Постанова № 57985043, 18.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2016 р. Справа№ 910/28363/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Хрипуна О.О.

за участю представників:

від позивача: Мартинюк С.М., Беляєв Ю.Л.

від відповідача (апелянт): не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 року по справі № 910/28363/15 (суддя: Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"

до Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування"

про відшкодування шкоди 50 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 по справі № 910/28363/15 позовні вимоги ТОВ "Експрес Страхування" до ПАТ "ХДІ страхування" про відшкодування шкоди у розмірі 8 084,01 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 208.14.2230787 від 26.05.2014 та договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 209.14.2227078 від 28.04.2014, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля НОМЕР_1 та автомобіля марки "Toyota Auris", державний номер НОМЕР_2, а тому до позивача відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ "ХДІ страхування" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушив норми матеріального права в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення страхового відшкодування за пошкодження автомобіля НОМЕР_3. Так, апелянт, посилаючись на ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування, завданої джерелом підвищеної небезпеки», зазначив про те, що витрати пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу відшкодовуються з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Враховуючи наведене, апелянт звернувся до ФОП ОСОБА_4 про виготовлення звіту щодо визначення коефіцієнту фізичного зносу вищевказаного автомобіля. Згідно звіту № 194/11/15Б від 15.11.2015 коефіцієнт фізичного зносу становить 0,5122. З урахуванням наведеного, скаржником було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 41 915,99 грн. Враховуючи наведені обставини, апелянт вважає, що виконав свої зобов'язання перед позивачем, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ПАТ "ХДІ страхування" по справі № 910/28363/15 передано на розгляд колегії суддів у складі:Сулім В.В. - головуючий суддя, судді - Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.201 по справі № 910/28363/15 апеляційна скарга ПАТ "ХДІ страхування" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.02.2016.

Розпорядженням керівника апарату від 23.02.2016, у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/28363/15.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ПАТ "ХДІ страхування" по справі № 910/28363/15 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 апеляційну скаргу ПАТ "ХДІ страхування" по справі № 910/28363/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В. та призначено до розгляду на 23.03.2016.

Розпорядженням від 23.03.2016 у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В., який не є головуючий суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 910/28363/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 апеляційну скаргу ПАТ "ХДІ страхування" по справі № 910/28363/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О. та призначено до розгляду на 18.05.2016.

В судовому засіданні 18.05.2016 представник позивача, з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, проти доводів апеляційної скарги - заперечував, вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Апелянт в судове засідання 18.05.2016 представників не направив, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника апелянта, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 26.05.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", як страховиком, та ОСОБА_6, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 208.14.2230787, за умовани якого застраховано транспортний засіб «Jeep Cherokee», д.н. НОМЕР_4, 2008 р.в. Строк дії з 08.06.2014 по 07.06.2015.

28.04.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", як страховиком, та ОСОБА_7, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 209.14.2227078, за умовами якого застраховано автомобіль марки "Toyota Auris", державний номер НОМЕР_2, 2014 р.в. Строк дії з 24.08.14 по 27.04.15.

Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9401092, 18.06.2014 на вул. Антонова в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода - наїзд на транспортний засіб, що стоїть. Учасниками дорожньо-транспортної пригоди були автомобіль "Mitsubishi", державний номер НОМЕР_5, що належить ОСОБА_8 під її керуванням, автомобіль НОМЕР_6, 2008 р.в., що належить ОСОБА_6 під його керуванням та автомобіля "Toyota Auris", державний номер НОМЕР_2, 2014 р.в., що належить ОСОБА_7 під її керуванням.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.07.2014 у справі № 760/13666/14-п встановлено порушення ОСОБА_8 вимог п.п. 2.5 та 12.1 Правил дорожнього руху України, визнано її винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

19.06.2014 страхувальники звернулися до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" із заявами про виплату страхового відшкодування для відновлення автомобіля НОМЕР_7 та автомобіля НОМЕР_8.

Згідно Звіту № 824 від 27.06.2014 загальна вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Jeep Cherokee», д.н. НОМЕР_9 , 2008 р.в., в результаті його пошкодження при ДТП, складає 79 736,59 грн.

Відповідно до акта виконаних робіт від 25.08.2014 № ЗА-1413910, складеного ФОП ОСОБА_9, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_7 , 2008 р.в., становить 71 225,08 грн.

27.06.2014 позивачем на підставі рахунку-фактури № КА - 0000134 від 24.06.2014 було складено страховий акт № 3.14.1624-1 на суму 58 166,25 грн. Виплата страхового відшкодування позивачем на рахунок ФОП ОСОБА_10 підтверджується платіжним дорученням № 9310 від 27.06.2014.

Відповідно до Звіту № 825 від 27.06.2014, складеного ТОВ "ЄвроАсистанс", вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_8, 2014 р.в., становить 22 220,74 грн.

За страховим випадком - ДТП, що сталась 18.06.2014 за участю застрахованого автомобіля "Toyota Auris", державний номер НОМЕР_2, 2014 р.в., згідно рахунку-фактури № С-00059013 від 24.06.2014 та складеного страхового акту від 02.07.2014. № 3.14.1623-1 визначено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 19 811,96 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 9371 від 02.07.2014.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8, як власника автомобіля НОМЕР_10, 2011 р.в., застрахована Публічним акціонерним товариством "ХДІ страхування" на підставі полісу №АЕ/0858426 від 16.06.2014, який діяв станом на дату ДТП. Страхова сума за заподіяння шкоди майну на одного потерпілого становить 50 000,00 грн. Франшиза - 500, 00 грн.

Так, враховуючи вищенаведене, а також приписи ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 8 084,01 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним страховим договором.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Наведена вище позиція узгоджується також з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 02.12.2015.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Пунктом 36.4. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина водія ОСОБА_8, яка керувала автомобілем НОМЕР_10, відповідальність якої згідно полісу АІ/2136526) була застрахована у відповідача, підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.07.2014р. у справі № 760/13666/14-п.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідальною особою за завдані збитки власникам автомобілів а «Jeep Cherokee», д.н. НОМЕР_4, 2008 р.в. та "Toyota Auris", д.н. НОМЕР_2, 2014 р.в., а до позивача як страховика, який виплатив страхові відшкодування за договорами добровільного страхування № 208.14.2230787 від 26.05.2014 та № 209.14.2227078 від 28.04.2014, перейшло право вимоги, яке потерпілі особи мали до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25.11.2008 (справа № 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011 (справа № 48/562).

Так, за полісом № АІ/2136526 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн., франшиза - 500,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем за мінусом франшизи.

В матеріалах справи наявні копії заяв позивача № 14.1624 від 14.07.2014 та № 14.1623 від 03.09.2014 надіслані на адресу відповідача щодо виплати страхових відшкодувань в порядку регресу, на підставі яких останній 13.03.2015 здійснив виплату страхового відшкодування по автомобілю НОМЕР_8, 2014 р.в. у розмірі 18 811,96 грн. та 24.11.2015 по автомобілю НОМЕР_6, 2008 р.в. у розмірі 41 915,99 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір несплаченого страхового відшкодування по автомобілю НОМЕР_8, 2014 р.в.становить 500,00 грн. (19 811,96 грн. виплачене позивачем відшкодування, - 500,00 грн. франшиза, - 18 811,96 грн. часткова виплата відповідачем), а несплачена сума страхового відшкодування по автомобілю НОМЕР_6, 2008 р.в. становить 7 584,01 грн. (50000,00 грн. ліміт відповідальності, - 500,00 грн. франшиза, - 41 915,99 грн. часткова виплата відповідачем), що відповідає розміру позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість та законність позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" , які підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а саме: 7 584, 01 грн. - сума відшкодування за шкоду, заподіяну автомобілю "Jeep Cherokee", державний номер НОМЕР_9 та 500, 00 грн. - сума відшкодування за шкоду, заподіяну автомобілю "Toyota Auris", державний номер НОМЕР_2.

Доводи апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що в супереч ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування, завданої джерелом підвищеної небезпеки», сума відшкодування за шкоду, заподіяну автомобілю "Jeep Cherokee", державний номер НОМЕР_9, розрахована без урахування коефіцієнту фізичного зносу, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_4 на прохання відповідача згідно звіту № 194/11/15Б від 15.11.2015 було визначено коефіцієнт фізичного зносу вищевказаного автомобіля, який становить 0,5122, а тому, з урахуванням наведеного, на думку апелянт розмір суми відшкодування становить 41 915,99 грн., відхиляються колегією суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи автомобіль НОМЕР_11 є 2008 року випуску.

Згідно п. 5.1. «Методики автотоварознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів», технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Відповідно до п. 7.38. «Методики автотоварознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів», значення Е З приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно п. 7.39. «Методики автотоварознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів», винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Відповідно до п. 7.41 «Методики автотоварознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів», значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення Е З приймається рівним 0,7. Для КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років у випадку виконання капітального ремонту КТЗ впродовж двох років до дати оцінки Е З підлягає розрахунку за формулою (13) і його значення приймають не менше 0,5.

Так, згідно звіту про оцінку КТЗ "Jeep Cherokee", д.н. НОМЕР_9 від 27.06.2014, який наданий позивачем до суду, при визначенні вартості відновлюваного ремонту, для вказаному автомобіля, з урахуванням п. 7.38 «Методики автотоварознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів» було вірно застосовано КФЗ - 0,00, оскільки станом на день скоєння ДТП строк експлуатації автомобіля НОМЕР_11 не перевищував 7 років. Виняткових обставин, визначених п. 7.39 Методики - не виявлено. При цьому, у вказаному звіті встановлено, що середньо фактичний пробіг Jeep відповідає середньорічному нормативному пробігу для КТЗ даного класу.

В той же час, дослідивши звіт від 15.11.2015, що поданий відповідачем разом з апеляційною скаргою, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаний звіт не містить ознак особистого огляду транспортного засобу "Jeep Cherokee", д.н. НОМЕР_9 оцінювачем, що суперечить п. 5.1. Методики.

Крім того,станом на дату ДТП автомобілю НОМЕР_11 було лише 6 років, в той час, як звіт від 15.11.2015 складено з урахуванням п. 7.41 Методики (12 років).

Серед іншого, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва було винесено за відсутності в матеріалах справи № 910/28363/15 звіту № 194/11/15Б від 15.11.2015, в той час, як відповідач був повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, що, зокрема, підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 06.11.2015, та, у разі неможливості направити свого уповноваженого представника в судове засідання, не був позбавлений права надати свої пояснення та документи на їх підтвердження в письмовому вигляді.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що звіт № 194/11/15Б визначення коефіцієнту фізичного зносу від 15.11.2015 не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджує наявність обставин, викладених в апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування", у зв'язку з чим відхиляє вищенаведені доводи апелянта, як безпідставні та необґрунтовані.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 року по справі № 910/28363/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 року по справі № 910/28363/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/28363/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

О.О. Хрипун