Рішення № 57974658, 27.05.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1263/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2016 року

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Радченка В.Є.,

при секретарі Домашовець М.Ф.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача

ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_3» до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного 11.05.2007 року договору № 014/2309/82/49067 між позивачам і відповідачем ОСОБА_2, остання отримала кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на платіжній картці з лімітом 42500,00 дол. США грн. строком до 11.05.2016 року з обовязком щомісячної оплати відсотків у розмірі 9,75 % річних (після укладення додаткової угоди 13,75 %) на суму залишку заборгованості. На забезпечення виконання зобов'язання 11.05.2007 року було укладено договір поруки, відповідно до якого поручителем виконання зобов'язання ОСОБА_2 виступила ОСОБА_5

Відповідач скористалася кредитними коштами, проте зобовязання за договором належним чином не виконує. Рішенням суду від 03.08.2010 року з відповідачів на користь банку солідарно стягнута заборгованість за кредитом у сумі 35976,96 дол. США. Рішенням суду від 25.05.2012 року в рахунок погашення заборгованості у сумі 55637,94 дол. США (розрахована станом на 07.04.2011 року) звернено стягнення на предмет іпотеки.

Після зменшення позовних вимог, з урахуванням строку позовної давності, позивач зазначає, що за період з 15.02.2013 року по 05.06.2015 року ОСОБА_2 має заборгованість у загальній сумі 9798,27 дол. США. Просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом та понесені судові витрати.

Представник позивача за довіреністю в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Пояснила, що заборгованість виникла у період до 05.06.2015 року, коли до банку надійшли грошові кошти з ДВС за реалізацію іпотечного майна. Рішенням суду від 03.08.2010 року з відповідачів було достроково стягнута заборгованість, проте питання розірвання договору не вирішувалось. Оскільки, заборгованість була розрахована станом на 12.03.2010 року, а рішення винесене 03.08.2010 року, в цей період здійснювалися нарахування по договору.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, вказавши, що рішенням суду від 03.08.2010 року з відповідачів стягнуто суму заборгованості. У червні 2015 року винесена постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням рішення. Відтак, представник відповідача вважає, що зобов'язання було припинене виконанням.

Відповідач ОСОБА_5 до суду не прибула. У письмових запереченнях просила суд у задоволенні позову відмовити, оскільки, в рахунок погашення боргу банком було реалізоване іпотечне майно, що належало їй на праві власності. Вважає зобов'язання за кредитним договором припиненим.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

11.05.2007 року між позивачам і відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/2309/82/49067, остання отримала кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на платіжній картці з лімітом 42500,00 дол. США грн. строком до 11.05.2016 року з обовязком щомісячної оплати відсотків у розмірі 9,75 % річних (після укладення додаткової угоди 13,75 %) на суму залишку заборгованості. На забезпечення виконання зобов'язання 11.05.2007 року було укладено договір поруки, відповідно до якого поручителем виконання зобов'язання ОСОБА_2 виступила ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_2 скористалася кредитними коштами, але свої зобовязання за договором виконувала не у повному обсязі.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.08.2010 року з відповідачів на користь банку солідарно стягнута заборгованість за кредитом у сумі 35976,96 дол. США.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25.05.2012 року в рахунок погашення заборгованості у сумі 55637,94 дол. США (розрахована станом на 07.04.2011 року) звернено стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до розрахунку суми боргу за кредитом, наданого позивачем, борг ОСОБА_2 станом на 05.06.2015 року склав: за тілом кредиту 30964,24 дол. США, за відсотками 24058,56 грн., пеня 83396,51 грн., всього 138419,31 дол. США.

Згідно положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобовязанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобовязання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Кредитним договором між банком та позичальником чітко визначені умови відповідальності за повне або часткове невиконання сторонами умов договору.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи з системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору суд доходить висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від виконання зобовязання та відповідальності за його невиконання, стягнення штрафу.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористалася кредитними коштами, але свої зобовязання за договором виконала не у повному обсязі. Рішенням суду від 03.08.2010 року з відповідачів стягнуто заборгованість у сумі 35976,96 дол. США. Однак, в період з дати розрахунку боргу та до фактичного виконання зобов'язання, заборгованість за кредитним договором продовжувала нараховуватись і станом на 15.06.2015 року склала за тілом кредиту 30964,24 дол. США, за відсотками 24058,56 грн., пеня 83396,51 грн., всього 138419,31 дол. США.

Після зменшення позовних вимог у зв'язку із застосуванням строку позовної давності, ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість яка утворилася у період з 15.02.2013 року по 05.06.2015 року у сумі 9798,27 дол. США.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову та солідарне стягнення з відповідачів саме такої суми боргу, визначивши при цьому її еквівалент в національній валюті.

Згідно з офіційним курсом НБУ станом на 27.05.2016 року курс гривні до долара США складає 25,10 грн. за 1 дол. США. Відтак, еквівалент суми боргу у гривнях складає: 9798,27 х 25,10 = 245936,58 грн.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» підлягає стягненню також сплачена сума судового збору еквівалентно до зменшених позовних вимог у розмірі 3088,47 грн.

А частину суми судового збору у розмірі 3818,64 грн., у зв'язку зі зменшенням позовних вимог, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слід повернути позивачеві шляхом зобов'язання органу ДКС України про повернення суми.

керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_3» до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитним договором № 014/2309/82/49067 від 11.05.2007 року у сумі 9798 доларів США 27 центів, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 27.05.2016 року становить 245936 грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 14305909) суму судового збору у розмірі 1544 грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 14305909) суму судового збору у розмірі 1544 грн. 24 коп.

Зобовязати управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова повернути Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_4 ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 14305909), банк отримувача ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 14305909), МФО 300335, р/р 37397095030021, частину судового збору, сплаченого 02.02.2016 року за платіжним дорученням № 478455, у сумі 3818 грн. 64 коп.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Радченко В.Є.