Рішення № 5798258, 09.06.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2009Справа №2-15/733-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агенство «Арт Лайф» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Радянська, 15, ідентифікаційний код 31382335)

До відповідача Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (98100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення 9938,57 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Тюляков О.А., довіреність б/н від 14.05.2009р. у справі

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламне агенство «Арт Лайф» звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення 9938,57 грн., в тому числі 9564,93 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 373,64 грн. річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобовязань по оплаті поставленого позивачем товару, в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 6994,00 грн., що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агенство «Арт Лайф» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

У судовому засіданні 15.05.2009 р. представником позивача були надані письмові пояснення по суті позовних вимог з докладним розрахунком стягуваної суми.

У судове засідання 09.06.2009 р. відповідач явку представника забезпечив, проте вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав тощо.

Заява від 19.05.2009 р., підписана ОСОБА_7, що надійшла до канцелярії господарського суду АР Крим 20.05.2009 р., не може бути прийнята судом до уваги, оскільки підписана була неповноважним представником.

У судовому засіданні 09.06.2009 р. була оголошена перерва за клопотанням представника відповідача до 10.06.2009 р. для надання необхідних доказів у справі та забезпечення явки відповідача у судове засідання. Проте, після закінчення перерви слухання справи було продовжено за участю представника позивача. Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив.

09.06.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла телеграма від Вігурского з клопотанням відкласти розгляд справи через неможливість забезпечити явку у звязку з роботою.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

З огляду на те, що слухання справи вже неодноразово відкладалося саме через неявку представника відповідача, відповідачем не приведено суду обґрунтованих підстав щодо необхідності відкладення розгляду справи, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що телеграма, що надійшла до господарського суду АР Крим 09.06.2009 р. від Вигурского (Київ), не містить навіть ініціалів відправника. В той же час, матеріали справи містять нотаріально посвідчену довіреність, видану ОСОБА_4 на імя ОСОБА_7, яка датована 09.06.2009 р., місце складання якої м. Феодосія. Вказана довіреність підписана ОСОБА_4 особисто в присутності нотаріуса Гузій І.І. Отже, вказаний факт взагалі ставить під сумнів наявність обґрунтованих підстав для чергового відкладення розгляду справи.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламне агенство «Арт Лайф» було поставлено товар на адресу Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 на загальну суму 8434,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи видатковою накладною № РН-0000408 від 14.08.2007 р.(а.с. 8)

Вказаний товар був прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженого представника у видатковій накладній а також довіреностю на отримання товарно-матеріальних цінностей. (а.с. 9)

11.07.2007 р. був виставлений рахунок фактура № СФ-003303 на суму 8434,00 грн. для здійснення передплати в рахунок майбутньої поставки.

Відповідачем у виконання свого зобовязання було частково оплачено отриманий товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 15.08.2007 р. Так, зокрема у призначенні платежу відповідачем було зазна"чено «за букви по рахунку № СФ-003303 від 11.07.2007 р.»

Проте відповідачем не була здійснена оплата у повному обсязі за поставлену продукцію, в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 6994,00 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 14.03.2008 р., що підтверджується доданими до матеріалів справи претензією та квитанцією поштового відділення про відправлення.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Чинним законодавством України не передбачена обовязкова форма договору як єдиного письмового документу.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаною обома сторонами накладною на поставку товару, довіреністю на отримання та частковою оплатою відповідачем поставленого товару.

Відповідно до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обовязку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обовязку, є зустрічним виконанням зобовязання.

Так, при зустрічному виконанні зобовязання сторони повинні виконувати свої обовязки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту. (частина 2 статті 538)

Положеннями частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав своє зустрічне зобовязання щодо поставки товару.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, зокрема статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представив суду доказів виконання свого зобовязання оплати товару в повному обсязі.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обовязків щодо сплати отриманого товару у повному обсязі, а отже сума заборгованості у розмірі 6994,00 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2570,93 грн. інфляційних втрат та 373,64 грн. річних. За прострочення виконання зобовязання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, заявлених позивачем до відшкодування підлягає зменшенню з огляду на вимоги частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги. Оскільки така вимга була направлена позивачем лише 14.03.2008 р., то остаточний термін виконання зобовязання відповідачем слід вважати 21.03.2008 р. Таким чином, термін прострочення боржником виконання зобовязання слід обчислювати з 22.03.2008 р.

Отже сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 підлягає зменшенню та згідно розрахунку, здійсненого судом, за період з квітня 2008 р. по квітень 2009 р. становить 1339,30 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обовязку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума річних, заявлених позивачем до відшкодування, підлягає зменшенню з аналогічних підстав та за період з 22.03.2008 р. по 05.05.2009 р. становить 235,69 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (98100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агенство «Арт Лайф» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Радянська, 15, ідентифікаційний код 31382335, р/р 260020131260 в КФ ВАТ «Ін промбанк» м. Феодосія, МФО 384481) 6994,00 грн. основного боргу, 1339,30 грн. інфляційних втрат, 235,69 грн. річних, 87,94 грн. державного мита та 101,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.