Ухвала суду № 57982895, 23.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 р.Справа № 820/464/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Філатова Ю.М. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2016р. по справі № 820/464/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Манометр-Харків"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

третя особа Публічне акціонерне товариство "ПроКредитБанк"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Манометр-Харків", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000101502 від 29.09.2015 р., прийняте Харківською об'єднаної Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області на підставі акту № 168/20-23-15.02-12/24275859 від 09.09.2015 р.

В обгрунтування позову зазначив, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2016 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Публічне акціонерне товариство "ПроКредитБанк".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Манометр-Харків" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, абз. а, п. 57.1 ст. 57, п. 126.1 ст. 126 ПК України, ст. 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 09.09.2015 року фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток приватного акціонерного товариства "Манометр-Харків" з питань своєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань по податку на прибуток.

За результатами перевірки 09.09.2015 р. був складений акт за № 168/20-23-15.02-12/24275859, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме: п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

За наслідками вказаного акту перевірки 29.09.2015 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000101502, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України визначено суму штрафу у розмірі 10% від суми простроченого платежу з авансового внеску з податку на прибуток підприємства за серпень 2015 року, що складає 13250,70 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, 15.10.2015 року позивач оскаржив його до Головного управління ДФС у Харківській області (скарга вих. № 02Х/316/1/2-ЮР).

Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 10.12.2015 р. № 4594/10/20-40-10-04-14 податкове повідомлення-рішення № 0000101502 від 29.09.2015 р. залишено без змін, а скарга ПрАТ "Манометр-Харків" від 15.10.2015 р. - без задоволення.

На Рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 10.12.2015 р. № 4594/10/20-40-10-04-14 позивачем 25.12.2015 р. було подано скаргу вих. № 02Х/436-ЮР до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.01.2016 р. № 316/6/99-99-10-01-02-25 податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 29.09.2015 р. № 0000101502 та рішення, прийняте за розглядом скарги залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Скориставшись своїм правом на врегулювання спору в досудовому порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до свого обслуговуючого банку - ПАТ "ПроКредит Банк" було надано платіжне доручення № 985 від 28.08.2015 року на сплату податку в повному обсязі, проте, не зважаючи на наявність достатніх коштів на поточному рахунку товариства (що також підтверджено випискою по рахунках за 28.08.2015 року - на рахунку було 132572,33 грн. при платіжному дорученні на суму 132507,00 грн.), ПАТ "ПроКредит Банк" вже після закінчення робочого часу повідомив ПрАТ "Манометр-Харків" про його невиконання з невідомих на той час причин /а.с. 13, 14/.

Після чого, наступного дня позивач повторно подав до банку нове платіжне доручення на сплату податку, яке було виконано, також позивачем було отримано і оригінал попереднього платіжного документу, з відміткою на обороті "повернено без виконання 28.08.2015 р. "Недостатньо коштів на рахунку платника" /а.с. 14 оборот/.

Під час судового розгляду встановлено, що ПрАТ "Манометр-Харків" звернулось до керівництва ПАТ "ПроКредит Банк" з проханням надати аргументоване з правової точки зору пояснення невиконання банком попереднього платіжного документу (лист № 02Х/317-ЮР від 23.09.2015 року) /а.с. 16/.

29 вересня 2015 р. позивач отримав пояснення банку (лист № 260/9/15 від 29.09.2015 року) про те, що платіжне доручення було не виконано з причини того, що банком терміном в 30 календарних днів, з 18.08.2015 р. по 18.09.2015 р., було заблоковано на рахунку ПрАТ "Манометр-Харків" суму в 150,00 грн. комісії за чекову книжку, у зв'язку з чим платіжне доручення № 985 від 28.08.2015 року по сплаті податку на прибуток до бюджету на суму 132507,00 грн. було повернено без виконання. /а.с. 17/.

Як вбачається з матеріалів справи, банк повернув платіжне доручення без посилань на будь-які правові або договірні підстави таких односторонніх дій.

При цьому колегія суддів зазначає, що право блокування рахунків клієнта за ініціативою банківської установи, чинним законодавством не передбачено.

Також, у вказаному листі ПАТ "ПроКредит Банк" зазначив, що однією з причин виникнення даної ситуації є технічні особливості системи електронного банкінгу (яка належить саме ПАТ "ПроКредит Банк") через те, що в інтерфейсі системи недоступна інформація про заблоковані та/або несплачені суми комісій.

Отже, при судовому розгляді встановлено, що ПрАТ "Манометр-Харків" було вчасно подано платіжний документ, коштів на рахунку було достатньо і банк зобов'язаний був виконати цей бюджетний платіж, чого безпідставно не зробив, а від так несе відповідальність за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку. Отже, банківська установа повинна сплатити пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Окрім того, банк несе іншу відповідальність, встановлену ПКУ, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду (п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями).

П.129.6. ст. 129 ПК України також передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Так, платник податків повинен подати до органу доходів і зборів лист з копіями платіжних документів, що засвідчують факт подання їх до установи банку, що позивачем було зроблено та підтверджується листом №Бух/04М-304 від 31.08.2015 р., наданим відповідачеві /а.с. 12/.

Таким чином, колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про те, що оскільки договір про обслуговування платника податку банком складено лише між клієнтом - платником податків та установою банку, то незважаючи на затримку перерахування коштів до бюджету у відведені податковим кодексом строки для сплати податкових або грошових зобов'язань з вини банківських установ, органи державної фіскальної служби вживають заходи стягнення, застосовують пеню та штрафні санкції до таких платників, оскільки такі твердження спростовано вищевикладеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач дійшов хибних висновків стосовно порушення позивачем вимог норм ПК України, що регулюють спірні правовідносини.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується встановленими обставинами справи та зібраними по справі доказами.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року по справі № 820/464/16 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Вирішуючи питання щодо судового збору, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір", Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області не звільнена від сплати судового збору, в тому числі при поданні апеляційної скарги, а тому зобов'язана була при такому зверненні сплатити судовий збір.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.4 Закону N 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 1 січня цього року мінімальна заробітна плата становить 1378 грн.

Частиною 2 ст.4 Закону N 3674-VI визначено ставки судового збору, відповідно до якої, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до ч. 2 ст.4 Закону N 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

За таких обставин, ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду становить 1515 грн. 80 коп. (110% від 1378 грн.).

Таким чином, апелянту необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1515, 80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді апеляційної інстанції від 06.05.2016 року, було задоволено клопотанням апелянта про відстрочення сплати судового збору, Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду до моменту прийняття судового рішення.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 1515 грн. 80 коп. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2016р. по справі № 820/464/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П. Повний текст ухвали виготовлений 30.05.2016 р.