Ухвала суду № 57978558, 26.05.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №576/984/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/414/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Матуса В. В.,

суддів - Олійника В. Б., Шунька Г. О.,

з участю секретаря судового засідання - Лобанової О.В.,

прокурора Вінникова О.А.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12015200070000007 від 02 січня 2015 року за апеляційною скаргою представника потерпілих ОСОБА_5 на вирок Путивльського районного суду Сумської області від 15 лютого 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обовязків:не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

ОСОБА_3 визнано невинуватим у предявленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 186 КК України та виправдано.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, повязані з проведенням товарознавчих експертиз, в сумі 797 грн. 94 коп.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь:

- потерпілого ОСОБА_6 19 575 грн. у відшкодування матеріальної шкоди;

- потерпілого ОСОБА_7 22 184 грн. матеріальної та 8 000 грн. моральної шкоди;

- потерпілої ОСОБА_8 42 938 грн. 25 коп. матеріальної та 8 000 грн. моральної шкоди.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком, ОСОБА_3 в період з 17 год. 00 хв. 31 грудня 2014 року по 09 год. 00 хв. 02 січня 2015 року, за попередньою змовою з іншими особами, матеріали кримінального провадження відносно яких виділені в окреме провадження, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вибиття рами вікна, проникли до будинку № 8 по вул. Зелена в м. Глухів, звідки таємно викрали належне потерпілій ОСОБА_8 майно на загальну суму 42 938 грн. 25 коп. та ОСОБА_7 на суму 22 359 грн. Крім того, з вказаного будинку таємно викрали майно, що належить потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 19575 грн.

Не погоджуючись з ухваленим вироком, представник потерпілих ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, вимоги якої обґрунтовує тим, що суд при визначенні потерпілим матеріальної шкоди істотно занизив вартість викраденого майна, оскільки сума заподіяного матеріального збитку є в рази більшою у звязку зі спливом тривалого часу досудового та судового слідства, та інфляції гривні. Заявлені суми збитків у поданих цивільних позовах є справедливим, реальними і відповідають дійсної оцінки викраденого майна. Також на думку захисника, суд не вірно призначив засудженому міру покарання, яка є занадто мякою. Так ОСОБА_3 відповідно матеріалам справи негативно характеризується, не розкаявся, не вживав жодних заходів до відшкодування заподіяної шкоди. Обвинувачений залишаючись на свободі буде предявляти виняткову небезпеку для суспільства, та підлягає тривалій ізоляції від суспільства. Враховуючи викладене, представник потерпілих просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі.

Про день та час розгляду кримінального провадження у порядку апеляційної процедури учасників провадження було проінформовано, при цьому вони не повідомили апеляційному суду про своє бажання взяти участь у апеляційному розгляді. Крім того, їх участь не є обовязковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не є порушенням ст.. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Вислухавши доповідь судді, обвинуваченого та захисника, які вважають вирок законним та просили залишити його без змін, прокурора, який погодився з вироком суду і прохав залишити його без зміни, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за обставин, викладених у вироку, а також правильність юридичної кваліфікації його дій, та виправдання останнього за ч. 3 ст. 186 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюється.

Дії ОСОБА_3 за ст. 185 ч. 3 КК України за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, як зазначено у в обвинувальному акті і встановлено вироком суду, кваліфіковані вірно, що спростовує доводи представника потерпілих в цій частині, який фактично не оскаржує кваліфікацію дій обвинуваченого.

Є безпідставними доводи скарги представника потерпілого про неправильне призначення обвинуваченому виду покарання, яке, на їх думку, не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Згідно роз'яснення п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які щиро покаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. Зазначені вимоги судом першої інстанції дотримано.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, зі звільненням від покарання та встановлення іспитового строку терміном на 2 роки, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України, взяв до уваги та послався на характер злочину, обставини його вчинення, відсутність компрометуючих даних за місцем проживання, критичне відношення обвинуваченого до скоєного, який визнав вину, розкаявся, частково відшкодував завдану шкоду, а також обставину, що пом'якшує покарання вчинення злочину вперше та у неповнолітньому віці. Зважив суд і на відсутність обставин, що обтяжують покарання.

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку суду у зв'язку з суворістю призначеного ОСОБА_3 покарання.

Збільшення суми заподіяних матеріальних збитків потерпілих у звязку зі спливом тривалого часу досудового і судового слідства, інфляції гривні, як зазначено представником потерпілих у поданій апеляційній скарзі, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судовому практику у справах про злочини проти власності» розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків за відповідними цінами на час вирішення справи в суді.

Суд першої інстанції визначаючи розмір матеріальних збитків, виходив з висновків товарознавчих експертиз та вартості викраденого майна, згідно з обвинувальним актом, що на думку колегії суддів є обґрунтованим, оскільки матеріали кримінального провадження не містили інших доказів підтвердження розміру завданих збитків потерпілим.

У справі відсутні дані, що свідчили б про недостовірність позитивних характеристик обвинуваченого і формальність його розкаяння у вчиненому, про що зазначає в апеляційній скарзі представник потерпілих.

Цивільний позов в частині відшкодування потерпілим моральної шкоди вирішений судом відповідно до вимог законодавства з урахуванням аргументованого і доведеного в суді потерпілими обсягу і характеру їх моральних страждань. З огляду на це, а також виходячи із засад розумності і справедливості, місцевий суд правильно встановив розмір моральної шкоди, що підлягала стягненню на користь потерпілих.

Вирок суду на думку колегії суддів є законним, і вмотивованим, тому колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 376, 409, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Путивльського районного суду Сумської області від 15 лютого 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_5 - без задоволення

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня ї проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_9. ОСОБА_10.