Рішення № 57977130, 19.05.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/9094/15-ц

Провадження № 2/521/480/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2016 р. Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - суддіМазун І.А.,

за участю секретаря - Бурдейного В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу запозовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Національного ОСОБА_2 України про визнання частково недійсним договору про передачу активів та кредитних зобовязань,-

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулося ПАТ «Дельта Банк» з позовом до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 25.02.2008р. між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір від 25.02.2008 р. № 103-0131007/ФКВІП-08, згідно умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 44 000 доларів США з розрахунку 11,6 % річних за користування кредитом на строк до 24.02.2033 року. З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за кредитним договором ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки № 103-031007/ZФКВІП-08н від 25.02.2008 р. надав у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,6 кв.м., житловою 29,4 кв.м., реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 9817592.

ТОВ «Український промисловий банк» свої зобов»язання виконав, надавши відповідачеві кредит в розмірі та строки передбачені кредитним договором. 30.06.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь ОСОБА_2, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого «Дельта Банк» змінює «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Внаслідок передачі «Укрпромбанком» «Дельта Банку» переходить (відступається) право вимагати (замість «Укрпромбанку») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків з кредитними та забезпечувальними договорами. Отже, відповідно до договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь ОСОБА_2, ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору.

Через неналежне виконання умов кредитного договору у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 805377,65 грн., з яких: 699004,16 грн. сума заборгованості за кредитом, 78463,46 грн. сума заборгованості за відсотками, 19876,75 грн. пеня, 8033,28 грн. комісія.

Посилаючись на викладене, позивач просить в рахунок виконання основного зобовязання щодо оплати заборгованості у розмірі 805377,65 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,6 кв.м., житловою 29,4 кв.м., реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 9817592, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 25.02.2008р. за реєстровим № 283, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 25.02.2008р. за номером 2715623, шляхом визнання прав власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ЄДРПОУ: 34047020). Просив визнати за позивачем право власності на вказане майно, стягнути витрати по сплаті судового збору з відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк», Національного ОСОБА_2 України про визнання частково недійсним договору про передачу активів та кредитних зобовязань та просить визнати недійсним договір про передачу Активів та Кредитних зобовязань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк» від 30.06.2010 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України в частині передачі кредитних зобовязань за Кредитним договором № 103-0131007/ФКВІ від 25 лютого 2008р. та іпотечним договором № 103-031007/ZФКВІП-08 від 25.02.2008 р., укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк».

Свої вимоги мотивує тим, що 30.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України був укладений договір про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_2, відповідно до умов якого ТОВ «Укрпромбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобовязань перед НБУ. Відповідно до Додатку № 2 до зазначеного договору ТОВ «Укрпромбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» зобовязання ОСОБА_1 за Кредитним договором № 103-0131007/ФКВІ від 25 лютого 2008 року. Крім того, 25.02.2008 року в забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 103-031007/ZФКВІП-08 від 25.02.2008 р. Постановою Правління Національного банку України № 19 від 21 січня 2010 року було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ «Укрпромбанк». На думку позивача, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії й ініціювання процедури ліквідації ТОВ «Укрпромбанк» втратив право укладати угоди, повязані з відчуженням свого майна, у тому числі і здійснювати відступлення права вимоги до своїх боржників третім особам. Крім того, в Додатку 2 до Договору про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_2 від 30.06.2010р., номер кредитного та іпотечного договору вказаний невірно (кредитний договір № 103-031007/ZФКВІП замість № 103-031007/ZФКВІП-08 і іпотечний договір № 103-031007/ZФКВІП замість 103-031007/ZФКВІП-08), що вказує на часткову недійсність зазначеного договору та виключає наявність за ним зобовязань перед ОСОБА_2.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні, з зустрічними позовними вимогами не погодилася та надала письмові заперечення на зустрічну позовну заяву, в якій зазначила, що ПАТ «Дельта Банк» придбав у ТОВ «Укрпромбанк» право вимоги до позивача за Кредитним договором № 103-0131007/ФКВІП-08 та іпотечним договір № 103-0131007/ZФКВІП-08 від 25.02.2008р. Сам договір про передачу активів був укладений ліквідатором ТОВ «Укрпромбанк» ОСОБА_5 з переможцем конкурсу АТ «Дельта Банк» у відповідності до норм діючого законодавства України, що регулюють відчуження активів в процедурі ліквідації ТОВ «Укрпромбанк». Сам правочин, що оскаржується, вчинений на підставі Постанови Правління НБУ № 200 від 15.04.2010 року «Про погодження Порядку відчуження майна (активів) ТОВ «Укрпромбанк», переданого в забезпечення НБУ за кредитами рефінансування та стабілізаційними кредитами, з одночасним передаванням його зобовязань за цими кредитами», якою був затверджений даний порядок. Крім того, вимоги ОСОБА_1 про визнання частково недійсним Договору про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_2 від 30.06.2010р. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви, про що надав заперечення, зазначивши, що кредитні кошти надані відповідачу в іноземній валюті, крім того в квартирі, яка є предметом іпотеки зареєстровано та проживають чотири людини, двоє з яких є неповнолітніми особами, у власності відповідача не знаходиться інше нерухоме житлове майно, тому на нього розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому зазначена квартира не може бути примусово відчужена без згоди власника.

Представник відповідача за зустрічним позовом Національного ОСОБА_2 України в останнє судове засідання не з»явився, сповіщений належним чином.. Надав свої заперечення, в яких заявлений до нього позов не визнав, оскільки вимоги позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню. Позивачем не надано доказів того, що договір про передання активів укладений з порушенням діючого законодавства України. В задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити.

Представник відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Український промисловий банк» в судове засідання не зявився, повідомлявся заздалегідь належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник третьої особи за первісним позовом в судове засідання не зявився, сповіщений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 25.02.2008 року ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103-0131007/ФКІВП-08, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 44 000 доларів США з розрахунком 11,6% річних за користування кредитом на строк до 24.02.2033р.

Відповідно до п.2.4, 2.5 кредитного договору, повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами у розмірі не менш як 146,6 доларів США по 20 число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

Згідно п.1.5, 2.6, 2.7 кредитного договору проценти за користування Кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по Кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту по 20 число кожного наступного місяця за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку позичальника.

Згідно п.1.7, п.2.10 Договору щомісячна комісія за управління кредитом складає 0,1% відсотка від суми кредиту визначеної у п.1.1 кредитного договору. Нарахування комісії за управління кредитом здійснюється щомісячно у валюті кредиту (для кредитів у національній валюті) або у гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ на день нарахування (для кредитів в іноземній валюті). Нарахована комісія сплачується позичальником у національній валюті по 20 число (включно) кожного наступного місяця, що слідує за місяцем її нарахування та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу ОСОБА_2 або шляхом безготівкового перерахування на рахунок ОСОБА_2.

Відповідно до п.6.2 Договору, ОСОБА_2 має право вимагати повного виконання кредиту, сплати процентів, коммісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих ОСОБА_2 внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителем умов цього Договору та договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобовязань за цим Договором, а позичальник зобовязаний протягом 30 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим Договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку.

В забезпечення виконання кредитного договору №103-0131007/ФКІВП-08 від 25.02.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №103-0131007/ZФКВІП-08 від 25.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_1 надав у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,6 кв.м., житловою 29,4 кв.м., реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 9817592.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 25.02.2008р. за реєстровим № 283, зареєстрованого у державному реєстрі правочинів 25.02.2008р. за номером 2715623.

30.06.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь ОСОБА_2, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого «Дельта Банк» змінює «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Внаслідок передачі «Укрпромбанком» «Дельта Банку» переходить (відступається) право вимагати (замість «Укрпромбанку») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків з кредитними та забезпечувальними договорами. Отже, відповідно до договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь ОСОБА_2, ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору.

Станом на 20.07.2015 року ОСОБА_1 зобовязання не виконав належним чином, у звязку з чим утворилась заборгованість у сумі 805377,65 грн., з яких: 699004,16 грн. сума заборгованості за кредитом, 78463,46 грн. сума заборгованості за відсотками, 19876,75 грн. пеня, 8033,28 грн. комісія, що підтверджується розрахунком заборгованості, який є в матеріалах справи, про що було повідомлено ОСОБА_1 листом вимогою від 10.04.2013р.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Визначений розмір пені відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захистуцивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В порядку ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 4.4.1. іпотечного договору від 25.02.2008р. визначено, що іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом прийняття іпотеко держателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов»язання. Цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права вдасності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором. Аналогічна правова позиція висловлена судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, при розгляді справи N 6-124цс13.

Щодо зустрічної позовної заяви суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даного позову за наступними обставинами.

25.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №103-0131007/ФКІВП-08, відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 44 000 доларів США з розрахунком 11,6% річних за користування кредитом на строк до 24.02.2033р.

25.02.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №103-0131007/ZФКВІП-08 від 25.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_1 надав у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,6 кв.м., житловою 29,4 кв.м., реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 9817592.

30 червня 2010 року між ПАТ «ОСОБА_6, ТОВ «Укрпромбанк» в особі ліквідатора ОСОБА_5, який діяв на підставі Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000р. та Постанови правління НБУ №19 від 21.01.2010р., та Національним банком України, які, керуючись положеннями статті 92 та 95 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та глави 14 розділу VI Постанови Правління Національного банку України № 369 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» від 28 серпня 2001 року, з урахуванням вимог п. 6.13. Порядку відчуження майна (активів) ТОВ «Укрпромбанк», переданого в забезпечення Національного банку України за кредитами рефінансування та стабілізаційними кредитами, з одночасним передаванням його зобовязань за цими кредитами, погодженого Постановою Правління Національного банку України № 200 від 15 квітня 2010 року, а також з огляду на прийняття Конкурсною комісією рішення про визнання ОСОБА_2 переможцем Конкурсу з передачі Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку (Протокол від 21.05.2010) та погодження цього рішення Правлінням Національного банку України (Постанова № 265/БТ від 08.06.2010 р.) укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_2, в тому числі і зобовязання ОСОБА_1 перед ТОВ «Укрпромбанк» за Кредитним договором від 25.02.2008 року. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 2258, про що було повідомлено ОСОБА_1, що підтверджується листом та списком відправлень від 09.10.2010р. Слід зазначити, що починаючи з липня 2010р. по липень 2014р. ОСОБА_1 регулярно здійснював погашення заборгованості на користь ПАТ «Дельта Банк»

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд вважає, що вони виникли в звязку із укладенням договору про передачу Активів та Кредитних зобовязань, який оспорюється позивачем, а тому спірні правовідносини регулюються Розділом ІV Книги першої ЦК України та Законом України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вимоги кредиторів до банку, щодо якого розпочато ліквідаційну процедуру, вирішуються з дотриманням норм законодавства про реалізацію активів банку боржника в ході ліквідаційної процедури, зокрема положень статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою врегульовано черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів, а тому, на думку позивача, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії й ініціювання процедури ліквідації банк втратив право укладати угоди, повязані з відчуженням свого майна, у тому числі і здійснювати відступлення права вимоги до своїх боржників третім особам.

З такими твердженнями позивача суд не погоджується, так як вони не ґрунтуються на вимогах законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з постановою Правління Національного банку України від 21.01.2010 N 19 з 21.01.2010 відкликана банківська ліцензія у Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та ініційована процедура ліквідації банку. Ліквідатором ТОВ "Укрпромбанк" призначено фізичну особу - службовця Національного банку України ОСОБА_5 (виконує обов'язки з 21 січня 2010 року за адресою: м. Київ, ОСОБА_8 Українки, 26). З 21.01.2010 року припинено повноваження тимчасового адміністратора, правління, спостережної ради і загальних зборів ТОВ "Укрпромбанк".

Відповідно до п. 6 ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин між сторонами передбачено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим Законом.

Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин між сторонами передбачає, що ліквідатор з дня свого призначення має право відчужувати активи та/або зобов'язання банку. Частина третя цієї ж статті передбачає право ліквідатора приймати рішення про отримання та відчуження активів та/або зобов'язань без повідомлення та отримання згоди акціонерів, боржників, кредиторів (вкладників) банку.

За даних обставинах суд вважає, що порядок укладення договору про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_2, укладений ліквідатором ТОВ «Укрпромбанк», відповідає діючим на момент виниклих спірних відносин вимогам законодавства України.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень, на період чинності цього Закону. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягає виконанню. Аналогічна правова позиція висловлена судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, при розгляді справ N 6-345цс15 та справи № 6-58цс15.

Відповідно до ст. 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Згідно до платіжного доручення позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

За таких обставин суд вважає за необхідне позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності - задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк», Національного ОСОБА_2 України про визнання частково недійсним договору про передачу активів та кредитних зобовязань відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 525, 526, 530, 589, 590, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 33, 37 Закону України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності задовольнити в повному обсязі.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 щодо оплати заборгованості за кредитним договором №103-0131007/ФКВІП-08 від 25.02.2008р. у розмірі 805 377 (вісімсот пять тисяч триста сімдесят сім) грн. 65коп., з якої: сума заборгованості за кредитом 699 004 (шістсот девяносто девять тисяч чотири) грн. 16 коп., сума заборгованості за відсотками 78 463 (сімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят три) грн. 46 коп., пеня 19 876 (девятнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 75 коп., комісія 8 033 (вісім тисяч тридцять три) грн. 28 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 44,6кв.м., житловою площею 29,4кв.м., реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 9817592, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 25.02.2008р. за реєстровим №283, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 25.02.2008р. за №2715623 шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020) право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 44,6кв.м., житловою площею 29,4кв.м., реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 9817592.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в сумі 3654,00 гривні (три тисячі шістсот пятдесят чотири гривні 00 коп.).

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Національного ОСОБА_2 України про визнання частково недійсним договору про передачу активів та кредитних зобовязань залишити без задоволення.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону України від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк зі дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН