Постанова № 57981155, 23.05.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2016 р. Справа № 2а-2538/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Пиріг Х.І.,

за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001281592 від 23.05.2012, -

ВСТАНОВИВ:

Державне міське підприємство Івано-Франківськтеплокомуненерго звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001281592 від 23.05.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч вимогам Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, Закону України Про Національний банк України при здійсненні позивачем сплати заборгованості з податку на додану вартість із зазначенням призначення платежу у відповідних розрахункових документах, неправомірно зараховував вказані кошти в рахунок погашення заборгованості, яка виникла в минулих періодах. Такі дії Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську, призвели до виникнення заборгованості за період з травня 2009 року по листопад 2010 року, що й слугувало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 437902,80 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015 по даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві. Позов просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування своєї правової позиції та з посиланням на вимоги статей 57, 87, 126 Податкового кодексу України, зазначив, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами діючого законодавства. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

03.05.2012 камеральною перевіркою податкової звітності з податку на додану вартість встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на додану вартість протягом встановлених строків, що зафіксовано у Акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість №2327/1592/03346058 (а.с.13-15).

У звязку із виявленими камеральною перевіркою фактами затримки на 882 календарних днів сплати сум грошового зобовязання в розмірі 2189513,98 грн, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську 23.05.2012 прийнято рішення №0001281592 про застосування штрафу до Державного міського підприємства Івано-Франківськтеплокомуненерго у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу - 437902,80 грн (а.с.8).

З урахуванням вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016, суд встановив, що позивачем за період з травня 2009 року по жовтень 2010 року, було задекларовано зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 2073843 грн (а.с.77-112). Також, податковим повідомленням-рішенням за №0002202302/0 від 08.11.2010 було визначено позивачу зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 115671 грн (а.с.71).

Судом встановлено фактичні дати погашення грошових зобовязань, докази, якими підтверджено такі факти, зокрема, за травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року позивачем своєчасно та повністю проводилась сплата коштів по податку на додану вартість, визначених у податкових деклараціях за дані періоди, що підтверджено платіжними дорученнями (а.с.34-67).

Водночас, позивачем переплачено визначені у деклараціях суми податку на додану вартість: за травень 2009 на суму 500025,00 грн, за серпень 2009 на 20000,00 грн, листопад 2009 - 21950,00 грн, січень 2010 150000,00, березень 2010 85363,00 грн, квітень 2010 100000,00 грн, за травень 2010 50000,00 грн, червень 2010 - 102351,00 грн, липень 2010 на суму 102809,00 грн, серпень 2010 49970,00 грн, жовтень 2010 75000,00 грн.

У податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 278159,00 грн (а.с.81-82), однак сплачено разом 145034,00 грн. Це зафіксовано у платіжних дорученнях: №3019 від 31.07.2009 на суму 85000,00 грн. (а.с.34), №2999 від 30.07.2009 у сумі 60034,00 грн (а.с.36).

За вересень 2010 року визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 89044,00 грн (а.с.109-110), однак згідно платіжного доручення №81754 від 29.10.2010, сплачено грошове зобовязання на суму 75000,00 грн (а.с.62).

З приводу наявності (або відсутності) з боку позивача прострочення при сплаті спірних платежів та, відповідно, про законність (або протиправність) оспорюваного податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок сплати податкових зобовязань до 01.01.2011 регулювався положеннями Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Встановлена пунктом 7.7 статті 7 цього Закону рівність бюджетних інтересів, яка зводилася до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляла платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Законом України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, який на час виникнення спірних правовідносин був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів не було зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України Про Національний банк України, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів, банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З вищенаведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного, на момент виникнення правовідносин, законодавства України належить виключно платнику, тому відповідач неправомірно зараховував кошти в рахунок погашення заборгованості до 01.01.2011.

Як встановлено судом, при проведенні оплати Державним міським підприємством Івано-Франківськтеплокомуненерго в графі призначення платежу вказано за який період проводиться оплата по податку на додану вартість, це означає, що платник самостійно визначив джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань.

Отже, суд вважає, що за травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року позивачем своєчасно проводилась сплата коштів по податку на додану вартість, тому встановлену судом відсутність фактів затримки виплат по даних періодах відповідачам не спростовано.

Таким чином, необхідно визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001281592 від 23.05.2012 в частині зобовязання Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" сплатити штраф у сумі 408469,00 грн за платежем податок на додану вартість.

Податкове повідомлення-рішення №0001281592 від 23.05.2012 в частині зобовязання Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" сплатити штраф у сумі 29433,80 грн суд вважає правомірним виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачем не сплачено задекларованих зобовязань за липень 2009 року на суму 133125,00 грн. та за вересень 2010 - 14044,00 грн, з приводу чого суд зазначає.

З 01.01.2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Наведений припис відповідає положенням пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу, відповідно до якого при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

При цьому власне час виникнення податкового боргу (до моменту набрання законної сили Податковим кодексом України або після цього) не має правового значення для виконання податковим органом розглядуваного обовязку.

Відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, у разі, коли платник не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобовязання протягом строків, визначених цим Кодексом такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0001281592 від 23.05.2012 в частині зобовязання Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" сплатити штраф у сумі 29433,80 грн прийняте відповідачем межах повноважень та у спосіб передбачений нормами діючого законодавства, тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001281592 від 23.05.2012 в частині зобов"язання ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" сплатити штраф у сумі 408469 (чотириста вісім тисяч чотириста шістдесят дев"ять) грн. 00 коп. за платежем податок на додану вартість.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяГригорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 30.05.2016.