Рішення № 57976500, 23.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/6551/14-ц 23.05.2016 23.05.2016

Провадження №22-ц/784/1019/16

Категорія 27 Єдиний унікальний номер 490/6551/14-ц

Номер провадження 22-ц/784/1019/15

Головуючий у І інстанції Чулуп О.С.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Прокопчук Л.М.,

Суддів: Маляренко І.Б., Темнікової В.І.

Із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.

За участю: представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19травня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

22 травня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором №247877-CRED від 03.09.2008 року у розмірі 26656, 64 грн. Позивач зазначав, що 03 вересня 2008 року відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 25000 грн. з кінцевим терміном повернення 27.08.2010 року. У звязку з порушенням відповідачем зобовязань за кредитним договором станом на 16.04.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 26656,64 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 8534,02 грн., 16615,16 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 250 грн. штраф (фіксована частина), 1257,46 штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно (а.с. 2-3).

ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання протиправними дій кредитора щодо розподілу стягнутих сум та зобовязання вчинити дії щодо перерахунку кредитної заборгованості за кредитним договором стягнутих на виконання рішення суду. Посилався на те, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2009 року з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» достроково стягнуто 14802,75 грн. заборгованості за договором. Вказане рішення виконано, виконавче провадження закрито 29 червня 2011 року, проте позивачем невірно було прийнято виконання за рішенням суду, оскільки із стягнутих з відповідача сум за рішенням суду були погашені поточні та прострочені проценти за користування кредитними коштами, а на погашення тіла кредиту кошти не спрямовувалися взагалі (а.с. 93-95).

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 26656 грн. 64 коп., а також стягнуто 266,57 грн. судового збору. В решті вимог відмовлено. В задоволені зустрічного позову відмовлено (а.с. 114).

В апеляційній скарзі представник відповідача порушує питання про скасування рішення суду, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та задовольнити зустрічний позов, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права (а.с. 116-117).

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 також підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_6, належно повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не зявився.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, змінивши рішення суду, з таких підстав.

Судом встановлено, що 03 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 247877- CRED, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 25000 грн., зобовязався їх повернути до 27 серпня 2010 року та сплатити 30% річних за користування кредитними коштами. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2009 року з ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь банку стягнуто 14648,25 грн. та понесені судові витрати. На підставі виданого 24.12.2009 року Центральним районним судом м. Миколаєва виконавчого листа № 2-3-7031 Центральним відділом ДВС м. Миколаєва ГТУЮ було відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного рішення суду, виконавче провадження по якому закінчено 29.06.2011 року у звязку з фактичним повним виконанням.

З огляду на наведене, посилаючись на наданий позивачем розрахунок, суд прийшов до висновку про те, що само по собі фактичне виконання рішення суду від 25.11.2009 року, яке було здійснено протягом більше 18 місяців після його прийняття не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє від відповідальності за невиконання грошового зобовязання.

Щодо відмови в задоволенні зустрічного позову суд зазначив, що позивачем було вірно зараховані кошти, які надходили до банку при виконанні рішення суду.

З рішенням суду в частині задоволення позову можна погодитись частково, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судом вірно встановлено, що 03 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 247877- CRED, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 25000 грн., зобовязався їх повернути до 27 серпня 2010 року та сплатити 30% річних за користування кредитними коштами.

Встановивши, що існувало виконавче провадження, відкрите за виконавчим листом, виданим судом, провадження за яким закінчено у звязку з повним фактичним виконанням, суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, тому прийшов до невірного висновку про те, що мається заборгованість по тілу кредиту на час звернення до суду з даним позовом.

З наданої апеляційному суду цивільної справи № 2-7031/09 за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості вбачається, що 19.06.2009 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором № 247877- CRED від 03.09.2008 року в розмірі 21348,25 грн., яка утворилась станом на 17.06.2009 року, та складається з заборгованості по кредиту в сумі 18431,22 грн., заборгованості по простроченому кредиту в сумі 2651,85 грн., штрафи в сумі 265,18 грн., зазначаючи при цьому, що заборгованості по відсоткам та простроченим відсоткам не має. На підтвердження вказаної заборгованості надав розрахунок заборгованості, в якому наведені вищезазначені суми.

Зверненню до суду з позовом передувало звернення позивача до відповідачів з листом від 13.03.2009 року, в якому банк, посилаючись на умови п.2.3.1. укладеного між ними кредитного договору, у звязку з неналежним виконанням зобовязань за договором змінив строк виконання зобовязань до 23 березня 2009 року, вимагаючи до зазначеної дати сплатити заборгованість в сумі 21888,79 грн., яка складається з суми кредиту 21193,44 грн., суми простроченого кредиту 615,87 грн., суми заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитними коштами 18,48 грн., сума штрафу 61 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2009 року, яке не було оскаржено в апеляційному порядку, з урахуванням внесених відповідачем сум на погашення кредиту (6700 грн.), позов було задоволено частково та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по кредиту в сумі 14648,25 грн., а також судові витрати 154,50 грн. (а.с.147-148).

На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист № 2-3-7031 від 24.12.2009 року, який було предявлено на примусове виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції. Зазначеним органом 10.02.2010 року було відкрито виконавче провадження № 27324164. 29.06.2011 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі того, що виконавчий лист виконаний фактично та в повному обсязі (лист від 20.05.2016 року № 16750).

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.06.2011 року повне фактичне виконання рішення суду від 25.11.2009 року було виконане 28.10.2010 року (а.с. 96). Постанова виконавчої служби позивачем не оспорена.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем в справі, яка розглядається, вбачається, що заборгованість по тілу кредиту на 17.06.2009 року складає 18431,22 грн., заборгованість по простроченому кредиту 2175,71 грн. (а.с. 3а)

Таким чином з аналізу наведених обставин вбачається, що заборгованість за тілом кредиту в зазначеному вище розмірі, яка стягнута за рішенням суду, була погашена відповідачем 28.10.2010 року.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, згідно з якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до п. 1.4 та п.6.1 кредитного договору строк повного погашення кредиту 27.08.2010 року, в порядку та строки, встановлені графіком погашення кредиту та відсотків. Він діє в обємі наданих коштів до повного виконання сторонами зобовязань за договором (а.с. 8).

Відповідно до графіку погашення кредиту та процентів періодом сплати відсотків та погашення поточної заборгованості по кредитному ліміту є 15 число кожного місяця (а.с. 80)

Відповідно до п. 2.2.7. укладеного договору відповідач зобовязався сплатити нараховані за весь період користування кредитом проценти (а.с. 10).

Відповідно до п.3.1. договору за користування кредитом боржник сплачує проценти в розмірі 30% річних. Розрахунок нарахованих відсотків проводиться до дати погашення кредиту.

Оскільки повне погашення кредиту відбулося у жовтні 2010 року, позивач обґрунтовано за період з червня 2009 року по жовтень 2010 року проводив нарахування відсотків за користування кредитом. Сума нарахованих відсотків за вказаний час відповідно до наданого апеляційному суду розрахунку складає 4668,24 грн., які слід стягнути з відповідача ОСОБА_3, змінивши рішення суду.

Відповідно до положень ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Переконливих доказів того, що на час звернення до суду з даним позовом мається заборгованість за тілом кредиту, позивач не надав. Протиріч між розрахунками, які були надані при зверненні до суду у жовтні 2009 року та при зверненні до суду з даним позовом, не усунув. Постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.06.2011 року не оскаржив. Виходячи з наведеного, підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 8534,00 грн. немає. Також немає підстав для стягнення штрафів, оскільки це питання вже було вирішено.

Підстав для скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову колегія суддів не вбачає, оскільки в зазначеній частині судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Оскільки апеляційний суд змінює рішення суду, відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 46,68 грн.

Керуючись ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19травня 2015 року в частині задоволення позову змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №247877-CRED від 03.09.2008 року у розмірі, що є процентами за користування кредитом за період з червня 2009 року по жовтень 2010 року в розмірі 4668 (чотири тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 24 коп., понесені судові витрати в сумі 46 (сорок шість) грн. 68 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді