Рішення № 57984205, 24.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2016р. Справа № 914/652/16

ОСОБА_1 позовом:Комунального підприємства «Дрогобицький ринок», Львівська обл., м. Дрогобич;до відповідача-1:Дрогобицької міської ради, Львівська обл., м. Дрогобич;до відповідача-2:Обслуговуючого кооперативу «Сонячний промінь», Львівська обл., м. Дрогобич;про:визнання незаконним та скасування п. 2.14. рішення Дрогобицької міської ради №1512 від 27.02.2015р., п. 1.1. рішення Дрогобицької міської ради №1517 від 27.02.2015р., п. 1.2. рішення Дрогобицької міської ради від 23.09.2015р. № 1725, визнання недійсним договору оренди землі від 25.05.2015р. Суддя Крупник Р.В. Секретар Цяпка О.І.Представники сторін:від позивача:ОСОБА_2 представник (довіреність б/н від 07.12.2015р.);від відповідача-1: від відповідача-2: ОСОБА_3 представник (довіреність №3-28/2653 від 01.04.2016р.); ОСОБА_4 представник (довіреність б/н від 04.01.2016р.). Представникам сторін розяснено права і обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. ОСОБА_1 про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

10.03.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Комунального підприємства «Дрогобицький ринок» (надалі Позивач) до Дрогобицької міської ради (надалі Відповідач-1), Обслуговуючого кооперативу «Сонячний промінь» (надалі Відповідач-2) про визнання незаконним та скасування п. 2.14. рішення Дрогобицької міської ради №1512 від 27.02.2015р., п. 1.1. рішення Дрогобицької міської ради №1517 від 27.02.2015р., п. 1.2. рішення Дрогобицької міської ради від 23.09.2015р. № 1725, визнання недійсним договору оренди землі від 25.05.2015р.

Ухвалою суду від 12.03.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 28.03.2016р. В подальшому розгляд справи відкладався на 12.04.2016р. та 10.05.2016р. з підстав, зазначених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 10.05.2016р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів, а сам розгляд відкладено на 24.05.2016р.

Представник позивача в судове засідання 24.05.2016р. зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї.

В засіданні зазначив, що позивач на підставі ОСОБА_5 оренди землі від 19.03.2013р., укладеного із Дрогобицькою міською радою являється орендарем земельної ділянки несільськогосподарського призначення землі, що зайняті під майбутнє будівництво загальною площею 10253 кв.м., кадастровий №4610600000:01:015:0035, що розташована по вул.П.Орлика у м. Дрогобичі. Частину цієї земельної ділянки, а саме земельну ділянку загальною площею 9928 кв.м. та кадастровим №4610600000:01:015:0051 було передано в суборенду відповідачу-2 на підставі ОСОБА_5 суборенди землі від 24.10.2013р. (з урахуванням ОСОБА_5 про внесення змін до цього ОСОБА_5 від 17.06.2014р.). Як зазначив представник, 27.02.2015р. та 23.09.2015р. відповідачем-1 було прийнято рішення, якими серед іншого, припинено право користування позивача на земельну ділянку площею 9928 кв.м. та земельну ділянку площею 145 кв.м. на вул.П.Орлика у м. Дрогобичі. Також Рішенням від 27.02.2015р. №1512 надано відповідачу-2 земельну ділянку загальною площею 9928 кв.м. та кадастровим №4610600000:01:015:0051 для будівництва критого ринку в оренду строком на 3 роки. На підставі вказаного рішення між відповідачами укладено Договір оренди від 25.05.2015р. цієї земельної ділянки. На думку позивача та його представника, оскаржувані рішення у відповідних частинах є незаконними, а укладений між відповідачами договорів оренди землі недійсним, оскільки в Дрогобицької міської ради були відсутні правові підстави в односторонньому порядку припиняти право користування земельною ділянкою, зважаючи на те, що Договір оренди землі від 19.03.2013р., укладений між позивачем та відповідачем-1 у встановленому законом порядку припинений не був та недійсним не визнавався. Крім того, відповідно до положень ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Не зважаючи на зазначені вимоги ст.124 ЗК України передача в оренду земельної ділянки площею 9928 кв.м. відбулася без проведення земельних торгів.

Представник відповідача-1 Дрогобицької міської ради в судове засідання 24.05.2016р. зявився, позовні вимоги визнав, просив вирішити справу у відповідності до положень закону.

Представник відповідача-2 ОК «Сонячний промінь» в судове засідання 24.05.2016р. зявився, проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

В засіданні зазначив, що оскаржувані рішення та укладений між відповідачами договір оренди землі жодним чином не порушують прав та обовязків позивача, оскільки листом від 29.01.2015р. №16 позивач не заперечував проти вилучення з його користування земельної ділянки загальною площею 10253 кв.м., кадастровий №4610600000:01:015:0035, що розташована по вул.П.Орлика у м. Дрогобичі та передачі її в користування відповідачу-2 та іншим фізичним особам-підприємцям. Після прийняття оскаржуваних рішень та укладення договору оренди від 25.05.2015р., відповідач-1 вчиняв дії котрі свідчать про його згоду на вилучення спірної земельної ділянки, а саме повертав відповідачу-2 сплачену суборендну плату. Як зазначає представник, відсутність порушення оскаржуваними рішеннями та договором прав позивача унеможливлює визнання їх незаконними та скасування. З приводу передачі земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, то на думку представника відповідача-2, оскільки на вказаній земельній ділянці здійснювалося ним будівництво обєктів нерухомості, така ділянка, у відповідності до ст.134 ЗК України не підлягала продажу на земельних торгах.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі Рішення Дрогобицької міської ради №952 від 20.02.2013р. «Про надання в оренду та продовження терміну оренди земельних ділянок» між позивачем та відповідачем-1 укладено Договір оренди землі від 19.03.2013р., відповідно до умов котрого орендодавець (відповідач-1) надає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 10253 кв.м. несільськогосподарського призначення - землі, що зайняті під майбутнє будівництво, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул.П.Орлика (кадастровий №4610600000:01:015:0035).

Відповідно до п.5.1 ОСОБА_5 земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування ринку.

Договір укладено строком на десять років. Після закінчення дії ОСОБА_5 орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії ОСОБА_5 повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.3.1 ОСОБА_5).

Як свідчить ОСОБА_4 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №1515292 від 22.03.2013р. право оренди за ОСОБА_5 від 19.03.2013р. зареєстровано у відповідному реєстрі.

ОСОБА_1 приймання-передачі обєкта оренди від 22.03.2013р. земельну ділянку, що виступає предметом договору передано позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Рішення Дрогобицької міської ради №1107 від 27.09.2013р. «Про надання дозволу на передачу в суборенду земельних ділянок», між позивачем та відповідачем-2 укладено Договір суборенди землі від 24.10.2013р. (згодом в цей договір сторонами було внесено зміни шляхом підписання ОСОБА_5 про внесення змін від 17.06.2014р.) відповідно до умов якого орендар (позивач) передає, а суборендар (відповідач-2) приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 9928 кв.м. несільськогосподарського призначення землі, що зайняті під майбутнє будівництво.

Відповідно до п.3.1 ОСОБА_5, його укладено на термін, що не перевищує строку дії ОСОБА_5 оренди землі (десять років), укладеного між Дрогобицькою міською радою та Комунальним Підприємством «Дрогобицький Ринок» від 19.03.2013р.

Як встановлено судом, за ОСОБА_2 приймання-передачі від 24.10.2013р. та 17.06.2014р. земельну ділянку площею 9928 кв.м. передано в суборенду відповідачу-2, а саме право суборенди зареєстроване у державному реєстрі, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №23588376 від 27.06.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2015р. позивач направив секретарю Дрогобицької міської ради лист №16 в якому зазначив, що для КП «Дрогобицький ринок» відсутня будь-яка користь в передачі в суборенду відповідної земельної ділянки, так як суборендна та орендна плата є однаковими, а лише додають підприємству завдання по проведенню операцій по оподаткуванню коштів. А тому, КП «Дрогобицький ринок» не заперечує проти вилучення з його користування земельної ділянки загальною площею 10253 кв.м., кадастровий №4610600000:01:015:0035, що розташована по вул.П.Орлика у м. Дрогобичі та передачі її у розмірах, які зазначені Рішеннями Дрогобицької міської ради №1107 від 27.09.2013р., №1377 від 26.06.2014р. Обслуговуючому кооперативу «Сонячний промінь» та фізичним особам-підприємцям ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в оренду.

Як прослідковується з матеріалів справи, 27.02.2015р. Дрогобицькою міською радою прийняте Рішення №1517 «Про припинення права користування земельними ділянками», відповідно до п.1.1 котрого вирішено припинити право користування Комунальному підприємству «Дрогобицький ринок» земельною ділянкою площею 180 кв.м. на вул. ОСОБА_15 та площею 9928 кв.м. на вул. ОСОБА_15, для обслуговування ринку, у звязку з наданням земельної ділянки підприємцям, що здійснюють торгівлю на ринку та ОК «Сонячний промінь».

Рішенням №1512 від 27.02.2015р. «Про продовження терміну оренди та надання в оренду земельних ділянок» Дрогобицька міська рада вирішила, зокрема, надати в оренду Обслуговуючому кооперативу «Сонячний промінь» земельну ділянку площею 9928 кв.м. на вул.П.Орлика, кадастровий №4610600000:01:015:0051, для будівництва критого ринку строком на 3 роки.

На підставі вказаного рішення, 25.05.2015р. між Дрогобицькою міською радою та ОК «Сонячний промінь» укладено відповідний Договір оренди землі за умовами якого орендодавець (відповідач-1) надає, а орендар (відповідач-2) приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 9928кв.м. несільськогосподарського призначення - землі, що зайняті під майбутнє будівництво, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул.П.Орлика (кадастровий №4610600000:01:015:0051).

Як свідчить ОСОБА_11 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №38095884 від 26.05.2015р., право оренди за ОСОБА_5 від 25.05.2015р. зареєстровано у відповідному реєстрі.

Також судом встановлено, що 23.09.2015р. Дрогобицькою міською радою прийняте Рішення №1725 «Про припинення права користування земельними ділянками», відповідно до п.1.2 котрого вирішено припинити право користування Комунальному підприємству «Дрогобицький ринок» земельною ділянкою площею 145 кв.м. на вул. ОСОБА_15 для обслуговування ринку.

Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує рішення Дрогобицької міської ради в частині припинення йому права користування на земельну ділянку площею 9928 кв.м. та надання цієї ділянки в оренду відповідачу-2, припинення йому права користування на земельну ділянку площею 145 кв.м., а також Договір оренди землі від 25.05.2015р., укладений між відповідачами з тих підстав, що в Дрогобицької міської ради були відсутні правові підстави в односторонньому порядку припиняти право користування земельною ділянкою, зважаючи на те, що Договір оренди землі від 19.03.2013р., укладений між позивачем та відповідачем-1 у встановленому законом порядку припинений не був та недійсним не визнавався. Крім того, відповідно до положень ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Не зважаючи на зазначені вимоги ст.124 ЗК України передача в оренду земельної ділянки площею 9928 кв.м. відбулася без проведення земельних торгів.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 змістом ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Згідно ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ст.116 ЗК України).

Статтею 141 ЗК України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, серед підстав припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Положеннями ст. 142 ЗК України врегульовано питання припинення права власності або права користування земельною ділянкою у звязку із добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою.

Так, за змістом вказаної статті, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Натомість, статтею 149 ЗК України врегульовано порядок вилучення земельних ділянок.

Зокрема, за змістом вказаної статті, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Як вбачається із оскаржуваних рішень про припинення права позивача користування земельною ділянкою, при їх прийнятті відповідач-1 керувався положеннями статті 142 ЗК України. В засіданні представниками відповідача-1 та відповідача-2 підтверджено той факт, що підставою для прийняття вказаних рішень слугував лист позивача №16 від 29.01.2015р. в якому він не заперечує проти вилучення з його користування земельної ділянки загальною площею 10253 кв.м., кадастровий №4610600000:01:015:0035, що розташована по вул.П.Орлика у м. Дрогобичі та передачі її відповідачу-2, а також іншим фізичним особам підприємцям.

Разом з тим, суд зазначає, що вказаний лист не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваних рішень і відповідач-1 не вправі був приймати ці рішення у відповідності до положень ст. 142 ЗК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із змісту ст. 142 ЗК України у звязку із добровільною відмовою від права на земельну ділянку може бути припинено лише право постійного користування земельної ділянкою, або право власності на неї. Більше того, Верховний Суд України в листі від 01.07.2013р. «ОСОБА_2 деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» наголосив, що відповідно до ст. 142 ЗК України власник земельної ділянки може відмовитись від права власності лише на користь держави або територіальної громади. Відмови на користь інших суб'єктів цивільних правовідносин законом не передбачено.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка загальною площею 10253 кв.м., кадастровий №4610600000:01:015:0035, що розташована по вул.П.Орлика у м. Дрогобичі, право користування на котру було припинено оскаржуваними рішеннями, перебувала в користуванні позивача не на праві постійного користування, а в оренді. Правовстановлюючим документом на цю земельну ділянку являється Договір оренди землі від 19.03.2013р., право за котрим було зареєстровано в державному реєстрі. Таким чином, у відповідача-1 відсутніми були підстави для припинення права користування згідно ст.142 ЗК України.

Як вже зазначалося, відповідно до п.3.1 ОСОБА_5 оренди землі від 19.03.2013р., його укладено строком на десять років.

Згідно п.13.2 ОСОБА_5, його дія припиняється у разі: - закінчення строку на який його було укладено; - придбання орендарем земельної ділянки у власність; - викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом; - ліквідації юридичної особи орендаря; - смерті фізичної особи орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.13.3 ОСОБА_5).

Як зазначено в ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

З огляду на наведені положення законодавства, для припинення права позивача на користування земельними ділянками площею 9928 кв.м. та площею 145 кв.м., відповідачу-1 слід було припинити дію ОСОБА_5 оренди землі від 19.03.2013р. шляхом його розірвання за спільною згодою сторін. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, котрі б свідчили, що сторонами досягнуто згоди про розірвання вказаного договору. Так, ні позивачем в листі №16 від 29.01.2015р. не зазначено про бажання розірвати договір оренди, ні відповідачем-1 в оскаржуваних рішеннях не зазначено про припинення дії вказаного договору. Як встановлено судом, станом на момент розгляду справи, Договір оренди землі від 19.03.2013р. є чинним, дія цього договору в установленому законом порядку не припинялася і право оренди за цим договором надалі залишається зареєстрованим за позивачем в державному реєстрі, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №53138260 від 12.02.2016р.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, станом на момент прийняття оскаржуваних рішень) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права, зокрема, право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи наведене, без припинення дії ОСОБА_5 оренди землі від 19.03.2013р. та виключення із державного реєстру запису про реєстрацію відповідного права за позивачем, відповідач-1 не вправі був приймати рішення №1517 від 27.02.2015р. та №1725 від 23.09.2015р. в частині припинення права користування земельними ділянками площею 9928 кв.м. та площею 145 кв.м.

Відтак, Рішення Дрогобицької міської ради №1512 від 27.02.2015р. в частині надання ОК «Сонячний промінь» в оренду земельної ділянки площею 9928 кв.м. на вул.П.Орлика, кадастровий №4610600000:01:015:0051 є таким, що прийняте всупереч вимогам ст.116 ЗК України, зокрема, за відсутності належного припинення права користування попереднього землекористувача.

Крім цього, суд погоджується з доводами позивача, що незаконність відповідної частини Рішення Дрогобицької міської ради №1512 від 27.02.2015р. полягає ще й в тому, що вказана земельна ділянка була надана в оренду всупереч вимогам ч.2 ст.124 ЗК України, якими передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Враховуючи зазначене, а також те, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем-2 лише велося будівництво обєктів нерухомості, право власності на котрі не оформлено і до моменту винесення рішення у справі, суд вважає, що спірна земельна ділянка підлягала передачі в оренду за результатами проведення земельних торгів. Протилежні доводи відповідача-2, висловлені у відзиві на позов є такими, що суперечать вимогам ст.134 ЗК України.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-2 зазначає про відсутність порушення оскаржуваними рішеннями прав позивача, що унеможливлює визнання їх незаконними та скасування. Зокрема, представник наголошує на тому, що після прийняття оскаржуваних рішень та укладення договору оренди від 25.05.2015р., відповідач-1 вчиняв дії котрі свідчать про його згоду на вилучення спірної земельної ділянки, а саме повертав відповідачу-2 сплачену суборендну плату.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Встановивши, що рішення Дрогобицької міської ради у відповідних частинах прийняті з порушенням вимог законодавства, суд аналізує чи оспорюваними рішеннями порушений законний інтерес позивача, який би підлягав захисту в судовому порядку.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року в справі за № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право громадян і юридичних осіб на повагу належного їм майна, а також встановлено заборону не тільки на довільне позбавлення цього майна, а й на будь-яке довільне втручання органів влади держави-відповідача в користування і розпорядження цим майном.

Зокрема, слід зазначити, що Європейський Суд тлумачить поняття «майно» значно ширше, ніж поняття «власність», що використовується в національному праві держав - учасниць Конвенції. Крім того, поняття «майно» за змістом ст. 1 Протоколу № 1 відрізняється за обсягом і змістом від аналогічного поняття в українському праві.

Майно за змістом ст.1 Протоколу №1 підрозділяється на дві основні категорії. По-перше, це «наявне майно». По-друге, це «активи», у тому числі вимоги, щодо яких заявник може довести, що він має як мінімум «правомірне очікування» реалізації його майнового права (справа «Копецкий проти Словаччини» Judgment of the Grand Chamber of the European Court of 28 September 2004 on the merits of the application No 44912/98 Kopeckэ v. Slovakia.). Дана категорія включає в себе не тільки матеріальні об'єкти, але, зокрема, і права вимоги, і права на об'єкти інтелектуальної власності, правові підстави на які можуть бути підтверджені відповідно до національного законодавства.

Під поняттям «правомірне очікування» слід розуміти обґрунтоване припущення про отримання будь-якої майнової вигоди або майнового активу. Зазвичай «правомірне очікування» являє собою наявність у особи підстав вважати, що наявне у нього майнове право буде згодом реалізовано. Наприклад, укладення договору, виданні дозволу (ліцензії), нормативному або ненормативному акті, що надає майнові права, а також на який набрав чинності судовому рішенні. Суд вважає, що держава несе відповідальність за дії її органів влади, в результаті яких правомірне очікування на отримання будь-якої майнової вигоди не були реалізовані.

Таким чином господарський суд приходить до висновку, що Дрогобицька міська рада, приймаючи оскаржувані рішення без дотримання належної на це процедури - не дотримала балансу між конкуруючи інтересами КП «Дрогобицький ринок» та ОК «Сонячний промінь».

Судом встановлено, що охоронюваний законом інтерес позивача стосується реалізації його прав (в т.ч. і права оренди), які випливають із ОСОБА_5 оренди землі від 19.03.2013р., який станом на момент розгляду справи судом є чинним і права за котрим надалі залишаються зареєстрованими за позивачем в державному реєстрі.

Відтак, повернення позивачем відповідачу-2 суборендної плати жодним чином не спростовує порушення його прав та охоронюваних законом інтересів у звязку із прийняттям оскаржуваних рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення в частині припинення права позивача на користування земельними ділянками площею 9928 кв.м. та площею 145 кв.м., а також надання відповідачу-2 в оренду земельної ділянки площею 9928 кв.м. є незаконними та підлягають скасуванню.

З приводу укладеного між відповідачами ОСОБА_5 оренди землі від 25.05.2015р., то він підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

ОСОБА_1 змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як розяснено в п.2.24 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011р. для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач являється заінтересованою особою за позовом якого Договір оренди землі від 25.05.2015р. може бути визнано недійсним, враховуючи те, що спірний договір укладався на виконання рішень Дрогобицької міської ради, які прийнято з порушенням земельного законодавства, беручи до уваги факт визнання таких рішень, у відповідних частинах, незаконними та скасування, суд вважає, що позовна вимога про визнання недійсним ОСОБА_5 оренди землі, укладеного 25.05.2015р. між Дрогобицькою міською радою та ОК «Сонячний промінь» є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Як розяснено в пункті 2.7 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013р. частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Оскільки із змісту ОСОБА_5 оренди землі від 25.05.2015р. випливає, що зобовязання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, так як неможливо повернути усе одержане за ним (як вже здійснене користування земельною ділянкою, так і орендну плату, що передбачено ст.21 ЗУ «Про оренду землі»), суд визнає недійсним вказаний договір на майбутнє.

Відповідно до положень ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки під час судового розгляду справи позивачем було доведено належними та допустимими доказами порушення свого суб'єктивного права, відтак наявними є всі правові підстави для захисту цього права в судовому порядку та задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Дрогобицької міської ради № 1512 від 27 лютого 2015 року «Про продовження терміну оренди та надання в оренду земельних ділянок» в частині надання обслуговуючому кооперативу «Сонячний промінь» в оренду земельної ділянки площею 9928 кв.м. на вул. ОСОБА_15, кадастровий номер 4610600000:01:015:0051 для будівництва критого ринку, строком на 3 роки (п.2.14 Рішення).

3.Визнати незаконним та скасувати рішення Дрогобицької міської ради № 1517 від 27 лютого 2015 року «Про припинення права користування земельними ділянками» в частині припинення комунальному підприємству «Дрогобицький ринок» права користування земельною ділянкою площею 9928 кв.м. на вул. ОСОБА_15, для обслуговування ринку, у звязку з наданням земельної ділянки ОК «Сонячний промінь» (п.1.1 Рішення).

4.Визнати незаконним та скасувати рішення Дрогобицької міської ради № 1725 від 23 вересня 2015 року «Про припинення права користування земельною ділянкою» в частині припинення комунальному підприємству «Дрогобицький ринок» права користування земельною ділянкою площею 145 кв.м. на вул. ОСОБА_15, для обслуговування ринку (п.1.2 Рішення).

5.Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 25 травня 2015 року, укладений між Дрогобицькою міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Сонячний промінь», предметом якого виступає земельна ділянка загальною площею 9928 кв.м. на вул. П.Орлика в м. Дрогобич, кадастровий номер 4610600000:01:015:0051 та який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.05.2015р., номер запису про інше речове право 9803039.

6.Стягнути з Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055972) на користь Комунального підприємства «Дрогобицький ринок» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл. Малий Ринок, 3; код ЄДРПОУ 03337728) 2756,00 грн. судового збору.

7.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Сонячний промінь» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Княгині Ольги, 5/16; код ЄДРПОУ 38797958) на користь Комунального підприємства «Дрогобицький ринок» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл. Малий Ринок, 3; код ЄДРПОУ 03337728) 2756,00 грн. судового збору.

8.Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

9.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2016 р.

Суддя Крупник Р.В.