Постанова № 57981751, 30.05.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1481/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0003482203, №0003492203 від 29.10.2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0003482203, №0003492203 від 29.10.2015 року.

В судовому засіданні 23.05.2016 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не порушував існуючий порядок зберігання та реалізації підакцизних товарів, використання РРО та оприбуткування готівкових коштів в місці проведення реалізації товарів, робіт (послуг). Представник відповідача - ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на те, що під час проведення фактичної перевірки встановлено зберігання підакцизних товарів без марок акцизного збору, відсутність обліку товарних запасів в місці проведення реалізації та невідповідність готівкових коштів в місці проведення розрахунків даним РРО.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового та іншого законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

23.09.2015 року співробітниками ГУ ДФС в Одеській області на підставі наказу керівника від 22.09.2015 року №1152 (а.с.56-57) та направлень від 22.09.2015 року (а.с.58,59) була проведена фактична перевірка у приміщенні магазину, що використовувалась позивачем у здійсненні підприємницької діяльності та розташований за адресою: м.Одеса, вул..Балківська 143щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, використання ліцензій та дотримання законодавства про застосування РРО.

За результатами перевірки було складено акт №262/15-32-01-21-01/3443264 від 05.10.2015 року (а.с.62-66). Перевіркою було встановлено порушення п.п.1,2,9,10,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу ту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» 1, в крамниці «Віртус» встановлено зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме вина «Кагор Український» місткістю один літр, згідно додатку №1; п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових ацій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» №265 в крамниці «Віртус» за адресою: м.Одеса, вул. Балківська, 143 - не ведеться в порядку встановленому законом облік товарних запасів за місцем їх реалізації - а саме, не ні накладні на товар на алкогольні напої на суму 84797,41 грн.; п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових ацій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» №265 в крамниці «Віртус» за адресою м. Одеса, вул. Балківська, 143, - встановлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків в сумі коштів які зазначені в нних звітах, (х-звітах) реєстраторів розрахункових операцій, сума невідповідності складає 23082,62 грн.,

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області були прийняті податкові повідомлення-рішення №0003492203 на суму 192677,44 грн. на підставі ст.17 ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року; №0003482203 на суму 17 000,00 грн. на підставі ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481.

Оцінюючи оскаржені акти суб`єкту владних повноважень та дії посадових осіб, суд виходячи з приписів ч.3 ст.2 КАС України, не погоджується з правомірністю застосуванням посадовими особами податкових органів положень законодавства з наступних підстав.

Що стосується зазначених акті порушень ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481, а саме, встановлення зберігання вина «Кагор Український» місткістю 1 літр.

Зазначена в Акті перевірки упаковка вина «Кагор Український» місткістю 1 літр було отримано від постачальника, у складі партії товару, яку було прийнято за наявності наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка у відповідності до п.226.2 ст.226 Податкового кодексу України.

На думку суду, факт зберігання підакцизних товарів без марок акцизного збору не знайшов свого підтвердження, оскільки на пачці вина, і знаходилась в підсобному приміщенні, була присутня акцизна марка, яка потім відклеїлася та знаходилася поряд з упаковкою. Вказана обставина була підтверджена поясненнями свідка ОСОБА_1 в судовому засіданні 23.05.2016 року (а.с.233) та не була спростована відповідними доказами представником відповідача.

До того ж, суд звертає увагу на ту обставину, що в ході проведеної фактичної перевірки, у магазині не було виявлено інших пляшок або упаковок алкогольних виробів, що не мали марок акцизного податку.

Таким чином, суд вважає, що під час проведення перевірки встановлено не факт зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку, а лише наявність упаковки вина об'ємом 1 літр «Кагор Український» із відклеєною маркою акцизного податку, що не може бути підставою і застосування фінансових санкцій в розумінні приписів Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно постанови Верховного Суду України від 20.01.2015 року по справі №21-275а-14 (номер рішення у ЄДРСР - 42685790) встановлено, що Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 21 зазначеного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у визначеному цією статтею розмірі.

Статтею 6 Закону № 265/95-ВР встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Таким національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення (стандарт) 9), яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для такого правового висновку.

У розділі V Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону.

Зокрема, фінансова санкція, встановлена статтею 21 зазначеного Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) 9.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону № 996-ХІV та Положення (стандарту) 9, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 21 Закону № 265/95-ВР.

Окрім того, представником позивача надані до суду додаткові письмові докази, які свідчать про те, що на підприємстві позивача ведеться бухгалтерський облік оприбуткування отриманих товарів від постачальників в тому числі й підакцизних товарів належним чином.

Так, додатково були надані видаткові накладні постачальників товарів на алкогольну продукцію (а.с.84-203) та оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку підприємства за вересень 2015 року (а.с.204-218) щодо оприбуткування вказаної продукції в бухгалтерському обліку позивача.

Вказані обставини виключають можливість застосування до позивача відповідальності за реалізацію не облікованих товарів в місці їхньої реалізації.

Стосовно порушення п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», про яке зазначено в акті, та згідно якого, встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків у сумі 23082,62 грн. суд зазначає наступне.

Так, вищевказані гроші були виявлені під час проведення фактичної перевірки в сейфі директора магазину, але не було встановлено, що вони були виручкою від реалізації товарів магазину, в зв'язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що вказані грошові кошти були отримані директором магазину в касі підприємства, для закупівлі товарів виходячи з наступного.

Згідно з п.23 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року №833, забороняється зберігання на місці проведення розрахунків (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Згідно видаткового касового ордеру від 22.09.2015 року №3191 (а.с.39) директором магазину ОСОБА_2 було отримано в касі підприємства позивача грошові кошти в розмірі 23070,00 грн. для забезпечення оплати вартості поставлених товарів.

Окрім того, навіть якщо і допустити наявність такого порушення, то вбачається безпідставне застосування до Товариства, штрафних санкцій у розмірі 100%, від вартості проданих товарів, адже, відповідно до ч. 1 ст. 17. Закону № 265, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів послуг).

Отже з наведеного вбачається, відсутність фактів порушення позивачем норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі ромадського харчування та послуг» стосовно забезпечення відповідності грошових коштів денним звітам РРО на місці проведення розрахунків.

За таких обставин, прийняття органом ДФС України оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним і суд повинен задовольнити позовні вимоги щодо скасування таких актів суб`єкту владних повноважень на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами, встановленими ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0003482203, №0003492203 від 29.10.2015 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 30.05.2016 року.

Суддя Єфіменко К.С.

.