Постанова № 57985039, 24.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2016 р. Справа№ 911/169/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Сміян Т.І. - представник за дов. б/н від 15.12.2015 року;

від відповідача: Коваленко С.В. - представник за дов. №3256 від 1.11.2015 року;

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал банк"

на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2016 року

у справі № 911/169/16 (суддя: Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія"

до Публічного акціонерного товариства "Радикал банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС"

про визнання зобов'язань припиненими

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" (далі - відповідач ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС" (далі - третя особа) про визнання припиненими зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" за кредитним договором №КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 року на відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії, у зв'язку з чим визнати припиненою іпотеку нерухомого майна, а саме: комплекс майновий, загальною площею 716 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Ладижин, вул. Леніна; нежитлова нерухомість з всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном - комплекс будівель та споруд, загальною площею 1217,3 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, с. Оляниця, вул. Привокзальна, буд. 11 за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О. від 24.09.2014 року та зареєстрований в реєстрі за №1463, визнання припиненими зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" за договором про надання овердрафту №6004-О-2 від 12.03.2015 року, у зв'язку з чим визнати припиненою заставу товарів в обороті за договором застави товарів в обороті №ДЗТО/6004-О-2 від 12.03.2015 року.

Позовні вимоги мотивовані повним та своєчасним виконанням умов кредитного договору №КЛ-6004/1-940 від 24.09.2014 року та договору про надання овердрафту №6004-О-2 від 12.03.2015 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2016 року у справі № 911/169/16 позовні вимоги задоволено частково. Припинено зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" за кредитним договором №КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 року на відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії. Припинено зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" за договором про надання овердрафту №6004-О-2 від 12.03.2015 року. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" витрати по сплаті судового збору у сумі 2756,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Радикал банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вказав, що транзакції із зарахування коштів на рахунок позивача у достатній сумі для здійснення такого погашення відбувалися не тільки поза межами операційного часу, а й поза межами операційного дня банку.

Крім того, скаржник зазначив, що довідка від 09.07.2015 року №1985/25-БТ, відповідно до якої заборгованість позивача перед банком відсутні, виготовлена пізніше, аніж 09.07.2015 року і не може братися як належний та допустимий доказ відсутності заборгованості у позивача у даній справі.

Також, на думку скаржника вчинення трансакцій щодо перерахування коштів підпадає під ознаки нікчемності, які визначені п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" до провадження.

У судовому засіданні 24.05.2016 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 24.05.2016 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2016 року по справі №911/169/16 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання 24.05.2016 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 14350032 (наявне в матеріалах справи).

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ст. 102 ГПК України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

24.09.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" (позичальник) було укладено кредитний договір №КЛ-6004/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії (далі - кредитний договір), за умовами якого відповідачем було відкрито на користь позивача відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в розмірі 100000,00 грн, термін остаточного повернення кредиту 23.09.2016 року включно, процентна ставка за користування Кредитом/Траншем 28% річних.

12.03.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" було укладено договір про надання овердрафту №6004-О-2 (далі - договір овердрафту), згідно якого Банк надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування шляхом сплати з поточного рахунку позичальника №26004001006004, відкритого в Банку, платіжних документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку, але в межах визначеного цим договором ліміту овердрафту, а позичальник зобов'язаний повернути Банку заборгованість за овердрафтом та сплатити проценти за користування овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені цим договором. При цьому ліміт овердрафту складає 700 000,00 грн, розмір плати за користування овердафтом - 40% річних, термін користування до 11.03.2016 року.

Відповідно до пункту 2.6 кредитного договору моментом повернення Кредиту/Траншу кредиту/процентів/інших платежів відповідно до цього договору вважається день зарахування відповідних сум на позичковий та інші рахунки, зазначені в цьому договорі, та підтверджується випискою з позичкового рахунку.

Відповідно до пункту 3.4.2 кредитного договору позичальник має право до настання кінцевого терміну повернення заборгованості за Кредитом/Траншем кредиту здійснювати повне або часткове погашення Кредиту/Траншу кредиту та сплатити проценти за фактичний час користування кредитними коштами у порядку, передбаченому умовами цього договору.

Станом на 09.07.2015 року заборгованість позивача перед Банком становила:

- за кредитним договором (з урахуванням процентів) - 858 861,67 грн

- за договором овердрафту (з урахуванням процентів) - 428 512,34 грн

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач здійснив дострокове погашення заборгованості перед Банком 09.07.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №6937 від 09.07.2015 року на суму 833 333,50 грн, платіжним дорученням № 8410 від 09.07.2015 року на суму 25 528,17 грн, платіжним дорученням №8388 від 09.07.2015 року на суму 4315,78 грн. Заборгованість за основним зобов'язанням за договором овердафту у сумі 424196,56 грн погашається відповідно до умов договору овердрафту автоматично.

Дострокове погашення вказаної заборгованості також підтверджується випискою ПАТ "Радикал банк" за 09.07.2015 року по поточному paxунку TOB "Українська Фармацевтична Компанія" №26004001006004.

Щодо посилання скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що довідка №1985/26-БТ від 09.07.2015 року, видана ПАТ "Радикал банк" про відсутність заборгованості за кредитним договором та договором овердрафту не може братися як належний та допустимий доказ відсутності заборгованості у позивача у даній справі, оскільки остання виготовлена після 09.07.2015 року та підписана не уповноваженою особою, слід відзначити наступне.

Належне виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості позивача, як зазначалося вище, підтверджується платіжними дорученнями та випискою Банку. Довідка про відсутність заборгованості є лише похідним документом, наявність її чи відсутність не спростовує факту погашення заборгованості.

Так, дострокове погашення кредиту було здійснено за рахунок коштів, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" згідно договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 09.07.2015 року, відповідно до умов якого позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу в строк до 31.12.2016 року згідно графіку, визначеного в цьому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2015 року позивачем було отримано повідомлення від відповідача, відповідно до якого трансакції від 09.07.2015 року щодо погашення заборгованості позивача за кредитним договором та договором Овердрафту є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 року № 452/БТ "Про віднесення ПАТ "Радикал банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було прийнято рішення від 09.07.2015 року № 130 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Радикал банк", згідно з яким з 10.07.2015 року у відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 10.07.2015 року до 09.10.2015 року. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 08.10.2015 року прийнято рішення №184 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", відповідно до якого строк здійснення тимчасової адміністрації продовжили на один місяць по 09.11.2015 року (включно).

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою Фонду ініційовано перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) відповідачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, в результаті якої було виявлено ряд правочинів - трансакцій Банку щодо перерахування коштів, в тому числі трансакції від 09.07.2015 року щодо погашення заборгованості позивача за кредитним договором та договором Овердрафту.

З посиланням на викладене та статті 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і статті 215, 216, 236 Цивільного кодексу України уповноваженою особою Фонду було повідомлено позивача про нікчемність правочинів - трансакцій щодо перерахування коштів та виставлено вимогу позивачу невідкладно здійснити оплату заборгованості по Кредитному договору в сумі 833333,50 грн та договору Овердрафту в сумі 424196,56 грн, а також відсотків, нарахованих на дату повного виконання зобов'язань позивачем за вказаними договорами.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням позивача, що трансакції не підпадають за своєю правовою та економічною суттю під критерії нікчемності, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а зобов'язання по кредитному договору №КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 року та договору про надання овердрафту №6004-О-2 від 12.03.2015 року ним виконані своєчасно та в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статтей 598, 599 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право й кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства й судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав та обов'язків сторін (ст.ст. 3, 12-15, 16, 20 Цивільного кодексу України) слід дійти висновку про те, що у разі невизнання кредитором права боржника, передбаченого статтею 599 Цивільного кодексу України, на припинення зобов'язання, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника на підставі пункту першого частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.

Так, матеріали справи містять докази належного виконання позивачем умов кредитного договору та договору овердрафту. Кошти, отримані банком в рахунок погашення заборгованості та відсотків банком позивачеві не повернуті.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України виконання зобов'язання за Кредитним договором №КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 року та договором про надання овердрафту №6004-О-2 від 12.03.2015 року.

Щодо посилань скаржника на нікчемність трансакцій, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, з 10.07.2015 року у відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

В результаті перевірки правочинів уповноваженою особою Фонду (у тому числі договорів), вчинених (укладених) відповідачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, було виявлено ряд правочинів - трансакцій банку щодо перерахування коштів, в тому числі трансакції від 09.07.2015 року щодо погашення заборгованості позивача за кредитним договором та договором овердрафту.

Уповноваженою особою Фонду, з посиланням на статті 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 215, 216, 236 Цивільного кодексу України було повідомлено позивача про нікчемність правочинів - трансакцій щодо перерахування коштів та виставлено вимогу позивачу невідкладно здійснити оплату заборгованості по кредитному договору в сумі 833333,50 грн та договору овердрафту в сумі 424196,56 грн, а також відсотків, нарахованих на дату повного виконання зобов'язань позивачем за вказаними договорами.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Цивільним кодексом не передбачено можливість визнання судом дійсним правочину, який є нікчемним в силу частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проте у такому випадку висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою, яка має бути викладена у мотивувальній частині судового рішення.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника на здійснення операцій банком в післяопераційний час, встановлений наказом чи іншим внутрішнім (локальним) документом банку, з огляду на наступне.

Так, неробочий час не є підставою для визнання правочину нікчемним відповідно до статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2016 року №911/5245/15).

Згідно п.п. 1.4, 1.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2013 року №254 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 року за № 559/7880, банки самостійно визначають систему організації операційної діяльності залежно від їх структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій тощо. Оброблення інформації про операції та її збереження мають виконуватися на серверах та/або іншій комп'ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України. Довідки/виписки про рух коштів, що формуються банками є технічними документами банку, сформованими із електронної системи обліку руху коштів по рахункам клієнтів, яка була сформована під час створення банківської проводки відповідальним працівником банку, однак це не свідчить про те, що грошові кошти чи платіжні доручення клієнтів надійшли саме в цей час.

Отже, законодавство не обмежує часові межі понять "Операційний день" та "операційний час".

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, наказ/внутрішній (локальний) документ банку, на який посилається відповідач, не є за своєю правовою суттю нормативно-правовим актом, прийнятим органом державної влади.

Крім того, не приймаються як належні посилання скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що вчинення трансакцій щодо перерахування коштів підпадає під ознаки нікчемності, визначені п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно якої банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банну.

Таке твердження відповідача не може підтверджуватись виключно посиланням на приписи ст.ст. 37, 38 Закону України "Про систему гарантування фізичних осіб" та їх тлумаченням, оскільки при кваліфікації правочину з огляду на мету його вчинення має враховуватись вина, яка доводиться такими засобами доказування, що можуть її підтвердити.

В розумінні ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" факт перерахування позивачем грошових коштів в якості дострокового погашення заборгованості за кредитним договором (договором овердрафту) на підставі кредитного договору (договору овердрафту) не є підставою нікчемності трансакцій. Зазначена дія є питанням виконання кредитного договору (договором овердрафту) та відбулася після його укладення у порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством України та вказаними договорами, через що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України не може бути підставою недійсності правочину.

Також необхідно зазначити, що виходячи з буквального тлумачення пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нікчемними можуть бути визнані укладені банком правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу, тобто відчуження, майна банку з метою надання окремим кредиторам пільг.

Відповідачем згідно вищезазначених трансакцій не здійснювався платіж та не передавалось будь-яке майно відповідача на користь позивача. У зв'язку з вчиненими трансакціями відповідач не зазнав жодних несприятливих наслідків, наприклад таких як погіршення фінансового стану банку або зниження його платоспроможності, оскільки грошові кошти з банку виведені не були, а за їх рахунок було здійснено погашення зобов'язань за кредитним договором (договором овердрафту) згідно умов Кредитного договору (договору овердрафту).

Тобто, трансакції не підпадають за своєю правовою та економічною суттю під критерії нікчемності, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання припиненими зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" за кредитним договором №КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 року на відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії та зобов'язання за договором про надання овердрафту №6004-О-2 від 12.03.2015 року.

Що стосується вимог позивача про визнання припиненими договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О. від 24.09.2014 року та зареєстрованого в реєстрі за №1463, і договору застави товарів в обороті №ДЗТО/6004-О-2 від 12.03.2015 року, якими забезпечувались виконання зобов'язань за Кредитним договором та договором Овердрафту суд зазначає наступне.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "Біолк" та Банком був укладений Іпотечний договір від 24.09.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О. та зареєстрований в реєстрі за №1463 (далі - іпотечний договір).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором овердрафту між позичальником та Банком було укладено договір застави товарів в обороті №ДЗТО/6004-О-2 від 12.03.2015 року (далі - договір застави).

Відповідно до підпункту а) пункту 6.4 договору іпотеки іпотека припиняється виконанням у повному обсязі зобов'язань, що випливають з кредитного договору №КЛ-6004/1-980 від 24.09.2014 року.

Згідно п. 6.2. договору застави цей договір діє по дату повного виконання зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" не є стороною ані договору застави, ані іпотечного договору.

Відповідно до норми частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія" не є ні заставодавцем по договору застави, ні іпотекодавцем по іпотечному договору, то безпосередньо його права, які пов'язані із заставою та іпотекою по вказаних договорах, не порушені.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання припиненою іпотеки нерухомого майна, а саме: комплексу майновий, загальною площею 716 (сімсот шістнадцять) квадратних метрів, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Ладижин, вул. Леніна; нежитлової нерухомості з всіма об'єктам, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном - комплексу будівель та споруд, загальною площею 1217,3 (одна тисяча двісті сімнадцять цілих три десятих) квадратних метрів, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, с. Оляниця, вул. Привокзальна, буд. 11 за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О. від 24.09.2014 року та зареєстрований в реєстрі за №1463 та про визнання припиненою застави товарів в обороті за договором застави товарів в обороті №ДЗТО/6004-О-2 від 12.03.2015 року.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2016 року у справі №911/169/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2016 року у справі №911/169/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/169/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич