Ухвала суду № 57974430, 30.05.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/1427/15-ц

пр. № 6/336/93/2016

УХВАЛА

Іменем України

30 травня 2016 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участі державного виконавця Харченко О.Г., стягувача ОСОБА_1, представника боржника ОСОБА_2 ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_4 про розяснення, встановлення або зміну способу і порядку примусового виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2015 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про встановлення порядку спілкування та участі у вихованні дитини.

Визначено час спілкування та способи виховання неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено для позивача ОСОБА_1:

періодичні побачення з неповнолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожні першу та третю суботи, другу та четверту неділі місяця з 10.00 години до 19.00 години за місцем проживання ОСОБА_1 з правом відвідування культурних та розважальних закладів під час побачень;

час для спільного відпочинку ОСОБА_1 з неповнолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме протягом двадцяти календарних днів в період з 01 червня по 30 серпня кожного року за попереднім погодженням з ОСОБА_2.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16.11.2015 року рішення суду залишено без змін.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ від 14.12.2015 року відкрите виконавче провадження з виконання рішення суду.

13.05.2016 року державний виконавець звернулась до суду з заявою, в якій, посилаючись, що рішення суду залишається невиконаним, а відповідний захід примусового виконання рішення суду законом не визначений, просить роз'яснити, встановити або змінити спосіб та порядок примусового виконання рішення суду, а саме чи підлягає виконавчий лист, виданий за рішенням суду, примусовому виконанню саме органами Державної виконавчої служби, а якщо підлягає, то у який спосіб примусового виконання державний виконавець має виконати рішення суду та за який період.

В судовому засіданні державний виконавець заяву підтримала, будь-якого додаткового обґрунтування, окрім зазначеного в заяві, не вказала, яким саме чином вона пропонує змінити чи встановити порядок виконання рішення суду пояснити не змогла, вважає, що виконавчий лист, виданий за рішенням суду, не підлягає виконанню.

Стягувач в судовому засіданні пояснив, що боржником ОСОБА_2 не виконується рішення суду, оскільки у час, призначений судом для спілкування із сином, відповідачка не відчиняє двері підїзду та не відповідає на телефонні дзвінки, не надаючи можливості йому спілкуватися з дитиною.

Представник боржника вказувала, що будь-яких перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_2 не створює, але стягувач ОСОБА_1 не з'являється у призначений час за місцем мешкання дитини.

При вирішення заяви суд виходить з такого.

В обґрунтування заяви державний виконавець посилалась на ст. 11, 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

У разі якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа.

Суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції.

Як вказує ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Натомість, рішення суду від 12.05.2015 року є цілком зрозумілим та не потребує жодних розяснень. При цьому державний виконавець з судовому засідання не пояснила, що саме їй не зрозуміло у рішенні суду, а лише вказувала на те, що не знає яким чином воно повинно виконуватись.

За таких обставин суд вважає, що рішення суду розяснень не потребує, бо є цілком зрозумілим як для сторін, так і для державного виконавця.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Таким чином, зміна чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду можлива лише у виключних випадках та за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду.

Натомість, з пояснень стягувача та представника боржника, а також наданих до заяви державного виконавця документів, вбачається, що фактично державним виконавцем не вживалось будь-яких заходів з метою виконання рішення суду протягом шести місяців, після чого державний виконавець вирішив, що рішення суду є незрозумілим в частині способу і порядку його виконання. При цьому протягом шести місяців державний виконавець, окрім збирання пояснення з боржника у січні 2016 року та складення акту з цього приводу, не вживала жодних дій з метою примусового виконання рішення суду, і навіть не намагалась впевнитись у тому, чи виконується рішення суду боржником добровільно та чи не має підстав для притягнення боржника до відповідальності за ухилення від виконання рішення суду.

Будь-яких виключних обставин, які б ускладнювали виконання рішення суду, ані в заяві, ані в поясненнях в ході розгляду заяви державний виконавець не зазначила.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для встановлення чи зміни способу виконання рішення суду, оскільки яким саме чином державний виконавець пропонує це зробити вона не пояснила, а будь-яких заходів щодо примусового виконання рішення суду фактично і не вживалось.

Щодо заяви виконавця в частині розяснення того, чи підлягає рішення суду примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, суд виходить з наступного,

Відповідно до ст. 124 Конституції України, статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як вказує ст. 1,2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Таким чином, заява в частині розяснення того, чи підлягає виконавчий лист примусовому виконанню саме органами державної виконавчої служби не може бути задоволена, оскільки такі розяснення наявні в нормах чинного законодавства та не потребують додаткового розяснення судом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 221, 293, 373 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_4 про розяснення, встановлення або зміну способу і порядку примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про встановлення порядку спілкування та участі у вихованні дитини залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом пяти днів з дня проголошення ухвали, а якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя О.І. Дацюк