Постанова № 57984997, 25.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2016 р. Справа№ 910/30196/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Федерації гімнастики України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.02.2016

у справі № 910/30196/15 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр»,

до Федерації гімнастики України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національний Олімпійський комітет України,

про стягнення 607 651,81 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Гридчіна О.Г. - представник (довіреність № б/н від 31.12.15);

від відповідача: Атаманчук Л.Р. - представник (довіреність № 1 від 11.01.16);

від третьої особи: 1) Задорожній Д.В. - представник (довіреність № б/н від 04.04.16);

2) Коваленко Н.П. - представник (довіреність № б/н від 04.04.16),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» (надалі - ТОВ «БК «Квадр», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Федерації гімнастики України (надалі - відповідач) про стягнення 582 128,50 грн, з яких 302 097,00 грн основного боргу, 21 146,79 грн штрафу, 19 805,97 грн пені, 20 360,52 грн 3 % річних та 218 718,22 грн інфляційних втрат, зумовлених неналежним виконанням зобов'язань з оплати отриманих послуг за договором від 01.08.2013 №05/08-13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний Олімпійський комітет України (надалі - НОК України, третя особа).

В ході розгляду справи судом першої інстанції було прийнято подану позивачем 27.01.2016 заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача 607 651,81 грн, з яких 302 097,00 грн основного боргу, 21 146,79 грн штрафу, 19 805,97 грн пені, 22 320,25 грн 3 % річних та 242 281,80 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 у справі №910/30196/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Федерації гімнастики України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» 302 097,00 грн основного боргу, 21 146,79 грн штрафу, 19 805,97 грн пені, 22 320,25 грн 3 % річних, 242 281,80 грн втрат від інфляції та 9 114,78 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, Федерація гімнастики України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити процесуальне становище Національного Олімпійського комітету України з третьої особи на відповідача у справі та задовольнити позовні вимоги за рахунок останнього, а у задоволенні позовних вимог до Федерації гімнастики України - відмовити.

Крім того, апелянт просить призначити судову бухгалтерсько-економічну експертизу у справі для з'ясування питань фінансування заходів Чемпіонату світу за кошторисом, що є Додатком №1 до договору від 21.08.2013 №2013/8/21-1 про співпрацю та організацію взаємовідносин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Суховий В.Г., Жук Г.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.04.2016.

У судовому засіданні 06.04.2016 було оголошено перерву до 27.04.2016 в порядку статті 77 ГПК України у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 25.05.2016.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

У судовому засіданні 25.05.2016 представник скаржника надав усні пояснення, згідно яких Федерація гімнастики України відмовилася від вимог апеляційної скарги про заміну процесуального становища Національного Олімпійського комітету України з третьої особи на відповідача у справі та задоволення позовних вимог за рахунок останнього, а також відмовилася від клопотання про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи у даній справі.

Водночас, представник скаржника та третьої особи просили задовольнити апеляційну скаргу частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Федерації гімнастики України відмовити.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

25.05.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.08.2013 між Федерацією гімнастики України (в тексті договору - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» (в тексті договору - виконавець) було укладено договір №05/08-15 про надання послуг з обслуговування заходу (надалі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язується за замовленням замовника, за плату, у порядку та строки, передбачені умовами договору, надати послуги на базі готельного комплексу «Президент Готель» з обслуговування заходів, визначених у додатках, що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується оплатити дані послуги в порядку та на умовах, визначених договором (пункт 1.1 договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що загальна вартість послуг, що надаються виконавцем, валюта розрахунків, перелік послуг вказуються у додатках до договору на момент прийняття заявки (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пункту 3.2. договору замовник здійснює 100% передплату за послуги шляхом безготівкового розрахунку згідно з додатками до договору не пізніше як за 14 календарних днів до запланованого заходу, але не пізніше 12.08.2013. Виконавець приступає до виконання своїх зобов'язань за договором після отримання 100% передплати за послуги.

Згідно з пунктом 3.5. договору оплата здійснюється замовником повністю без будь-яких відрахувань та утримань.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2013 (пункт 9.1. договору).

Місцевий господарський суд дав належну оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору та правильно визначив, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Таким чином, укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» та Федерацією гімнастики України договору було спрямоване на отримання останнім послуг та одночасного обов'язку із здійснення їх оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що 16.08.2013 Федерація гімнастики України сплатила ТОВ «БК «Квадр» аванс у сумі 210 630,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача (а.с.152).

Як зазначає позивач, на виконання умов даного договору, він надав відповідачеві послуги на загальну суму 531 477,00 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.08.2013 № 6216 на суму 18 750 грн, від 31.08.2013 № 6204 на суму 237 583,50 грн, від 31.08.2013 № 7327 на суму 12 955 грн, від 01.09.2013 № 6565 на суму 262 188,50 грн, підписаними уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплений печатками підприємств (а.с.24-27).

30.12.2013 відповідач частково погасив борг, сплативши грошові кошти у сумі 18 750,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача (а.с.151).

Таким чином, Федерація гімнастики України, в порушення умов договору, свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг на суму 302 097,00 грн не виконала, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, апелянт вказав, що витрати по проведенню ХХХІІ Чемпіонату світу з художньої гімнастики, для обслуговування якого з позивачем було укладено спірний договір надання послуг, повинні бути покладені на Національний Олімпійський комітет України.

Так, місцевим господарським судом було встановлено, що 21.08.2013 між НОК України та Федерацією гімнастики України було укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №2013/8-21-1, за умовами якого сторони на взаємній основі сприяють реалізації проектів у сфері організації і проведення всеукраїнських та міжнародних спортивних змагань, зміцнення та захисту олімпійського руху відповідно до законодавства України, Олімпійської хартії, Статуту Комітету та Федерації (пункт 1.1. договору про співробітництво).

Відповідно до підпунктів 3.1.1.-3.1.2. пункту 3.1. договору про співробітництво, НОК України зобов'язується: надати патронат XXXII Чемпіонату світу з художньої гімнастики (м. Київ); забезпечити покриття витрат у сумі, визначеній додатком №1 до договору про співробітництво на проведення XXXII Чемпіонату світу з художньої гімнастики (м. Київ) за рахунок цільових коштів Комітету, що надходитимуть від спонсорів та/або партнерів понад затвердженого бюджету Комітету на 2013 рік на проведення всеукраїнських та міжнародних спортивних заходів. Покриття витрат здійснюватиметься за напрямками та у межах сум, визначених додатком № 1 до договору про співробітництво.

НОК України не несе відповідальності, не сплачує штрафні санкції, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договорами укладеними Федерацією відповідно до підпунктів 3.2.2. та 3.2.3. пункту 3.2. договору, відповідальність за всі ризики несе Федерація. НОК України не несе відповідальності за зобов'язаннями Федерації, що виникли поза межами договору про співробітництво або всупереч його умовам (підпункти 3.1.4.-3.1.5. пункту 3.1. договору про співробітництво).

До матеріалів справи не було надано додатку №1 до договору про співробітництво, який би підтвердив включення витрат Федерації за спірним договором у перелік витрат, які мають бути відшкодовані НОК України відповідачеві.

Крім того, зміст договору про співробітництво свідчить про те, що всі ризики за неналежне виконання умов договорів, укладених Федерацією несе сама Федерація.

Відтак, оскільки договір є двохстороннім і Федерація взяла на себе обов'язок з оплати наданих ТОВ «БК «Квадр» послуг, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що Федерація гімнастики України як сторона зобов'язання є належним відповідачем у даній справі.

Твердження апелянта про те, що виконавець повинен був приступити до надання послуг лише після отримання ним 100 % попередньої оплати, а тому останній, виконуючи умови договору, діяв на власний ризик відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.

Так, умовами договору передбачено, що в разі невиконання замовником обов'язку щодо здійснення попередньої оплати, виконавець має право відмовити в наданні послуг (пункт 6.1. договору).

Судова колегія встановила, що 16.08.2013 відповідачем була проведена часткова попередня оплата, а умови договору не містять обмежень щодо виконання ТОВ «БК «Квадр» послуг без проведення 100% передоплати. Відмова надавати послуги є правом позивача, а не його обов'язком.

Відповідно до частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, виконання позивачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг тягне за собою обов'язок у відповідача щодо здійснення їх оплати у розмірі, встановленому договором.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що наявність у матеріалах справи двох ідентичних Додатків №3 до договору, які різняться вартістю послуг у 260 442,00 грн та 320 000,00 грн зумовлена тим, що умовами договору сторони передбачили можливість уточнення загальної вартості наданих послуг, що базується на фактичній кількості фізичних осіб, які відвідали захід та фактично спожитих послуг (пункт 3.4. договору). Таким чином, остаточна вартість наданих позивачем послуг була встановлена та відображена в актах здачі прийняття-робіт (надання послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, акти наданих послуг були підписані без зауважень, жодних претензій щодо отриманих послуг відповідачем не пред'являлось, а відтак, послуги вважаються прийнятими останнім у обсязі та на суми, передбачені вказаними актами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем доказів оплати товару у повному обсязі не надано, що в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Оскільки розмір заборгованості підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 302 097,00 грн.

Водночас, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань з оплати отриманих послуг, позивачем заявлено до стягнення 19 805,97 грн пені за період з 12.08.2013 по 11.02.2014.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, статтями 230-232 Господарського кодексу України, а також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частини 6 вказаної статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до пункту 6.2. договору за прострочення строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості послуг за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмір 7 % від загальної вартості наданих послуг.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів встановила, що останнім було не правильно визначено період її нарахування. Правильним є період з 13.08.2013 по 11.02.2014, відтак, вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 19 690,10 грн, а рішення суду першої інстанції - зміні у цій частині.

Також позивач просив стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 3% річних в розмірі 22 320,25 грн та інфляційні втрати в розмірі 242 281,80 грн за період з 12.08.2013 по 27.01.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів встановила, що правильним періодом нарахування 3 % річних є 13.08.2013 по 27.01.2016, а тому дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 22 297,25 грн, а рішення суду першої інстанції - зміні у цій частині.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що позивачем правильно розраховано їх розмір, відтак, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку щодо задоволення цієї позовної вимоги у заявленому позивачем обсязі - 242 281,80 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Федерації гімнастики України та зміни рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення пені та 3 % річних.

Відповідно до частини 6 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 10 026,26 грн у зв'язку з її частковим задоволенням на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Федерації гімнастики України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 у справі №910/30196/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 у справі №910/30196/15 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Федерації гімнастики України (01901, м. Київ, вул. Інститутська, 1; ідентифікаційний код 21502651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 12; ідентифікаційний код 35929323) 302 097 (триста дві тисячі дев'яносто сім) грн основного боргу, 21 146 (двадцять одна тисяча сто сорок шість) грн 79 коп. штрафу, 19 690 (дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто) грн 10 коп. пені, 22 297 (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто сім) грн 25 коп. 3 % річних, 242 281 (двісті сорок дві тисячі двісті вісімдесят одну) грн 80 коп. втрат від інфляції та 9 112 (дев'ять тисяч сто дванадцять) грн 70 коп. судового збору.

У задоволенні решти позову відмовити».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 12; ідентифікаційний код 35929323) на користь Федерації гімнастики України (01901, м. Київ, вул. Інститутська, 1; ідентифікаційний код 21502651) 2,29 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи №910/30196/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий