Рішення № 57983669, 18.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2016Справа №910/4322/16

За позовом Торгового дому «Пальміра» Дочірнього підприємства компанії

«Палма Груп С.А.» (Швейцарія)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст»

про стягнення 578 279,69 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Лабатюк Я.М. за довіреністю № б/н від 02.10.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Торгового дому «Пальміра» Дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С.А.» (Швейцарія) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст» про стягнення 578 279,69 грн. (з яких: 541 848,54 грн. основного боргу, 2 152,38 грн. трьох відсотків річних, 2 796,83 грн. інфляційної складової боргу та 31 481,94 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 561 від 30.11.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. порушено провадження у справі № 910/4322/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи та пояснення.

23.03.2016 р. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства від Торгового дому «Пальміра» Дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С.А.» (Швейцарія) надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання, що призначено на 20.04.2016 р. в режимі відеоконференції, а забезпечення її проведення доручити Господарському суду Одеської області (65119, місто Одеса, пр. Шевченка, 29).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 р. у задоволенні клопотання Торгового дому «Пальміра» Дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С.А.» (Швейцарія) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

Представники сторін у призначене судове засідання 20.04.2016 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, відповідач вимог ухвали суду не виконав.

Через відділ діловодства суду 19.04.2016 р. від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Через відділ діловодства суду 20.04.2016 р. від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки у судове засідання уповноваженого представника відповідача, у зв'язку із його перебуванням у службовому відрядженні у місті Львові.

Розглянувши дані клопотання, суд їх задовольнив з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва відкладено розгляд справи до 11.05.2016 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, не виконанням ним вимог ухвали суду.

Через відділ діловодства суду 06.05.2016 р. від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, у зв'язку з його перебуванням на лікарняному.

Розглянувши дане клопотання позивача, суд його задовольнив.

Позивач уповноваженого представника в призначене судове засідання 11.05.2016 р. не направив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.05.2016 р. повідомив, що наразі не може виконати вимоги ухвали суду та надати письмовий відзив на позовну заяву.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з черговим невиконанням відповідачем вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, розгляд справи відклав на 18.05.2016 р.; повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвал суду в даній справі.

18.05.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 18.05.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.05.2016 р. проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 18.01.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Торговим домом «Пальміра» Дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С.А.» (Швейцарія) (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст» (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 561 від 30.11.2015 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю продукцію, сировину для харчової промисловості (надалі - продукція), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. договору, умови даного договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Incoterms-2000», які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером даного договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

За умовами п. 1.3. договору, ризики, пов'язані з продукцією, до переходу права власності на неї до покупця, несе постачальник.

Поставка продукції за цим договором може здійснюватися партіями (п. 1.4. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються сторонами згідно з видатковими накладними, в межах строку дії даного договору.

За умовами п. 2.2. договору, кількість та асортимент кожної партії продукції визначається у відповідності до складених у письмовій формі заявок покупця, які покупець передає постачальнику за допомогою факсу, телетайпу, мережі Інтернет тощо.

У відповідності до п. 2.3. договору, загальна кількість продукції, що постачається за цим договором визначається як підсумок всіх фактично переданих постачальником покупцеві партій продукції.

Згідно з п. 3.1. договору, строк поставки, умови поставки та місце поставки погоджуються сторонами під час передачі заявок покупцем.

Відповідно до п. п. 3.2. і 3.3. договору, поставка продукції здійснюється транспортом постачальника - за його рахунок; продукція постачається покупцеві на адресу: м. Житомир, вул. Щорса, 67.

За умовами п. 3.6. договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей, право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить до покупця з моменту фактичної передачі товару постачальником.

Загальна вартість продукції за цим договором складається із вартості всіх партій продукції, поставлених за цим договором (п. 4.1. договору).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін, погоджується сторонами на певний період, чи на окрему партію, та відображується в рахунках-фактурах і вказується з ПДВ. Ціна товару на момент продажу фіксується (ст. 524, ч. 2 ст. 533 ЦК України за міжбанківським курсом гривні до євро або долара США). У випадку, якщо на момент оплати міжбанківський курс гривні до євро або долара США збільшиться, продавець має право дооцінити дебіторську заборгованість покупця й виставити відповідний рахунок, який покупець має сплатити.

У відповідності до п. 4.3. договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей, розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 30-т календарних днів з моменту отримання товару. У випадку несплати/несвоєчасної оплати товару, постачальник залишає за собою право призупинити подальші відвантаження до повного погашення вартості поставленого товару й сплати санкцій, передбачених п. 9.7. даного договору.

Розділом 5 договору сторони обумовили якість продукції.

Згідно з п. 7.1. договору, продукцію постачальник зобов'язаний передати покупцю у строки, вказані в заявках покупця. За домовленістю сторін обсяги та строки поставки можуть бути змінені.

У випадку порушення зобов'язання, що виникає за цим договором,сторона несе відповідальність, визначену договором та (або) чинним в Україні законодавством (п. 9.1. договору).

Відповідно до п. 9.2. договору, порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим договором.

Згідно з п. 9.7. договору, за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

За умовами пунктів 10.1. та 10.2. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін; строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 10.1. та закінчується 31.12.2016 р. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір не продовжувати його, то строк дії цього договору буде автоматично продовжено на один календарний рік. Кількість продовжень строку дії договору не обмежена.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 10.3. договору).

Позивач пояснив суду, що ним на виконання умов договору з 03.12.2015 р. до 28.12.2015 р. було передано відповідачу продукцію на загальну суму 541 848,54 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін видатковими накладними: № 0027182 від 03.12.2015 р. на суму 4 332,00 грн.; № 0027203 від 04.12.2015 р. на суму 136 512,72 грн.; № 0027191 від 04.12.2015 р. на суму 28 378,20 грн.; № 0027267 від 07.12.2015 р. на суму 24 072,60 грн., № 0027313 від 08.12.2015 р. на суму 22 532,40 грн.; № 0027385 від 10.12.2015 р. на суму 94 932,24 грн.; № 0027599 від 18.12.2015 р. на суму 22 957,50 грн.; № 0027605 від 18.12.2015 р. на суму 4 429,80 грн.; № 0027612 від 18.12.2015 р. на суму 59 145,60 грн.; № 0027746 від 23.12.2015 р. на суму 87 709,68 грн.; № 0027747 від 23.12.2015 р. на суму 12 641,10 грн.; № 0027834 від 25.12.2015 р. на суму 13 105,80 грн.; № 0027865 від 28.12.2015 р. на суму 31 098,90 грн. (копії в матеріалах справи).

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав належним чином, у зв'язка з чим станом на 29.02.2016 р. в нього утворилась заборгованість у сумі 541 848,54 грн.

За таких обставин, Торговий дім «Пальміра» Дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С.А.» (Швейцарія) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст» про стягнення 578 279,69 грн. (з яких: 541 848,54 грн. основного боргу, 2 152,38 грн. трьох відсотків річних, 2 796,83 грн. інфляційної складової боргу та 31 481,94 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 561 від 30.11.2015 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором поставки № 561 від 30.11.2015 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати продукції за даним договором не виконав неналежним чином.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову, посилаючись на те, що видаткові накладні, які надані у підтвердження поставки продукції, не оформлені належним чином як первинна бухгалтерська документація, яка відображує господарську операцію підприємства, оскільки не містять прізвища, ім'я та по батькові осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій. А також відсутні належним чином оформлені довіреності на цих осіб.

Господарський суд не приймає доводи відповідача, оскільки зазначені видаткові накладні містять відтиски печаток сторін. При цьому, відповідач не надав суду доказів щодо того, що печаткою підприємства користується особа, яка не має права нею користуватися (звернень до органів внутрішніх справ з приводу втрати чи викрадення печатки підприємства, шахрайства з використанням печатки підприємства тощо). Також під час розгляду справи № 910/4322/16 відповідач не просив провести експертизу щодо невідповідності підписів, зазначених у видаткових накладних, підписам посадових осіб підприємства.

Крім того, суд зауважує, що неправильність оформлення видаткових накладних, за якими здійснювалася поставка продукції, не є предметом спору в справі № 910/4322/16.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 541 848,54 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Торгового дому «Пальміра» Дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С.А.» (Швейцарія) щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст» суми основного боргу в розмірі 541 848,54 грн. за договором поставки № 561 від 30.11.2015 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Торговий дім «Пальміра» Дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С.А.» (Швейцарія) просив суд стягнути з відповідача 2 796,83 грн. інфляційних нарахувань та 2 152,38 грн. трьох річних відсотків за період з 02.01.2016 р. до 29.02.2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 561 від 30.11.2015 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Оскільки при розрахунку трьох відсотків річних позивач допустив помилки в розрахунку щодо кількості днів у високосному 2016 році, то судом було здійснено власний розрахунок даної вимоги, згідно з яким підлягають стягненню з відповідача 2 146,48 грн. трьох річних відсотків за період з 02.01.2016 р. до 29.02.2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 561 від 30.11.2015 р.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2 796,83 грн. інфляційних нарахувань за період з 02.01.2016 р. до 29.02.2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 561 від 30.11.2015 р.

Позивач просить стягнути з відповідача 31 481,94 грн. пені за період з 02.01.2016 р. до 29.02.2016 р. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати продукції за договором поставки № 561 від 30.11.2015 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 9.7. договору, за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

За приписами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошового зобов'язання за спірним договором, то за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 31 481,94 грн. пені за період з 02.01.2016 р. до 29.02.2016 р.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Торгового дому «Пальміра» Дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С.А.» (Швейцарія) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст» (01014, м. Київ, провулок Мічуріна, 3/2, літ. А, офіс 21, код ЄДРПОУ 34415593) на користь Торгового дому «Пальміра» Дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С.А.» (Швейцарія) (65031, Одеська область, Біляївський район, 1665 км автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса, код ЄДРПОУ 25422297) 541 848 (п'ятсот сорок одна тисяча вісімсот сорок вісім) грн. 54 коп. основного боргу, 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 48 коп. трьох відсотків річних, 2 796 (дві тисячі сімсот дев'яносто шість) грн. 83 коп. інфляційних нарахувань, 31 481 (тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят одну) 94 коп. пені та 8 674 (вісім тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 11 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 23.05.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина