Ухвала суду № 57974808, 03.03.2016, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/6824/15-ц

2/442/818/2016

У х в а л а

"03" березня 2016 р. Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Нагірна О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину протиправним та застосування переважного права на отримання майна, внаслідок правочину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів, в якій просить визнати протиправним дарування ОСОБА_4 ОСОБА_3, 10.10.2012 року нежитлового приміщення, скасувати акт дарування між ними від 10.10.2012 року, надати йому в дарування нежитлове приміщення, площею 18 кв.м., що по вул. Богдана Лепкого,4, м. Дрогобич Львівської області; визнати його переважне право на отримання даного подарунку, визнати його переважне право на покупку даного приміщення. Також просить у звязку з важким матеріальним становищем відтермінувати сплату судового збору.

Перевіривши матеріали справи, приходжу до переконання, що позовну заяву слід залишити без руху виходячи з наступного.

Порядок звернення до суду з позовною заявою урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання заяви має відбуватись з дотриманням певних умов, які передбачені, зокрема, в статті 119 ЦПК України.

Наслідком недотримання зазначених умов є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у строк, установлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК України).

Відповідно до вимог п. 4 ч.2 ст.119 ЦПК України, зокрема позовна заява повинна містити окрім іншого, ціну позову щодо вимог майнового характеру,

За положеннями ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, заяву позивача, яка зазначена у прохальній частині позовної заяви, про відтермінування сплати судового збору, суд приймає як таку яка не відповідає вимогам закону, з наведених нижче підстав.

Як зазначено у п. 10 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 27.09.2012 р. N 10-1386/0/4-12 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір"» відповідно до статті 8 Закону суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України покладається на заінтересовану сторону, тобто позивача.

Однак в порушення, наведених вище норм, позивач не надав доказів про своє важке матеріальне становище.

Враховуючи викладене, в контексті заявленого позивачем клопотання про відстрочення до ухвалення судового рішення оплати судового збору, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення такого клопотання.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (станом на 15.10.2015 року), у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За приписами п. 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України - ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності дійсною вартістю нерухомого майна, - не нижче його балансової вартості.

У пункті а) ч. 12 постанови від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» Пленум Верховного Суду України розяснив, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

З прохальної частини позову вбачається, що позивачем з числа вимог, заявлено вимогу про надання йому в дарування нежитлового приміщення, площею 18 кв.м., що по вул. Богдана Лепкого,4, м. Дрогобич Львівської області, однак, позовна заява не містить жодного посилання на наявність доказів, що підтверджують вартість такого приміщення, що позбавляє суд можливості визначити правильність розміру судового збору необхідного до сплати за звернення з вказаним позовом.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Разом з тим, п. 10 ч.1 ст. 80 ЦПК України вказано, що у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог ціна позову визначається за загальною сумою всіх вимог та абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір, у разі коли у позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачем одночасно заявляються самостійні вимоги майнового (1 вимога просить надати йому в дарування вищеназваної кімнати нежитлового приміщення ) і немайнового характеру (4 вимоги, де просить визнати протиправним дарування ОСОБА_4 ОСОБА_3, 10.10.2012 року нежитлового приміщення, скасувати акт дарування між ними від 10.10.2012 року, визнати його переважне право на отримання даного подарунку, визнати його переважне право на покупку даного приміщення).

Таким чином, оскільки також позивачем заявлено самостійні вимоги майнового і немайнового характеру, то кожна з них має бути оплачена судовим збором за визначеною законом ставкою для вимог майнового і немайнового характеру.

А тому позивачеві, як ПП СПД-ФО необхідно визначити ціну позову, відповідно до якої сплатити суму судового збору за та додати до заяви оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору за майнову вимогу у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати та за кожну немайнову вимогу в сумі 1218 грн. (1 розмір мінімальної заробітної плати) (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Разом з тим, згідно вимог п.2 ч.2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема : імя позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦК України ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Однак, всупереч наведеним нормам позивачем зазначено лише прізвище та ім»я відповідача ОСОБА_4, не зазначено даних по батькові.

Більше того, в порушення п. 6 ч.2 ст. 119 ЦПК України відсутнє зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, а згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із цивільних відносин.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків заяви.

Керуючись ст. 121 ЦПК України,-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину протиправним та застосування переважного права на отримання майна, внаслідок правочину - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в триденний термін з дня отримання копії ухвали.

Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Нагірна О.Б.