Рішення № 5798371, 20.08.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" серпня 2009 р. Справа № 15/1002

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Лужко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача Можаєв М.О. - представник за довіреністю №33 від 31.07.2009р.,

від відповідача не з'явився,

була присутня гр.ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Саланг" (с. Музичі Київської області)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (м. Коростишів)

про стягнення 74 000,00 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 74000,00грн. збитків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, вимоги ухвали суду від 06.07.2009р. та від 04.08.2009р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 07.08.2009р. гр. ОСОБА_3 рекомендованого листа(а.с.45).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2008р. позивачем факсимільним зв'язком було отримано від відповідача рахунок-фактуру №СФ-0000006 від 14.11.2008р. на оплату товару в розмірі 206580,00грн. (а.с.40).

Позивач, 14.11.2008р., згідно платіжного доручення №535 (а.с.29) перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 74000,00грн., як попередню оплату за товар згідно рахунку-фактури № СФ-0000006 від 14.11.2008р.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цівільно- правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Так, між Приватним підприємством "Саланг" та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 виникло майново-господарське зобов'язання в силу якого відповідач повинен передати товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України та ст. 509 ЦК України.

За своєю природою правовідносини, які склалися між сторонами є правовідносинами з поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Приписами ч. ч. 1,2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з рахунку-фактури № СФ-0000006 від 14.11.2008р., строк поставки відповідачем товару сторонами погоджено не було.

Відповідно до ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

05.06.2009р. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист за №26 від 04.06.2009р. з вимогою про поставку товару за рахунком-фактурою № СФ-0000006 від 14.11.2008р. або повернення ПП "Саланг" отриманих Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 74000,00грн. (а.с. 30-31). Факт отримання 10.06.2009р. підприємцем ОСОБА_3 зазначеної вимоги підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с. 32).

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач мав виконати зобов'язання щодо поставки позивачу товару за рахунком-фактурою № СФ-0000006 від 14.11.2008р. чи повернення отриманих грошових коштів в сумі 74000,00грн., в строк до 17.06.2009р.

Проте, відповідач відповіді на вимогу позивача не надіслав, товар за рахунком-фактурою № СФ-0000006 від 14.11.2008р. не поставив, грошові кошти в сумі 74000,00грн. позивачу не повернув.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 4 статті 188 ГК України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 ст.612 ЦК України).

Нормою частини 3 статті 612 ЦК України передбачено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази на підтвердження поставки відповідачем товару за рахунком-фактурою №СФ-0000006 від 14.11.2008р. в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, внаслідок прострочення відповідача щодо поставки товару за рахунком-фактурою №СФ-0000006 від 14.11.2008р. на суму 74000,00грн., позивач має право вимагати від останього поверення сплачених коштів.

Зважаючи на зазначене, господарський суд вважає, що вимоги Приватного підприємства"Саланг" про стягнення з відповідача 74000,00грн. збитків, що фактично є вимогою про повернення сплачених грошових коштів, є правомірними.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів поставки товару, згідно рахунку-фактури № СФ-0000006 від 14.11.2008р. на суму 74000,00грн. чи повернення грошових коштів в сумі 74000,00грн. в строк до 17.06.2009р. суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509, ст.ст. 525, 526, ч. 2 ст. 530, ст.ст. 610, 611, 612, ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, ст.ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 4 ст. 188, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Приватного підприємства “Саланг” (08125, Київська область, с.Музичі, вул. Шевченка, буд. 78-б, ідентифікаційний код 25568233)

- 74 000,00грн. збитків,

- 740,00грн. витрат по сплаті державного мита,

- 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кравець С.Г.

Дата підписання: 21.08.2009р.

Віддрукувати:

1-в справу,

2,3- сторонам