Постанова № 57981010, 19.05.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2016 року м. Ужгород№ 807/1480/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скраль Т.В.,

при секретарі Меренич І.А.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2,

відповідача 1: Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області представники ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідача 2: Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського районного відділення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області - представники ОСОБА_5, ОСОБА_6,

третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ужгороді адміністративну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 19 травня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 травня 2016 року.

29 липня 2015 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (далі - відповідач 1), Головного управління державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області (далі - відповідач 2), якою з врахуванням уточнених позовних вимог просить:

1) визнати протиправним дії Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області по прийняттю, оформленню та підписанню заяв про реєстрацію місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

- заяву від 17.12.2007 року про реєстрацію місця проживання ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2;

- заяву від 21.12.2007 року про реєстрацію місця проживання ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3;

2) визнати протиправним дії Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області щодо реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 фізичних осіб 17.12.2007 року ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, 21.12.2007 року ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3;

3) зобов'язати Баранинську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області скасувати записи, щодо реєстрації місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 фізичних осіб ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є єдиним власником зазначеного вище будинку, право власності в порядку спадкування на який за ним визнано рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 06 лютого 2015 року. В процесі розгляду цивільної справи №308/14441/13-ц позивачу стало відомо що у домоволодінні зареєстровані з 2007 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9, в той час коли власником будинку була його мати ОСОБА_10 З моменту припинення права власності ОСОБА_10 у зв"язку із її смертю, позивач вказує, що припинилось і право користування будинком у вищезазначених осіб. Проведення реєстрації фізичних осіб позивач вважає незаконним, оскільки по-перше, домоволодіння являлось об'єктом незавершеного будівництва і яке було завершене лише в листопаді 2008 році, по-друге відповідачами не було дотримано процедури реєстрації фізичних осіб, а саме неотримання згоди членів сім'ї попереднього власника, щодо проведення реєстрації. Позивач, як член сім'ї попереднього власника такої згоди не давав.

19 травня 2016 року, представник позивача уточнила відповідача та позовні вимоги до такого відповідача, та просить:

зобов'язати Баранинську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області скасувати записи, щодо реєстрації місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 фізичних осіб ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3

На підставі вищенаведеного також просить адміністративний позов в прохальній частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області про скасування записів щодо реєстрації місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7, фізичних осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без розгляду.

19 травня 2016 року, Ухвалою суду адміністративний позов ОСОБА_1 в прохальній частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області про скасування записів щодо реєстрації місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7, фізичних осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без розгляду. В решті позовних вимог продовжено судовий розгляд.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої уточнені позовні вимоги з мотивів наведених у адміністративному позові .

Представники відповідача 1- Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог.

Представники відповідача 2 - Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського районного відділення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області також заперечили проти задоволення адміністративного позову, вказавши, що вважають його необґрунтованим та безпідставним.

25 грудня 2015 року, в судовому засіданні залучено до участі в справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7.

Третя особа - ОСОБА_7, проти адміністративного позову заперечила та пояснила, станом на 16 травня 2009 року, тобто на день смерті матері позивача, була членом сім'ї позивача до 30.08.2013 року. Проживає в будинку з 1997 року. Тільки після винесення рішення про розірвання шлюбу в серпні 2013 року, дізналася, що будинок був оформлений на маму позивача, цю інформацію від неї замовчували. З 2009 року, після смерті своєї матері, позивач ОСОБА_1 має майнові права на вищезазначений житловий будинок, як і вона, його колишня дружина, що проживає і зареєстрована у вищезазначеному житловому будинку з грудня 2007 року. На підставі ч.4 ст.156 ЖК України, має право користуватися займаним приміщенням. Вказане підтверджується рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 13.04.2016 року, яке набрало законної сили. Позовні вимоги вважає такими, що не підлягають до задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

28 липня 2014 року, рішенням Ужгородського міськрайонного суду в справі № 308/14441/13-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 06 лютого 2015 року, визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на домоволодіння- житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований на земельній ділянці площею, 0, 1097 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: Ужгородський район, с. баранинці, вул. Садова, 16.

Судом під час розгляду цієї справи,, встановлено, що 11 квітня 1996 року мати позивача ОСОБА_10 уклала з ОСОБА_11 договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку, готовністю 61 %, та земельної ділянки площею 0,11 га, що знаходяться за адресою: с.Баранинці Ужгородського району, вул.Садова,16, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований у реєстрі за № 868, ( а.с. 32-33,том 1).

Згідно свідоцтва про смерть від 18 травня 2009 року, мати позивача ОСОБА_13 (ОСОБА_13 Єлізавета Іванівна) померла 16 травня 2009 року, (а.с. 41, ОСОБА_14 2), однак за час життя остання не оформила право власності на домоволодіння.

На час відкриття спадщини позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з третьою особою ОСОБА_7, шлюб між якими було розірвано заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14 березня 2013 року, яке набрало законної сили 10 вересня 2013 року та проживали разом у зазначеному будинку, разом із дочкою ОСОБА_7, як члени сім'ї власника, перелік яких визначений ст.64 ЖК УРСР.

Крім того, як встановлено судом, позивач у будинку № 16 по вул.Садовій у с.Баранинці не зареєстрований.

Надаючи оцінку доводам позивача у позові суд зазначає наступне.

13 квітня 2016 року, за рішенням Апеляційного суду Закарпатської області переглянуто рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 лютого 2016 року. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_15, третя особа: Ужгородський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, зняття з реєстраційного обліку та виселення - задоволено частково. Визнано ОСОБА_15 такою, що втратила право користування житловим будинком № 16 по вул. Садовій у с. Баранинці, Ужгородського району. В решті позовних вимог відмовлено.

У своєму рішенні апеляційний суд, послався на те, що ОСОБА_7 була зареєстрована в будинку з 2007 року та проживала в ньому як член сім"ї позивача, та перебувала з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбу до 2013 року, а тому припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє її права на користування займаним приміщенням. ОСОБА_5 з тим, суд визнав такою що втратила право на користування цим житлом ОСОБА_15, з підстав визначених ч.2 статті 405 ЦК України, а саме що така не проживає в будинку понад один рік, (а.с. 52, Т.2). Цим же рішенням суд встановив, що відсутні правові підстави для зняття ОСОБА_7, ОСОБА_16 з реєстраційного обліку, оскільки зняття з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства ( статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР: стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї з таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням, про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Крім того, апеляційний суд Закарпатської області у своєму рішенні посилається на той факт, що згідно зробленого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень ( а.с.26, Т.1) вбачається, що 11 березня 2015 року за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею, 1, 1097 га за адресою: с. Бараниці, вул. Садова 16. Даних, щодо реєстрації за позивачем права власності на житловий будинок, матеріали справи не містять, ( ас.50, Т.2.

На перевірку цих відомостей, судом сформовано запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження обєкта нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна (а.с.6-11, том ІІ).

Згідно отриманих інформаційних довідок, відомості про право власності на обєкт нерухомого майна, (що розташований за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Садова, буд.16), складовими частинами якого є: житловий будинок, огорожа та споруда (загальною площею 349,9 м2) - відсутні, (а.с.6, 7 том ІІ).

Проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) виникає з часу прийняття спадщини, а виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна з часу реєстрації.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи та сформованих за запитом Закарпатського окружного адміністративного суду, змісту інформаційних довідок, право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2124880301:03:002:0024 у ОСОБА_1 виникло на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2014 року, після внесення відповідних даних державним реєстратором до державного реєстру 10.03.2015 року.

Вищенаведене підтверджує право володіння позивача лише на земельну ділянку .

Отже, на час розгляду даної справи в суді судом встановлено що право власності не об'єкт нерухомого майна - житлового будинку, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Баранинці, вул. Садова 16, (реєстраційний номер 593715521248) за позивачем не зареєстроване, отже, судом не встановлено порушення прав особи на захист якої подано адміністративний позов.

Щодо доводів адміністративного позову про проведення незаконної реєстрації фізичних осіб з підстав що домоволодіння являлось об'єктом незавершеного будівництва і яке було завершене лише в листопаді 2008 році, по-друге відповідачами не було дотримано процедури реєстрації фізичних осіб, а саме неотримання згоди членів сім'ї попереднього власника, щодо проведення реєстрації. Позивач, як член сім'ї попереднього власника такої згоди не давав.

На перевірку таких доводів, на вимогу суду відповідачами не було надано заяви про реєстрацію місця проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_15, з підстав, що така заява за строками не збереглася та надано талони реєстрації за місцем проживання (а.с.163, Т.1). Отже, суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Проте, як вже зазначалося судом, предметом оскарження у цій справі є дії, що мали місце у 2007 році, з підстав порушення відповідачами статті 6 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" по реєстрації місця проживання вищезгаданих фізичних осіб на проживання в будинку розташованого в Ужгородському районі, с. Баранинці, вул. Садова, 16.

Стаття 3 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", дає визначення місця проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік;

реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Стаття 6 цього Закону України, (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначала порядок реєстрації місця проживання особи. Зокрема, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Частина друга статті 6 Закону, визначала, що для реєстрації особа подає:

- письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;

-паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання;

- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

- два примірники талона зняття з реєстрації.

Частина третя та четверта статті 6 Закону забороняє вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів та заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.

Статтями 14, 15 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку. Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

З оглянутої в судовому засіданні будинкової книги та прописки громадян, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_8 встановлено, що згідно талонів реєстрації за місцем проживання (а.с.163-165 Т.1) зареєстровано ОСОБА_7 з 19.12.2007 року та ОСОБА_15 з 21.12.2007 року. Ці ж відомості підтверджуються даними з будинкової книги на будинок, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована в будинку з 19 грудня 2007 року та ОСОБА_8 зареєстрована 21 грудня 2007 року, ( а.с.28-29).

Постановою КМУ від 28 липня 2004 р. N 985 затверджені зразки документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні", яка була чинна на момент спірних правовідносин, де в заяві про реєстрацію місця проживання вимагається заповнення графи: Згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації.

Постанова Кабінету Міністрів є підзаконним нормативним документом, що приймається уповноваженими нормотворчими суб'єктами на основі і на виконання законів і не повинні суперечити їм.

Частина статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" забороняє вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів та заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.

Отже, на переконання суду, Закон в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначав єдину підставу для реєстрації місця проживання особи - це заява особи. Тобто, наявність заяви була достатньою підставою для реєстрації місця проживання особи. Крім того, суд зважає на те, що станом на 2007 рік фактичним власником такого майна, була ОСОБА_10

ОСОБА_7 (невістка) та ОСОБА_8 (онука) проживали та були зареєстровані з 2007 року за цією адресою, ця ж третя особа ОСОБА_7 проживає за цією адресою і на сьогоднішній день, законність реєстрації цих осіб попереднім власником не оспорювалося.

Щодо доводів адміністративного позову, що з моменту припинення права власності ОСОБА_10 у зв"язку із її смертю, позивач вказує, що припинилось і право користування будинком у вищезазначених осіб, то суд зазначає, що право користування вирішено Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13 квітня 2016 року.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справ, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь та самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставин, ч.1 статті 72 КАС України.

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи законодавчі вимоги, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що права позивачі станом на 2007 рік не були порушені та позивачем не надано доказів у відповідності до яких суд міг би зробити висновок про порушені особисті права позивача у сфері публічно-правових відносин з боку відповідачів.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Таким чином, позивач скористався правом на звернення до суду і його право не може бути обмежене, а заявлені позивачем вимоги розглянуті судом по суті, однак з урахуванням вищевикладеного правові підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобовязання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_14