Рішення № 57984294, 18.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2016Справа №910/25482/15

За позовом: державної іпотечної установи;

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНК ТРАНС";

до відповідача-2: публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК";

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1:

1. ОСОБА_1;

2. товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТКОМ";

про: визнання зарахування однорідних зустрічних вимог недійсним.

за участю: прокуратури міста Києва.

Суддя: Балац С.В.

Представники:

позивача: Сукманова О.В. - за довіреністю № 5721/15/1 від 31.07.2015, Демидюк О.Б. - за довіреністю № 441/15/1 від 08.02.2016;

відповідача-1: Свідло Є.В. за довіреністю б/н від 16.11.2015, Дудяк Р.А. - за довіреністю б/н від 19.11.2015, Кулак І.О. - за довіреністю № 28/08 від 28.08.2015;

відповідача-2: Мостепанюк В.І. - за довіреністю б/н від 05.05.2016;

третьої особи-1: ОСОБА_8 за довіреністю № 482 від 16.04.2015;

третьої особи-2: не з'явилися;

прокурор у справі: Чумаченко А.А. за посвідченням № 035414 від 01.09.2015.

С У Т Ь С П О Р У:

Державна іпотечна установа (в подальшому - позивач, або Установа) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНК ТРАНС" (в подальшому - відповідач-1, або Товариство) та публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" (в подальшому - відповідач-2, або Банк) про визнання недійсним зарахування вимог здійсненого на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНК ТРАНС" про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015 б/н, а саме: вимог публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНК ТРАНС" за договором кредитної лінії від 09.06.2011 № ВКЛ - 2005880, та вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНК ТРАНС" до публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" за договором банківського рахунку від 04.09.2009 № 26/21746-168 та договором банківського рахунку від 11.12.2012 №10, укладених між Банком і товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТКОМ", та Банком і ОСОБА_1 відповідно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/25482/15. Розгляд справи призначено судом на 02.11.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва 16.12.2015 провадження у справі № 910/25482/15 зупинено до набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 826/23041/15.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 вказану вище ухвалу скасовано, а дану справу передано до господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2016 поновлено провадження у справі № 910/25482/15, її розгляд призначено на 21.03.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2016 задоволено клопотання позивача та відповідача-1 про залучення третіх осіб та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_1 та товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТКОМ", розгляд справи відкладено на 06.04.2016.

Відповідачем-2 заявлено клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Генеральної прокуратури України. В задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено, оскільки рішення зі спору не впливає на права чи обов'язки згаданих осіб щодо сторін спору.

В судовому засіданні 06.04.2016 судом, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 13.04.2016.

Повідомленням від 11.04.2016 № 05/2/3-593-15 у справу № 910/25482/15 вступив прокурор.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2016 розгляд справи відкладено на 16.05.2016.

В судовому засіданні 16.05.2016 судом оголошено перерву до 18.05.2016.

Позивач, обгрунтовує свої вимоги наступним.

Між позивачем та Банком укладено договір застави майнових прав, у відповідності до якого позивачеві передані в заставу права вимоги за договором кредитної лінії, укладеним між відповідачами.

Також між позивачем та Банком укладено договір про відступлення права вимоги з відкладальними умовами, за яким до позивача перейшло право вимоги, зокрема за договором кредитної лінії укладеним між Банком та відповідачем-1.

В свою чергу, ОСОБА_1 та товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТКОМ" за відповідними договорами відступлення прав вимоги відступили відповідачеві-1 право вимоги за договорами банківських рахунків.

В подальшому, відповідач-1 надіслав Банку заяву про зарахування вимог, якою, зокрема, заявив про припинення зарахуванням зобов'язань відповідача -1 перед Банком за договором кредитної лінії і зобов'язань Банку за договорами банківських рахунків.

Оскільки Банку не були надані докази переходу до відповідача-1 прав вимоги за договорами рахунку, на думку позивача у Банку не виникло зустрічних зобов'язань перед відповідачем-1 за цими договорами й відповідно були відсутні зустрічні вимоги, які могли б зараховуватися на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що оспорюваний правочин суперечить приписам статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України і порушує права та інтереси позивача, як заставодержателя і нового кредитора та має бути визнаний недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

В додаткових поясненнях позивач також вказує на наявні розбіжності між сумами, яку заявлено відповідачем-1 до зарахування та сумою, яка мала бути зарахована.

Відповідач-1 не погоджуючись з позицією позивача, зазначає, що ним було дотримано вимоги закону при вчиненні одностороннього правочину, а саме зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки відповідачем-1 було направлено на адресу відповідача-2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог та Банком не було пред'явлено заперечень проти вимоги нового кредитора. Також враховуючи, що ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТКОМ", як власниками рахунків, 16.02.2015 та 17.02.2015 (до прийняття національним Банком України постанови від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" до категорії неплатоспроможних") виставлялися платіжні доручення Банку, проте Банком виконані не були, посилається на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 06.04.2016 № 910/8058/15-г та вважає, що у Банку виникло зобов'язання і строк виконання його настав, а відтак залік вчинено у відповідності до статті 601 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач-1 наголосив, що йому третіми особами відступалися права вимоги залишку коштів на рахунках останніх і заміна власника рахунку не відбувалася і договорами уступки прав вимоги не передбачалася.

Відповідач-2 погоджуючись з тим, що оспорюваний односторонній правочин не відповідає вимогам законодавства, зазначає, що Банк не визнав відступлення прав вимоги за договорами банківського рахунку та заміну кредитора у зобов'язанні на відповідача-1, що виключає зустрічність вимог, а отже і зарахування зустрічних однорідних вимог не могло бути здійснене.

Як вказує, відповідач-2 жодного доказу щодо переходу права вимоги до відповідача-1 Банку не було надано, окрім цього, зобов'язання відповідача-1 перед Банком та валюта за договорами банківського рахунку, права за якими, на думку відповідача-1, були йому переуступлені, виражені у різних валютах, а отже не є однорідними і розмір вимог, про зарахування яких заявив відповідач-1 розрахована невірно, а метод розрахунку не відповідає умовам договору відновлювальної кредитної лінії та договорам банківського рахунку.

Відповідач-2 вважає, що за договорами банківського рахунку не можуть виникнути права вимоги грошових коштів безпосередньо до Банку, оскільки Банк не є власником грошових коштів на поточних рахунках клієнта, коштами на поточних рахунках клієнта володіє власник рахунку (в даному випадку треті особи у справі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору), а не Банк, який надає послуги виключно з обслуговування поточного рахунку та виконання відповідних розпоряджень власника рахунку.

На думку відповідача-2 заміна клієнта за договором банківського рахунку не допускається, оскільки зобов'язання за ним нерозривно пов'язано з особою клієнта, якому відкривається поточний рахунок.

При цьому, відповідач-2 зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на відсутність порушеного права позивача, яке підлягає захисту, оскільки правочини (договір застави майнових прав від 04.09.2014 № Д-1.1/2014 та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.09.2014 № Д-1.2/2014), якими позивач обгрунтовує наявність порушених прав визнані відповідним рішенням уповноваженої особи Фонду гарантування нікчемними.

Також відповідач-2 вказав на те, що в матеріалах справи містяться копії двох підписаних сторонами, датованих однією датою та за одним і тим же номером паперових екземплярів договорів з ознаками оригіналів, а саме: договір застави майнових прав від 04.09.2014 № Д-1.1/2014 та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.09.2014 № Д-1.2/2014, які відрізняються змістом пунктів, щодо набуття позивачем права вимоги на предмет застави у випадку прийняття Національним банком України рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних.

Додатково відповідач-2 у доповненні до відзиву вказує також на той факт, що рішенням про затвердження реєстру кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" вимоги ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТКОМ" акцептовані на весь залишок грошових коштів на рахунках, що на думку Банку спростовує доводи відповідача-1 про факт належного зарахування зустрічних однорідних вимог.

Треті особи заперечили проти позову з тих підстав, що на думку останніх відступлення прав вимоги залишку коштів та подальше зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося у відповідності до вимог законодавства і про заміну кредитора за договорами банківських рахунків Банк повідомлений належним чином.

Також Третя особа - 2, після надання пояснень в судовому засіданні, надіслала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Прокурор надав пояснення, які в подальшому викладені письмово та просив задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні 18.05.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора, представників учасників судового процесу по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд,

В С Т А Н О В И В :

Між державною іпотечною установою та публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" 27.02.2013 укладено договір банківського рахунку № 26/995-070.

В забезпечення виконання зобов'язань Банку перед Установою за договором банківського рахунку від 27.02.2013 № 26/995-070 укладено договір застави майнових прав від 04.09.2014 № Д-1.1/2014 (п. 1.3. договору) (далі - Договір застави майнових прав).

Відповідно до п. 1.1. Договору застави майнових прав та додатку № 1 до нього заставодавець (Банк) передав в заставу заставодержателю (Установі), зокрема, майнові права заставодавця за кредитним договором від 09.06.2011 № ВКЛ-2005880, укладеним між Банком та відповідачем-1.

Між Установою та Банком укладено договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.09.2014 № Д-1.2/2014 (далі - Договір відступлення з відкладальними умовами).

Відповідно до п. 1.1. Договору відступлення з відкладальними умовами, він укладений з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно до Договору застави майнових прав.

Пунктом 1.2 Договору відступлення з відкладальними умовами встановлено, що первісний кредитор (відповідач-2) відступає, а новий кредитор (позивач) набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього договору, зокрема й за кредитним договором від 09.06.2011 № ВКЛ-2005880, укладеним між Банком та відповідачем-1 (Додаток №1).

Сторони договору передбачили, що пункт 1.2 набирає чинності на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених п. 2.1.1 договору та однієї з обставин визначеної п. 2.1.2, або 2.1.3. або 2.1.4 цього договору.

Пунктами 2.1.1 - 2.1.4 Договору відступлення з відкладальними умовами, сторони встановили умови, за яких договір набуває чинності (відкладальні умови).

Пунктом 2.2 Договору відступлення з відкладальними умовами встановлено, що в незалежності від випадків, передбачених пунктом 2.1. договору відступлення, п. 1.2. набирає чинності в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення).

Між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір кредитної лінії від 09.06.2011 № ВКЛ-2005880 (далі - Кредитний договір) та додаткові договори до нього № 1-46.

У відповідності до п.1.1. Кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 31.12.2014 № 46, надання кредиту здійснюється окремими частинами в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 36.333.314,10 євро.

06.02.2015 Банк звернувся до Товариства з претензією, в якій вимагав сплати простроченої заборгованості за Кредитним договором, яка станом на 06.02.2015 становила, без урахування пені та штрафних санкцій 36.834.160,99 євро.

Між Банком та ОСОБА_1 (в подальшому третя особа-1) 11.12.2012 укладено договір № 10 банківського рахунку (в подальшому Договір рахунку № 10).

За умовами Договору рахунку № 10, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в доларах США (п. 1.1.), приймає розрахункові документи Клієнта та виконує розрахункові документи в іноземній валюті протягом двох робочих днів у порядку і на умовах визначених чинним законодавством України, нормативними актами Національного банку України (п. 2.1. Договору рахунку № 10).

Умовами п. 2.2. Договору рахунку №10 встановлено, що списання Банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до пункту 3.1.5. Договору рахунку №10 Банк зобов'язується списувати кошти з рахунку Клієнта за його дорученням та у випадках передбачених договором. Примусове списання коштів з рахунку Клієнта виконується Банком тільки у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Умови договірного списання коштів визначені розділом 4 Договору рахунку №10 і договірне списання на користь третіх осіб договором не передбачено.

Між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТКОМ" (в подальшому третя особа-2) 04.09.2009 укладено договір банківського рахунку № 26/21746-168 (в подальшому Договір рахунку № 26/21746-168) .

За умовами Договору рахунку № 26/21746-168, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті, доларах США, Євро (п. 1.1. Договору рахунку № 26/21746-168), зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України (п. 1.2. Договору рахунку № 26/21746-168).

Відповідно до п. 3.1.2. Банк має право здійснювати примусове та договірне списання грошових коштів з рахунку у випадках, передбачених цим договором, іншими договорами, укладеними з Банком та чинним законодавством України.

Умови договірного списання коштів визначені розділом 5 договору і договірне списання на користь третіх осіб договором не передбачено.

Між відповідачем-1 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення прав вимоги за договорами банківського рахунку від 11.02.2015 б/н за умовами якого третя особа-1 відступає Товариству, зокрема, право вимагати від Банку виплати залишку на рахунку у доларах, відкритому за Договором рахунку № 10, у розмірі 26.355.931,71 доларів США.

Між відповідачем-1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТКОМ" укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11.02.2015 б/н, за умовами якого третя особа-2 відступає Товариству, зокрема, право вимагати від Банку виплати залишку на рахунку, відкритому за договором банківського рахунку № 26/21746-168, у розмірі 13.039.335,34 доларів США.

16.02.2015 третя особа-1 ініціювала перерахування коштів з рахунку у Банку на підставі виставленого платіжного доручення № 1 в іноземній валюті на суму 26.355.931,71 доларів США на свій рахунок у публічному акціонерному товаристві "АЛЬФА-БАНК". Залишок коштів на рахунку третьої особи-1 на момент виставлення зазначеного платіжного доручення становив 26.355.931,71 доларів США, що підтверджується наданими Банком довідкою та випискою по рахунку.

Зазначене платіжне доручення прийнято Банком 17.02.2015 та залишено без виконання.

У зв'язку з відхиленням 12.02.2015 у системі "КЛІЄНТ-БАНК" платіжного доручення третьої особи-2, остання звернулася до Банку з листом щодо невиконання платіжного доручення і в якості додатка надала Банку платіжне доручення № 1 в іноземній валюті від 17.02.2015 про перерахування 20.161.485,34 доларів США на свій рахунок у публічному акціонерному товаристві "АЛЬФА-БАНК". Залишок коштів на рахунку третьої особи-1 на момент виставлення зазначеного платіжного доручення становив 21.166.180,57 доларів США, що підтверджується виданими Банком довідкою та випискою по рахунку.

Зазначене платіжне доручення отримано Банком 17.02.2015 та залишено без виконання.

18.02.2015 відповідач-1 надіслав Банку цінними листами з описом вкладення два повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, у яких повідомив про укладання 11.02.2015 з третьою особою-1 та третьою особою-2 відповідних договорів відступлення прав вимоги за договорами банківських рахунків із зазначенням сум відступлення та вказівкою на набуття чинності такого відступлення 11.02.2015.

Зазначені повідомлення отримані Банком 05.03.2015.

В свою чергу Банк, листами від 03.04.2015 № 698 та № 701 адресованими відповідачу-1 заявив про невизнання заміни кредитора у зобов'язаннях, що виникають з Договору рахунку № 10 та Договору рахунку № 26/21746-168.

18.02.2015 відповідач-1 надіслав Банку цінним листом з описом вкладення заяву від 18.02.2015 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог.

Зазначена заява отримана Банком 05.03.2015.

У згаданій заяві відповідач-1 заявив на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, зокрема, про:

- припинення зобов'язань в повному обсязі щодо сплати відповідачем-1 на користь Банку суми заборгованості за кредитом за Договором кредитної лінії від 09.06.2011 № ВКЛ-2005880 у розмірі 28.274.280,27 євро;

- припинення зобов'язань щодо сплати Банком на користь Відповідача-1 заборгованості на загальну суму 31.964.073,85 доларів США (що за крос-курсом станом на 12.02.2015 складає еквівалент 28.274.280,27 євро) за наступними договорами:

Договором банківського рахунку від 04.09.2009 № 26/21746-168, укладеним між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТКОМ", в частині вимог на суму 5.608.142,14 доларів США;

Договором банківського рахунку від 11.12.2012 № 10, укладеним між Банком та ОСОБА_1, на суму 26.355.931,71 доларів США, внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Листом від 20.03.2015 № 212 Банк ще раз повідомив відповідача-1 про невизнання відступлення прав вимоги за Договором рахунку № 10 та Договором рахунку № 26/21746-168. Також банк вказав, що не визнає зарахування зустрічних вимог та припинення зобов'язань відповідача-1 за Кредитним договором, а заяву від 18.02.2015 вважає необгрунтованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України та не створює юридичних наслідків.

На підставі постанови правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК", згідно якого з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 № 147, строк здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК" продовжено по 02.10.2015 включно.

Постановою Національного банку України від 02.10.2015 № 664 відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК".

Спір між сторонами судового процесу виник у зв'язку з тим, що Установа, прокурор та Банк вважають заяву Товариства про зарахування зустрічних вимог такою, що не відповідає вимогам закону, а Товариство та треті особи стверджують про дотримання законодавства при відступленні прав вимог третіми особами на користь Товариства та, відповідно, правомірність заліку, при цьому, Банк, Товариство та треті особи вважають, що оспорюваним правочином права позивача не порушені.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша статті 203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 598 Цивільного кодексу України, припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статті 601 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 203 Господарського кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, вимоги, які можуть бути зараховані, повинні відповідати одночасно таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за другим зобов'язанням, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим зобов'язанням);

- бути однорідними;

- строк виконання щодо таких вимог повинен настати, або не встановлений чи встановлений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до статей 514, 515 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора.

Виходячи з приписів статей 1066, 1068 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає перелік підстав списання грошових коштів з рахунка клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Із аналізу наведених норм вбачається, що за договором банківського рахунка грошове зобов'язання банку перед клієнтом (власником рахунка) в межах коштів, розміщених на рахунку, може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму.

Таким чином, укладення лише договорів відступлення права вимоги між відповідачем-1 та третіми особами не призвело до виникнення грошового зобов'язання банку перед відповідачем-1 на суму коштів, розміщених на рахунках.

Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 910/8058/15-г.

Виходячи з цього, з урахуванням того, що саме третьою особою-1 та третьою особою-2, як клієнтами Банку, направлялися розпорядження на відповідні грошові суми і за договорами відступлення прав вимоги, відповідачеві-1 відступлено лише частину вимог, тобто третя особа-1 та третя особа -2 залишилися володільцями рахунків, відповідач-1 дійшов висновку про виникнення грошового зобов'язання Банку, строк виконання якого настав та, відповідно, висновку, про можливість спірного зарахування зустрічних вимог.

Проте з такою позицією відповідача-1 погодитися не можна, оскільки останнім не враховано наступне.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п. 7.1.2. статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (далі - Інструкція)).

Виходячи із викладеного, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.

Такий висновок також міститься у згаданій постанові Верховного Суду України.

Як встановлено судом, третьою особою-1 та третьою особою-2, як клієнтами Банку, після укладення договорів відступлення прав вимоги від 11.02.2005 з відповідачем-1, направлялися розпорядження на відповідні грошові суми про перерахування коштів на власні рахунки в іншому банку, а не на рахунки відповідача-1, договори рахунку № 10 та рахунку № 26/21746-168 не містять умов договірного списання на користь третіх осіб.

Отже у Банку виникло зобов'язання грошового характеру з перерахування коштів на рахунки третьої особи-1 та третьої особи-2 відкриті в іншому банку та зазначені у відповідних платіжних дорученнях, а у відповідача-1 не виникло грошових вимог до Банку, що виключає можливість проведення зустрічних вимог на підставі частини першої статті 601 Цивільного кодексу України та, відповідно, є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Щодо порушених прав позивача, які підлягають захисту.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним.

Стаття 50 Закону України "Про заставу" визначає обов'язки заставодавця при заставі майнових прав. У відповідності до цієї норми, при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодавець, зокрема, зобов'язаний:

- не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості;

- вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб;

- надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про домагання третіх осіб на це право.

В свою чергу, заставодержатель має право в разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених статтею 50 цього Закону, самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб.

Як встановлено судом, Установа є заставодержателем майнових прав за Кредитним договором, про припинення зобов'язань за яким завило Товариство в оспорюваній заяві.

Незважаючи на те, що Банк, як заставодавець, не визнає оспорюване зарахування зустрічних вимог, він не вжив заходів, необхідних для захисту заставленого права, оскільки направлення листів Товариству з запереченнями проти зарахування, зважаючи на принцип презумпції правомірності правочину, є недостатнім заходом захисту заставлених прав. Належним способом захисту в цьому випадку було б звернення з позовом про визнання недійсним зарахування зустрічних вимог і тому Установа, як заставодержатель безумовно має право самостійно вживати таких заходів.

У разі неправомірного припинення заставленого права чи зменшення його вартості саме право заставодержателя (позивача) є порушеним.

З урахуванням того, що судом встановлено наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним та наявність порушених прав позивача, які підлягають захисту, позовні вимоги заявлені до Товариства (відповідача-1) підлягають задоволенню.

Заперечення Банку з приводу відсутності порушених прав позивача у зв'язку з визнанням нікчемними в порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Договору застави майнових прав та Договору відступлення з відкладальними умовами не можуть бути прийняті до уваги, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 визнано протиправним та скасовано рішення у формі повідомлення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" про нікчемність правочинів від 24.09.2015 № 8951, прийнятого на підставі протоколу від 22.09.2015 № 54.

Також суд вважає некоректним посилання позивача, в підтвердження наявності порушених прав заставодержателя, на постанову Верховного суду України від 04.11.2015 № 3-669 гс-15, оскільки у справі, що розглядалася Верховним Судом України обставини справи стосувалися визнання правочину недійсним з підстав недотримання вимог чистини 2 статті 586 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 17 Закону України "Про заставу".

Щодо вимог позивача до відповідача-2 то вони задоволенню не підлягають оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином (частина 3 статті 202 Цивільного кодексу України), отже відповідати за позовом про визнання його недійсним має особа, що його вчинила, в даному випадку відповідач-1 - товариство з обмеженою відповідальністю "ТАНК ТРАНС", а не відповідач-2 - публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК".

З урахуванням встановлених судом обставин та викладених вище висновків, решта доводів та заперечень сторін та третіх осіб не мають значення для правильного вирішення спору, а надані на їх підтвердження докази судом не приймаються на підставі статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, зважаючи на вимоги статті 84 Господарського процесуального кодексу України та постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 № 6 "Про судове рішення" суд вважає за необхідне надати оцінку й іншим основним доводам та запереченням сторін.

Позивач та Банк вважають, що оскільки Товариством надіслані Банку лише повідомлення про відступлення прав вимоги за Договором рахунку № 10 та Договором рахунку № 26/21746-168 без доказів переходу цих прав, то в силу частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України Банк мав право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання таких доказів і як наслідок, строк виконання цих зобов'язань не настав, що в свою чергу виключає можливість проведення заліку.

Відповідач-1 вважає, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979 цс15, що повідомлення про заміну кредитора є належним і достатнім доказом переходу прав вимоги від попереднього (первісного кредитора) до нового кредитора без будь-яких інших додаткових підтверджуючих документів. Такої ж позиції дотримуються треті особи.

Суд не може погодитися з доводами відповідача-1 та третіх осіб, оскільки згадана постанова Верховного Суду України не містить таких висновків, більш того у цій постанові суд зазначає про право боржника не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу таких прав, передбачених частиною 2 статті 517 Цивільного кодексу України, а Установа та Банк посилаються на зазначену норму кодексу у взаємозв'язку зі статтею 601 Цивільного кодексу України.

Проте, як зазначалося вище, ці доводи та заперечення не мають значення для справи, оскільки судом встановлено відсутність грошових вимог відповідача-1 до Банку, а тому й не можливо говорити про настання чи ненастання строку виконання неіснуючого зобов'язання.

Щодо розміру зустрічних вимог, про зарахування яких заявив відповідач-1, суд вважає на необхідне зазначити наступне.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість та добросовісність (стаття 3 Цивільного кодексу України).

Тому застосування інституту припинення зобов'язання зарахуванням повинно відповідати цим засадам. Безперечно, зараховуватися мають вимоги в рівних частинах. В той же час, відповідач-1 для проведення заліку в заяві від 18.02.2015 використав крос-курс долара США до євро станом на 12.02.2015 без врахування вимог статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та контролю" та офіційного курсу НБУ.

За розрахунками позивача, різниця між розміром зобов'язань становила 311.017,07 доларів США, а за розрахунками Банку 273.751,58 євро.

Доводи та заперечення сторін з приводу розміру акцептованих Банком вимог в процедурі ліквідації та надані на їх підтвердження докази судом не враховуються, оскільки по перше, акцептування вимог відбувалося після вчинення оспорюваного правочину, по друге, спори щодо акцептування вимог кредиторів вирішуються в судовому порядку (стаття 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") та не є предметом цієї справи.

Суд погоджується із запереченнями відповідачів та третіх осіб з приводу відсутності порушених прав позивача, як нового кредитора за Договором відступлення з відкладальними умовами у зв'язку з тим, що на момент вчинення оспорюваного правочину відкладальні обставини не настали, та, відповідно, позивач не набув прав вимоги за Кредитним договором.

З цього приводу суд вважає за необхідне також зазначити, що в матеріалах справи наявні по два примірника Договору застави майнових прав від 04.09.2014 № Д-1.1/2014 та Договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.09.2014 № Д-1.2/2014, надані Установою та Банком і оригінали яких досліджені в судовому засіданні.

Зазначені Договори відрізняються лише редакцією пунктів 3.1.4 і 2.2 відповідно.

Умови пункту 3.1.4 Договору застави майнових прав визначають випадки, за яких заставодержатель набуває права дострокового звернення стягнення на майнові прав і не стосуються предмету та підстав цього позову.

Умови п. 2.2 Договору відступлення з відкладальними умовами в примірнику позивача містять таку відкладальну умову, як прийняття Національним банком України рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, яка в примірнику Банку відсутня.

За звичаями ділового обороту, учасники правовідносин, укладаючи договори, викладені на декількох аркушах, намагаються попередити можливість підробки тексту договорів, використовуючи різні методи, як то підписання кожного аркушу договору, прошивання аркушів договору, тощо. Оглянуті судом оригінали зазначених договорів надані Установою, прошиті, та скріплені печатками сторін, в той час як надані Банком оригінали лише підписані та скріплені печатками на останніх аркушах, а додаток до Договору відступлення прав з відкладальними умовами не підписаний Установою.

Проте, зазначені заперечення не мають значення для справи, оскільки, як встановлено судом, Договір відступлення з відкладальними умовами укладений з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно до Договору застави майнових прав. Отже права позивача, як нового кредитора, є похідними від прав заставодержателя за Договором застави майнових прав.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність порушеного права позивача, як заставодержателя, а не як нового кредитора, строк набуття позивачем прав вимоги за Договором відступлення з відкладальними умовами, як і редакція п. 2.2. Договору відступлення з відкладальними умовами не мають значення для вирішення цього спору.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За правилами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині вимог до відповідача-1 обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача-1, тому суд, керуючись ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на товариство з обмеженою відповідальністю "ТАНК ТРАНС".

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним односторонній правочин, заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНК ТРАНС" про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015 б/н, в частині припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНК ТРАНС" за договором кредитної лінії від 09.06.2011 № ВКЛ-2005880, та вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНК ТРАНС" до публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" за договором банківського рахунку від 04.09.2009 № 26/21746-168, укладеним між публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТКОМ", та договором банківського рахунку від 11.12.2012 № 10, укладеним між публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" та ОСОБА_1.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНК ТРАНС" (81500, Львівська обл., Городоцький район, м. Городок, вул. Івасюка, буд. 2,Г; ідентифікаційний код: 32115067, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь державної іпотечної установи (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34; ідентифікаційний код: 33304730, на будь-який її рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 1.218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30 травня 2016 року

Cуддя С.В. Балац