Постанова № 57984887, 23.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2016 р. Справа№ 910/32999/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Дикунської С.Я.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Шевчук В.В. (довіреність №22/1361-Д від 10.07.2015 р.)

від відповідача - Божков Т.І. (довіреність №27/11-12Д від 18.01.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2016 р.

у справі №910/32999/15 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Служби безпеки України

до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш»

про зобов'язання виконати умови договору та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Служба безпеки України звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» про зобов'язання відповідача виконати умови договору №14/83-3/103-1Д від 21.10.2014 р., а саме поставити позивачу 7 тепловізійних монокулярів ТТV-Х F370; стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 124209,80 грн., з яких 89843,85 грн. пені та 34365,95 грн. штраф.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2016 р. позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача виконати умови договору №14/83-3/103-1Д від 21.10.2014 р., а саме поставити позивачу 7 тепловізійних монокулярів ТТV-Х F370 та стягнуто з відповідача на користь позивача 89842,40 грн. пені, 34365,94 грн. штрафу та 3081,15 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.10.2014 р. між Державною компанією «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (постачальник) та Службою безпеки України (платник - Військова частина Е 6117) (покупець) укладено договір про закупівлю товарів №14/83-3/103-1Д, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором поставити та передати у власність покупця тепловізійні прилади (надалі - товар) у кількості, комплектності та за ціною, що зазначені у Специфікаціях №1 або №2 (додаток №1 або додаток №2 до договору), які є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язується прийняти якісний товар та сплатити його вартість на умовах договору.

За умовами п. 1.3. договору, партією товару вважається кількість товару, яка вказана в рахунках-фактурах, наданих постачальником.

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна ціна договору складає 6855831,05 грн. без ПДВ, що еквівалентно сумі 529360,15 дол. США без ПДВ відповідно до офіційного курсу Національного банку України, який станом на дату укладення даного договору (21.10.2014 р.) становить 12,951166 грн. за один долар США.

Загальна ціна договору підлягає коригуванню у випадку, якщо на дату виставлення рахунку-фактури відбулося збільшення або зменшення встановленого НБУ курсу долару США по відношенню до гривні порівняно з встановленим НБУ курсом на дату укладення цього договору (21.10.2014 р.), а саме 12,951166 грн. за один долар США. При цьому, перерахунок здійснюється з урахуванням зміни ціни договору в гривнях за одиницю товару пропорційно зміні курсу встановленого договором в гривнях за один долар США, про що сторони підписують додаткову угоду. Додаткова угода має бути підписана сторонами протягом трьох робочих днів при виникненні наведених в п. 3.2. договору обставин (п.п. 3.2., 3.3. договору).

В п. 1 додаткової угоди №1 від 06.11.2014 р. сторонами було встановлено, що станом на 04.11.2014 р. (дата виставлення рахунку-фактури №UIM-2-3/103-1-2014) курс НБУ складає 12,950746 грн.

У зв'язку з цим пункт 3.1. договору сторони виклали в наступній редакції: «Загальна ціна договору складає 6855608,45 грн. без ПДВ, що еквівалентно сумі 529360,15 дол. США без ПДВ відповідно до офіційного курсу Національного банку України, який станом на дату виставлення рахунку-фактури №UIM-2-3/103-1-2014 від 04.11.2014 р. становить 12,950746 грн. за один долар США».

Відповідно до п. 3.7. договору, після виставлення рахунку-фактури постачальником ціна на зазначений товар не підлягає зміні, окрім підстав, визначених цим договором.

Згідно п. 4.1. договору, покупець у термін, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, виставленого постачальником, здійснює попередню оплату в розмірі 100% від суми платежу за партію товару, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 р. №117.

За змістом п. 4.4. договору, обов'язки покупця по оплаті товару вважаються виконаними в момент списання грошових коштів з рахунку покупця та їх зарахування на рахунок постачальника при здійсненні оплати товару відповідно до реквізитів, зазначених у цьому договорі.

Пунктом 5.1. договору в редакції додаткової угоди №2 від 24.02.2014 р. встановлено, що строк поставки партії товару - до 31 березня 2015 року.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.03.2015 р., але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1. договору, в редакції додаткової угоди №2 від 24.02.2014 р.).

Специфікацією №2, в редакції додаткової угоди №1 до договору, сторони визначили предмет закупівлі - тепловізійний приціл в кількості 25 од. загальною вартістю 2507345,75 грн.; тепловізійний монокуляр в кількості 62 од. загальною вартістю 4348485,32 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 04.11.2014 р. ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» виставило позивачу рахунок №UIM-2-3/103-1-2014 на загальну суму 6855608,45 грн. без ПДВ.

06.11.2014 р. Службою безпеки України (платник - Військова частина Е 6117) було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 6855608,45 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжного доручення №395 від 06.11.2014 р. та реєстру платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 06.11.2014 р.

Постачальником було поставлено покупцю тепловізійні приціли в кількості 25 од. та тепловізійні монокуляри в кількості 55 од., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта прийому-передачі виробів від 09.02.2015 р., який підписаний представниками обох сторін та скріплено печатками.

Служба безпеки України зверталась до ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» з претензію №28/3736 від 19.05.2015 р., в якій вимагала здійснити повну поставку товару за договором та сплатити штрафні санкції. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст.ст. 11, 629 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

Згідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст.ст. 662, 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений цим договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 5.1. договору, в редакції додаткової угоди №2 від 24.02.2014 р., сторони визначили строк поставки партії товару - до 31 березня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по здійсненню попередньої оплати виконав 06.11.2014 р., а отже, відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару не пізніше 31.03.2015 р., однак взяті на себе зобов'язання не виконав.

Таким чином, відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання з поставки товару згідно умов договору №14/83-3/103-1Д від 21.10.2014 р.

Частиною 1 ст. 670 ЦК України передбачено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

З огляду на викладені норми вбачається, що умовою їх застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання одного із визначених варіантів правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Враховуючи те, що відповідач отримавши 100% попередню оплату по договору, грошові кошти в сумі 6855608,45 грн., за визначений в специфікації №2 товар, не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару та в порушення норм ст. 693 ЦК України не виконав вимогу викладену позивачем у претензії №28/3736 від 19.05.2015 р. щодо поставки товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виконати свій обов'язок в натурі, а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання за наявності вини постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Оскільки відповідач допустив порушення строку поставки товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.2. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 89843,85 грн. за період з 01.04.2015 р. по 30.09.2015 р. та штраф у розмірі 34365,95 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.02.2014 р. №3-1гс14.

Отже, оскільки, в даному випадку, нарахування неустойки здійснено за прострочення саме негрошового зобов'язання (порушення строку поставки товару) та інший розмір пені та штрафу договором не передбачено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання, за кожний день прострочення та штрафу у розмірі 7% вказаної вартості, є обґрунтованою.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення суми штрафу та пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 89842,40 грн. та 34365,94 грн., в решті позовних вимог позивачу належить відмовити.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку поставити товар та сплатити штрафні санкції.

Доводи ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» про те, що на дату надходження грошових коштів від позивача (06.11.2014) відбулось збільшення встановленого НБУ курсу долара США по відношенню до гривні порівняно з встановленим НБУ курсом на дату виставлення рахунку №UIM-2-3/103-1-2014 (04.11.2014), а тому закупівлю було здійснено в межах фактично отриманих коштів, колегією суддів оцінюються критично, з огляду на наступне.

Так, пункти 3.2., 3.3. договору передбачають можливість коригування загальної ціни договору у випадку, якщо на дату виставлення рахунку-фактури відбулося збільшення або зменшення встановленого НБУ курсу долара США по відношенню до гривні порівняно з встановленим НБУ курсом на дату укладення цього договору та лише шляхом підписання сторонами додаткової угоди.

Разом з тим, сторони погодили, що після виставлення рахунку-фактури постачальником ціна на зазначений товар не підлягає зміні, окрім підстав, визначених цим договором (п. 3.7. договору).

Таким чином, відповідач був зобов'язаний поставити товар, визначений у специфікації №2 (в редакції додаткової угоди №1 від 06.11.2014 р.) в кількості та за ціною, зазначеною в цій специфікації.

Крім того, Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» зверталась до господарського суду м. Києва з позовом до Служби безпеки України про зміну договору стосовно ціни та обсягів товару.

Вимоги щодо внесення змін до договору було обґрунтовано істотною зміною обставин, а саме зміною курсу долара США по відношенню до української гривні з моменту укладання договору. Після отримання попередньої оплати постачальник просив покупця внести зміни до договору щодо зменшення його ціни за рахунок зменшення обсягу товару, передбаченого умовами договору, але згоди щодо зміни ціни сторонами досягнено не було.

За приписами ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Тому суд при розгляді справи №910/13453/15 дійшов висновку, що вимога постачальника щодо внесення змін до договору стосовно його ціни після внесення попередньої оплати у стовідсотковому розмірі, суперечить приписам ст. 632 ЦК України.

У зв'язку з вищенаведеним, господарським судом м. Києва було винесено рішення від 02.07.2015 р. по справі №910/13453/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 р., яким ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» відмовлено у внесенні змін до договору.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суд, не доказуються судом при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2016 р. у справі №910/32999/15 залишити без змін.

Справу №910/32999/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

С.Я. Дикунська