Рішення № 57984543, 23.05.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року Справа № 915/246/16

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Яйченя К.М.,

з участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, дов. від 28.03.2016 р. № 01-28 та ОСОБА_2, дов. від 28.03.2016 р. № 01-28;

від відповідача-1 ОСОБА_3, дов. від 29.01.2016 р. № 0-14-0.6-1561/2-16;

від відповідача-2 ОСОБА_4, дов. від 28.03.2016 р. № 5/3-16-993;

та третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6А, ОСОБА_7, ОСОБА_8, інші терті особи не зявилися, серед них ОСОБА_9 та ОСОБА_10 знаходяться в зоні АТО,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фермерського господарства Долі,

57061, вул. Садова, 52, с. Новокатеринівка, Веселинівський район, Миколаївська область,

адреса для листування: АДРЕСА_1,

до відповідачів:

1) головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

54034, просп. Миру, 34, м. Миколаїв,

2) відділу Держгеокадастру у Веселинівському районі Миколаївській області,

57001, вул. Леніна, 14, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1) ОСОБА_5,

вул. Гагаріна, 21, с. Катеринівка, Веселинівський район, Миколаївська область;

2) ОСОБА_9,

вул. Молодіжна, 17, с. Катеринівка, Веселинівський район, Миколаївська область;

3) ОСОБА_6,

вул. Молодіжна, 9, с. Катеринівка, Веселинівський район, Миколаївська область;

4) ОСОБА_7,

вул. Лугова, 7, с. Катеринівка, Веселинівський район, Миколаївська область;

5) ОСОБА_11,

вул. Іванова, 21, м. Миколаїв;

6) ОСОБА_8,

вул. Комсомольська, 26, с. Катеринівка, Веселинівський район, Миколаївська область;

7) ОСОБА_10,

вул. Садова, 19, с. Весняна Квітка, Веселинівський район, Миколаївська область;

про визнання права постійного користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Фермерським господарством (ФГ) Долі предявлено позов, з урахуванням письмових пояснень від 08.04.2016 р., до головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області) та відділу Держгеокадастру у Веселинівському районі Миколаївській області (далі Веселинівський відділ Держгеокадастру) про визнання за ФГ Долі права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства в межах Катеринівської сільради Веселинівського району Миколаївської області площею 49,68 га, наданою згідно Державного акта на право постійного користування землею, виданого 30.01.1993 р. на підставі рішення Веселинівської сільради народних депутатів ІІ сесії ХХІ скликання на імя ОСОБА_12 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 103, посилаючись на те, що ФГ Долі втратило зазначений державний акт на право постійного користування землею, та що ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, не визнаючи за ФГ Долі права власності на спірну земельну ділянку, надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для відведення земельних ділянок із спірної земельної ділянки третім особам.

Позивач також просить суд про стягнення з відповідачів грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Ухвалою суду від 16.05.2016 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичних осіб ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_10, яким у встановленому порядку надано відповідні рішення уповноваженого органу щодо надання земельних ділянок зі спірної землі.

Із змісту поданих ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області відзиву від 28.03.2016 р. та письмових пояснень від 23.05.2016 р., а також із відзивів Веселинівського відділу Держгеокадастру від 07.04.2016 р. та 11.05.2016 р. випливає, що ними не визнаються позовні вимоги ФГ Долі тому, що в останнього немає підстав для землекористування спірною землею після смерті ОСОБА_12, якому як голові сільського фермерського господарства була надана ця спірна земельна ділянка в постійне користування згідно Державного акта на право постійного користування землею.

У судове засідання не зявилися треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, при цьому, за повідомленням інших третіх осіб, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 знаходяться в зоні АТО.

Вислухавши думку представників сторін: позивача, які підтримали позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 08.04.2016 р.; представників відповідача, які позов не визнали з підстав, викладених у відзивах та письмових поясненнях; третіх осіб, які вважають позов безпідставним, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Голові селянського фермерського господарства Доля ОСОБА_12 (далі фермер ОСОБА_12), на підставі рішення Веселинівської районної ради народних депутатів ІІ сесії ХХІ скликання від 30.01.1993 р., видано Державний акт на право постійного користування землею, площею 49,68 га для ведення селянського (фермерського) господарства в межах Катеринівської сільради Веселинівського району Миколаївської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 103 (а.с. 93-94).

За твердженням відповідачів, фермеру ОСОБА_12 було надано право постійного користування землею, яка відноситься до земель державної власності.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців селянське (фермерське) господарство Доля (далі СФГ Доля) зареєстровано 06.07.1993 р. і йому присвоєно ідентифікаційний код 22442782 (а.с. 15-17).

При створенні СФГ Доля не укладався установчий договір та не реєструвався статут, оскільки це не вимагалося згідно ст. 8 Закону України Про селянське (фермерське) господарство в редакції, чинній на час створення СФГ Доля.

У відповідності до Закону України Про фермерське господарство, на підставі якого втратив чинність Закон України Про селянське (фермерське) господарство, фермер ОСОБА_12 та інші фізичні особи обєдналися у фермерське господарство Долі (далі - СФ Долі). Із установчого договору від 25.02.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_13 25.02.2011 р. за реєстраційним № 80 (а.с. 64-67), та статуту ФГ Долі, затвердженого рішенням загальних зборів ФГ Долі, оформленого відповідним протоколом від 07.07.2010 р. № 1 (а.с.18-26), випливає, що для забезпечення діяльності цього господарства за рахунок вкладів його членів створюється складений капітал у розмірі 900 грн., при цьому частка кожного з членів у складеному капіталі є рівною та складає 90 грн. (пп. 5.6 установчого договору), і що це господарство є правонаступником усіх прав (майнових і немайнових) та обовязків СФГ Доля, ідентифікаційний код 22442782 (пп.1.2 статуту СФ Долі).

Рішенням загальних зборів позивача, оформленим протоколом від 26.02.2011 р. № 2 (а.с. 61), обрано головою ФГ Долі на невизначений термін ОСОБА_14, який є онуком фермера ОСОБА_12.

Так як ні установчий договір, ні статут ФГ Долі не містять відомостей щодо передачі позивачу в користування земельних ділянок членами фермерського господарства, у тому числі фермером ОСОБА_12, та враховуючи положення законодавства України про фермерське господарство, у відповідності до якого фермерське господарство здійснює свою діяльність на земельних ділянках (ст.1 Закону України Про фермерське господарство), і що відповідачами не спростовується користування ФГ Долі спірною земельною ділянкою раніше, суд погоджується з доводами сторін про те, що фермер ОСОБА_12 передав при створені ФГ Долі останньому в користування земельну ділянку, право постійного користування котрою надано йому згідно Державного акта на право постійного користування землею.

У відповідності до Закону України Про селянське (фермерське) господарство (в редакції станом на час створення СФГ Доля), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. На імя голови селянського (фермерського) господарства видається Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею або приватної власності (ч.ч. 1, 4 ст. 2 Закону). У подальшому у ст.2 вказаного Закону внесено зміни щодо права голови селянського (фермерського) господарства відносно наданої йому землі у постійне користування. Так, було визначено, що на імя голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України (ч.5 ст. 2 Закону).

Законом України Про фермерське господарство, котрий набрав чинності з 29.07.2003 р., визначено що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа (ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону).

З 01.01.2002 р. набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. (далі ЗК України), згідно якого громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України). Цим кодексом визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, згідно якого надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та обєднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою (ч. 1 ст. 123 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України Про фермерське господарство та ч. 1 ст. 31 ЗК України, землі фермерського господарства складаються: із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; із земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (ч. 2 ст. 31 ЗК України). Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (ч. 2 ст. 12 Закон України Про фермерське господарство).

Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу (ч. 3 ст. 102-1 ЗК України, ч. 3 ст. 407 ЦК України).

Право постійного користування земельною ділянкою визначено як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЗК України). Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (обєднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (ч. 2 ст. 92 ЗК України).

Верховний Суд України в постанові від 26.09.2011 р. у справі № 6-14цс11 виклав правову позицію, згідно якої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що за життя фермер ОСОБА_12 мав право користуватися землею, наданою за Державним актом на право про постійне користування землею; що право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключно правом користування особи, якій це право надане, і яке після втрати чинності Законом України Про селянське (фермерське) господарство та Земельного кодексу 1990 року не може бути передане іншій особі; що законодавством України не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті землекористувача, а також набуття фермерським господарством права постійного користування землею державної та комунальної власності.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 25 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність це здатність фізичних осіб мати цивільні права та обовязки. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Отже, зі смертю ОСОБА_12 припинилася його цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права і обовязки).

Із досліджених матеріалів справи випливає, що ні за життя фермер ОСОБА_12, як фізична особа, ні СФГ Долі, як юридична особа, не зверталися до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірну земельну ділянку в порядку, передбаченому ст. 123 Земельного кодексу України, а відтак і не реєстрували у Державному реєстрі речових прав своє право користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України.

Згідно довідки від 10.02.2016 р. № 27-28-99.3-474/24-16 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподілу їх за власниками земель, користувачами, угіддями (за обліковими даними) у ФГ Долі відсутні в користуванні земельні ділянки на території Катеринівської сільради Веселинівського району Миколаївської області.

Таким чином, ФГ Долі не надано суду правовстановлюючих документів на право користування спірною земельною ділянкою, тому у позивача відсутнє право користування спірною земельною ділянкою. За таких обставин у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Господарським процесуальним законодавством України передбачено покладання судових витрат, зокрема витрат з оплати позовної заяви судовим збором, при відмові в задоволенні позову на позивача (ст.49 ГПК України).

У судовому засіданні 23.05.2016 р., згідно із ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову фермерського господарства Долі відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлений 27.05.2016 р.

Суддя Ю.М. Коваль.