08.2007р. та зареєстрованого в реєстрі за №1-2540, та не підлягають задоволенню, враховуючи відмову в задоволенні позову в частині визнання цих договорів недійсними.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Факторинг Про" підлягає задоволенню, рішення суду господарського суду Харківської від 21.03.2016р. у справі №922/323/16 слід скасувати, як таке, що прийнято з неповним дослідженням всіх матеріалів справи та з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Щодо заявленого клопотання ТОВ «Фінансова компанія» Факторинг Про» про скасування заходів забезпечення позову від 23.05.2016р., накладених ухвалою місцевого господарського суду від 11.02.2016р., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу.

Згідно з частиною 1 статті 99 ГПК України і частиною 1 статті 101 названого Кодексу апеляційний господарський суд повторно розглядає справу за правилами розгляду справ у першій інстанції (з урахуванням деяких особливостей).

Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про наявність у апеляційного господарського суду права на скасування забезпечення позову й за відсутності апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду про таке забезпечення (п.40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. N 01-08/530 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи, що заходи до забезпечення позову накладені місцевим господарським судом з метою запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у задоволенні вимог якому відмовлено за необґрунтованістю, потреба у забезпеченні позову відпала, у звязку з чим клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» слід задовольнити та скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2016р.

Згідно з пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. N 6 «Про судове рішення» результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на ТОВ «Килими України», м. Харків.

Керуючись ст.49, ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п.1,4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Факторинг Про" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2016р. у справі №922/323/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

3. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2016р. у справі №922/323/16.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Килими України» (м. Харків, вул. Морозова 13-Б код ЄДРПОУ 33118671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Факторинг Про" ( м.Полтава, вул. Ветеринарна,22 код ЄДРПОУ39030472) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8336,90грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 27.05.2016р.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель