Постанова № 57984890, 19.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2016 р. cправа№ 910/33002/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Синельніков М.О.

відповідача - Діхтяр Р.В., Дьоміна В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер»

на рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2016 р.

у справі № 910/33002/15 (суддя - Домнічева І.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер»

про відшкодування щкоди в порядку регресу у розмірі 30 370,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 30 370,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.03.2016 р. у справі № 910/33002/15 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 14.03.2016 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про повну відмову у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що відповідач в порядку ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомив позивача про настання ДТП упродовж 3 робочих днів, зокрема, водій транспортного засобу повідомляв позивача про ДТП по телефону, а також директор, головний інженер, водій, головний механік особисто прибули в офіс для повідомлення позивача про ДТП.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 30.03.2016 р. апеляційна скарга у справі № 910/33002/15 передана на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Дідиченко М.А., Андрієнко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.04.2016 р.

Розпорядженням № 09-52/1082/16 від 25.04.2016 р. у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/33002/15.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.04.2016 р. апеляційна скарга у справі № 910/33002/15 передана на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 р. було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» на рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2016 р. у справі № 910/33002/15 до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У судовому засіданні 26.04.2016 р. було оголошено перерву до 19.05.2016 р.

10.05/2016 р. через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання про витребування із архіву Страхової компанії «ТАС» матеріалів по страховій справі.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 38 ГПК України у клопотанні про витребування господарським судом доказів повинно бути зазначено, зокрема, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідачем не було зазначено обставин, які можуть підтвердити матеріали страхової справи, а також не зазначено, як неподання даних документів може вплинути на розгляд справи по суті. Крім цього в судовому засіданні представник позивача зазначав, що в матеріалах даної справи знаходяться всі необхідні докази, інших доказів архів Страхової компанії «ТАС» не містить.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.11.2014 р. між ТОВ «ІФ-10 Лайнер» та ПАТ «Страхова Група «ТАС» на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3548498.

Відповідно до умов вказаного полісу позивач застрахував цивільно-правову відповідальність відповідача за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації транспортного засобу «Renault Magnum», д/н НОМЕР_1.

21.08.2015 р. в м. Києві на вул. Кільцева дорога відбулась дорожно-транспортна пригода (далі - ДТП) між транспортним засобом «Renault Magnum», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9, та транспортного засобу «Mazda CX», державний реєстраційний номер 02АР3550, під керуванням водія ОСОБА_10

25.08.2015 р. до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» звернувся Шевченко І.Я., який згідно довіреності від 20.07.2015 р. діє від імені Люклян Л.М., із письмовою заявою щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку із вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 01.10.2015 р. у справі № 759/14708/15-п ОСОБА_9 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

За фактом настання страхового випадку, на виконання Полісу № АІ/3548498 та підставі страхового акту № 16462Р/40/2015 від 21.09.2015 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» сплатило потерпілій стороні страхове відшкодування у розмірі 30 370,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 64595 від 22.09.2015 р.

17.11.2015 р. ПАТ «Страхова група «ТАС» звернулось до ТОВ «ІФ-10 Лайнер» з претензією № КРД/783/15 про відшкодування шкоди в порядку регрессу на суму 30 370,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» не здійснило виплату суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що оскільки відповідач письмово не повідомив позивача про настання ДТП упродовж 3 робочих днів, тому в порядку ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач, на думку позивача, повинен здійснити відшкодування шкоди в порядку регрессу розмірі 30 370,00 грн.

Як передбачено п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як передбачено ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при розгляді справ про відшкодування шкоди за статтею 441 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених статтею 440 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Встановлено, що ОСОБА_9 станом на день дорожно-транспортної пригоди 21.08.2015 р. перебував у трудових відносинах з ТОВ «ІФ-10 Лайнер».

Згідно з п. 33.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з п. 38.1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Верховний Суд України у своїх висновках викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах вказує, що неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.2 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17.02.2011 р. № 3045-VI, не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожьо-транспортну пригоду (висновки Верховного Суду України викладені у постановах від 12.02.2014 р. у справі № 6-1цс14, від 07.10.2014 р. у справі № 3-13гс14).

Відповідно до п. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» не повідомило Приватне акціонерного товариство «Страхова група «ТАС» про настання страхового випадку у строки, передбачені підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 370,00 грн страхового відшкодування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що водій транспортного засобу повідомляв позивача про ДТП по телефону, а також стверджує, що директор, головний інженер, водій, головний механік особисто прибули в офіс для повідомлення позивача про ДТП, колегія вважає необгрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем такого повідомлення.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2016 р. у справі № 910/33002/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/33002/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко