Рішення № 57984300, 16.05.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2016 р. Справа № 911/1331/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Торговий дім Поляков, м. Черкаси

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., м. Боярка

про стягнення 8 726,93 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довреність №313 від 26.08.2015)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.04.2016 Приватне підприємство Торговий дім Поляков (далі-ПП Торговий дім Поляков/позивач) звернулось до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-ФОП ОСОБА_1М./відповідач) про стягнення 8 726,93 гривень, з яких: 8 424,80 грн основного боргу та 302,13 грн 17% річних за договором поставки №1772 від 13.07.2010.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.04.2016 порушено провадження у справі №911/1331/16, розгляд справи призначено на 04.05.2016.

04.05.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.05.2016 розгляд справи відкладено 16.05.2016.

16.05.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основого боргу з огляду на сплату відповідачем відповідних коштів у повному обсязі.

У судові засідання 04.05.2016 та 16.05.2016 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2010 між ПП Торговий дім Поляков (далі-постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (далі-покупець) було укладено договір поставки №1772 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязався передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, надалі по тексту «товар», а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до підписаних накладних.

Відповідно до пп. 1.2., 3.3., 3.5., 4.2. та 6.1. договору загальна сума товару, що передається покупцю, ціна одинці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невідємною частиною даного договору.

Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній.

При прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує: факт поставки товару, його якість та кількість.

Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 21 календарних днів з моменту отримання товару.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010, а в частині зобовязань до повного їх виконання. Якщо жодна із сторін не пізніше ніж 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.

Оскільки сторонами до 17.12.2010, 17.12.2011, 17.12.2012, 17.12.2013, 17.12.2014 та 17.12.2015 не було заявлено про припинення дії договору, останній був пролонгований на наступні 2010-2016 календарні роки.

Судом встановлено, що позивач свої обовязки за договором виконав належним чином, поставивши відповідачу у грудні 2015 року та січні 2016 року товар на загальну суму 10 128,80 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних:

- АКФ-210009 від 23.12.2015 на суму 3 230,87 грн;

- АКФ-210032 від 23.12.2015 на суму 1 207,32 грн;

- АКФ-218680 від 30.12.2015 на суму 1 289,87 грн;

- АКФ-218681 від 30.12.2015 на суму 1 255,44 грн;

- АКФ-001104 від 06.01.2016 на суму 2 463,12 грн;

- АКФ-001284 від 06.01.2016 на суму 678,18 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Про належне виконання продавцем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Однак, як слідує зі змісту поданого позову, відповідач вартість поставленого товару оплатив частково у розмірі 1 700, 00 грн, а тому станом на дату звернення ПП Торговий дім Поляков до суду розмір заборгованості відповідача становив 8 424,80 грн.

Водночас, як зауважено представником позивача у судовому засіданні 16.05.2016, відповідач свої грошові зобовязання за договором належним чином не виконав, вартість поставленого товару оплатив повністю з порушенням встановлених договором строків, в підтвердження чого суду надано фіскальні чеки позивача про отримання готівки в касу підприємства.

Так, з наданих позивачем фіскальних чеків слідує, що відповідачем за поставлену продукцію здійснено наступні оплати:

- 19.04.2016 2 230,87 грн за товар згідно видаткової накладної АКФ-210009 від 23.12.2015;

- 19.04.2016 269,13 грн за товар згідно видаткової накладної АКФ-218681 від 30.12.2015;

- 26.04.2016 2 463,12 грн за товар згідно видаткової накладної АКФ-001104 від 06.01.2016;

- 26.04.2016 986,31 грн за товар згідно видаткової накладної АКФ-218681 від 30.12.2015;

- 03.05.2016 678,18 грн за товар згідно видаткової накладної АКФ-001284 від 06.01.2016;

- 03.05.2016 507,32 грн за товар згідно видаткової накладної АКФ-210032 від 23.12.2015;

- 03.05.2016 1 289,87 грн за товар згідно видаткової накладної АКФ-218680 від 30.12.2015, що в загальному розмірі становить 8 424,80 грн.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов нижченаведених висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду вищенаведеного, суд дійшов висновку, що підписання ФОП ОСОБА_1 23.12.2015, 30.12.2015 та 06.01.2016 видаткових накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем такого товару та породжує для останнього обовязок по його оплаті у повному обсязі згідно умов договору відповідно до 13.01.2016, 20.01.2016 та 27.01.2016 включно.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Поряд з тим, пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

До того ж, у відповідності до приписів п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Так, провадження у даній справі було порушено ухвалою господарського суду Київської області від 20.04.2016, у той час як згідно наданих позивачем фіскальних чеків відповідач 19.04.2016 сплатив частину основного боргу у розмірі 2 500,00 грн.

За таких обставин, враховуючи відсутність предмету позову в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 2 500,00 грн станом на дату порушення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 500,00 грн боргу.

Водночас, оскільки залишок боргу у розмірі 5 924,80 грн відповідачем сплачено після порушення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 5 924,80 грн основного боргу з підстав п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір у зазначеній частині припинив існування в процесі розгляду справи.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 302,13 грн 17% річних, нарахованих:

- з 28.01.2016 по 13.04.2016 на 2 463,12 грн за видатковою накладною АКФ-001104 від 06.01.2016;

- з 28.01.2016 по 13.04.2016 на 678,18 грн за видатковою накладною АКФ-001284 від 06.01.2016;

- з 14.01.2016 по 13.04.2016 на 2 230,87 грн за видатковою накладною АКФ-210009 від 23.12.2015;

- з 14.01.2016 по 13.04.2016 на 507,32 грн за видатковою накладною АКФ-210032 від 23.12.2015;

- з 21.01.2016 по 13.04.2016 на 1 289,87 грн за видатковою накладною АКФ-218680 від 30.12.2015;

- з 21.01.2016 по 13.04.2016 на 1 255,44 грн за видатковою накладною АКФ-218681 від 30.12.2015.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що при порушенні покупцем п. 4.2. даного договору, покупець сплачує, зокрема, 17% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Оскільки арифметично вірний розмір заявлених до стягнення 17% річних, обрахованих судом в межах визначеного позивачем періоду, становить 328,28 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 302,13 грн 17% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №911/1331/16 в частині вимоги Приватного підприємства Торговий дім Поляков про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 5 924,80 грн основного боргу припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Пастернака, 37-А, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства Торговий дім Поляков (18000, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, ідентифікаційний код 32268131) 302 (триста дві) грн 13 коп. 17% річних та 983 (девятсот вісімдесят три) грн 25 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 24.05.2016.

Суддя В.А. Ярема