Окрема думка судді № 57977872, 25.05.2016, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/1129/16-к

Провадження № 1-кп/576/140/16

ОКРЕМА ДУМКА

судді Колодяжного А.О. щодо питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою

25.05.16

У цій справі видно, що на початковому етапі розслідування обвинуваченого затримано 07.12.2015 р., а 09.12.2015 р. заарештовано за ухвалою суду. Ухвалою суду від 01.02.2016 р. строк дії запобіжного заходу продовжено до 25.03.2016 р.

16.03.2016 р. прокурор направив обвинувальний акт до суду.

Ухвалою від 25.03.2016 р. Шосткинський міськрайонний суд Сумської області повернув цей обвинувальний акт, пославшись серед іншого на те, що прокурор не дотримався вимог частини 1 статті 384 КПК України, а саме не виконав свого обовязку щодо розяснення у письмовій формі обвинуваченому його права на суд присяжних, чим грубо порушив право обвинуваченого на захист. Цією ж ухвалою суд продовжив арешт до 24.05.2016 р.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України № 5-111кс15 від 25.06.2015 р., яка в силу статті 458 КПК України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, відсутність письмового розяснення права обвинуваченого на суд присяжних є безумовною підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Прокурор, замість того, щоб виконати свій обовязок і розяснити обвинуваченому право на суд присяжних, виправивши очевидну помилку, вирішив оскаржити це рішення, при чому достовірно знаючи про перспективи такого оскарження з огляду на приведену вище позицію Верховного Суду України, а також знаючи про те, що обвинувачений знаходиться під вартою і оскарження забере багато часу.

16.05.2016 р. Апеляційний суд Сумської області залишив в силі ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25.03.2016 р. в частині повернення обвинувального акту прокурору через відсутність розяснення права обвинуваченого на суд присяжних.

19.05.2016 р. прокурор виконав свій обовязок, який повинен був бути виконаний ще 15.03.2016 р. і цього ж дня направив обвинувальний акт до суду.

20.05.2016 р. Шосткинський міськрайонний суд направив справу до Апеляційного суду Сумської області через неможливість утворити склад суду.

23.05.2016 р. Апеляційний суд Сумської області направив це кримінальне провадження до Глухівського міськрайонного суду Сумської області, який призначив справу до підготовчого засідання на 25.05.2016 р.

24.05.2016 р. обвинувачений був звільнений з-під варти по закінченню строку дії запобіжного заходу, а 25.05.2016 р. прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про повторне обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час вирішення питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, я не можу погодитись з рішенням, яке підтримала більшість суддів з огляду на наступне.

У відповідності до статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями зявитися на судове засідання.

У рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» (Labita v.Italy), заява № 26772/95, пп.152 та 153; «Ідалов проти Росії» (Idalov v. Russia), п. 140; «Геращенко проти України» (Gerashchenko v.Ukraine), заява № 20602/05, п. 99; «Рудніченко проти України» (Rudnichenko v.Ukraine), заява № 2775/07, п. 79; Європейський суд з прав людини висловив правило, що навіть, коли підстави для продовження тримання під вартою є «відповідними» та «достатніми», Суд має зясувати, чи виявили відповідні органи державної влади «особливу старанність» під час цього провадження. Виходячи з такої позиці, Європейський суд з прав людини у справі «Рудніченко проти України» п.п 83-84, затримку в провадженні у справі, повязану із зміною складу суду, визнав порушенням права заявника на «судовий розгляд впродовж розумного строку або бути звільненим до закінчення судового розгляду», так як національні органи влади не проявили «особливу ретельність» в проведенні розгляду, протягом якого заявник залишався в попередньому увязненні та констатував порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

На час звернення прокурора з повторним клопотанням про обрання обвинуваченому запобіжного заходу, попередній строк його тримання під вартою становив 5 місяців і 18 днів, з яких 2 місяці обвинувачений утримувався під вартою у період коли прокурор оскаржив рішення суду про повернення обвинувального акту.

З огляду на перспективи оскарження ухвали про повернення обвинувального акту, про що наводилось вище, я не вважаю, що такі затримки в очікуванні обвинуваченим судового розгляду були виправдані, оскільки у цей період ніщо не вимагало такого інтересу, який не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважав би правило про забезпечення права на свободу, закріпленого в статті 5 Конвенції.

Отже, я вважаю, що у цій справі не було проявлено «особливої ретельності» і обвинувачений мав бути звільнений з під варти, що й трапилось після закінчення строку дії ухвали відповідної ухвали суду.

На мою думку, повторне звернення до суду з клопотанням про тримання під вартою однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню після звільнення обвинуваченого, можливе лише при виникненні нових обставин, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою та обґрунтовані у клопотанні.

У цій справі серйозність обвинувачень щодо обвинуваченого, ризик його втечі, наявність кримінального минулого були висунуті при первісному мотивуванні під час обрання запобіжного заходу, які з плином часу мають бути переоцінені.

Отже з урахуванням того, що обвинувачений в очікуванні судового розгляду пробув під вартою 5 місяців і 18 днів, з яких 2 місяці були нічим не виправдані, прокурором не були наведені нові обставини існування публічного інтересу, який виправдовував би відступ від норми статті 5 Конвенції, а також зважаючи на те, що обвинувачений є інвалідом І групи, має місце для проживання, будучи звільненим з під варти самостійно прибув до суду, вважаю, що адекватним запобіжним заходом для нього мав бути запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням окремих зобовязань, в тому числі щодо необхідності носити електронний засіб контролю, що б дало змогу правоохоронним органам відстежувати не лише його місце перебування у певний час, але і їх пересування територією району і держави взагалі, а ризики втечі чи впливу на учасників провадження зводяться до мінімуму.

Суддя Глухівського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1