Постанова № 57982265, 27.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2016 року № 826/25817/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Голови Київської обласної державної адміністрації Шандри Володимира Миколайовича, Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації провизнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Голови Київської обласної державної адміністрації Шандри Володимира Миколайовича, Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації, в якому просить, з урахуванням уточнених (збільшених) позовних вимог:

1. Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації № 260-к від 29.10.2015 р. «Про звільнення ОСОБА_1.».

2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації № 76-к від 29.10.2015 р. «Про звільнення ОСОБА_1.».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу транспорту та дорожнього господарства управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації.

4. Стягнути з Київської обласної державної адміністрації на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, вважає, що службова перевірка не доводить фактів порушення позивачем положень Закону України «Про державну службу», а тому наявні всі підстави для поновлення його на посаді та скасування оскаржуваних рішень.

Представники відповідачів 1, 3 в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечують та просять суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що позивачем було допущено порушення Присяги державного службовця.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позовних вимог також заперечувала, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи неявку в судове засідання представників відповідачів 1, 3, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

07.07.2015 р. до Київської обласної державної адміністрації надійшло депутатське звернення народного депутата України Капліна С.М. № 84 від 07.07.2015 р. щодо проведення службової перевірки правомірності дій працівників управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, в якому зазначалось про те, що перевізники Київщини у своєму колективному зверненні вимагають проведення перевірки щодо незаконних дій ОСОБА_1, відсторонення його від виконання посадових обов'язків та, у разі підтвердження вищевказаних фактів щодо зловживання посадовим становищем, вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади…».

Відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації», з урахуванням депутатського звернення народного депутата України Капліна С.М. від 07.07.2015 р. № 844, розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 03.08.2015 р. № 279 «Про проведення службової перевірки правомірності дій працівників управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації» було утворено комісію з перевірки фактів, викладених у зазначеному депутатському зверненні щодо проведення службової перевірки правомірності дій працівників управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, комісії доручено провести службову перевірку, і за результатами перевірки оформити акт за підписом членів комісії та подати його голові Київської обласної державної адміністрації на розгляд.

За результатами проведення службової перевірки правомірності дій працівників управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації комісією був оформлений акт від 29.09.2015 р.

Відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про місцеві державні адміністрації», акта проведення службової перевірки від 29.09.2015 р., доповідної записки першого заступника голови Київської обласної державної адміністрації Парцхаладзе Л.Р. від 05.10.2015 р., Головою Київської обласної державної адміністрації було винесено розпорядження від 29.10.2015 р. № 260-к, яким ОСОБА_1, заступника начальника управління-начальника відділу транспорту дорожнього господарства управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, звільнено з роботи відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця, а 29.10.2015 р. Управлінням інфраструктури Київської обласної державної адміністрації винесено наказ № 76-к про його звільнення з 29.10.2015 р.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Статус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті, визначено в Законі України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (надалі - Закон N 3723-XII).

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач перебував на публічній, тобто державній службі на посаді заступника начальника управління-начальника відділу транспорту дорожнього господарства управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації.

Відповідно до ст.ст. 10, 17 Закону N 3723-XII державний службовець зобов'язаний забезпечувати ефективну роботу та виконання покладених на нього службових обов'язків; суворо дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки, про що приймає Присягу державного службовця.

Статтею 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року N 586-XIV (надалі - Закон N 586-XIV) визначено, що керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань.

Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Проведення службового розслідування стосовно державних службовців регулюється Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950 (далі - Порядок № 950).

Так, пунктами 1, 3, 8 - 10 названого Порядку передбачено, що стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, а також у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування; термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців; за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, який підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику; за результатами розгляду керівник органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін з дати надходження акта службового розслідування відповідне рішення.

Судом встановлено, що на виконання розпорядження виконуючого обв'язки голови Київської обласної державної адміністрації від 03.08.2015 р. № 279 «Про проведення службової перевірки дій працівників управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації», а саме, перевірки фактів, викладених у депутатському зверненні Капліна С.М. від 07.07.2015 р. № 844 щодо скоєння злочинів посадовими особами Київської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 та ОСОБА_5 при проведенні конкурсів пасажирських перевезень, було призначено службове розслідування.

Матеріалами службової перевірки встановлено, що розпорядженням голови облдержадміністрації від 25.11.2011 № 1351 «Про виконання товариством з обмеженою відповідальністю «ОБУХІВТРАНС-ЛАЙН» функцій робочого органу для організації забезпечення і підготовки матеріалів для проведення засідань конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської обласної державної адміністрації», ТОВ «ОБУХІВТРАНС-ЛАЙН» на конкурсній основі було визнано переможцем та укладено договір на виконання функцій робочого органу строком до 22.11.2014. За висновками акту службової перевірки саме робочий орган повинен здійснювати всі дії щодо організації конкурсу.

17.09.2015 р. комісією зі службової перевірки було відібрано пояснення у перевізників, які брали участь в проведенні обласного конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської обласної державної адміністрації 07.08.2012 (Копачевець М.І. - директор ТОВ «Кийтранс-2005», Лобанова Т.В. - директор ТОВ «Спецінтертранс», Демиденко Н.О. - директор ТОВ «Підприємство «Троїцька Артіль», Лабунський О.В. - директор ТОВ «Ірпінське АТП 13250», Шемідько О.І. - директор ТОВ «Облтранс», ОСОБА_11- директор ПП «ІНФОРМАЦІЯ_11», ОСОБА_12 - директор ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_13 - директор ПП «ІНФОРМАЦІЯ_12»), де вони зазначають, що документи для участі в обласному конкурсі на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської обласної державної адміністрації були подані ними до кабінету №1026 Київської обласної державної адміністрацій.

Приймання документів особисто здійснювалося начальником відділу транспорту управління промисловості, транспорту та зв'язку Київської обласної державної адміністрації, секретарем конкурсного комітету ОСОБА_1, яке, згідно висновків відповідача, могли здійснюватися виключно робочим органом - ТОВ «ОБУХІВТРАНС-ЛАЙН».

Відповідно до положення про відділ транспорту управління промисловості, транспорту та зв'язку Київської облдержадміністрації на ОСОБА_1, як начальника відділу, покладено обов'язок щодо організації роботи відповідно до законодавства з підготовки матеріалів для проведення засідань обласного комітету на визначення переможця конкурсу на приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування, а також підготовка проектів угод, договорів, протоколів робочих груп в межах повноважень, що належить до його компетенції.

В ході роботи комісії було встановлено, що у відділі транспорту неналежним чином зберігались оригінали документів, що призвело до їх втрати, а саме: протокол від 16.08.2012 № 5 засідання конкурсного комітету з проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської облдержадміністрації має ознаки фальшування, а саме: візуально можна спостерігати невідповідність кольору паперу першої та останньої сторінок відносно до інших сторінок. Протокол не прошитий та не пронумерований, що могло дати можливість його фальшування та здійснити заміну сторінок. Аудіоматеріали конкурсів 2012 - 2014 pp. відсутні, хоча аудіоматеріали засідань зберігаються в організатора протягом всього строку дії укладеного за результатами конкурсу договору або виданого дозволу.

Відсутній оригінал договору на маршрут № 317 «Бориспіль - Київ», де перевізником є ТОВ «Автосервіс». З приводу даної ситуації заступником начальника управління - начальником відділу транспорту та дорожнього господарства ОСОБА_1 не було подано службової записки на ім'я керівника чи управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації.

23.07.2015 № 01-09-03/2472 начальником управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації Галицьким В.О. було направлено службову записку на голову Київської обласної державної адміністрації про те, що під час формування проекту маршрутної мережі Київської області було виявлено, що в управлінні інфраструктури відсутній оригінал договору на маршрут № 317 «Бориспіль - Київ».

Під час проведення службової перевірки виявлено факт відсутності оригіналу договору на маршрут 729-К «Лісники - Київ АС «Південна», де перевізником є ФОП ОСОБА_15 Окрім того, в ході службової перевірки стало відомо, що на ТОВ «Автосервіс» працює батько та рідній брат ОСОБА_1

Зважаючи на викладене вище, комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 було порушено принципи, на яких ґрунтується державна служба, зокрема, статті 3 Закону України «Про державну службу», а саме професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі та етики державного службовця, статті 5 Закону України «Про державну службу» шляхом вчинення дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

На підставі вищезазначеного комісією було направлено акт службової перевірки до прокуратури Київської області для перевірки для відповідного реагування на факти, встановлені службовою перевіркою та рекомендовано звільнити ОСОБА_1 із займаної посади заступника начальника управління - начальника відділу транспорту та дорожнього господарства Київської обласної державної адміністрації, відповідно до пункту 6 статті 30 та статті 17 Закону України «Про державну службу».

Вирішуючи питання правомірності прийнятих рішень, суд виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано пояснення щодо перевірки фактів, викладених у депутатському зверненні Капліна С.М. від 07.07.2015 р. № 844 від 31.08.2015 р.

Однак, в ході службової перевірки зроблено висновок, що надані позивачем пояснення не розкривають суті поставлених ними питань, з огляду на що позивача рекомендовано звільнити із займаної посади.

Ознайомившись із актом службового розслідування, суд вважає, що останній не містить висновків щодо того, які саме питання не були розкриті позивачем, в акті не надано оцінку виявленим порушенням, зокрема, не встановлено обставин, за яких були допущенні такі порушення, їх тяжкості, наслідки їх вчинення; не встановлено чи мав позивач право вирішального голосу під час винесення та розгляду конкурсним комітетом питань щодо недопуску до участі у конкурсі відповідних претендентів-перевізників та повноваження щодо визначення переможців конкурсу; чи мав організатор виключне право на укладення договорів та прийняття документів на участь перевізників у конкурсі.

Щодо висновку акту службового розслідування про неправомірність дій позивача щодо прийому документів від перевізників-претендентів до участі у конкурсах, суд зазначає наступне.

Процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - конкурс), яка є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками визначено Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 р. N 1081 (надалі - Порядок N 1081).

За визначенням вказаного Порядку конкурсний комітет - постійний або тимчасовий орган, утворений організатором для розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу.

Організатор - орган виконавчої влади, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, який самостійно або із залученням робочого органу проводить конкурс.

Перевізник-претендент - автомобільний перевізник, який в установленому порядку подав заяву та документи для участі в конкурсі.

Робочий орган - підприємство (організація), що має фахівців у галузі автомобільного транспорту, матеріальні ресурси та технології, а також досвід роботи не менш як три роки з питань організації пасажирських перевезень, яке у разі потреби залучається організатором на конкурсних умовах за договором для організації проведення конкурсу.

Згідно з п. 12 названого Порядку конкурсний комітет приймає рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника, який: 1) подав до участі в конкурсі неналежним чином оформлені документи чи не в повному обсязі, а також такі, що містять недостовірну інформацію; 2) визнаний банкрутом або щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство (за винятком того, стосовно якого проводиться процедура санації), або який перебуває у стадії ліквідації; 3) не відповідає вимогам статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт"; 4) не має достатньої кількості транспортних засобів для виконання перевезень, затвердженої обов'язковими умовами конкурсу, та перевезень, які повинні виконуватися відповідно до чинних договорів (дозволів). Достатня кількість транспортних засобів визначається як кількість автобусів, необхідних для виконання перевезень, та кількість резервних транспортних засобів, яка становить 10 відсотків для міського, приміського сполучення та 20 відсотків для міжміського сполучення; 5) має несплачені штрафні санкції, накладені Укртрансбезпекою, або водії якого мають несплачені штрафи, накладені відповідно до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неоскаржені у судовому порядку (що були накладені не пізніше ніж за 20 днів до дати проведення конкурсу); 6) подав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Якщо в конкурсі взяв участь тільки один перевізник-претендент, його може бути визнано переможцем конкурсу. У цьому разі конкурсний комітет шляхом голосування може приймати рішення про надання права перевізнику-претенденту здійснювати перевезення пасажирів на об'єкті конкурсу (п. 13 цього ж Порядку).

У разі коли організатор залучає робочий орган, на нього покладаються функції з підготовки матеріалів щодо умов конкурсу, паспортів автобусних маршрутів, аналізу одержаних пропозицій та їх оцінки, договорів з переможцями конкурсу та інших матеріалів (п. 14 Порядку).

Відповідно до пункту 32 Порядку N 1081 до заяви про участь у конкурсі автомобільного перевізника додається анкета за формою згідно з додатком 5, в якій передбачаються питання, що будуть враховані під час перевірки достовірності відомостей, що містяться у документах для участі у конкурсі, та під час підрахунків за бальною системою оцінки пропозицій перевізників - претендентів.

Згідно пункту 37 Порядку N 1081 достовірність інформації, викладеної у заяві та документах, передбачених пунктом 29, перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу.

Виходячи з положень пункту 37 Порядку N 1081 достовірність інформації, викладеної у заяві та документах перевізника-претендента, зокрема, стосовно комплектності поданих документів та відповідності їх вимогам п. 29 Порядку перевіряється організатором та/або робочим органом в межах своєї компетенції. Разом із тим, відповідальність за подання недостовірних відомостей несе заявник, у зв'язку з чим пунктом 55 Порядку організатору надано право прийняти рішення про відмову у введенні в дію рішення (чи його окремої частини) конкурсного комітету за окремими об'єктами конкурсу у разі надходження від органів виконавчої влади письмової інформації, що підтверджує факт подання перевізником-претендентом, який за результатами конкурсу визнаний переможцем конкурсу, недостовірної інформації.

Пунктами 38, 39 Порядку N 1081 передбачено, що під час приймання документів організатор або робочий орган повинен створити умови для одержання перевізником-претендентом детальної інформації про характеристики об'єкта конкурсу.

Подані на конкурс документи реєструються організатором або робочим органом у журналі обліку. Документи, подані несвоєчасно, не реєструються і повертаються автомобільному перевізникові з повідомленням про спосіб повернення коштів, внесених за участь в конкурсі.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що прийняття, перевірка та реєстрація документів може здійснюватися як організатором - Київською обласною державною адміністрацією, так і робочим органом - ТОВ «ОБУХІВТРАНС-ЛАЙН».

Водночас п. 33 названого Порядку передбачено, що документи, які надійшли до організатора після встановленого строку, не розглядаються. Отже, прийняття документів під час їх надходження для участі у конкурсі належить до компетенції організатора, тобто Київської обласної державної адміністрації.

Згідно із додатком № 1 до наказу від 01.04.2015 р. № 8-од «Про розподіл обов'язків між начальником, заступником начальника, заступником начальника управління - начальником відділу транспорту та дорожнього господарства управління інфраструктури та туризму Київської обласної державної адміністрації» до загальних функціональних повноважень ОСОБА_1 - заступника начальника управління - начальника відділу транспорту та дорожнього господарства належить питання щодо реалізації повноважень управління у сфері транспорту та дорожнього господарства, координація та контроль роботи відділу транспорту та дорожнього господарства управління.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що висновки відповідача щодо неправомірних дій позивача щодо прийому документів від перевізників-претендентів до участі у конкурсах не підтверджуються належними, достовірними доказами та не суперечать чинним нормативним актам.

Щодо висновків акту службової перевірки щодо фальшування та не оформлення протоколу від 16.08.2012 р. № 5 засідання конкурсного комітету з проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, а також на відсутність певних договорів про організацію перевезень, укладених Київською обласною державною адміністрацією, відсутність аудіоматеріалів конкурсів за 2012-2014 рр., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2014 р. за усною вказівкою начальника управління інфраструктури та туризму ОСОБА_16 було змінено робочі місця, зокрема, позивача та працівників відділу транспорту та дорожнього господарства Управління (заступника начальника відділу - ОСОБА_17 та головного спеціаліста відділу - ОСОБА_18М.) з кабінету 1026 до кабінету 1004-с. В кабінеті 1026 у присутності начальника Управління було змінено замок і доступ до кабінету 1026 з огляду на що ані позивач, ані інші зазначені працівники не мали доступу до кабінету, де, як зазначає позивач, знаходилися документи.

Про вказаний випадок позивачем було направлено лист до заступника голови -керівника апарату Київської обласної державної адміністрації ОСОБА_19

Зважаючи на наведене вище, слід дійти висновку про неналежність та недоведеність зроблених службовим розслідуванням висновків, оскільки жодних актів нестачі документів та аудіоматеріалу представниками відповідача складено не було, а доступ до кабінету, де знаходилися документи був обмежений. Окрім того, факт підроблення документів повинен бути підтверджений, зокрема, проведеною експертизою, вироком у кримінальній справі. Отже, висновок відповідача щодо заміни сторінок у протоколі, а також те, що останній не прошито та не пронумеровано, документальними доказами також не підтверджується, а тому його не можна вважати належним та допустимим доказом, який би свідчив про вину позивача та скоєння останнім протиправних дій.

Окрім того, суд критично оцінює висновок в акті службової перевірки про те, що на підприємстві ТОВ «Автосервіс» працює батько та брат позивача, оскільки негативних наслідків таких обставин акт службової перевірки не містить.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону N 3723-XII державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

У ч. 2 ст. 17 Закону N 3723-XII наведено текст Присяги державного службовця такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону N 3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Слід зазначити, що порушення присяги передбачає юридичну відповідальність, яку можна виокремити від інших видів відповідальності (цивільно-правової, дисциплінарної, адміністративної, кримінальної тощо), оскільки у такому випадку особа втрачає у подальшому право на публічну службу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем Присяги державного службовця, зокрема, що він як державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання нею своїх обов'язків, крім того, відповідачем не мотивовано неможливість застосування до позивача як державного службовця інших дисциплінарних стягнень аж до звільнення, відтак, суд приходить до висновку, що розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації № 260-к від 29.10.2015 р. «Про звільнення ОСОБА_1.» та наказ начальника управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації № 76-к від 29.10.2015 р. «Про звільнення ОСОБА_1.». є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді заступника начальника управління-начальника відділу транспорту та дорожнього господарства управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації з 30.10.2015 р.

Водночас, слід звернути увагу позивача щодо необґрунтованості його доводів щодо того, що його звільнення має відбуватися за поданням начальника управління, як передбачено у п. 14 Положення про управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації № 225 від 22.06.2015 р., оскільки дана норма не узгоджується із Порядком № 950, пунктом 10 якого передбачено, що за результатами розгляду керівник органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін з дати надходження акта службового розслідування відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування, тобто в даному випадку це оскаржуване розпорядження.

Згідно пункту 32 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 за №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Разом з тим, згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 29.10.2015 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме: за серпень - вересень 2015 року.

Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 від 02.03.2016 р. (вих. № 01-09-04/603) середньомісячна заробітна плата за серпень 2015 року (20 робочих днів (10 фактично відпрацьованих)) становить 1707,77 грн., а за вересень 2015 р (22 робочих дня (3 фактично відпрацьованих)) становить 469,38 грн., що разом становить 2 177,15 грн. за 13 робочих дні.

2 177,15:13=167,48 грн., тобто середньоденна заробітна плата в період вимушеного прогулу складає 167,48 грн.

Період вимушеного прогулу склав з 30.10.2015 р. по 27.05.2016 р., а саме:

- з урахуванням листа Міністерства праці та соціальної політики України від 18.09.2015 р. N 560/13/133-15 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» (листопад 21 день, грудень 23 дня)- 44 дня;

- листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20.07.2015 р. N 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» (січень 19 днів, лютий 21 день, березень 22 дня, квітень 21 день, травень 19 днів) - 102 дня.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, з урахуванням загальної кількості робочих днів за період з 30.10.2015 р. по 27.05.2016 р. (102+44)=146*167,48 (середньоденний заробіток) у розмірі 24 452,08 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 цього ж Кодексу).

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що позивачем доведено обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 69 - 71, 160- 163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації № 260-к від 29.10.2015 р. «Про звільнення ОСОБА_1.».

3. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації № 76-к від 29.10.2015 р. «Про звільнення ОСОБА_1.».

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу транспорту та дорожнього господарства управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації з 30 жовтня 2015 р.

5. Стягнути з Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2015 року по 27 травня 2016 року у розмірі 24 452,08 грн.

6. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу транспорту та дорожнього господарства управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації з 30 жовтня 2015 р. та присудження виплати йому заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 1707,77 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання її повного тексту особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук