Постанова № 57980823, 25.05.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 803/695/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом державного підприємства ОСОБА_3 лісове господарство до ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство ОСОБА_3 лісове господарство (далі ДП ОСОБА_3 лісове господарство, позивач) звернулось з позовом до ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі ОСОБА_3 ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 квітня 2016 року №0006591700.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 ОДПІ проведено планову документальну перевірку ДП ОСОБА_3 лісове господарство з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, про що складено акт №42/1700/00991551 від 27.01.2016 року.

Позивач вказує на те, що у зазначеному акті перевірки Луцькою ОДПІ зроблено висновок про порушення ДП ОСОБА_3 лісове господарство пп.168.1.2 та пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України (далі ПК України), зокрема підприємством напротязі 2013-2014 року несвоєчасно перераховувався податок з доходів фізичних осіб. Також згідно додатків до цього акту було розраховано пеню по податку з доходів фізичних осіб в сумі 71980,89 грн. та розраховано штрафні санкції з цього податку в сумі 247834,50 грн.

Позивач не погодився з висновком цього акту перевірки та подав на нього заперечення, проте контролюючий орган зазначений висновок не змінив.

На підставі вказаного акта перевірки ОСОБА_3 ОДПІ 11 лютого 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000241700, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 247834,50 грн. Проте позивач не погодився з цим податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку спочатку до Головного управління ДФС у Волинській області, а згодом до Державної фіскальної служби України, яка зазначене податкове повідомлення-рішення скасувала та зобовязала Головне управління ДФС у Волинській області забезпечити виконання ОСОБА_3 ОДПІ складення та направлення нового податкового повідомлення-рішення з дотриманням належної його форми. У звязку з цим ОСОБА_3 ОДПІ прийняла нове податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 21.04.2016 року №0006591700, яким ДП ОСОБА_3 лісове господарство визначено суму грошового зобовязання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 319815,39 грн., з яких сума грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями становить 247834,50 грн., а сума пені 71980,89 грн.

Позивач не погоджується із визначеною в цьому податковому повідомленні-рішенні сумою зобовязання та вважає податкове повідомлення-рішення безпідставним, виходячи з того, що контролюючий орган невірно розрахував розмір штрафних санкцій. Зазначає, що ОСОБА_3 ОДПІ безпідставно в деяких випадках застосувала штраф у розмірі 50 та 75 відсотків суми податку, оскільки податковий орган раніше не застосовував до ДП ОСОБА_3 лісове господарство штрафні санкції по ч.2 п.127.1 ст.127 ПК України протягом 1095 днів, що виключає наявність повторності (вдруге та втретє) та підстав для застосування розміру штрафу у вигляді 50 та 75 відсотків від суми податку. При цьому, позивач вказує, що в даному випадку розмір штрафної санкції слід було контролюючому органу обчислювати виходячи виключно із ставки штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку.

На підставі наведеного позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 ОДПІ від 21 квітня 2016 року №0006591700.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову представник відповідача адміністративний позов не визнав та вважає його безпідставним, оскільки позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення ДП ОСОБА_3 лісове господарство податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб протягом 2013-2014 року. Під час нарахування підприємством заробітної плати та виплат за цивільно-правовими договорами не перераховувався податок з доходів фізичних осіб у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду, у звязку з чим позивачу була нарахована штрафна санкція в сумі 247834,50 грн. Вважає, що ОСОБА_3 ОДПІ цілком обґрунтовано застосовано до позивача положення п.127.1 ст.127 ПК України, адже підвищений розмір штрафних санкцій у разі виявлення податкових порушень застосовується за повторне вчинення протягом 1095 днів таких дій (ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування), а не за повторне притягнення до відповідальності платника податків. Крім того, відповідно пп.129.1.3 п.129.1 та п.129.4 ст.129 ПК України платнику податків після закінчення встановленого терміну перерахування податку з доходів фізичних осіб нараховано пеню в розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків фізичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову ДП ОСОБА_3 лісове господарство відмовити повністю.

Представник позивача подав додаткові письмові пояснення до позову, в яких зазначив, що у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо. А згідно п.116.2 ст.116 ПК України за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України. Додатково вказав на те, що ознаки повторності виникають лише в тому випадку, коли визначення контролюючим органом податкового зобовязання або зменшення бюджетного відшкодування відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії зі зменшення бюджетного відшкодування або визначення податкового зобовязання стосовно одного і того самого платника податків.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 ОДПІ в період з 29.12.2015 року по 05.01.2016 року проведено позапланову виїзну документальну перевірки ДП Ківерцівське ЛГ з питань своєчасності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 27.01.2016 року №42/1700/00991551 (а.с.10-16).

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: пп.168.1.2 та пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, зокрема підприємством напротязі 2013-2014 року несвоєчасно перераховувався податок з доходів фізичних осіб.

Згідно додатку №2 до цього акту підприємству було нараховано штрафну санкцію в розмірі 247834,50 грн. та нараховану пеню в сумі 71980,89 грн. згідно додатку №1 (а.с.17-20).

Позивачем 02.02.2016 року за вих. №34 були подані заперечення на акт перевірки ОСОБА_3 ОДПІ від 27.01.2016 року №42/1700/00991551 (а.с.21-23), за результатами розгляду яких відповідач листом від 09.02.2016 року №1 відхилив заперечення на порушення, яке викладене у висновку акта перевірки (а.с.24-26).

На підставі акта перевірки від 27.01.2016 року №42/1700/00991551 ОСОБА_3 ОДПІ були прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2016 року №0000241700, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 247834,50 грн. (а.с.27).

ДП Ківерцівське ЛГ не погодилося з цим податковим повідомленням-рішенням та подало скаргу від 19.05.2016 року №85 до Головного управління ДФС у Волинській області (а.с.28-31), проте рішенням про розгляд первинної скарги №1072/10/03-20-10-03-06 від 03.03.2016 року зазначену скаргу Головне управління ДФС у Волинській області залишило без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.32-33).

21 березня 2016 року позивач подав скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення та рішення про розгляд первинної скарги до Державної фіскальної служби України (а.с.34-37). За результатами її розгляду Державна фіскальна служба України рішенням від 04.04.2016 року №7247/6/99-99-10-01-03-15 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення від 11.02.2016 року №0000241700 скасувала в частині застосування форми податкового повідомлення-рішення та зобовязала Головне управління ДФС у Волинській області забезпечити виконання ОСОБА_3 ОДПІ Порядку №1204 щодо складання та направлення податкових повідомлень-рішень форми «Д» у разі застосування штрафних санкцій згідно статті 127 ПК України, форми «Ш» - у разі застосування штрафних санкцій згідно статті 126 ПК України (а.с.38-41).

На виконання зазначеного рішення Державної фіскальної служби України та на підставі акта перевірки від 27.01.2016 року №42/1700/00991551 ОСОБА_3 ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 21.04.2016 року №0006591700, яким ДП ОСОБА_3 лісове господарство визначено суму грошового зобовязання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 319815,39 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 247834,50 грн. та 71980,89 грн. сума пені (а.с.42).

З акта перевірки від 27.01.2016 року №42/1700/00991551 слідує, що перевіркою питань щодо повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб по питаннях дотримання вимог розділу 4 ПК України згідно даних Головної книги встановлено, що за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року нараховано податку з доходів фізичних осіб 1314149,37 грн., перераховано згідно платіжних доручень 1000205,08 грн. Сальдо на 31.12.2014 року становить Кт 6411 351145,44 грн. (з урахуванням сальдо на 01.01.2013 року Кт 6411 37211,21 грн.).

В ході перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді ДП ОСОБА_3 лісове господарство здійснено внутрішнє технічне проведення по дебету рахунка 6411 «Розрахунки за податками й платежами» на суму 42022,34 грн. Таким чином, станом на 31.12.2014 року залишок не сплачених сум податку на доходи фізичних осіб за даними платника становить 309123,10 грн.

Перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року встановлено порушення пп.168.1.2 та пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, а саме: підприємством при нарахуванні заробітної плати та виплат за цивільно-правовими договорами не перераховувався податок з доходів фізичних осіб у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідальність за дане порушення передбачена п.126.1 ст.126, п.127.1 ст.127 ПК України, у звязку з чим позивачу ОСОБА_3 ОДПІ нараховано штрафну санкцію в сумі 247834,50 грн. та пеню в сумі 71980,89 грн.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному податковому повідомленню-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.4 п.168.1 цієї статті ПК України встановлено, що якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України).

Згідно з вимогами п.176.2 ст.176 ПК України податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок на доходи фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб), який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до ст.18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України).

Судом встановлено, що ДП Ківерцівське ЛГ є податковим агентом та зобовязане було своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок на доходи фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб), однак позивач напротязі 2013-2014 року несвоєчасно перераховувало податок з доходів фізичних осіб, що не заперечується та не спростовується представником позивача.

Відповідно до ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 115.1 ст.115 ПК України передбачено, що у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України. (п.116.2 ст.116 ПК України).

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Крім того, статтею 129 ПК України передбачено нарахування пені.

Підпунктом 129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України визначено, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Згідно п.129.4 ст.129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Суд вважає, що ОСОБА_3 ОДПІ правомірно притягнула позивача до відповідальності за вчинення вищезгаданого податкового правопорушення у вигляді накладення штрафу, проте невірно визначила розмір штрафу, передбаченого статтею 127 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Щодо застосування штрафної (фінансової санкції) в розмірах 25 %, 50 % та 75 % відповідно, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України).

Водночас, відповідно до вимог п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень податкового чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається акт.

З наведених вище положень Податкового кодексу України слідує, що факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше, як за результатами перевірки платника податків, які оформлюються актом.

Крім того, передбачений п.127.1 ст.127 ПК України розмір штрафної санкції диференційований залежно від повторності визначення суми податкового зобов'язання з цього податку або зменшення суми бюджетного відшкодування.

При цьому ознаки повторності виникають в тому випадку, коли визначення контролюючим органом податкового зобов'язання або зменшення бюджетного відшкодування відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії зі зменшення бюджетного відшкодування або визначення податкового зобов'язання стосовно одного і того самого платника податків.

Враховуючи те, що факт повторного протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем жодним актом встановлено та зафіксовано не було, а також не було винесено щодо позивача податкового повідомлення-рішення, яким йому збільшено суму грошового зобовязання за зазначеними штрафними санкціями протягом 1095 днів, тому суд вважає, що податковий орган неправомірно застосував до позивача штрафну (фінансову) санкцію в розмірах 50 та 75 відсотків суми податку, яка підлягала нарахуванню та сплаті до бюджету. Відтак, штраф за вказане податкове правопорушення контролюючий орган повинен був застосувати в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого податку. У звязку з цим розмір штрафної санкції по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 року повинен становити не 247834,50 грн., а 107593,65 грн. Враховуючи це, суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 ОДПІ від 21.04.2016 року №0006591700 в частині визначення грошового зобовязання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб в розмірі штрафних (фінансових) санкцій на суму 140240,85 грн.

Водночас суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф на суму 107593,65 грн. та правомірно нараховано пеню відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України в розмірі 71980,89 грн., а тому в цій частині позовних вимог ДП Ківерцівське ЛГ суд відмовляє.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд, скасовуючи рішення субєкта владних повноважень, попередньо визнає його протиправним.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до платіжних доручень №6917 від 19.04.2016 року та №7068 від 05.05.2016 року позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 5338,00 грн., що є більше ніж це передбачено Законом України Про судовий збір, оскільки за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою передбачено 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

У звязку з тим, що позивачем подано позовну заяву, що має майновий характер (заявлена позовна вимога про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 квітня 2016 року №0006591700, яким позивачу визначено грошове зобовязання на загальну суму 319815,39 грн.), тому вона повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 4797,23 грн. (319815,39 грн.х1,5%=4797,23 грн.). Відповідно, позивачем переплачено судовий збір в розмірі 540,77 грн. (5338,00 грн. 4797,23 грн.=540,77 грн.).

Враховуючи те, що суд адміністративний позов задовольняє частково та скасовує оскаржуване податкове повідомлення-рішення на суму 140240,85 грн., що становить 43,85% від усіх позовних вимог майнового характеру (140240,85 грн.х100/319815,39 грн.=43,85 %), а тому судовий збір в цій частині суд присуджує на користь позивача, що становить 2103,59 грн. (4797,23 грн.х43,85%=2103,59 грн.). Відтак, з урахуванням переплати позивачем судового збору на суму 540,77 грн., суд присуджує на користь ДП Ківерцівське ЛГ за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 ОДПІ судовий збір у розмірі 2644,36 грн. (2103,59 грн.+540,77 грн.=2644,36 грн.).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 21 квітня 2016 року №0006591700 в частині визначення грошового зобовязання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб в розмірі штрафних (фінансових) санкцій на суму 140240,85 грн. (сто сорок тисяч двісті сорок гривень 85 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь державного підприємства ОСОБА_3 лісове господарство за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 2644,36 грн. (дві тисячі шістсот сорок чотирьох гривень 36 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 30 травня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук