Ухвала суду № 57982522, 26.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/121/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Кваші Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування акта перевірки та податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати акт перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 20.11.2015 №689/1-26-50-17-01/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014»;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 03.12.2015 №0000601201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 20.11.2015 № 689/1-26-50-17-01/НОМЕР_1, в якому контролюючим органом зазначено про те, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві у зв'язку з перевіркою відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів у 2014 році фізичній особі ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «Надра» направлено запит щодо надання роз'яснення про отримання доходу у вигляді додаткового блага фізичною особою ОСОБА_2 у 2014 році ПАТ «КБ «Надра».

У відповіді ПАТ «КБ «Надра» № 1-4-2838 від 02.11.2015 року зазначено, що ПАТ «КБ «Надра» прийнято рішення про списання кредитної заборгованості в сумі 3 530 001,16 грн. по клієнту банку ОСОБА_2 За інформацією банку боржнику відповідно до додаткової угоди № 3 від 15.04.2014 за договором № 03/ККН/99/2008-840 від 07.08.2008 було списано кредитну заборгованість у сумі 3 530 001,16 грн. Суму списаного боргу було включено банком до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за II кв. 2014 з ознакою « 126» (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо).

Враховуючи те, що ОСОБА_2 до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС м. Києва не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2014 та не задекларовано отриманий у II кв. 2014 року дохід у вигляді додаткового блага на загальну суму 3 530 001,16 грн., контролюючий орган прийшов до висновку про те, що фізичною особою ОСОБА_2 приховано дохід за 2014 рік, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб у сумі 12 180,00 грн. за ставкою 15% та у сумі 3 517 821,16 грн. за ставкою 17% відповідно до ст. 167 Податкового кодексу країни.

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 та пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

03 грудня 2015 року відповідачем на підставі акта перевірки № 689/1-26-50-17-01-2890407391 від 20.11.2015 прийнято податкове повідомлення рішення №0000601201, яким позивачу за порушення п.п. 49.1, 49.2, 163.1.1, 164.2.17 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» всього в сумі 749 990,75 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 599 856,60 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 150 134,15 грн.

Вважаючи акт перевірки та вказане податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні вимог адміністративного позову про скасування акта перевірки, суд першої інстанції виходив з того, що акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України.

В цій частині рішення суду сторонами не оскаржується та згідно зі ст. 195 КАС України судом не переглядається.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що укладеною додатковою угодою позивачу прощено нараховану раніше частину боргу за нарахованими/простроченими відсотками та відмінено стягнення штрафних санкцій в претензійно-позовному порядку, а відтак, з урахуванням вимог пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, сума в розмірі 3 530 001,16 грн. не підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника податку, внаслідок чого нарахування позивачу суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 599 856,60 грн. є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

При вирішенні даного спору суд враховує норми Податкового кодексу України на момент виникнення спірних правовідносин та зазначає, що згідно пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

За правилами абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України від 09.04.2015 року № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 07.05.2015 року, внесено зміни до ПК України, а саме пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України (доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу) доповнено абзацом другим такого змісту: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності».

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що цим самим законодавцем конкретизовано вищенаведені положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Згідно п.162.1.2 та п. 162.1.2 п. 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

В свою чергу, в силу підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що сума прощеного (анульованого) боргу є доходом особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в порядку пункту 167.1 статті і пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України лише в частині суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту.

При цьому анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за процентами (пенею) за несвоєчасне проведення розрахунків за кредитним договором не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу України та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин абзац «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України у системному зв'язку з абзацом «б» пп.164.2.14 п.164.2 ст. 164 і пп.4.1.2 п.4.1 ст. 4 ПК України, та приходить до висновку, що борг у вигляді відсотків за кредитним договором, прощений кредитором, не є додатковим благом, з якого боржник повинен сплатити податок у розумінні абзацу «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 07 серпня 2008 між позивачем і публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» укладено кредитний договір №03/ККН/99/2008-840, відповідно до умов якого, ПАТ «Комерційний Банк «Надра» надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 350 000 дол. США зі сплатою відсотків у розмірі 15,1 % річних.

15 квітня 2014 між позивачем і публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору № 03/ККН/99/2008-840 від 07 серпня 2008, відповідно до якого позивач до 16.04.2014 зобов'язався: погасити боргові зобов'язання за кредитним договором у розмірі не менше ніж 347 591 доларів США у черговості згідно умов кредитного договору; відшкодувати банку у повному обсязі витрати, пов'язані із веденням претензійно-позовної роботи у розмірі 8915 грн.

За умови належного та своєчасного виконання ОСОБА_2 зазначених зобов'язань, банк здійснює: прощення залишку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором у розмірі, що існуватиме після виконання останнім зобов'язань, передбачених додатковим договором; відміну в повному обсязі нарахованої неустойки (пені, штрафи) у розмірі, станом на день укладання сторонами цього додаткового договору.

Під прощенням залишку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором мається на увазі прощення нарахованих публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» процентів (п. 1.3 додаткового договору) в сумі 3 530 001,16 грн.

Зазначені зобов'язання були виконані сторонами. Згідно довідки, виданої ПАТ «КБ «НАДРА» 15.04.2014 за № 914/01-01, заборгованість за кредитним договором № 03/ККН/99/8008-840 від 07.08.2008 відсутня. Кредит закрито. Відповідно до квитанції № 141587429 від 15.04.2014 позивач перерахував на рахунок ПАТ «КБ «НАДРА» кошти в сумі 347 591 доларів США.

З огляду на викладене, зазначений борг, прощений кредитором, не є додатковим благом, з якого боржник повинен сплатити податок у розумінні абзацу «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України.

Колегія суддів приходить до висновку, що проценти, нараховані банком, відповідно до умов договору за несвоєчасне проведення розрахунків за кредитним договором та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню. А відтак, дії позивача щодо невключення до річної податкової декларації за 2014 рік суми анульованої банком заборгованості в розмірі по нарахованих відсотках за користування кредитом, суд оцінює як такі, що відповідають даним нормам Податкового кодексу України, оскільки анульовані банком проценти, не є доходом позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 30.05.2016

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.