Рішення № 57980454, 27.05.2016, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/570/16

Єдиний унікальний № 742/1237/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2016 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., з участю сторін та їх представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом вказуючи на те, що з 01 серпня 2001 року по 19 жовтня 2004 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який помер 02 вересня 2015 року. В період зареєстрованого шлюбу та за спільні сімейні кошти з ОСОБА_3 вона набула право власності на ? частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями розташованого по вул.Борова,20 в м.Прилуки Чернігівської області, але згідно договору купівлі-продажу від 20.06.2002 року, правова реєстрація в Прилуцькому МБТІ зазначеного вище нерухомого майна (будинку) була оформлена лише на ім»я чоловіка ОСОБА_3. Після настання смерті ОСОБА_3, спадкоємець (відповідач) ОСОБА_2 прийняла інше спадкове майно та не визнає її (позивача) права на ? частину вищеназваного житлового будинку. Позивачка, мотивуючи тим, що за її спільного проживання з ОСОБА_3, включно до настання його смерті 02.09.2015 року, той ніколи не заперечував її права на половину спільно-нажитого майна, позивачка просить суд визнати за нею право власності в розмірі на ? частину на житловий будинок №20 по вул.Боброва в м.Прилуки Чернігівської області, посилаючись на положення ст.ст. 60, 69, 70 Сімейного Кодексу України (а.с.1-2,13).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_4 підтримали позовну вимогу із наведених вище підстав, а відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 не визнали позов і просили суд відмовити у його задоволенні з підстав пропуску позивачем 3-х річного строку позовної давності, про що подали письмову заяву (а.с.24), а також вважають відбувся ще у 2003 році розподіл майна між бувшим подружжям ОСОБА_1 (позивачкою) та ОСОБА_3 (спадкодавцем), тобто, ще за життя останнього, а тому сторона відповідача вважють відсутніми правові підстави задовольняти позов.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази по справі, суд приходить до висновку задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, з таких підстав.

Судом беззаперечно установлено, що з 01 серпня 2001 року по 19 жовтня 2004 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який помер 02 вересня 2015 року, що підтверджується паспортними даними позивачки та відповідними копіями свідоцтв (а.с.3-4,13).

Судом також установлено, що в період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 набули у спільну сумісну власність житловий будинок №20 по вул. Боброва в м.Прилуки, але згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу цього жилого будинку від 20.06.2002 року та інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності та копії, зареєстрованим одноособовим власником є ОСОБА_3, а дружина (позивач) ОСОБА_1 також мала зареєстроване місце проживання у цьому будинку (а.с.14,48,3-зворот).

Як вказують сторони, що підтверджується копією спадкової справи до майна померлого 02.09.2015 року ОСОБА_3, що його дочка ОСОБА_2, як спадкоємець по закону першої черги, прийняла спадщину та отримала відповідні свідоцтва на все інше спадкове майно (два квартири та автомобіль), а на спірний житловий будинок №20 по вул. Боброва такого свідоцтва відповідачці не видавалось, до вирішення спору в суді (а.с.28-36). При тому, нотаріус своїм листом №652/02-14 від 03.03.2016 року розяснила право ОСОБА_1 звернутися до суду для вирішення питання її права власності на половину спільного майна, як подружжя, після смерті ОСОБА_3 (а.с.6). Як вбачається з повідомлення відділу РАЦС, позивачка ОСОБА_1 та садкодавець ОСОБА_3 - 15.09.2015 року мали намір зареєструвати шлюб між собою (а.с.52), що не відбулося із-за настання смерті останнього 02.09.2015 року.

За таких обставин, вирішуючи даний позов, суд керується положеннями діючих на той час ст. ст. 22, 29 Кодексу про шлюб та сімю України (в ред.1970р.) про набуття права власності (ст.ст. 60, 70, 72 нині діючого Сімейного Кодексу України) і приходить до висновку задовольнити вимогу позивачки ОСОБА_1, а саме, визнати за нею право власності на ? частину вищевказаного нерухомого майна - житлового будинку №20 по вул. Боброва в м. Прилуки як такого, що був придбаний без визначення часток у спільну сумісну власність подружжям у період шлюбу незалежно від ступені участі кожного із них у надбанні цього майна і незалежно від того, що правова реєстрація цієї садиби здійснена лише на одного із них ОСОБА_3, який помер 02 вересня 2015 року.

При цьому, суд не вважає законним та обгрунтованим клопотання відповідачки ОСОБА_2 відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 на підставі ст.ст.256, 257, 267 ЦК України, ст.72 СК України як такій, що пропустила 3-х річний строк позовної давності звернення до суду із зазначеною вимогою (а.с.24). Як неведено вище, судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 має право власності на ? частину житлового будинку №20 по вул.Боброва в м.Прилуки як такого, що набуте в період шлюбу з ОСОБА_3 (спадкодавцем) у 2002 році. Судом установлено, що права позивачки не були не були порушеними включно до часу відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3, коли його дочка (відповідач) ОСОБА_2, стала заперечувати право позивачки на ? частину спірного житлового будинку №20 по вул.Боброва в м.Прилуки, унаслідок чого, скориставшись розясненнями нотаріуса, вона (позивач) і звернулась до суду з даним позовом. А тому, вирішуючи спірні правовідносини у даній справі суд керується розясненнями п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998р. №16 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сімю України про те, що передбачений ч.3ст.29 КпШС України (нині діюча ст.72 СК України) на яку посилається відповідачка - трирічний строк позовної давності для вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, застосовується, коли ці вимоги заявлені після розірвання шлюбу, і обчислюється починаючи з дня, коли котрийсь із розведеного подружжя дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на це майно після розірвання шлюбу. Оскільки судом установлено, що права позивачки на спірний будинок ніким не було порушені до часу відкриття спадщини після настання 02.09.2015 року смерті зареєстрованого власника цього будинку ОСОБА_3, коли спадкоємець ОСОБА_2 стала заперечувати право позивачки ОСОБА_1 на половину спірного будинку, тому суд не знаходить правових підстав застосовувати положення ст.72 СК України, ст.267ч.3,4 ЦК України, як про це наполягала сторона відповідача у даному судовому засіданні.

Також суд не вважає заслуговуючими на увагу заперечення сторони відповідача проти позову з тих підстав, що буцім-то ще у 2003 році відбувся розподіл майна між бувшим подружжям ОСОБА_1 (позивачкою) та ОСОБА_3 (спадкодавцем), тобто, ще за життя останнього. Оскільки, на підтвердження такої позиції стороною відповідача до суду не подано жодного доказу, як-то: судового рішення чи угоду сторін (бувшого подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1М.) про розподіл між ними спільно нажитого майна, зокрема - спірного житлового будинку №20 по вул.Боброва в м.Прилуки. Натомість, сторона відповідача подала до суду розписку власноручно складену ОСОБА_1 від 6 квітня 2003 року (а.с.25) та 2 копії Ухвал Прилуцького місцевого суду від 19 і 25 березня 2003 року (а.с.56-57), які жодним чином не свідчать про те, що між бувшим подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбувся судовий чи добровільний розподіл спільно-нажитого майна, як і не має правового значення дані про більш значимі доходи одного з подружжя (ОСОБА_3І.) які отримані ним від продажу акцій вже після набуття у власність спірного будинку (а.с.53) .

Тому, суд вважає необґрунтованими на вимогах закону і безпідставними заперечення проти позову зі сторони відповідача, а вимоги позивачки суд вважає законними і обгрунтованими.

Задовольняючи таким чином позовні вимоги, суд вважає необхідним за правилами ст.88 ЦПК України стягнути з відповідача 551 грн. 20коп. на компенсацію позивачці понесених витрат по сплаті судового збору по даній справі (а.с.11).

Керуючись ст.ст. 10, 15, 59, 60, 61, 88, 213215, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину нерухомого майна задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Прилуки, вулиця Боброва,20.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Білокур В.І.