Рішення № 57984683, 25.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2016 р.Справа № 922/1302/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Терновій М.П.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків простягнення коштівза участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № б/н від 13.05.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 03/3669 від 30.12.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 5 033, 20 грн. та до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором 2013/ТП-ПР-20218 від 20.12.2012 року на постачання природного газу за регульованим тарифом у частині повернення суми переплати за фактично спожитий газ відповідно до пункту 4.6.5. договору та договором № 2013/Т-ПР-20218 від 20.12.2012 року на розподіл природного газу у частині повернення суми переплати за фактично транспортований природний газ відповідно до пункту 5.5. договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2016 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.05.2016 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 16.05.2016 року на 25.05.2016 року.

25.05.2016 року позивач у судовому засіданні надав клопотання про долучення документів. Вищезазначене клопотання зареєстровано у канцелярії суду 25.05.2016 року за вх. № 17363.

25.05.2016 року позивач у судовому засіданні надав додаткові пояснення. Вищезазначені додаткові пояснення зареєстровані у канцелярії суду 25.05.2016 року за вх. № 17364 .

25.05.2016 року відповідач через канцелярію суду надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Вищезазначене клопотання зареєстроване у канцелярії суду 25.05.2016 року за вх. № 17365.

25.05.2016 року позивач у судовому засіданні надав клопотання у якому зазначає, що у зв'язку із допущенням технічної помилки в прохальній частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна" до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" про стягнення (повернення) грошових коштів, просить вважати нижчевикладене вірним у наступній редакції: сума переплати за договором № 2013/ТП-ПР-20218 від 20.12.2012 року - 1 852, 04 грн. Вищезазначена заява зареєстрована у канцелярії суду 25.05.2016 року за вх. № 17363.

Суд дослідивши надану позивачем заяву вх. № 17366 про виправлення технічної помилки. Приймає її до розгляду та подальший розгляд справи ведеться із її урахуванням.

Присутній у судовому засіданні 25.05.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав усні пояснення щодо періодів нарахування інфляційних втрат та зазначив що період становить березень 2016 року та 3 процентів річних становить період з 19 .03.2016 року по 21.04.2016 року.

Присутній у судовому засіданні 25.05.2016 року представник відповідача надав пояснення щодо суми переплати, та зазначив що станом на час розгляду справи № 922/1302/16 за позивачем рахується переплата за договором 2013/ТП-ПР-20218 від 20.12.2012 року у розмірі 1 852, 94 грн. та за договором № 2013/Т-ПР-20218 від 20.12.2012 року 3 116, 26 грн.

Згідно з частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду від 25.04.2016 року та від 16.05.2016 року свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Беручи до уваги вищевикладене та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.05.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 20.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна" (ділі-позивач, споживач) та Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (далі-відповідач, постачальник) було укладено договір № 2013/ТП-ПР-20218 на постачання природного газу за регульованим тарифом (т. 1, а.с. 11-14).

Відповідно до пункту 10.1. договору, договір набуває чинності з дати підписання та, відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 1.01.2013 року та діє до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Договір вважається продовженим на антологічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термі (пункт 10.1.1).

Згідно пункту 1.1. договору, постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість у розмірі, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору, договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться у додатку 2 до договору (т. 1, а.с. 14).

Розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (пункт 4.1. договору).

Згідно пункту 4.2. договору, ціна за 1000, 00 куб. м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, становить 3 509, 00 грн., крім того ПДВ 20 % - 701, 80 грн.

Усього за 1000,00 куб. м. природного газу, з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання - 3 938, 08 грн., крім того ПДВ 20 % - 787,62 грн., разом за 1000,00 куб.м. - 4 725, 70 грн. (т. 1, а.с. 12).

Відповідно до пункту 4.5. договору, розрахунковий період за договором становить один місяць з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно.

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2. (пункту 4.6. договору).

Згідно пункту 4.6.5. договору, сторони визначили, що у разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

Пунктами 5.1., 5.1.1 та 5.1.2 встановлено, що постачальник зобов'язується виконувати умови договору, забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Відповідно до умов пунктів 5.3.1 та 5.3.3. договору, споживач зобов'язується виконувати умови договору, оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених в Договорі.

Згідно з пунктом 6.4.1. договору, у разі невиконання своїх зобов'язань щодо обсягу постачання газу постачальник зобов'язаний виплатити споживачеві суму у розмірі вартості недопоставленого газу протягом 10 днів.

20.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна" (ділі-позивач, замовник) та Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (далі-відповідач, газорозподільне підприємство) було укладено договір № 2013/Т-ПР-20218 на розподіл природного газу (т. 1, а.с. 15-17).

Відповідно до пункту 11.1. договору, договір набирає чинності з 1.01.2013 року та укладається на термін до 31.12.2013 року .

Договір вважається продовженим на антологічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток до договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк. Договір може бути розірвано і в інший строк за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України.

За договором газопостачальне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газопостачального обладнання визначаються сторонами у додатку до договору за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору. Замовник зобов'язується сплатить газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченим умовами договору. (пункти 2.1., 2.2. договору).

Згідно пункту 3.1. договору, договірні обсязі транспортування природного газу замовника ГРМ визначаються в додатку до договору по кожному об'єкту замовника або його споживачів за формою, наведеною у додатку 2 цього договору.

Розрахунки за послуги з транспортування газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування газу розподільними трубопроводами за 1000 куб.м., встановленим для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі-НКРЕ) постановою від 28.12.2011 року № 169 у розмірі 100,80 грн.. Крім того ПДВ: 20,16 грн. Разом 120,96 грн. (пункт 5.1. договору).

Відповідно до пункту 5.3. договору, розрахунковий період за договором становить один місяць з 9:00 години до першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця.

Оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу газу за 10 календарних днів до початку місяця транспортування. у разі переплати за фактично про транспортований природний газ сума переплати зараховується газорозподільним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування газу ГРМ на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок замовника на його письмову вимогу (пункт 5.5. договору.).

Як зазначає позивач, вищезазначені договори були розірвані.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем здійснено оплату поставленого відповідачем природного газу відповідно до договору № 2013/ТП-ПР-20218 від 20.12.2012 року за період з жовтня 2013 року по травень 2016 року на загальну суму 281 985,70 грн., про що свідчать виписка банку та за договором № 2013/Т-ПР-20218 від 20.12.2012 року на розподіл природного газу за період з січня 2013 року по жовтень 2013. року у розмірі 15 457,68 грн.

Наявність переплати станом на 21.04.2016 року за розрахунком позивача за договором № 2013/ТП-ПР-20218 від 20.12.2012 року становить 1 852, 94 грн. та за договором № 2013/Т-ПР-20218 від 20.12.2012 року 3 116, 26 грн. відповідно до акту звірки взаєморозрахунків № б/н від 4.04.2016 року підписаний сторонами (т. 1, а.с. 25) та наявною у матеріалах справи обіговою-сальдовою відомістю. Наявність вищезазначеної переплати не заперечується відповідачем.

9.02.2016 року позивачем на адресу відповідача направлено листи № 01/0902 та № 03/0902 у яких позивач просить відповідача переплату за природний газ за договором № 2013/ТП-ПР-20218 у розмірі 1 852, 94 грн. та переплату за договором № 2013/Т-ПР-20218 у розмірі 3 116, 26 грн. повернути платникові у зв'язку із розірванням договорів. (т. 1, а.с. 19-20).

12.03.2016 року позивачем на адресу відповідача направлено письмову вимогу № б/н, у якій останній повторно просить відповідача негайно повернути переплату у розмірі 4 969, 20 грн. та направити акт звірки за період з 1.07.2015 року по 9.02.2016 року (т.1, а.с. 22-23).

Відповідачем вищезазначені вимоги залишені без відповіді та задоволення.

Позивач звернувся із даним позовом до господарського суду, у якому зазначає, що станом на 21.04.2016 року за договором № 2013/ТП-ПР-20218 від 20.12.2012 року виникла передоплата у розмірі 1 852, 94 грн. та за договором № 2013/Т-ПР-20218 від 20.12.2012 року переплата у розмірі - 3 116, 26 грн.

Станом на 21.04.2016 року на поточний рахунок позивача сума переплати за вищезазначеними договорами не повернута, що і стало причиною звернення із позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 стаття 612 Цивільного кодексу України).

Як зазначає позивач, станом на 21.04.2016 року на рахунку відповідача перебуває переплата за договором № 2013/ТП-ПР-20218 від 20.12.2012 року у розмірі 1 852, 94 грн. та за договором № 2013/Т-ПР-20218 від 20.12.2012 року у розмірі - 3 116, 26 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення переплати та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення із відповідача суми переплати за договором № 2013/ТП-ПР-20218 від 20.12.2012 року у розмірі 1 852, 94 грн. та за договором № 2013/Т-ПР-20218 від 20.12.2012 року у розмірі - 3 116, 26 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення із відповідача інфляційні втрати у розмірі 49, 70 грн. за період березень 2016 року та 3 проценти річних у розмірі 14, 30 грн. за період з 17.03.2016 року пор 21.04.2016 року.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено розрахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат у розмірі 49,70 грн. за період березень 2016 року, за договором № 2013/ТП-ПР-20218 від 20.12.2012 року (на суму переплати - 1 852, 94 грн. у розмірі 18,53 грн. інфляційні втрати за березень 2016 року) та за договором № 2013/Т-ПР-20218 від 20.12.2012 року (на суму переплати у розмірі - 3 116, 26 грн. у розмірі 31,16 грн. інфляційні втрати за березень 2016 року) в системі законодавство та встановлено, що нарахування здійснено не вірно. Тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 49,69 грн. В решті нарахованих 0,01 грн., слід відмовити як необґрунтовано заявлені.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу 3 процентів річних (за період з 17.03.2016 року по 21.04.2016 року на загальну суму заборгованості 4 969,20 грн.) - у розмірі 14,30 грн. суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено періоди та суму нарахування.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення переплати в сумі 4 969, 20 грн. - 12.03.2016 року (т. 1, а.с. 22-23).

Отже, з огляду на положення статті 530 Цивільного кодексу України строк повернення відповідачем позивачу суми переплати на загальну суму в розмірі 4 969, 20 грн. за договором № 2013/ТП-ПР-20218 від 20.12.2012 року у розмірі 1 852, 94 грн. та за договором № 2013/Т-ПР-20218 від 20.12.2012 року у розмірі - 3 116, 26 грн. сплинув 18.03.2016 року.

Отже період який підлягає до стягнення становить з 19.03.2016 року по 21.04.2016 року.

Здійснивши перерахунок суми 3 процентів річних з використанням системи "Законодавство" та із урахуванням вимог діючого законодавства судом встановлено, що сума яка підлягає до стягнення становить:

- за договором № 2013/ТП-ПР-20218 від 20.12.2012 року (на суму переплати - 1 852, 94 грн.) - 5, 16 грн.;

- за договором № 2013/Т-ПР-20218 від 20.12.2012 року (на суму переплати у розмірі - 3 116, 26 грн.) - 8, 68 грн.

В решті нарахованих 3 процентів річних у розмірі 0,46 грн. слід відмовити як необґрунтовано заявлені.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Тому судові витрати у справі, у зв'язку із неправильними діями сторони, покладаються на відповідача у розмірі 1 378,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, ЄДРПОУ 03359552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 61, оф. 3/7, ЄДРПОУ 33607742) 1 852, 94 грн. суми переплати за договором 2013/ТП-ПР-20218 від 20.12.2012 року та 3 116, 26 грн. суми переплати за договором № 2013/Т-ПР-20218 від 20.12.2012 року; інфляційні у розмірі 49, 69 грн., 3 проценти річних 13,84 грн. та 1 378,00 грн. судові витрати.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 0,01 грн. та 3 процентів річних у розмірі 0, 46 грн. у позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 30.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_3