Рішення № 57984593, 24.05.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 р. Справа № 918/265/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Гудзенко Я.О., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Державного підприємства «Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації» про стягнення 149 804 грн. 03 коп.

За участі:

Від позивача: ОСОБА_1 (дов. №92 від 30.12.2015 р.)

Від відповідача: ОСОБА_2 (наказ №423-К від 09.06.2015 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" (далі - Відповідач) про стягнення 149 804, 03 грн. заборгованості, з яких: 142 747, 60 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, 5 294, 47 грн. пені, 891, 64 грн. інфляційних втрат та 870, 32 грн. 3% річних.

Ухвалою від 8 квітня 2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №918/265/16 розгляд якої призначено на 19 квітня 2016 року.

До канцелярії суду 19 квітня 2016 року від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалами від 19 квітня, 27 квітня, 12 травня 2016 року розгляд справи відкладався.

26 квітня 2016 року від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 12 травня 2016 року позивач підтримав позовні вимоги, надав суду для огляду оригінал договору.

24 травня 2016 року від Відповідача у справі надійшов відзив, в якому Відповідач визнав наявну заборгованість.

В судовому засідання 24 травня 2016 року Позивач підтримав заявлені вимоги, Відповідач просив відмовити у позові в частині стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.05.2016 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, Відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд Рівненської області,

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2011 року між ЗАТ "АЕС Рівнеобленерго" (правонаступником - якого є Позивач у справі, далі - Позивач, Постачальник) та Державним підприємством «Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації»(далі - Відповідач, Споживач) укладено Договір №352 про постачання електричної енергії (далі - Договір, а. с. 11-16).

Відповідно до предмету Договору Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 275 кВт, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов договору. Точка продажу електричної енергії та приєднана потужність у точці підключення визначається відповідно до Додатку (Додатків) №6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

Відповідно до п. 2.3. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови цього Договору, зокрема, дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму електроустановок, які передбачені Додатками № 1, 2, 8 до цього Договору, повідомляти та погоджувати всі зміни стосовно нормального режиму роботи підприємства, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків", забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.

Згідно із п. 8.1 Договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється Споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки Постачальника в терміни, визначені додатком № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Відповідно до п. 1 Додатку №1 до додаткової угоди №2 від 12 грудня 2013 р. до Договору (Додаток №4, а. с. 25) розрахунковим вважається період з 14 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця, того на який припадає дата остаточного розрахунку.

За умовами п. 2 вказаного додатку покази засобів обліку, відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача, фіксуються Споживачем 14 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) Постачальником.

Після зняття показів засобів обліку споживач оформляє звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та 14 числа надає Постачальнику нарочним, але не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію.

Судом встановлено, що за розрахунковий період грудень 2015 року Відповідачем було спожито 25 620 кВт. год. електроенергії, що становить 46 755, 50 грн. (відповідно до звіту за грудень, а. с. 27), за розрахунковий період січень 2016 року - 20 798, 71 та 15 021, 29 кВт. год. електроенергії що становить 66 606, 62 грн. (відповідно до звіту за січень, а. с. 28, за розрахунковий період лютий 2016 року - 33 160, 00 кВт. год. електроенергії що становить 63 245, 40 грн., за розрахунковий період березень 2016 року - 25 440, 00 кВт. год. електроенергії, що становить 48 521, 20 грн.

Таким чином, всього із грудня 2015 року по березень 2016 року спожито електроенергії на загальну суму 225 128, 72 грн.

3 березня 2016 року Відповідачем було сплачено 82 381, 08 грн. Зазначена сума була зарахована Позивачем в погашення заборгованості за березень 2016 року та часткове погашення заборгованості за грудень 2015 року.

Таким чином, загальна сума боргу Відповідача станом на момент звернення до суду за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року склала 142 747, 64 грн.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. Договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0, 05% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати.

Згідно із п. 4. Додатку №1 до додаткової угоди №2 від 12 грудня 2013 р. до Договору дата остаточного розрахунку - 19 число поточного місяця.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до п. 4.2.1. Договору, а також на підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу:

- за грудень, на суму боргу 46 755, 50 грн. - 1 729, 95 грн. пені, 561, 00 грн. інфляційних втрат та 284, 37 грн. три відсотки річних в період 20.12.2015 р. по 02.03.2016 р.;

- за січень, на суму боргу 66 606, 62 грн. - 2 331, 23 грн. пені, 330, 63 грн. інфляційних втрат та 383, 21 грн. три відсотки річних в період з 20.01.2016 р. по 29.03.2016 р.

- за лютий, на суму боргу 63 245, 40 грн. - 1 233, 28 грн. пені та 202, 73 грн. та три відсотки річних в період з 20.02.2016 р. по 29.03.2016 р.

Судом встановлено, що розрахунок пені Позивачем проведено вірно, відповідно до положень окремих пунктів Договору та чинного законодавства.

Проведений судом розрахунок в частині трьох відсотків річних за грудень 2015 р. та січень 2016 р. є більшим, ніж заявлений Позивачем. Тому, оскільки без відповідного клопотання сторони суд не може вийти за межі заявлених вимог, - бере до уваги розрахунок доданий до позовної заяви.

Крім того, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат на суму боргу 46 755, 50 грн. в період 20.12.2015 р. по 02.03.2016 р. становить 233, 78 грн., в той час, коли Позивачем заявлено до стягнення 561, 00 грн.

В частині нарахування інфляційних втрат за січень 2016 року проведений судом розрахунок є більшим, ніж заявлений Позивачем, оскільки без відповідного клопотання сторони суд не може вийти за межі заявлених вимог, - бере до уваги розрахунок доданий до позовної заяви.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється від суми невиконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач в період з грудня 2015 року по березень 2016 року здійснював поставку електроенергії, а відповідач здійснював її споживання. Проте, споживаючи електричну енергію, Відповідач, в порушення умов Договору, не здійснював оплату за використаної електроенергії у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 24.05.2016 року визнав наявну заборгованість.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення позивача, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, - вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 2 242, 15 грн., покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації» (33028, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ ЗАМКОВА, будинок 22А, код 02736515) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, будинок 71, код 05424874) 142 747 (сто сорок дві тисячі сімсот сорок сім) грн. 60 коп. основної суми боргу, 5 294 (п'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 47 коп. пені, 564 (п'ятсот шістдесят чотири) грн. 41 коп. інфляційних втрат, 870 (вісімсот сімдесят) грн. 32 коп. три відсотки річних та 2 242 (дві тисячі двісті сорок дві) грн. 15 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 327, 22 грн. інфляційних втрат у позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення підписано 27 травня 2016 року.

Суддя Гудзенко Я.О.